Постанова

від 29.01.2019 по справі 927/575/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Справа№ 927/575/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метал - Ком

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 (повний текст складено 06.11.2018)

у справі №927/575/18 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал - Ком

про стягнення 121 510,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця (далі, позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал-Ком про стягнення 121 510,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в зв'язку з неправильним визначенням відповідачем маси вантажу у накладній, останньому нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 у справі №927/575/18 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Метал - Ком на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця 121 510 грн. 00 коп. штрафу та 1 822 грн. 65 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що наявні законодавчо визначені підстави для покладення на відповідача, як вантажовідправника, відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Метал-Ком звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 у справі №927/575/18 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- відправник вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання: завантажив вагон, зважив вагон, оформив накладну та передав вагон з вантажем під охорону, а відтак, відсутня вина відповідача у занесенні до залізничної накладної неправильних даних щодо маси вантажу;

- залізниця повинна була скористатись правом, передбаченим статтею 24 Статуту залізниць України, та виконати обов'язок, передбачений статтею 193 Господарського кодексу України - перевірити масу вантажу при відправленні, однак цього не зробила, що знімає питання про відповідальність відправника.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю Метал - Ком у справі №927/575/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Метал-Ком на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 у справі №927/575/18, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки вказана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

14.12.2018 представник відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав клопотання від 12.12.2018 про долучення до матеріалів справи документів, а саме: копія запиту до ТОВ Малтюроп Юкрейн з доказами направлення; копії витягів з книги зважувань; копія витягу з договору транспортного експедирування №Е/9-15 від 22.02.2018; копія акту здачі-приймання №9.3.2. від 09.03.2018; копія акту №03-Е/9-15 від 31.03.2018; копія товарно-транспортної накладної №932-1 від 09.03.2018; копія товарно-транспортної накладної №932-2 від 09.03.2018; копія товарно-транспортної накладної №932-3 від 09.03.2018; копія товарно-транспортної накладної №932-4 від 09.03.2018; копія запиту до ТОВ Компанія Вторресурс від 05.09.2018 №0401; копія супровідного листа ТОВ Компанія Вторресурс від 10.12.2018, у якому також просив суд здійснювати розгляду справи із повідомленням учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 апеляційний суд, за клопотанням відповідача, призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метал - Ком на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 у справі №927/575/18 у судовому засіданні на 29.01.2019.

26.12.2018 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому позивач проти її задоволення заперечував, просив залишити оскаржене рішення суду без змін. Також, позивач у відзиві повідомив, що 27.11.2018 проведено державну реєстрацію Статуту АТ Укрзалізниця у новій редакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 №938 Деякі питання діяльності акціонерного товариства Українська залізниця , у зв'язку з чим просив суд замінити сторону по справі з: Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на: Акціонерне товариство Українська залізниця , в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця .

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою товариства позивача є приватне акціонерне товариство, при цьому, найменуванням позивача є наступним - Акціонерне товариство Українська залізниця .

За змістом статті 5 Закону України Про акціонерні товариства зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

З огляду на наведене, відсутні підстави для здійснення процесуального правонаступництва, водночас факт зміни типу акціонерного товариства позивача та найменування позивача судом встановлено.

24.01.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача від 12.12.2018 про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 29.01.2019, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, а також враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 29.01.2019 клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копій документів, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як зазначає скаржник у своєму клопотанні від 12.12.2018, в рамках підготовки відзиву на позовну заяву ТОВ Метал-Ком було надіслано запит до ТОВ Малтюроп Юкрейн та ТОВ Компанія Вторресурс про отримання відповідних документів, проте до закінчення строку, встановленого для надання відзиву, і взагалі протягом розгляду справи судом першої інстанції дані документи від до ТОВ Малтюроп Юкрейн отимані не були, а надійшли до ТОВ Метал-Ком лише 26.11.2018. Отже, як стверджує скаржник, він не мав можливості надати дані докази раніше з причин, що не залежали від його волі.

Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що під час надання відзиву та додаткових пояснень до суду першої інстанції відповідач не повідомляв суд про направлення та наявність листа-запиту до ТОВ Компанія Вторресурс , хоча він датований ще 05.09.2018. До початку розгляду справи 02.10.2018 та під час проведення судових засідань 18.10.2018 та 01.11.2018 відповідач не був позбавлений можливості долучити вказаний лист до матеріалів справи та, посилаючись на нього, повідомити суд першої інстанції у відповідності до статті 80 Господарського процесуального кодексу України про неможливість долучення до справи запитуваних документів у зв'язку із неотриманням їх своєчасно.

Водночас, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Отже, відповідач, своєчасно не отримавши на свої запити від 07.09.2018 до ТОВ Малтюроп Юкрейн та від 05.09.2018 до ТОВ Компанія Вторресурс відповідних доказів, не був позбавлений права звернутися до суду у встановлений законом строк із клопотанням про їх витребування.

З огляду на вищевстановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання доданих до клопотання від 12.12.2018 доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, подані відповідачем нові докази не досліджуються судом апеляційної інстанції та не враховуються при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 березня 2018 року зі станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Метал-Ком здійснено відправлення вагону № 63654495 на станцію Роя Донецької залізниці, що підтверджується накладною №34045849 від 10.03.2018; одержувачем відправлення є Товариство з обмеженою відповідальністю Електросталь-Курахово ; провізна плата за перевезення вантажу становить 24 302,00 грн.

Згідно з вказаною вище накладною найменування вантажу - лом сталевий збірний; вид 1; пакети № 2; вид 17; навалом; поверхня вагону маркована незмиваємою масляною фарбою; маса вантажу, визначена відправником, становить 66 850 кг; розмір провізної плати - 24 302,00 грн.

Як зазначає відповідач, масу вантажу було визначено з використанням вагонних ваг, що знаходяться на під'їзній колії ВАТ СанІнтербрю Україна , власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю Малтюроп Юкрейн .

Відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, оформленого 22.05.2013, профілактичне обслуговування з періодичною повіркою ваг, що використовувались відповідачем при зважуванні вантажу, проведено 02.03.2018 з висновком про їх технічну справність, правильність показань та відповідність вимогам ДСТУ.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, 17 березня 2018 року на проміжній станції Покровськ на підставі актів загальної форми від 17.03.2018 №32796 та №336 в/ст було здійснено комісійне переважування вагону №63654495, за результатами якого був складений комерційний акт; результати переважування зафіксовано в книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 17.03.2018р.

Згідно комерційного акта від 17.03.2018 №482004/96 …При подаванні вагону на 150-т статичні ваги станції, повірені 24.01.2018р. виявлено: фактично маса брутто вагона склала 84 500 кг, тара вагона з ПД 20 500 кг, маса вантажу нетто - 64 000 кг, що менше документу на 2850 кг… .

Враховуючи дану обставину, 17 березня 2018 року зі станції Покровськ Донецької залізниці на станцію Чернігів-Північний було направлено оперативне повідомлення про невідповідність маси вантажу масі, вказаній у накладній.

Згідно комерційного акта від 17.03.2018 № 482004/96/14 при видачі вагону №63654495 з вантажем вантажоодержувачу на станції призначення Роя зроблена відмітка про те, що Груз выдан согласно ком. акта. , що підтверджує правильність визначення ваги в вагоні № 63654495 на станції Покровськ.

Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки, оформленого 07.03.2013, вагам, на яких здійснювалось комерційне переважування вантажу, 24.01.2018 проведено профілактичне обслуговування; ваги є придатними для зважування вантажу та повіреними.

Після проведення контрольного переважування вагону, 18.03.2018 зі станції Покровськ Донецької залізниці на станцію Чернігів-Північний було направлено оперативне повідомлення про те, що фактична маса вантажу є меншою на 2 850 кг, ніж зазначено у накладній.

Враховуючи даний факт, позивачем, на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, нарахований відповідачу штраф в розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення, що становить 121 510,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справ, а доводи скаржника не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 - 3 та 5 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 8 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Пунктами 6, 22, 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084) затверджені Правила оформлення перевізних документів, пунктом 1.1. яких передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).

Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно пункту 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082), вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Наведені вище приписи чинного законодавства України свідчать про відсутність у залізниці обов'язку перевіряти відповідність вказаних відправником у накладній даних вантажу при прийнятті його до перевезення; при цьому, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Накладна №34045849 від 10.03.2018 оформлена відповідно до діючих вимог, а правильність внесених до неї відомостей підтверджується цифровим підписом директора відповідача Пашка Г.О.

Таким чином, з оформленням та підписанням накладної №34045849 від 10.03.2018 відповідач, як вантажовідправник, засвідчив, що маса вантажу (нетто) у вагоні №63654495 становила 66 850 кг.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як вже було вказано вище, на станції Покровськ Донецької залізниці працівниками залізниці проведено переважування вагону № 63654495, під час якого виявлено, що фактична маса вантажу є меншою, ніж зазначено у накладній, на 2 850 кг. За результатами перевірки маси вантажу складено та підписано акти загальної форми від 17.03.2018 №32796 та № 336 в/ст та комерційний акт від 17.03.2018 №482004/96; ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення встановлено не було; ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, пройшли технічне обслуговування 24.01.2018 та є повіреними, що підтверджується технічним паспортом на них.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855) затверджені Правила складання актів (стаття 129 Статуту), пункти 2, 4, 6 9, 10 яких передбачають, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 №644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.

Комерційні акти, зокрема складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

До акту включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.

У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію комерційного акту від 17.03.2018 №482004/96, суд дійшов висновку, що відповідний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту та Правилам складання актів, а відтак є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Крім того, на станції призначення Роя Донецької залізниці у комерційному акті від 17.03.2018 №482004/96/14 зроблено відмітку про те, що вантаж виданий згідно з комерційним актом. Тобто, вантаж виданий одержувачу масою 64 000 кг, яка зазначена у комерційному акті, а не вагою 66 850 кг, вказаній у накладній.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невідповідності маси вантажу, зазначеної відповідачем у накладній №34045849 від 10.03.2018, складеної при відправці вагону №63654495, фактичній масі, яка зазначена у комерційному акті від 17.03.2018, та яка видана одержувачу вантажу без будь-яких зауважень; різниця складає 2 850 кг.

За змістом статті 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника,

порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту).

При цьому, колегія суддів зазначає, що стаття 122 Статуту не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника, у зв'язку з чим доводи скаржника із цього приводу судом відхиляються.

Правильне зазначення маси вантажу у перевізних документах є обов'язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов'язанням у розумінні статті 173 Господарського кодексу України.

Враховуючи неправильне зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, позивачем відповідно до статей 118, 122 Статуту нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 121 510,00 грн (24 302,00 грн *5 =121 510,00 грн).

Із урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги неправильне зазначення відповідачем у накладній маси вантажу (нетто) у вагоні № 63654495, а також розмір провізної плати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених законодавством України, для покладення на відповідача як вантажовідправника, відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.

Щодо доводів відповідача про те, що різниця у вазі вантажу виникла внаслідок танення снігу, який потрапив до вагону під час завантаження металобрухту, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підтвердження своїх доводів відповідачем надано інформацію Чернігівського обласного центру з Гідрометеорології від 14.08.2018 №05/1008 про кількість опадів з 01.02.2018 по 10.03.2018 по м. Чернігів.

Інформація Чернігівського обласного центру з Гідрометеорології від 14.08.2018 №05/1008 не є належним та допустимим доказом факту перевищення вказаної у накладній ваги за рахунок снігу, оскільки у цій інформації зазначено лише про кількість опадів у період з 01.02.2018 по 10.03.2018 у м. Чернігів, а отже вона ніяк не може підтверджувати факт потрапляння снігу у вагон в кількості 2 850 кг та у подальшому його таненні.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують зазначені ним обставини, зокрема стосовно того факту, що станом на день відправки вагону з ломом сталевим вантаж був покритий снігом саме вагою 2 850 кг

За наведених обставин, вказані доводи відповідача є необґрунтованим та не підтвердженими відповідними доказами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця у повному обсязі та, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Метал - Ком є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метал - Ком на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 у справі №927/575/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 у справі №927/575/18 залишити без змін.

Матеріали справи №927/575/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.01.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка