Рішення
від 22.01.2019 по справі 910/15306/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2019Справа № 910/15306/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад

про стягнення 336.368,65 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

15.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад про стягнення 336.368,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонам договору фінансового лізингу № 945-02/01/18-В від 27.01.2018 до генерального договору № 945 від 26.01.2018, позивачем було придбано та передано відповідачу у користування предмет лізингу, а саме автомобіль Volvo V90 D5, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідач здійснював оплату щомісячних лізингових платежів, але з травня 2018 року припинив виконувати зобов'язання по оплаті за договором, продовжуючи експлуатувати предмет лізингу. Позивачем було направлено на адресу відповідача лист вимогу № УФ-11252 від 26.06.2018, яку відповідачем залишено без задоволення. У зв'язку з простроченням відповідачем платежу більше ніж на 30 днів позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу за № УФ-14384 від 23.10.2018, після чого відповідачем повернуто предмет лізингу, що підтверджується актом повернення майна з фінансового лізингу від 23.10.2018. Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 336.368,65 грн, з яких 85.808,37 грн заборгованість зі сплати лізингових платежів, 8.469,04 грн пені, 716,13 грн - 3% річних, штраф у розмірі 15% по кожному платежу, за прострочення платежів на строк більше ніж 20 днів, що становить 12.871,23 грн., штраф у розмірі 228.503,88 грн у розмірі 20% за ненадання позивачу податкової накладної.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/15306/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.11.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048381077 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 22.11.2018 (номер відправлення 0103048381077) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 24.12.2018 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 22.11.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад (лізингоодержувач, відповідач) укладено генеральний договір фінансового лізингу № 945-В (далі - генеральний договір).

27.01.2018 сторонами укладено договір фінансового лізингу № 945-02/01/18-В до генерального договору № 945-В від 26.01.2018 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 генерального договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід'ємною частиною генерального договору, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього генерального договору та відповідно договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю (останній лізинговий платіж в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу, розмір якого визначений у відповідному договорі), визначеною у відповідному договорі.

Згідно з п. 3 договору предметом лізингу є автомобіль VOLVO V90 D5, детальний опис згідно специфікації - додаток № 2 до договору.

Відповідно додатку № 2 до договору (специфікація) предметом лізингу є автомобіль VOLVO V90 D5, 2017 року випуску, шасі НОМЕР_2, колір - бронзовий металік, у кількості - 1 шт.

Згідно з п. 3.4 генерального договору приймання лізингоодержувачем предмету лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу.

За актом (видаткова накладна) прийому-передачі від 26.02.2018 позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач починаючи з травня 2018 року припинив сплату лізингових платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість та внаслідок чого позивач відмовився від договору та предмет лізингу був повернутий позивачу. Проте відповідач борг не сплатив та за неналежне виконання зобов'язань за генеральним договором позивачем нараховано штрафні санкції та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України Про фінансовий лізинг та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.1 договору загальна сума лізингових платежів становить 2.238.212,05 грн.

Згідно з п. 2 генерального договору всі платежі за користування відповідним предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця.

Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у додатках до цього генерального договору та/або до відповідного договору.

Відповідно до п. 2.2 генерального договору сума лізингових платежів за користування предметом лізингу зазначається у відповідному договорі і може змінюватися відповідно до умов цього генерального договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів певного предмета лізингу встановлюється в графіку платежів, який зазначається у відповідному договорі.

В п. 8.3 договору зазначено, що порядок проведення оплат здійснюється у відповідності з графіком внесення лізингових платежів - додаток № 1 до договору та ст. 2 генерального договору.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно додатку № 1 до договору (графік с внесення лізингових платежів) перший лізинговий платіж сплачується 29.01.2018, наступні чергові платежі - останнього дня кожного місяця, у розмірах встановлених у цьому графіку.

Згідно з до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів з травня 2018 року припинив.

Відповідно до п. 7.2 генерального договору у разі, якщо лізингоодержувачем буде допущено за будь-яким з укладених договорів прострочення в оплаті одного лізингового платежу терміном на 20 (двадцять) і більше календарних днів, а також, якщо лізингоодержувач своїми діями/бездіяльністю порушує умови договорів страхування, сторони дійшли згоди про те, що в якості оперативно-господарських санкцій згідно зі статтями 235-237 Господарського кодексу України лізингодавець має право в будь-який момент (в тому числі без згоди лізингоодержувача) тимчасово обмежити право користування (володіння) предметом лізингу за відповідним договором, за яким було допущено порушення, до моменту повного погашення лізингоодержувачем заборгованості, що утворилася, або усунення порушення договорів страхування зокрема шляхом вилучення у лізингоодержувача комплекту ключів від предмета лізингу, реєстраційних документів, державних реєстраційних номерів.

Лізингодавець має право самостійно без згоди лізингоодержувача вступити у володіння предметом лізингу, перевезти за допомогою спеціальних технічних засобів, евакуатора або будь-якого іншого технічного пристрою предмет лізингу в будь-яке зручне для лізингодавця місце і (або) утримувати предмет лізингу до моменту повного погашення заборгованості лізингоодержувачем за відповідним договором та/або усунення порушення умов договорів страхування.

Застосування оперативно-господарських санкцій згідно з даним пунктом здійснюється шляхом підписання акта про застосування певного виду оперативно-господарської санкції, який підписується лізингодавцем та лізингоодержувачем, а у разі відсутності згоди лізингоодержувача - комісією, склад якої затверджується лізингодавцем.

