Рішення

від 21.01.2019 по справі 906/821/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/821/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

прокурор: Шевчук М.М. посв. №038611 від 11.01.2016;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: ОСОБА_1, дов. б/н від 31.10.2018;

від відповідача 2: ОСОБА_2, дов. б/н від 08.01.2019, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №00096 від 10.02.2017;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Виконувача обов'язків керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Олевської районної державної адміністрації

до 1) Білокоровицької сільської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень - Агро"

про визнання незаконним та скасування рішення Білокоровицької сільської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов'язання повернути земельні ділянки

Виконувач обов'язків керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Олевської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду із позовом до Білокоровицької сільської ради Олевського району Житомирської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-Агро" про визнання незаконним та скасування рішення шостої сесії восьмого скликання Білокоровицької сільської ради Олевського району №166 від 15.09.2018 "Про прийняття до управління Білокоровицької сільської ради не переоформлені земельні частки (паї), які знаходяться в адміністративному підпорядкуванні Білокоровицької сільської ради та передачу їх в оренду" в частині; визнання недійсними договорів оренди землі від 05.10.2017, які укладені між Білокоровицькою сільською радою та ТОВ "Коростень-Агро", зобов'язання ТОВ "Коростень-Агро" звільнити земельні ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Білокоровицькою сільською радою Олевського району порушено порядок надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів.

В якості правових підстав позову прокурор зазначає ст.ст. 203, 215, 1212, 1213, 1277, 1283 Цивільного кодексу України, Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" №899-IV від 05.06.2003.

Ухвалою суду від 24.09.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2018.

11.10.2018 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю" Коростень-Агро" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог (т.1, а.с.116-120).

22.10.2018 на адресу суду від Заступника керівника Коростенської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив від 19.10.2018 за №88/7084вих18, в якій прокурор просить задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі (т.1, а.с.127-134).

Ухвалою суду від 30.10.2018 підготовче засідання відкладено на 15.11.2018.

31.10.2018 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-Агро" надійшли заперечення щодо відповіді на відзив за №26/10 від 26.10.2018, в якому відповідач 2 просить в задоволенні позову відмовити.

12.11.2018 на адресу суду від Білокоровицької сільської ради надійшов відзив на позовну заяву за №807 від 08.11.2018, в якому відповідач 1 просить в задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.160-161).

Ухвалою господарського суду від 15.11.2018 постановлено продовжити строк підготовчого провадження; призначити наступне судове засідання на 05.12.2018.

15.11.2018 на електронну адресу суду та 16.11.2018 на адресу суду від Коростенської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив Білокоровицької сільської ради №88/7715вих18 від 14.11.2018, згідно якої прокурор просить задовольнити позовні вимоги (т.1, а.с.175-177, 180-191).

30.11.2018 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення №350/01-30 від 23.11.2018, згідно яких позивач вказує, що земельні ділянки, щодо яких виник спір, не є нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями), що підтверджується державними актами на право приватної власності, де зазначений кадастровий номер. Ділянки внесені до Державного земельного кадастру та є сформованими земельними ділянками, з чітко визначеними межами, розміром та місцем розташування, а не умовними частками (паями). Вказано, що повноважень місцевих державних адміністрацій в сфері контролю за порушенням чинного законодавства в сфері земельних відносин не передбачено (т.1, 198-205).

Ухвалою суду від 26.11.2018 підготовче засідання відкладено на 11.12.2018, оскільки суддя Шніт А.В. 05.12.2018 згідно наказу Господарського суду Житомирської області №72-ВД від 23.11.2018 перебувала у відрядженні.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2018 підготовче засідання відкладено на 21.12.2018.

Ухвалою суду від 21.12.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/821/18 до судового розгляду по суті на 21.01.2019.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповідях на відзиви відповідачів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.48). Згідно заяви №349/01-30 від 23.11.2018 позивач просив розглядати справу без участі представника Олевської районної державної адміністрації (т.1, а.с.196).

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши прокурора, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

15.09.2017 шостою сесією восьмого скликання Білокоровицької сільської ради Олевського району Житомирської області прийнято рішення №166 "Про прийняття до управління Білокоровицької сільської ради не переоформлені земельні частки (паї), які знаходяться в адміністративному підпорядкуванні Білокоровицької сільської ради та передачу їх в оренду" (далі - Рішення) (т.1, а.с.32).

Вказаним рішенням Білокоровицька сільська рада вирішила:

1. Прийняти до управління Білокоровицької сільської ради не переоформлені земельні частки (паї), що входять до складу спадщини загальною площею - 322,0033 га, в тому числі ріллі - 198,9791 га, кормові - 123,0242 га, які знаходяться в адміністративному підпорядкуванні Білокоровицької сільської ради, згідно додатку № 1 (т.1, а.с.24-30).

2. Надати в оренду ТОВ "Коростень-Агро" прийняті до управління Білокоровицькою сільською радою спадкові земельні ділянки (паї) загальною площею - 322,0033 га, в тому числі ріллі - 198,9791 га, кормові - 123,0242 га, які знаходяться на території адміністративного підпорядкування Білокоровицької сільської ради Олевського району Житомирської області на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, а саме: земельні ділянки з додатку №1.

3. Встановити орендну плату у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки, яка проведена на території Білокоровицької сільської ради з урахуванням коефіцієнту індексації.

4. Рекомендувати ТОВ "Коростень-Агро":

- укласти з Білокоровицькою сільською радою договори оренди земельних ділянок;

- зареєструвати право оренди на земельні ділянки згідно чинного законодавства.

На підставі вказаного рішення 05.10.2017 між Білокоровицькою сільською радою в особі голови ОСОБА_3 та ТОВ "Коростень-Агро", в особі заступника директора ОСОБА_4 укладено договори оренди землі терміном на 10 років або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою та передано земельні ділянки згідно актів прийому-передачі орендарю, а саме:

- договір оренди земельної ділянки площею 0,9454 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:06:000:0312, що належала померлій ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ, №896450 (а.с.33-34, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.34 на звороті, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 1,2178 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:05:000:0509, що належала померлій ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ №895756 (а.с.36-37), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.37 на звороті, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 2,7117 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:04:000:0070, що належала померлій ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 896360 (а.с.39-41, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.42, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 2,3781 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:04:000:0078, що належала померлій ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 896352 (а.с.44-46, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.47, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 2,0526 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:05:000:0328, що належала померлій ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ №896346 (а.с.49-51, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.52, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 1,348 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:06:000:0141, що належала померлій ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 895797 (а.с.54-56, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.57, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 1,9468 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:04:000:0019, що належала померлому ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 896404 (а.с.59-61, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.62, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 2,2732 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:04:000:0074, що належала померлій ОСОБА_12 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 896356 (а.с.64-66, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.67, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 2,1503 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:06:000:0045, що належала померлій ОСОБА_13 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 895867 (а.с.69-71, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.72, т.1);

- договір оренди земельної ділянки площею 1,6055 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1824480400:06:000:0078, що належала померлій ОСОБА_14 на підставі Державного, акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 895835 (а.с.74-76, т.1), акт прийому-передачі від 05.10.2017 (а.с.77, т.1).

Згідно п.41 договорів ці договори набирають чинності після підписання їх сторонами.

Вказані договори зареєстровані в Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку (т.1, а.с.35, 38, 43, 48, 53, 58, 63, 68, 73, 78).

Згідно листа відділу в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №10-6-0.30-81/109-18 від 22.06.2018 інформація про те, чи було переоформлено право на спадщину на дані земельні ділянки у національній кадастровій системі відсутня (т.1, а.с.79-80).

До позовної заяви прокурором також додано копії державних актів на право власності на земельні ділянки, які є об'єктами оспорюваних договорів оренди (т1, а.с.81-90).

Вважаючи рішення сільської ради незаконним та прийнятим всупереч вимог закону, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Олевської районної державної адміністрації з позовом про визнання незаконним та скасування рішення шостої сесії восьмого скликання Білокоровицької сільської ради Олевського району №166 від 15.09.2018 "Про прийняття до управління Білокоровицької сільської ради не переоформлені земельні частки (паї), які знаходяться в адміністративному підпорядкуванні Білокоровицької сільської ради та передачу їх в оренду" в частині; визнання недійсними договорів оренди землі від 05.10.2017, які укладені між Білокоровицькою сільською радою та ТОВ "Коростень-Агро", зобов'язання ТОВ "Коростень-Агро" звільнити земельні ділянки.

2. Норми права, які застосував господарський суд та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

В позовній заяві прокурор вказує, що земельні ділянки, які прийняті Білокоровицькою сільською радою в управління спадщиною та передані в оренду ТОВ "Коростень-Агро" є невитребуваними земельними частками (паями), а згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)" (у редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення) сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Таким чином, прокурор зазначає, що Олевська районна державна адміністрація є органом державної влади, уповноваженим розпоряджатися нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, які розташовані за межами населеного пункту.

Однак судом встановлено, що земельні ділянки, що є предметом спору, виділені в натурі у 2005 році Олевською районною державною адміністрацією, що підтверджується доданими до позовної заяви державними актами на право власності на земельні ділянки (а.с.81-90, т.1). Таким чином, вказані земельні ділянки є сформованими, з чітко визначеними межами, розміром та місцем розташування; земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру, їм присвоєний кадастровий номер.

Отже, вказані земельні ділянки є приватною власністю осіб.

Згідно ч.3 ст.1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

У зв'язку із цим, ці землі не належать ні до комунальної, ні до державної власності, а до вирішення у встановленому законом порядку про визнання земельних ділянок приватної власності відумерлою спадщиною є землями приватної власності.

Згідно з частиною 5 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Відповідно до частини 6 статті 19 цього Закону особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 1285 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.

Виходячи з наведених норм частини 5 статті 4, частини 6 статті 19 Закону України "Про оренду землі" та частини 1 статті 1285 ЦК України, зокрема, що особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є саме сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, і, що саме ця особа виступає орендодавцем такої земельної ділянки, суд зазначає, що стосовно земельних ділянок, переданих відповідачу 2 в оренду, визначених в оскаржуваному Рішенні та договорах оренди, не має значення, знаходиться земельна ділянка (ділянки) в межах населеного пункту чи за його межами, оскільки визначальним є розташування земельної ділянки (ділянок) на території відповідної ради. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного суду від 20.11.2018 у справі №914/2588/17.

Відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації їхніх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від них не вимагається вчинення будь-яких інших дій (як от, звернення до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою, як це стверджує прокурор). Також є помилковим посилання прокурора на порушення відповідачем 1 визначеної законом компетенції щодо розпорядження відповідними землями при ухваленні оскаржуваного Рішення та укладенні договорів оренди земельних ділянок..

Щодо посилань прокурора на порушення Білокоровицькою сільською радою Олевського району визначеного ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою стосовно земельних ділянок, переданих відповідачу 2 в оренду суд зазначає наступне.

Ухвалюючи Рішення відповідач 1 здійснював повноваження сільської ради з управління спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, які передбачають право передати таку земельну ділянку в оренду саме на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Поряд з цим, відповідно до абзацу 1 частини 1, частин 2, 3 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Отже за результатами розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою та прийняття відповідного рішення судом відповідач 1 здійснював би вже не повноваження сільської ради з управління спадщиною, а як власник відповідного майна після набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

3. Щодо порушення інтересів держави в особі Олевської районної державної адміністрації та підстав представництва інтересів держави прокурором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Аналогічної правової позиції з цього приводу дотримується Верховний Суд у постановах від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункти 16 постанови від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, пункт 15 постанови № 915/1283/17).

У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача. Вказана правова позиція підтверджується висновками, здійсненими Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 у справі № 903/857/17.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що на земельні ділянки, що передано в оренду відповідачу 2 за оскаржуваним Рішенням, оформлено право приватної власності, на ці ділянки отримано державні акти на право приватної власності.

У зв'язку із цим, ці землі не належать ні до комунальної, ні до державної власності, а до вирішення у встановленому законом порядку про визнання земельних ділянок приватної власності відумерлою спадщиною (стаття 1277 ЦК України) є землями приватної власності.

О т ж е, звертаючись із позовними вимогами (щодо земель, на які оформлено право приватної власності та власники яких померли, однак ці земельні ділянки не успадковані фізичними особами) п р о к у р о р , оскаржуючи Рішення про передачу цих земельних ділянок в оренду та договори оренди з а х и щ а є п р а в о п р и в а т н о ї в л а с н о с т і (приватні інтереси) на ці земельні ділянки всупереч підставам та порядку, визначеним статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та частиною 4 статті 53 ГПК України, без обґрунтування підстав для захисту прокурором відповідних приватних інтересів, та без врахування того, що відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурору надано право звертатись із позовом у разі порушення інтересів держави, з обґрунтуванням суті цього порушення і необхідності їх захисту прокурором.

Окрім того, суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

В даному випадку, прокурор без з'ясування обставин, чому Олевська районна державна адміністрація не звернулася до господарського суду, подав позов в інтересах держави в її особі.

З огляду на це, суд вважає, що у справі не було передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави. Відтак, прокурор не підтвердив підстав представництва.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Розподіл судових витрат між сторонами.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладається на заявника.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Виконувача обов'язків керівника Коростенської місцевої прокуратури (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Святослава Ріхтера, будинок 11, ідентифікаційний код 02909950) в інтересах держави в особі Олевської районної державної адміністрації (11001, Житомирська обл., м.Олевськ, вул.Свято-Миколаївська, 4, ідентифікаційний код 04053418) до Білокоровицької сільської ради (11055, Житомирська обл., Олевський район, с.Білокоровичі, вул.Тараса Шевченка, 69А, ідентифікаційний код 04343487), Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень - Агро" (11530, Житомирська обл., Коростенський район, с.Калинівка, вул.Центральна, 8, ідентифікаційний код 40337555) про визнання незаконним та скасування рішення Білокоровицької сільської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов'язання повернути земельні ділянки, - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.01.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з пов.)

3, 4 - відповідачам (рек. з пов.)

5 - Коростенський місцевій прокуратурі (рек. з пов.)

6 - Прокуратурі Житомирської області