Рішення

від 18.01.2019 по справі 607/9600/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.01.2019 Справа №607/9600/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Бойко І.І.

сторони в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - споживчий кооператив Цукровик про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів -Споживчий кооператив Цукровик про встановлення їм безоплатного земельного сервітуту шириною 3,5 м на право проходу та проїзду до належного їм житлового будинку за АДРЕСА_1 через частини земельних ділянок, належних відповідно ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_3.

В обґрунтування своїх вимог позивачі послались на те, що вони є співвласниками земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка знаходиться у Споживчому кооперативі Цукровик та межує із земельною ділянкою відповідачів.

Посилаючись на те, що прохід та проїзд до належної їм земельної ділянки проходить через земельну ділянку відповідачів, а останні чинять перешкоди у користуванні проходом та проїздом, позивачі просили встановити земельний сервітут.

Ухвалою Тернопільського міськрайоного суду від 30 березня 2017 року по справі призначено земельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено ряд питань.

До початку розгляду справи по суті, після проведення земельно-технічної експертизи, позивачі уточнили позовні вимоги та просили встановити земельний сервітут для проїзду та проходу на їхню земельну ділянку згідно варіанту №4 висновку експерта за № 475/17-22 від 30.10.2017 року .

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позов. Вказала, що варіант за №4 до висновку судової експертизи є обтяжливим, оскільки передбачає проведення демонтажу належної їй огорожі. Крім того, експертом не враховано , що додатково потрібно провести демонтаж виїзних воріт та викорчувати виноград, що знаходяться на запропонованому заїзді згідно варіанту №4. Менш обтяжливими відповідачка вважає варіанти за № 1 і 2 висновку експертизи, оскільки згідно варіанту №1 існує можливість облаштування проїзду з північної сторони ділянок, а згідно варіанту №2 існує можливість облаштування проїзду за рахунок земель суміжників.

Посилаючись на наведене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог щодо встановлення земельного сервітуту згідно варіанту №4 до висновку експерта.

В судове засідання позивачі не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. Попередньо подали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують та просять встановити земельний сервітут згідно варіанту №5* до висновку експерта. Позивачі були присутні у попередніх судових засіданнях, позов підтримали з підстав викладених у ньому.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені в установленому законом порядку.

Попередньо ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо встановлення земельного сервітуту згідно варіанту №5* до висновку експерта.

Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі. Представник був присутній у попередніх судових засідання, позов не визнав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 0,0084 га по АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), кадастровий номер - НОМЕР_4, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 08.07.2014 року.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,073 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_5, що стверджується свідоцтвом про право власності від 26.11.2013 року, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ -6100523172013 від 30.08.2013 р.

ОСОБА_3, є власником земельної ділянки площею 0,0747 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_6, що стверджується поземельною книгою відкритою відділом Держземагенства в м.Тернополі Тернопільської області від 03.10.2011 року, копіями планів земельної ділянки та не заперечується ОСОБА_3

Відповідно до Висновку земельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ від 30.10.2017 року за № 475/17-22 наданого експертом експерта Олійником В.Л. встановлено, що прохід до житлового будинку позивачів існує за рахунок проїзду у північній частині споживчого кооперативу Цукровик . Проїзд до житлового будинку неможливий. Станом на день огляду, проїзду до житлового будинку за АДРЕСА_1 не існує. Ділянки відповідачів по справі обгороджені цегляними огорожами висотою понад 1,0 м., що облаштовані на стрічковому бетонному та кам'яному фундаментах, та секційними залізобетонними огорожами висотою понад 1,0 м. (у південній частині території споживчого кооперативу Цукровик ). Влаштування проїзду до житлового будинку позивачі по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки кооперативу без встановлення земельного сервітуту не вбачається можливим.

У Висновку земельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ від 30.10.2017 року за № 475/17-22 визначено технічну можливість встановлення земельного сервітуту для проїзду та проходу до житлового будинку за АДРЕСА_1 через земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно варіантів за №№1 та 3,4.

Відповідно до висновку вищезазначеної експертизи найменш обтяжливим є варіант №4, оскільки теоретично пролягає лише через ділянку ОСОБА_3; облаштування такого проїзду потребує зняття декількох секцій залізобетонної огорожі та використання 24 кв.м. пануючої ділянки.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 заперечив щодо встановлення земельного сервітуту згідно додатку №4, оскільки експертом не враховано, що додатково потрібно провести демонтаж виїзних воріт та викорчувати виноград, що знаходяться на запропонованому заїзді згідно варіанту №4.

На вимогу суду, у ході судового розгляду справи 11 вересня 2018 року, експертом подано Доповнення до висновку експерта за № 475/17-22 від 30.10.2017 року і запропоновано варіант №5 встановлення земельного сервітуту з правом проїзду на земельну ділянку ОСОБА_1 ОСОБА_2 через ділянку ОСОБА_3, з врахуванням наявності у ОСОБА_3 виїзних воріт без їх демонтажу.

У ході судового розгляду справи 24 жовтня 2018 року встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 самовільно використовують частину земельної ділянки ТОВ Житло .

З кадастрової зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1 з нанесенням меж зазначеної земельної ділянки та меж суміжних землекористувачів виконаної ТОВ СМП Геодезія вбачається, що ОСОБА_3 та позивачі самовільно користуються частиною земельної ділянки ТОВ Житло та спірна частина земельної ділянки частково охоплена земельним сервітом згідно варіанту №5 до висновку експерта.

З врахуванням наведенного, експертом ОСОБА_7 додатково доопрацьовано варіант №5 висновку експертизи з врахуванням поземельних книг на спірні земельні ділянки, кадастрової зйомки, каталогів координат поворотних кутів земельних ділянок та встановлено, що ОСОБА_3 та позивачі самовільно користуються частиною земельної ділянки ТОВ Житло . Експертом враховано наявність факту самовільного захоплення частини земельної ділянки ТОВ Житло , наявність виїзних воріт у ОСОБА_3 в частині встановлення даного земельного сервітуту та 10 січня 2019 року надано суду доповненнся до висновку експерта за № 475/17-22 від 30.10.2017 року і запропоновано варіант №5* щодо встановлення земельного сервітуту .

Згідно варіанту №5* експертом запропоновано встановити земельний сервітут на земельній ділянці НОМЕР_6, що належить ОСОБА_3 з південної сторони, шириною 3,5 м, площею 31 кв.м., що має лінійні розміри по периметру 3,63м* 9,17м*3,82м*8,60м.

У судовому засіданні присутній експерт ОСОБА_7 суду пояснив, що варіант за №5* є найменш обтяженим для власника земельної ділянки ОСОБА_3, при цьому враховано наявність виїзних воріт, які демонтувати згідно вказаного варіанту, не потрібно. Не заперечив той факт, що згідно варіантів за №№4,5 ним не було враховано факт наявності у ОСОБА_3 виїзних воріт та наявність самовільного захоплення позивачами та ОСОБА_3 частини земельної ділянки ТОВ Житло , що у подальшому унеможливить реєстрацію земельного сервітуту.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Положеннями ст. 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до вимог ст.ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до вимог ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно з вимогами ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Положеннями ст. 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на даний час відсутній проїзд до житлового будинку позивачів та відсутня інша можливість у позивачів здійснювати догляд за належним їм нерухомим майном, окрім встановлення земельного сервітуту..

Для оптимального і зручного використання земельних ділянок у спосіб найменш обтяжливий для власника земельної ділянки щодо якої пропонується встановлення земельного сервітуту, екпертом запропоновано варіант встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку ОСОБА_3 згідно варіанту за №5*.

Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, аналізуючи наданні експертом варіанти щодо встановлення земельного сервітуту, заслухавши пояснення експерта, суд вважає, що встановлення земельного сервітуту у спосіб визначений згідно варіанту за №5* додаток до висновку експерта, буде найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

ОСОБА_3 не надала суду будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачі мають можливість здійснювати обслуговування нерухомого майна у інший менш обтяжливий для неї спосіб, ніж запропонований експертом згідно варіанту №5*.

Крім того, відмова ОСОБА_3 на встановлення земельного сервітуту фактично позбавляє позивачів право проїзду до належних їх будівель, для обслуговування належної їм земельної ділянки, можливості здійснювати догляд за будівлями та їх поточний ремонт, для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструктивних елементів будівель, проїзду до житлового будинку автомобілів швидкої допомоги, пожежної техніки тощо.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Право власності не є абсолютним, може бути обмежено, але таке обмеження має бути здійснено на підставі закону та з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

У вказаній цивільній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини, суд вважає, що захід втручання держави в право власності ОСОБА_3 шляхом встановлення земельного сервітуту, відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Втручання в право на мирне володіння відповідачем належної їй на праві власності земельною ділянкою здійснено з дотриманням справедливого балансу між інтересами позивачів та відповідача.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги неможливість використання позивачами своєї власності без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки та відсутність будь-якого іншого способу задоволення потреб позивачів, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом встановлення позивачам безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду до житлового будинку за АДРЕСА_1, на земельній ділянці НОМЕР_6, що належить ОСОБА_3 з південної сторони, шириною заїзду 3,5 м., площею 31 кв.м., що має лінійні розміри по периметру 3,63м* 9,17м*3,82м*8,60м, згідно варіанту №5* до висновку судової земельно-технічної експертизи за №475/17-22 від 30 жовтня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12,81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.401,402,404 Цивільного кодексу України, ст.ст. 91, 96, 98,100 Земельного кодексу України. суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків-невідомий, серія та номер паспорту - НОМЕР_7), ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3), третя особа - споживчий кооператив Цукровик (вул.Микулинецька, 116 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 22604023) про встановлення земельного сервітуту задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду до належного їм житлового будинку за АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці НОМЕР_4 через частину земельної ділянки по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_6, що належить ОСОБА_3 згідно варіанту №5* до висновку судової земельно-технічної експертизи за №475/17-22 від 30 жовтня 2017 року.

Встановити сервітут на земельній ділянці НОМЕР_6, що належить ОСОБА_3 з південної сторони, площею 31 кв.м., що має лінійні розміри по периметру 3,63м* 9,17м*3,82м*8,60м, згідно варіанту №5* до висновку судової земельно-технічної експертизи за №475/17-22 від 30 жовтня 2017 року Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз наданого у цивільній справі за №607/9600/17ц, з розмірами та конфігурацією земельної ділянки сервітуту та описами меж, наведеними у варіанту №5* до вказано висновку експерта.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі:

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

ОСОБА_2, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2.

Відповідачі:

ОСОБА_3, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків-невідомий, серія та номер паспорту - НОМЕР_7.

ОСОБА_4, АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3.

Третя особа: споживчий кооператив Цукровик , вул.Микулинецька, 116 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 22604023.

Повне судове рішення виготовлено 28 січня 2019 року.

Головуючий