Постанова

від 24.01.2019 по справі 904/2628/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2019 року м.Дніпро

Справа № 904/2628/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

cуддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 (ухвалене суддею Бондарєвим Е.М., повне рішення складено 16.10.2018) у справі №904/2628/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт"

про зобов'язання здійснити поставку ячменю 3 класу у кількості 147,8 тон на суму 783 340,59 грн. та стягнення 700 000,00 грн. неустойки за порушення строків поставки

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт", в якій просить:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" негайно, у повному обсязі виконати умови договору поставки № 807 КЗ від 21.03.2017, а саме: здійснити на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" поставку ячменю 3 класу у кількості 147,8 тон на суму 783 340,59 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" на свою користь суму неустойки за порушення строків поставки товару за договором поставки № 807 КЗ від 21.03.2017 у розмірі 700 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі № 904/2628/18 позов задоволено частково:

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" негайно, у повному обсязі виконати умови договору поставки №807 КЗ від 21.03.2017, а саме: здійснити на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" поставку ячменю 3 клас у кількості 147,8 тон на суму 783 340,59 грн.;

- стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" 500 000,00 грн. неустойки за порушення строків поставки товару та витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 262,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача поставити товар, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" зобов'язань за Договором поставки № 807 КЗ від 21.03.2017 щодо поставки товару у строки та у кількості, погодженій сторонами, зазначивши при цьому, що відповідач недопоставив позивачу товар (ячмінь 3 класу) у кількості 147, 8 тон. Оскільки умовами Договору за несвоєчасну поставку товару передбачена відповідальність відповідача перед позивачем у вигляді неустойки у розмірі 5% від суми непоставленого товару за відповідною Специфікацією за кожен день прострочення поставки, суд вбачав наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в частині стягнення неустойки, а саме стягнення неустойки у сумі 500 000, 00 грн. В решті вимог щодо стягнення неустойки судом відмовлено у зв'язку з тим, що сума заявленої до стягнення неустойки майже складає суму вартості товару, який вимагає поставити позивач. Відповідно, врахувавши положення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про можливість у даному випадку зменшення заявленої позивачем до стягнення неустойки до суми 500 000, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" не погодилось з прийнятим судом рішенням, подало апеляційну скаргу, просить прийняте судом рішення змінити наступним чином:

- змінити резолютивну частину судового рішення, виклавши пункт 2 у новій редакції, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" у повному обсязі виконати умови договору поставки №807 КЗ від 21.03.2017, а саме: здійснити на користь Приватного акціонерного товариства "АПК- Інвест" поставку ячменю 3 класу у кількості 147,8 тон на суму 783 340,59 грн., розстрочивши його виконання рівними частинами по 49,3 т. на суму 261 113, 53 грн. на 3 місяці з дати винесення рішення судом апеляційної інстанції;

- змінити резолютивну частину судового рішення, виклавши пункт 3 у новій редакції, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" 70 000, 00 грн. неустойки за порушення строків поставки товару та витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 262,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За доводами відповідача, судом першої інстанції не було враховано об'єктивні причини прострочення виконання зобов'язання та активних дій відповідача щодо виконання умов договору.

Так, 19.01.2018 відповідачем на виконання умов Договору поставки №807 КЗ від 21.03.2017 було поставлено позивачу першу партію товару (ячменю) загальним обсягом 68, 36 т. на суму 362 308 грн., яку позивачем повернуто у зв'язку з тим, що ячмінь був заражений шкідниками хлібних запасів І ступеня (рижим мукоїдом, довгоносиком).

При цьому суд першої інстанції не врахував, що відповідач здійснює оптову торгівлю зерном як посередник.

З метою виконання вимог Специфікації від 10.01.2018 № 15 відповідачем було укладено договір з ТОВ "Софія-Близнюки" від 11.01.2018 на поставку 200 т. ячменю.

Оскільки закуплений у ТОВ "Софія-Близнюки" ячмінь був заражений, відповідач повернув ячмінь, від якого відмовився позивач.

Разом з тим, як стверджує відповідач, віднайти одразу постачальника, товар якого відповідатиме вимогам щодо якості ячменю, встановленим у Специфікації, було об'єктивно неможливо. Однак і за таких обставин відповідач вживав всіх можливих заходів щодо виконання умов Договору, здійснював постачання ячменю частинами.

На думку відповідача, судом першої інстанції не враховано і того факту, що специфіка бізнесу у зерновій сфері має чітко виражений сезонних характер. У лютому – квітні закінчується сезон ділової активності на ринку, який характеризується розпродажем залишків зерна поточного урожаю. За таких обставин докупити обсяги вільного зерна на ринку інколи неможливо.

Відповідач посилається на те, що у зв'язку із відсутністю на ринку ячменю належної якості, він не мав об'єктивної можливості виконати умови Специфікації від 10.01.2018 № 15.

Разом з тим, в залежності від кліматичних умов, посів ячменю нового врожаю розпочинається у середині березня-початку квітня. Однак у 2018 році у зв'язку з кліматичними умовами посів ячменю в Україні було завершено лише у травні 2018 року, а збір врожаю ячменя 2018 року розпочато в кінці липня 2018 року.

Враховуючи ці обставини, відповідач намагався врегулювати спірні правовідносини, надіславши позивачу листа від 01.08.2018 № 07 "Щодо укладення мирової угоди". Цим же листом відповідач повідомляв, що має можливість поставити першу частину ячменю (40-50 тон) у найкоротший термін. Проте, направлений позивачу лист повернувся на адресу відповідача з причини "За закінченням терміну зберігання", тоді як лист направлявся за належною адресою відповідача.

Отже, відповідач зазначає, що не міг узгодити із позивачем умови та строки поставки недопоставленого ячменю із причин, що від нього не залежали.

При цьому відповідач посилається на ті обставини, що протягом 2017 року відповідачем поставлялась позивачу сільськогосподарська продукція за контрактом від 21.03.2017 № 807 КЗ без жодних порушень та нарікань з боку позивача, що, на думку відповідача, свідчить про винятковий характер спірних обставин.

Зважаючи на наведене, відповідач вважає, що невиконання ним договірних умов щодо строку поставки товару відбулось із об'єктивних причин, а вся поведінка відповідача була направлена на забезпечення виконання умов договору, проте судом першої інстанції зазначене не було враховано.

Також відповідач посилається на те, що нарахована позивачем неустойка є завищеною, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності; суд першої інстанції не врахував дійсний майновий стан відповідача та надмірно великі штрафні санкції порівняно із збитками кредитора, а зменшуючи розмір неустойки виходив виключно із вартості недопоставленого товару та ступеню виконання зобов'язання відповідачем. Не враховано судом і те, що позивач не звертався до відповідача ані з претензіями, ані з вимогами про негайне виконання умов договору.

В підтвердження свого фінансового стану відповідач посилається на звіт про фінансові результати за 9 місяців 2018 року, який підтверджує збитковість діяльності відповідача, зазначає про наявність у нього кредиторської заборгованості перед банком, яка зростає, заборгованості перед іншими контрагентами, а невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань також передбачає нарахування додаткових санкцій.

За доводами відповідача, він не має змоги виконати судове рішення ані добровільно, ані примусово, оскільки не має відповідних коштів на власному рахунку. Окрім цього, стягнення з відповідача присудженої судом першої інстанції неустойки матиме наслідком неплатоспроможність відповідача та припинення його діяльності.

Посилається відповідач і на те, що виконання ним зобов'язання в натурі здійснюватиметься за рахунок ячменю урожаю 2018 року, ціни на який істотно вищі за ціну, що існувала на момент укладення Специфікації від 10.01.2018 № 15; що відповідач несе додаткові транспортні витрати на поставку товару до місця, встановленого Договором, які йому не відшкодовуються.

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, відсутність передоплати за поставлений товар, об'єктивність причин невиконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів, вчасне виконання інших поставок за Договором, відсутність претензій позивача та доказів понесених позивачем збитків, майновий стан відповідача, а також те, що сплата неустойки у присудженому розмірі в повному обсязі може спричинити ускладнення і без того тяжкого та збиткового фінансового стану відповідача, відповідач вважає, що можливим та справедливим буде зменшення розміру неустойки на 90% від суми, яку просив стягнути позивач, а саме стягнення неустойки у розмірі 70 000, 00 грн.

Також відповідач зазначає, що вважає за доцільне розстрочити виконання зобов'язання щодо поставки ячменю 3 клас у кількості 147,8 тон рівними частинами по 49,3 т. на суму 261 113, 53 грн. на 3 місяці з дати ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач звернув увагу і на ті обставини, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції відповідач користувався послугами адвокатів за договорами про надання правової допомоги, оскільки у штаті підприємства відсутній свій юрист, на яких цілком поклався. Однак, за результатами розгляду справи у суді першої інстанції, ознайомившись зі змістом судового рішення, відповідач дійшов висновку, що належного захисту своїх прав та інтересів він не отримав. Так всупереч інтересам відповідача у суді першої інстанції не наводилось обґрунтованих доводів та підтверджень причин порушення строків виконання зобов'язання та необхідності зменшення розміру неустойки.

Відповідач додав до апеляційної скарги докази, які не були подані ним до суду першої інстанції, а саме: Фінансовий Звіт суб'єкта малого підприємництва – відповідача та баланс на 30.09.2018, Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2018 року.

В обґрунтування поважності причин неподання до суду першої інстанції Фінансового Звіту відповідача та балансу за 9 місяців 2018 року відповідач зазначив, що ці документи було прийнято Центром обробки електронних звітів Держстату лише 24.10.2018, тоді як рішення було прийнято судом першої інстанції 09.10.2018.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що ТОВ "Миколай-Експорт", укладаючи договір з ПрАТ "АПК-Інвест" повною мірою усвідомлювало усі ризики, які могли виникнути на його підставі, в тому числі, щодо неможливості здійснення поставки товару належної якості з відповідними наслідками у вигляді штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до відповідача. Посилання представника апелянта на кліматичні умови та/або сезонний характер зернової сфери, як підприємства, що не є виробником сільськогосподарської продукції, є необґрунтованим та не може братися судом до уваги, оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами. Окрім цього, за доводами позивача, в період спірних відносин будь-яких аномальних коливань, що мали б значний вплив на кліматичні умови та/або сезонний характер зернової сфери, що в свою чергу унеможливило б виконання відповідачем договірних зобов'язань, не відбувалося, і інші контрагенти своєчасно здійснювали постачання зернової продукції на аналогічних умовах. Апелянт звертає увагу суду на ті обставини, що поставка мала відбутись у січні 2018 року, тобто у період, на який сезонні коливання у відношенні товару (ячмінь 3 класу) не мають жодного впливу, оскільки в цей період року таке зерно не виробляється.

Щодо посилання представника відповідача на спробу врегулювання питання шляхом укладення мирової угоди, проект якої був направлений позивачу, позивач зазначає, що мирова угода – це спільне волевиявлення сторін, тобто їх право, а не обов'язок. При цьому факт невиконання відповідачем до сьогодні поставки товару, на думку позивача, додатково свідчить про відсутність у відповідача наміру виконати узгоджене договірне зобов'язання.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача щодо неврахування судом першої інстанції дійсного майнового стану відповідача та нарахованих позивачем штрафних санкцій, про завищення суми стягнутої судом неустойки та посилається на принципи свободи договору, обов'язковості виконання умов договору. Укладаючи та підписуючи спірний договір, підприємство відповідача погодилось з усіма його умовами, в тому числі умовами щодо відповідальності постачальника.

Також позивач посилається і на те, що загальна сума неустойки, яка б мала бути стягнена з відповідача за порушення ним зобов'язання за договором, складає 5 483 384, 13 грн., але заявлена позивачем до стягнення у меншій сумі для забезпечення збалансованості інтересів сторін та принципу рівності та співрозмірності.

Позивач зазначає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати суду першої інстанції документальні докази його майнового стану (збитків), а доводи апеляційної скарги та долучені до неї документи, зокрема щодо укладених кредитних договорів та існування дебіторської заборгованості перед іншими контрагентами, свідчать лише про здійснення відповідачем поточної господарської діяльності на власний ризик.

Позивач посилається і на те, що він, як найбільший виробник свинини в Україні, через неотримання від відповідача компоненту до комбікормів (ячмінь 3 класу), не зміг виконати виробничу програму та був змушений придбати непоставлену відповідачем сировину у інших постачальників за дорожчими цінами та на гірших умовах, ніж були раніше узгоджені з відповідачем.

Щодо доводів відповідача про те, що cуд першої інстанції не врахував відсутність будь-яких доказів понесених позивачем збитків у зв'язку з неповним виконанням зобов'язання та не врахував тяжкого матеріального стану боржника позивач зазначає, що можливість стягнення штрафних санкцій за порушення умов господарського договору не ставиться в залежність від наявності збитків у кредитора чи інших осіб, оскільки підставою для їх стягнення є факт порушення умов договірних зобов'язань – їх невиконання або неналежне виконання. Окрім цього, за доводами позивача, суд першої інстанції належним чином обґрунтував підстави для нарахування штрафних санкцій та негативні наcлідки, які поніс позивач, зменшивши нарахований позивачем розмір штрафних санкцій.

Щодо майнового стану боржника то, як зазначає позивач, при розгляді справи судом першої інстанції докази щодо неможливості відповідача виконати рішення суду у зв'язку з нібито його збитковістю надано не було. Посилання представника відповідача на відсутність юридичної освіти у його керівника та некомпетентність юристів, залучених відповідачем, є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності.

Позивач заперечує проти долучення нових доказів зі сторони відповідача, оскільки останнім не було належно обґрунтовано поважність причин неподання доказів до суду першої інстанції.

Не може, на думку позивача, прийматись апеляційною інстанцією і звіт про фінансові результати за 9 місяців, який не було своєчасно долучено в якості доказу через прийняття його Центром обробки електронних звітів Держстату України лише 24.10.2018, оскільки для суб'єктів малого підприємництва відповідно до норм Податкового кодексу України передбачено можливість подання фінансових звітів щоквартально, відповідач, як вбачається зі звіту, здійснює подачу звітів саме щоквартально. Відповідно, відповідач мав можливість надати фінансовий звіт за попередній квартал (в період проведення підготовчого судового засідання), чого зроблено не було.

Позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні поданої ним апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі №904/2628/18; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.01.2019 о 11:30.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пархоменко Н.В. та надходженням від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, відповідно до розпорядження В.о. керівника апарату суду від 04.01.2019 у справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2019 для розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя: Коваль Л.А. (доповідач), судді: Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.01.2019 у зв'язку з виходом з відпустки судді члена колегії суддів Пархоменко Н.В. у справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 для розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя: Коваль Л.А. (доповідач), судді: Чередко А.Є., Пархоменко Н.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" прийнято до свого провадження зазначеним складом суду.

У судовому засіданні 15.01.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 24.01.2019 о 16:30 год.

У судовому засіданні 24.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, заслухавши виступи представників позивача та відповідача у судових дебатах, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.

Згідно Договору поставки №807 КЗ від 21.03.2017 (а.с. 18-20 т.1), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "АПК-Інвест" (покупець), (надалі – Договір), постачальник зобов'язався в порядку та строки, передбачені даним Договором, поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити зернові культури, сою, а також дозволені та зареєстровані в Україні компоненти для комбікормів (товар) у кількості, за якістю та по цінам, зазначеними у відповідних додатках до Договору – "Специфікаціях", які є невід'ємною частиною даного Договору. Допускається поставка товару з відхиленням від кількості та вартості партій товару, погоджених сторонами в Специфікації, – не більше десяти відсотків незалежно від напрямку змін. Якщо сторони в Специфікації на поставку Товару обумовили інше від погодженого в Договорі, можливе відхилення від кількості та вартості партій товару, які належить поставити, застосовуються відхилення, зазначені в Специфікації.

Додатком № 15 до Договору є Специфікація № 15 від 10.01.2018, погоджена сторонами Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник зобов'язується поставити товар за даним Договором в строк, визначений у відповідній Специфікації.

Умови поставки по цьому Договору: DDP склад покупця (Інкотермс 2010) Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 28, Комбікормовий завод ПАТ "АПК-Інвест" (п.2.2. Договору).

За умовами пункту 2.3. Договору у разі поставки товару неналежної якості, покупець має право відмовитися від приймання неякісного товару. Всі витрати, пов'язані з поставкою неякісного товару, несе постачальник. В такому випадку, на вибір покупця постачальник зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних днів з моменту пред'явлення письмової вимоги, поставити покупцю товар, що відповідає умовам даного Договору та відповідній Специфікації, або протягом 2-х днів повернути на поточний рахунок покупця суму передоплати за товар, якщо вона проводилася, згідно умов оплати зазначених у відповідній Специфікації.

Моментом передачі товару є момент підписання покупцем товарно-транспортної накладної на товар на складі покупця. Право власності та товар переходить до покупця в момент приймання по якості та кількості на складі покупця, що підтверджується підписанням товарно-транспортної накладної (п.п.2.5, 2.6 Договору).

Товар приймається по кількості та якості на складі покупця за адресою: Донецька область, Покровський район, с.Рівне, вул. Шопена, 28, Комбікормовий завод ПАТ "АПК-Інвест" (п.2.7. Договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2. Договору вартість товару визначається у відповідних Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною та включає податок на додану вартість в розмірі, визначеному законодавством України для відповідних господарських операцій. Загальна сума даного Договору складається з загальної вартості всіх поставок, зазначених у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, та зазначені в рахунках, видаткових накладних на відповідну партію товару.

Оплата за поставлений товар за даним Договором здійснюється покупцем на підставі рахунку, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання належним чином оформлених оригіналів документів на поставлену партію товару, які вимагаються за даним Договором. У разі, якщо в Специфікаціях до даного Договору передбачені інші умови оплати, приймаються умови оплати, зазначені в Специфікаціях (п. 3.3. Договору).

Пункт 4.1.1. Договору встановлює обов'язок постачальника передати покупцю товар в строки, обумовлені цим Договором та зазначені у відповідних Специфікаціях.

У свою чергу, покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах цього Договору (п. 4.2. Договору).

У разі поставки товару неналежної якості постачальник зобов'язується за свій рахунок на вимогу покупця або здійснити заміну товару на якісний, який відповідає умовам Договору, або за свій рахунок забрати товар та протягом 2-х днів повернути покупцю отримані за нього грошові кошти (п.5.4. Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими особами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 року (п.8.1. Договору).

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору Специфікацією №15 від 10.01.2018 до Договору (а.с.21 т.1) сторонами було погоджено поставку відповідачем на користь позивача ячменю 3 класу (товар) у кількості 200 тон на загальну суму з урахуванням ПДВ 1 060 000, 80 грн. у строк до 24.01.2018.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо поставки товару виконав лише частково та з порушенням обумовленого Специфікацією строку поставки.

Згідно товарно-транспортної накладної №198 від 20.02.2018 (а.с. 22 т.1) відповідач поставив позивачу товар у кількості 31,5 тон на суму з ПДВ 166 950,13 грн., що також підтверджується видатковою накладною №1 від 20.02.2018 (а.с. 25 т.1).

Згідно товарно-транспортної накладної №13 від 26.03.2018 (а.с.24 т.1) відповідач поставив позивачу товар у кількості 20,7 тон на суму з ПДВ 109 710, 08 грн., що також підтверджується видатковою накладною №12 від 26.03.2018 (а.с.23 т.1). Всього відповідачем було поставлено позивачу товар у кількості 52,20 тон на загальну суму 276 660,21 грн., у тому числі ПДВ – 46 110,03 грн.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК).

Як встановлено судом першої інстанції та апелянтом не спростовано в суді апеляційної інстанції, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару у встановлений Договором строк у повному обсязі. Відповідачем недопоставлено товар, передбачений умовами Договору, у кількості 147,8 тон на суму 783 340,59 грн.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині заявлених вимог про присудження до виконання обов'язку в натурі, а саме зобов'язання відповідача здійснити на користь позивача поставку ячменю 3 класу у кількості 147, 8 тон на суму 783 340, 59 грн.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3. Договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 5% від суми непоставленого товару за відповідною Специфікацією за кожен день прострочення поставки.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 700 000,00 грн. неустойки за період порушення строків поставки товару з 25.01.2018 по 05.06.2018.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підставі викладеного, з урахуванням положень ст. 86 ГПК України, враховуючи, що вартість товару, який вимагає поставити позивач складає 783 340,59 грн., а сума неустойки заявлена до стягнення складає 700 000,00 грн., місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення даної вимоги, зменшивши суму неустойки до 500 000,00 грн., оскільки заявлена позивачем сума (700 000,00 грн.) є неспіврозмірною з сумою, на яку відповідач недопоставив позивачу товар.

При цьому колегія суддів враховує і ті обставини, що належна до сплати неустойка була б значно більшою за розміром у разі її заявлення до стягнення у відповідності з розрахунком, наведеним у позовній заяві, проте позивач заявив її у меншому розмірі з метою дотримання балансу інтересів сторін.

Щодо доводів відповідача, що відповідачем на виконання умов Договору поставки було поставлено позивачу першу партію товару загальним обсягом 68, 36 т на суму 362 308 грн., яку позивачем повернуто у зв'язку з тим, що ячмінь був заражений шкідниками, суд зазначає, що відповідач не посилається на неправомірність дій позивача у не прийнятті цієї партії товару.

При цьому відповідач, придбаваючи товар у ТОВ "Софія-Близнюки" за договором купівлі-продажу № 02 від 23.01.2018 не був позбавлений можливості перевірити якість товару, що придбавався. Також, умовами цього договору передбачено, що у разі поставки продавцем товару неналежної якості покупець має право на свій розсуд вимагати від продавця заміни неякісного товару на аналогічний, усунення недоліків за рахунок продавця або повернення вартості неякісного товару. Доказів того, що відповідач вимагав від продавця заміни неякісного товару на аналогічний для поставки його позивачу, доказів того, що цей товар дійсно не був замінений, матеріали справи не містять. Відповідно до листа Вих. № 44 від 22.01.2018 відповідач просив керівника ТОВ "Софія-Близнюки" повернути йому грошові кошти.

Не доводить відповідач належними та допустимими доказами і ті обставини, що він не зміг віднайти постачальника, товар якого відповідатиме вимогам щодо якості ячменю, встановленим у Специфікації до Договору.

Відповідач зазначає, що у лютому - квітні закінчується сезон ділової активності на ринку зерна. Однак, Акти про повернення позивачем товару складені 19.01.2018; з вимогою про повернення коштів до ТОВ "Софія-Близнюки" відповідач також звернувся у січні 2018 року. Тобто і ці обставини не надають підстав дійти висновку про неможливість придбання відповідачем товару належної якості та поставки його позивачу.

З огляду на наведене, матеріалами справи не підтверджується об'єктивна неможливість виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару позивачу.

Щодо посилання відповідача на ті обставини, що у 2018 році у зв'язку з кліматичними умовами посів ячменю в Україні було завершено лише у травні 2018 року, а збір врожаю ячменю 2018 року розпочато в кінці липня 2018 року колегія суддів зазначає, що і ці обставини відповідач не підтверджує.

Укладений між сторонами Договір містить розділ 6 "Форс-мажор".

