Постанова

від 28.01.2019 по справі 817/1209/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2019 року

Київ

справа №817/1209/17

адміністративне провадження №К/9901/56993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Березнівське птахопідприємство

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 (суддя - Комшелюк Т.О.)

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 (головуючий суддя - Охрімчук І.Г., судді - Капустинський М.М., Моніч Б.С.)

у справі № 817/1209/17

за позовом Приватного акціонерного товариства Березнівське птахопідприємство

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство Березнівське птахопідприємство (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.2017 № 0003401401 та № 0003431401.

Позов мотивовано тим, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про те, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентами не мали реального характеру, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Відтак, у ГУ ДФС у Рівненській області не було дістав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на прибуток та приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2017, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, у задоволенні позову Товариства відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи, не дослідили реальність виконання укладених між позивачем та його контрагентами угод.

ГУ ДФС у Рівненській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 складено акт №263/17-00-14-01/02780479 від 25.05.2017.

У висновках акта перевірки викладено висновки контролюючого органу про те, що Товариством порушено вимоги пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у сумі 855 977 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 943 585 грн.

На цій підставі ГУ ДФС у Рівненській області 09.06.2017 прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 0003401401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 943 585 грн.;

- № 0003431401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 855 977 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладені між Товариством та його контрагентами господарські договори реально не виконувались, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ГУ ДФС у Рівненській області про те, що господарські операції Товариства з ТОВ Фастерр-Трейл , ТОВ Тревіс Групп та ТОВ Меридіан Компані щодо продажу позивачем продукції не мали реального характеру, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання вказаних договорів поставки.

При цьому судами належним чином дано оцінку фактам, встановленим під час розгляду справи, поясненням свідків, висновкам судових експертиз, з яких вбачається, що документи, надані в підтвердження поставки позивачем товару, містять підроблені підписи.

З огляду на це судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що документи бухгалтерської звітності позивача не дають підстав визнати помилковим висновок контролюючого органу про те, що угоди щодо поставки товару між позивачем та його контрагентами фактично не виконувалась і що мало місце лише її документальне оформлення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки доказів, проаналізованих судами, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Березнівське птахопідприємство залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова