Постанова

від 29.01.2019 по справі 812/747/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа №812/747/16

адміністративне провадження №К/9901/32890/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у складі судді Борзаниця С.В.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у складі суддів Компаніець І.Д., Блохіна А.А., Ястребової Л.В.

у справі №812/747/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Лисичанський склозавод Пролетарій

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

05 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство Лисичанський склозавод Пролетарій (далі - Товариство, платник єдиного внеску, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення від 25 березня 2016 року № 0001881302 Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосованого штрафу у розмірі 361896,42 грн. за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за період з 01 січня 2015 року по 29 лютого 2016 року штрафу у розмірі 99022,19 грн. та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

23 листопада 2016 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 20 грудня 2016 року Донецького апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволений, визнане протиправним та скасоване рішення податкового органу від 25 березня 2016 року №0001881302 Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до Товариства штрафу у розмірі 331063,10 грн. за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, штрафу у розмірі 99022,19 грн. за період з 01 січня 2015 року по 29 лютого 2016 року та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн., з мотивів наявності обставин, які унеможливлюють застосування фінансових санкцій податковим органом.

16 січня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме невірне застосування положень статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2014 року №2464, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №812/747/16.

24 січня 2017 року справа №812/747/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

03 березня 2018 року справа №812/747/16 та матеріали касаційного провадження К/9901/32890/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за кодом 31380846, юридична адреса: 93404, Луганська область, місто Лисичанськ, вул. Мічурина, 1, перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску у Державній податковій інспекції у місті Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, місцезнаходженням якої є 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вул. ім. В.Сосюри, 347, визначеного переліком (переліками) зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

25 березня 2016 року рішенням заступника керівника податкового органу №0001881302 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) до Товариства застосований штраф за період з 01 жовтня 2013 року до 31 грудня 2014 року, з 01 січня 2015 року по 29 лютого 2016 року, а нарахована пеня внаслідок несвоєчасного перерахування єдиного соціального внеску, а саме прострочення позивачем терміну сплати зобов'язання зі сплати єдиного внеску.

Протиправність застосування штрафу та нарахування пені визнана судами попередніх інстанцій виключно за період проведення АТО на території де розташований податковий орган, в якому позивач перебуває на обліку та власне сам позивач.

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, Суд виходить з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Місто Лисичанськ Луганської області, на території якого розташована Державна податкова інспекція у місті Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та яка прийняла спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення податкового органу прийняте 25 березня 2016 року відповідно до частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ, яка передбачає накладення штрафу та нарахування пені зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

У межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відбулося зокрема за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій в період проведення АТО та застосування фінансових санкцій за період його проведення є протиправним.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №812/747/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер