Рішення

від 23.01.2019 по справі 903/856/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2019 р. Справа № 903/856/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартос"

про стягнення 1021398,52 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть спору: Позивач - Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартос" про стягнення 1021398,52 грн., з них 837 211 грн. заборгованості за договором про пайову участь, 146385,77 пені, 15069,80 грн. 3% річних, 22731,95 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2018 року і зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача – відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року відкладено підготовче засідання на 15.01.2019 року, зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача – відповідь на відзив.

09.01.2019 року позивач, через відділ документального забезпечення та контролю, подав заяву № 02-14/13 від 04.01.2019 року в якій просить справу розглядати за наявними матеріалами, без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 15.01.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2019 р.

Позивач в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 15.01.2019 року, надіслана позивачу на адресу зазначену в позовній заяві, а саме: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Гореничі, вул. Соборна, буд. 204, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301036884481 та згідно відомостей з сайту ПАТ «Укрпошта» вручене 23.01.2019р..

Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, 22.01.2019 року на адресу суду повернулись ухвала суду від 15.01.2019 року, яка була надіслана відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві, а саме: 43025, м.Луцьк, вул.Кривий Вал, 34, з відміткою пошти “неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача”.

Згідно витягу з ЄДРПОУ ТзОВ "Вартос" зареєстровано за адресою: 43025, м.Луцьк, вул. Кривий Вал, 34 і на момент розгляду справи адреса відповідача не змінилася.

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні, також сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, враховуючи розумні строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами у відсутності представників сторін, які були повідомлені належним чином.

Враховуючи строки розгляду справи по суті, суд дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Октопус девелопмент груп» (ЄДРПОУ 14352731, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7) згідно рішення учасника ТОВ «Октопус девелопмент груп» №03/10/2018 від 03.10.2018р. змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРТОС» (ЄДРПОУ 14352731, без змін) та змінило адресу на: Волинська область, м.Луцьк, вул.Кривий Вал, буд.34, провівши відповідні реєстраційні дії, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішенням учасника №03/10/2018 ТОВ «Октопус девелопмент груп» від 03.10.2018р. про зміну найменування юридичної особи на ТОВ «Вартос», актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ТОВ «Октопус девелопмент груп» від 03.10.2018р., статутом ТОВ «ВАРТОС» (нова редакція).

Відповідно до статті 90 ЦК України юридична особа має найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи може зазнавати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції.

Зміна назви юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.

Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва в зв'язку з відсутністю правонаступника — нового учасника цивільних відносин якому мають перейти права та обов'язки особи, яка вибула та юридичної незмінності правопопередника — учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Відповідно до пункту 1. 4. пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при ньому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Октопус девелопмент груп» (ЄДРПОУ 14352731) змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРТОС» (ЄДРПОУ 14352731), організаційно-правова форма залишена без змін, що свідчить про обов'язковість виконання зобов'язань, в тому числі за укладеними ТО«Октопус девелопмент груп» договорами.

На території Гореницької сільської ради 27.02.2014 р. було введено в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок по вул. Садова, 8-А в с. Гореничі, загальною площею 6751,7 кв.м., замовником будівництва якого є ТОВ «Октопус девелопмент груп», що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації КС № 143140580751 та Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2018 у справі № 910/18996/17, яке набрало законної сили.

Згідно з ч.2 ст.187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності із ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва.

Виходячи з імперативності зазначених вище норм матеріального права, саме на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

Відповідачем в порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було введено об'єкт в експлуатацію без своєчасного укладення Договору та сплати пайової участі у відповідному розмірі.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень органів місцевого самоврядування в галузі бюджету та фінансів належить здійснення контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету .

Оскільки відповідач-замовник будівництва ухилився від укладення договору про пайову участь з органом місцевого самоврядування - Гореницькою сільською радою, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору про пайову участь укладеним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 у справі № 910/18996/17 визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (далі – Договір) між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Гореничі, вулиця Соборна, будинок 204; код ЄДРПОУ 04358514) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус девелопмент груп» (01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7, код ЄДРПОУ14352731) в редакції, що викладена в резолютивній частині даного рішення. Згідно п.3 цього рішення днем укладання даного договору є день набрання чинності рішенням суду.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2018р. (повний текст складено 21.02.2018р.) у справі № 910/18996/17 набрало чинності (законної сили) відповідно до ст.253 ЦК України, ст.ст. 241, ч.1 ст. 256 ГПК України 14.03.2018 року.

Відповідно до п.1, п.2.1 Договору, Замовник (відповідач) зобов'язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Гореницької сільської ради та перерахувати до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 837 211 грн., а саме: на рахунок № 31519921700365, код ЄДРПОУ 38010937, МФО 821018, код платежу 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», банк одержувача ГУДКСУ в Київській області (далі - Спеціальний рахунок), як пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Гореницької сільської ради єдиним платежем протягом десяти днів з дня підписання (укладення) цього Договору, тобто до 24.03.2018 року.

Сума пайової участі в розвитку інфраструктури населених пунктів Гореницької сільської ради, її розмір і розрахунок визначені відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області VII скликання від 15 березня 2016 року № 16 «Про затвердження Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Гореницької сільської ради» і наведений у додатку №1 до Договору.

Даний договір діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 5.1 Договору).

У разі невиконання Замовником будівництва (відповідачем) умов Договору, про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів Гореницької сільської ради щодо перерахування в повному обсязі коштів, Гореницька сільська рада здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у судовому порядку (п.4.1 Договору).

Відповідачем не виконано умови Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів Гореницької сільської ради, кошти у вигляді пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів в розмірі 837211 грн. до місцевого бюджету не були перераховані відповідачем, що підтверджується виписками казначейства по рахунку 31519921700365.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За змістом ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене та те, що станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором про пайову участь замовників будівництва (реконструкції) у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Гореницької сільської ради складає 837211 грн., суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми підставна та підлягає до задоволення.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого розділом 1 цього Договору сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за частину несвоєчасно сплачених за договором коштів, що діє на дату настання платежу.

У зв'язку із порушенням відповідачем строку перерахування коштів за пайову участь, перевіривши правильність здійснення розрахунку пені (розрахунок а.с.9), суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 146385,77 грн. пені за період з 29.04.2018р. по 29.10.2018р. підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число вона індексується починаючи з наступного місяця.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 15069,80 грн. – 3% річних за період з 25.03.2018р. по 29.10.2018р. та 22731,95 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2018р. по жовтень 2018р., з вираховуванням рекомендацій викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р..

Контррозрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідачем суду не надано.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 1021398,52 грн., з них 837211 грн. заборгованості за договором про пайову участь, 146385,77 пені, 15069,80 грн. 3% річних, 22731,95 грн. інфляційних втрат підставна та підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в сумі 15320,98 грн. в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на правову (правничу допомогу) у розмірі 8600 грн.:

– вартість складання позовної заяви про стягнення боргу та додаткових документів – 1000 грн., інші процесуальні документи (заяви, клопотання) - 400,00грн. за кожний процесуальний документ, всього 1400,00грн.;

– орієнтовна кількість судових засідань за позовом про стягнення боргу вартістю 1050 грн./засідання - 4 засідання (4200 грн.);

– витрати на відрядження (квитки, добові) - орієнтовно 3000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, які підтверджують здійснення витрат на професійну правничу допомогу (не надано договору про надання правничої допомоги, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті з боку позивача), суд приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача 8600 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою позивачу у зв'язку з їх непідтвердженням в установленому порядку.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 86, 123, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартос" (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 34, код ЄДРПОУ 14352731) на користь Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Гореничі, вул. Соборна, будинок 204, код ЄДРПОУ 04358514) 1021398,52 грн., з них 837211 грн. заборгованості за договором про пайову участь, 146385,77 грн. – пені, 15069,80 грн. – 3% річних, 22731,95 грн. – інфляційних втрат, а також 15320,98 грн. витрат по судовому збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

          Повний текст рішення складено

31.01.2019

          Суддя                                                                      С. В. Костюк