Зазначені оперативно-господарські санкції підлягають припиненню, якщо лізингоодержувач надасть лізингодавцю докази відповідного погашення заборгованості за відповідним договором чи усунення порушень умов договорів страхування.

У зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів, позивач скористався своїм правом на тимчасове обмеження права користування (володіння) предметом лізингу лізингоодержувача шляхом тимчасового вилучення майна, що підтверджується актом тимчасового вилучення майна (в межах застосування оперативно-господарських санкцій) від 17.07.2018.

Пункти 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг встановлюють, що лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Умовами пункту 11.2.1. генерального договору передбачено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати генеральний договір та/або відповідний договір (відмовитися від генерального договору та/або відповідного договору) та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений відповідним договором чи будь-яким іншим договором, що укладені чи будуть укладені сторонами протягом дії генерального договору, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу.

Пунктом 7.2. генерального договору сторони узгодили, що коли відносно предмета лізингу застосовано оперативно-господарські санкції, та лізингодавець на підставах, передбачених статтею 11 генерального договору, приймає рішення про відмову від відповідного договору та/або генерального договору (його розірвання), договір вважатиметься розірваним, а предмет лізингу таким, що повернутий з лізингу з дати направлення відповідного повідомлення про відмову від договору.

Позивачем, у зв'язку із порушенням умов договору щодо своєчасної сплати лізингових платежів, а саме прострочення платежу більше 30 днів, було направлене відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу (№ УФ-14384 від 23.10.2018), в якому зазначено, що договір є розірваним з 23.10.2018, а предмет лізингу таким, що повернутий з фінансового лізингу.

Таким чином, договір вважається розірваним, а предмет лізингу повернутим з фінансового лізингу з 23.10.2018, що підтверджується актом повернення майна з фінансового лізингу від 23.10.2018.

Згідно з п. 11.8 генерального договору вилучення предмета лізингу, припинення (відмова від договору та/або генерального договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з відповідним договором та/або генеральним договором. Сторони досягай згоди, що у разі односторонньої відмови лізингодавця від відповідного договору та/або генерального договору (розірвання генерального договору) лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів відповідного(их) договору(ів); витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з виконанням договору(ів) (у тому числі у зв'язку з вилученням та подальшою реалізацією предмета(ів) лізингу, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати у зв'язку з оплатою юридичних послуг, витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням предмета лізингу, тощо), а також передбачені генеральним договором або чинним законодавством України штрафні санкції.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав свої зобов'язання по сплаті чергових лізингових платежів (винагороди) у період з травня по вересень 2018 року, наслідок чого у останнього утворилася заборгованість в загальному розмірі 85.808,37 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 2 частини 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг встановлює, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 85.808,37 грн. боргу по лізинговим платежам (винагороди) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору лізингу, у визначений строк сплату лізингових платежів (винагороди) не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1.1 генерального договору за несвоєчасну оплату лізингових платежів за відповідним договором та інших платежів, передбачених генеральним договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені відповідно до умов цього пункту генерального договору не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Пеня нараховується за весь строк прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно з п. 7.1.2 генерального договору у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за відповідним договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 генерального договору, лізингоодержувач сплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу понад 20 (двадцять) днів - 15% від суми прострченої заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні генерального договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення лізингових платежів (винагороди).

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів (винагороди) відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.1.1 генерального договору, розмір якої становить 8.469,04 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 8.469,04 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки прострочення з оплати лізингових платежів мало місце понад 20 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12.871,23 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 716,13 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 716,13 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Пунктом 11.10 генерального договору передбачено, що у разі повернення предмету лізингу лізингоодержувачем та/або вилучення предмету лізингу лізингодавцем (в т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду), лізингоодержувач зобов'язаний оформити (в т.ч. зареєструвати згідно з вимогами чинного законодавства) податкову накладну на суму невідшкодованої вартості предмета лізингу, яка визначається як сума лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу, несплачених за договором за предмет лізингу на дату такого повернення (вилучення) предмета лізингу.

Відповідно до п. 7.1.11 генерального договору сторони передбачили, що у разі не надання лізингоодержувачем не буде оформлено (в т.ч. зареєстровано згідно з вимогами чинного законодавства) податкову накладну, як це передбачено п. 11.10. генерального договору, або у випадку дострокового розірвання відповідного договору, укладеного з лізингоодержувачем, який не є платником податку на додану вартість, з підстав, передбачених п. 11.2 генерального договору, останній сплачує штраф у розмірі 20% від загальної суми лізингових платежів у частині компенсації вартості предмета лізингу, що є несплаченими за предмет лізингу на дату його повернення/вилучення за відповідним договором.

З огляду на те, що відповідачем не надано позивачу податкової накладної, як це передбачено п. 11.10 генерального договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 228.503,88 грн. штрафу (20% від 1.142.519,43 грн.) обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код ЄДРПОУ 40054486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 35-А, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) 85.808 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот вісім) грн 37 коп. боргу по сплаті лізингових платежів (винагороди), 8.469 (вісім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн 04 коп. пені, 12.871 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 23 коп. штрафу у розмірі 15% за прострочення платежів, 228.503 (двісті двадцять вісім тисяч п'ятсот три) грн 88 коп. штрафу у розмірі 20% за ненадання податкової накладної, 5.045 (п'ять тисяч сорок п'ять) грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова

Дата ухвалення рішення22.01.2019
Оприлюднено31.01.2019

Судовий реєстр по справі —910/15306/18

Рішення від 22.01.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 22.11.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні