Рішення

від 15.01.2019 по справі 910/15391/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2019Справа № 910/15391/18

Суддя господарського суду міста Києва Удалова О.Г., при секретарі судового засідання Купній В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства Страхова Компанія Альфа Страхування

до товариства з обмеженою відповідальністю Старваген

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7

про стягнення 51 822,54 грн.

за участю представників учасників спору:

від позивача Сергутін В.А., на підставі довіреності від 08.01.2019 № 024;

від відповідача Коновалов Д.М., на підставі довіреності від 12.12.2018 № б/н;

від третьої особи не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року приватне акціонерне товариство Страхова Компанія Альфа Страхування (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Старваген (далі - відповідач) про стягнення 51 822,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

02.10.2017 між сторонами було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6632259, відносно транспортного засобу MAN TGL 8.180, д.н.з. НОМЕР_1.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2018 у справі № 752/27155/17 ОСОБА_7 було визнано винним у ДТП, що сталася 11.11.2017 за участю автомобіля НОМЕР_2, застрахованого ПрАТ СК АХА Страхування , що належить ОСОБА_4 Позивач відшкодував вказаній вище страховій компанії на її вимогу 51 822,54 грн., які в позовній заяві просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2018 відкрито провадження у справі, призначено судове засіданні в порядку спрощеного позовного провадження на 18.12.2018 та залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_7.

28.11.2018 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду щодо полісу № АК/6632259.

13.12.2018 від відповідача надійшли до суду додаткові пояснення, в яких останій вказав, що позивачем здійснено страхове відшкодування на користь ПрАТ СК АХА Страхування на підставі страхового акту № 1087.609.18.01.01 від 31.05.2018, в якому вказана страхова подія, що трапилась 11.11.2017, у той час, як у заяві ПрАТ СК АХА Страхування № 3485/18/ЦВ від 16.04.2018 про стягнення заборгованості в порядку регресу йшлось про іншу страхову подію, що мала місце 07.12.2017. Таким чином, страхове відшкодування на користь ПрАТ СК АХА Страхування здійснене позивачем не за тим страховим випадком, до якого мав відношення відповідач. Крім того, відповідач вказав на відсутність у матеріх прави доказів на підтвердження сплати позивачем суми страхового відшкодування на користь ПрАТ СК АХА Страхування .

У судовому засіданні 18.12.2018 судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.01.2019, запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо дати настання страхового випадку (ДТП), докази направлення відповідачу претензії № 12479/УБК від 07.08.2018, докази сплати страхового відшкодування.

14.01.2019 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказав, що при складенні позовної заяви у даті настання страхового випадку ним була допущена технічна описка та просив вважати вірною дату настання страхової події 07.12.2017. Крім того, позивач вказав, що не має можливості надати докази направлення претензії про врегулювання спору в досудовому порядку з ТОВ Старваген , оскільки вони не збереглись та відсутні у представника позивача.

У судове засідання, призначене на 15.01.2019, представник позивача з'явився, позов підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2019 проти позову заперечив, вважав позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання, призначене на 15.01.2019, не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.01.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

06.12.2017 між ПрАТ СК АХА Страхування (страховик) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту Все включено № 425а7к2 (далі - договір добровільного страхування), згідно з умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_3.

07.12.2017 по вул. Козацькій, 120/4, у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, та автомобілем НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_7, що належить ТОВ Старваген . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду мста Києва від 18.01.2018 у справі № 752/27155/17 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

31.05.2018 позивачем був складений страховий акт № 0187.609.18.01.01, згідно з яким розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 51 822,54 грн.

Судом встановлено, що позивач сплатив суму страхового відшкодування в загальному розмірі 51 822,54 грн. на користь ПрАТ "СК "АХА Страхування", що підтверджується платіжним дорученням № 13675 від 08.06.2018.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди ).

Законом України Про страхування передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 51 822,54 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП Кучеренко Л.А. перебував у трудових відносинах з відповідачем. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем, який надав довідку від 12.12.2018 на її підтвердження.

Вина ОСОБА_7 підтверджена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.01.2018 по справі № 752/27155/17. У вказаній постанові суду встановлено, що після вчинення ДТП Кучеренко Л.А. покинув місце пригоди.

За приписами п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Поряд з наведеним, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у позивача - ПрАТ ПрАТ "СК "АХА Страхування" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/6632259 з лімітом відповідальності по майну 100 000,00 грн. та франшизою 0,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Разом з тим, за приписами пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2018 по справі № 910/7449/17, сплата страхового відшкодування та виникнення права на звернення з відповідною зворотньою вимогою, яку страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора, як сторони, у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила страхове відшкодування.

Судом встановлено, що позивач доказів направлення відповідачу претензії № 12479/УБК від 07.08.2018 не надав та зазначив про те, що такі докази у нього не збереглись. Позивач також не надав доказів направлення відповідачу вказаної претензії під час розгляду та вирішення даного спору.

Крім наведеного суд також зазначає, що відшкодування на підставі страхового акту № 0187.609.18.01.01 від 31.05.2018 відбулось у зв'язку зі страховим випадком (ДТП), що мав місце 11.11.2017, у той час, як у позовній заяві, повідомленні про настання події, що має оснаки страхового випадку, та заяві на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № 1.003.17.0020374 від 07.12.2017, довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 3017346444754339, постанові Голосіївського районного суду м. Києві від 18.01.2018 по справі № 752/27155/17 вказаний інший страховий випадок, що відбувся 07.12.2017. Позивач будь-яких пояснень щодо викладених обставин суду не надав.

За таких обставин, враховуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.01.2019.

Суддя О.Г. Удалова