Відповідно до розділу 6 цього Договору сторона звільняється від відповідальності, передбаченої Договором та/або чинним законодавством, за повне або часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення стало наслідком дії форс-мажорних обставин, визначених Договором. Під форс –мажорними обставинами в розумінні Договору є, зокрема, випадок. Випадком в розумінні Договору є будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою за цим Договором і які безпосередньо не обумовлені діями сторін та не пов'язані з ними причинним зв'язком, які виникають за відсутності вини (Умислу або необережності) сторін, і які неможливо за умови прийняття звичайних для цього заходів передбачити та неможливо при всій обачності попередити.

Суд не заперечує того, що кліматичні умови можуть мати вплив на період часу, з якого можливо було розпочати посів ячменю та коли це можливо було завершити, і ці обставини не залежать від дій сторін Договору. Однак обставина несприятливих кліматичних умов для посіву ячменю повинна бути засвідчена, як того вимагають умови Договору, та доведена до контрагента за Договором, і можливо і могла б підпадати під визначення випадку, що за умовами Договору передбачає певні наслідки.

Однак у даному випадку цього не відбулось (протилежне не підтверджується матеріалами справи).

Посилання відповідача на те, що він намагався врегулювати спірні правовідносини з позивачем, направивши останньому пропозицію укласти мирову угоду, тим самим вжив всіх залежних від нього заходів, суд не вважає такими, що надають підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання у повному обсязі зобов'язань за Договором.

На позивача у даному випадку не покладається обов'язок погодитись з умовами мирової угоди та підписати її. Визначальним для укладення мирової угоди є не лише волевиявлення відповідача, але і позивача, а не підписання мирової угоди позивачем не може свідчити про те, що зобов'язання відповідач не виконав з незалежних від нього обставин. Не має визначального значення для спірних правовідносин і те, що потягом 2017 року відповідач належним чином виконував свої договірні зобов'язання.

Щодо збитковості діяльності відповідача колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач та відповідач при веденні своєї господарської діяльності знаходяться в рівних умовах.

Укладаючи господарський договір з позивачем відповідач мав розуміти свій комерційний ризик.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (свобода договору) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Розуміючи ризики своєї підприємницької діяльності, відповідач не був позбавлений можливості укласти договір з позивачем на інших, більш вигідних для нього умовах, або з іншим контрагентом.

За наведених вище обставин, враховуючи зменшення судом першої інстанції неустойки до 500 000 грн., суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення неустойки на більшу суму (90% від суми, яку просив позивач).

Відповідач просить змінити резолютивну частину судового рішення, зокрема, включивши до неї положення про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами по 49,3 т. на суму 261 113, 53 грн. на 3 місяці з дати винесення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування підстав для задоволення вимоги про розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на скрутний майновий стан, відсутність коштів на рахунках, здійснення всіх розрахунків виключно за кредитні кошти, що і зумовлює неможливість швидкого виконання рішення суду. Відповідач зазначає, що розстрочення виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав для розстрочення виконання судового рішення. Відсутність коштів на рахунках відповідача не підтверджується доказами по справі. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на даний час у відповідача відсутній товар, який недопоставлено позивачу. Відповідач не наводить жодної обставини в підтвердження того, що зі спливом строку, на який відповідач просить відстрочити судове рішення, відповідач зможе його виконати та усунути порушення прав позивача у спірних відносинах.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи апеляційної скарги про те, що важкий фінансовий стан відповідача є підставою для зменшення розміру неустойки, не можуть свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки на ту суму, яку просить апелянт, оскільки відмова у задоволенні даної вимоги оцінена в сукупності з іншими обставинами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі № 904/2628/18 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269,275,276,282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі №904/2628/18 залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі №904/2628/18 залишити без змін.

          Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколай-Експорт".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

          Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

          Повний текст рішення складено 30.01.2019.

          Головуючий суддя                                                            Л.А. Коваль

          Суддя                                                                                Н.В. Пархоменко

          Суддя                                                                                А.Є. Чередко