Постанова

від 24.01.2019 по справі 925/510/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/510/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Студенця В.І.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"

про стягнення заборгованості

за участю:

від відповідача: Нор А.Г. (ордер від 11.01.19),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (далі - відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 1 390 032, 00 грн. боргу за виконані ним підрядні роботи за договором на виконання послуг з ремонту під'їзних шляхів від 06.05.2014 №156/06-01 згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2014 №СГ-0000504 і № СГ-0000505 (далі - Акти).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2018 (головуючий суддя Єфіменко В.В., судді: Спаських Н.М., Довгань К.І.) закрито провадження у справі на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Ухвала мотивована сплатою відповідачем суми боргу в повному обсязі.

Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 вказана ухвала скасована, справа направлена на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційний суд визнав висновки місцевого суду про сплату відповідачем суми боргу та відповідно закриття провадження, передчасними.

У касаційній скарзі відповідач просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції. Ці вимоги мотивовано неправильним застосуванням та тлумаченням апеляційним судом положень статей 92, 509, 599 Цивільного кодексу України, статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", порушенням статей 73, 74, 76, 77, 79, пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, що є наслідком невірного з'ясування всіх обставин, що дійсно склались між сторонами, зокрема, погашення спірної заборгованості з боку відповідача.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи оскаржувану постанову, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Разом з цим, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом даного позову є вимога про стягнення вартості виконаних робіт за укладеним між сторонами договором на виконання послуг з ремонту під'їзних шляхів від 06.05.2014 №156/06-01, за умовами пункту 1.2 якого підрядник зобов'язався у встановлений даним договором строк виконати ремонт під'їзних шляхів відповідно з вимогами наданої замовником документації на виконання робіт і наданої замовником концепції пристрою об'єкта, а замовник зобов'язався прийняти результат виконаних підрядником робіт за актом приймання - передачі і оплатити виконані роботи згідно умов даного договору.

Підставою позовних вимог визначено відсутність оплати зі сторони відповідача прийнятих ним робіт з ремонту під'їзних шляхів за актами приймання - передачі виконаних робіт.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 ГПК України).

Отже, до предмета доказування у даній справі зокрема належить встановлення обставин щодо укладення між контрагентами відповідного договору підряду на виконання робіт, умови такої угоди, погоджені сторонами, належне виконання робіт виконавцем, оплата вартості робіт замовником.

Закриваючи провадження у даній справі на підставі положень статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, місцевий господарський суд визнав, що подані разом з відзивом платіжні доручення від 27.10.2016 року №1089 на суму 9 900 грн., №1094 на суму 460 044 грн., №1095 на суму 460 044 грн., №1096 на суму 460044 грн., свідчать про сплату відповідачем боргу за вказаним договором у повному обсязі.

Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний суд виходив зокрема з того, що місцевий господарський суд не дослідив платіжні доручення, зокрема, належність розрахункового рахунку на який було перераховано грошові кошти позивачеві, а відтак і отримання коштів останнім.

Колегія суддів переглянувши оскаржувану постанову не вбачає підстав для її скасування та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, оскільки договір є дійсним, то він підлягає виконанню сторонами на умовах визначених у ньому.

Разом з тим, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції закриваючи провадження у справі з посиланням на відсутність предмета спору належним чином не дослідив питання виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати вартості прийнятих робіт в розрізі відповідності розрахункового рахунку, зазначеного у поданих відповідачем разом з відзивом на позов платіжних дорученнях, умовам оплати робіт, погоджених сторонами в укладеному договорі.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми процесуального права чи невірно розтлумачено норми матеріального права, як про це вказує відповідач у касаційній скарзі.

Ці висновки суду апеляційної інстанції не спростовані, оскільки не вбачається із встановлених судами обставин справи, що зобов'язання із оплати за договором, незважаючи на вказані платіжні доручення, було виконано і кошти надійшли саме позивачу, до того ж із встановлених судами обставин справи не вбачається, що рахунки, на які були перераховані кошти, були відкриті саме позивачем.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі Господарського суду Черкаської області № 925/510/15, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

В.І. Студенець