Рішення

від 21.01.2019 по справі 911/2336/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2336/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дібрівської сільської ради (08627, Київська обл., Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Леніна, буд. 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Інвест» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, с. Багрин, вул. Київська, 1-В)

про розірвання договору оренди землі б/н від 26.07.2005 р.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.10.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Дібрівська сільська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Інвест» (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Предметом позовних вимог Дібрівської сільської ради є розірвання укладеного з відповідачем договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 р., який посвідчений приватним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2 та зареєстрований Васильківським відділом Київської філії ДЗК (запис у Книзі записів договорів оренди землі від 27.07.2005 р. № 040532600002), відповідно до умов якого відповідачеві в строкове платне користування було передано земельну ділянку для розміщення комплексу та складу нафтопродуктів, що перебуває у державній власності, площею 0,857 га, розташовану на території с. Багрин Васильківського р-ну Київської обл., по вул. Київській, 1-в, в межах населеного пункту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем систематично не виконувались зобов'язання в частині внесення орендної плати за користування землею, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір оренди землі б/н від 26.07.2005 р., укладений між Дібрівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Інвест» , та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2018 р. було відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 29.11.2018 р.

Підготовче засідання відкладалось.

У судовому засіданні 17.12.2018 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Також у судовому засіданні 17.12.2018 р. представник позивача заявив про надання суду всіх наявних у Дібрівської сільської ради доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2019 р.

У судовому засіданні 21.01.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 21.01.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.07.2005 р. між Дібрівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Інвест» (орендар) було укладено договір оренди землі, посвідчений нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2 та зареєстрований Васильківським відділом Київської філії ДЗК, запис у Книзі записів договорів оренди землі № 040532600002 від 27.07.2005 р.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, з правом викупу, земельну ділянку для розміщення комплексу та складу нафтопродуктів, що перебуває у державній власності, розташовану на території села Багрин Васильківського району Київської області по вулиці Київській, 1-в, в межах населеного пункту.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,857 га. Вказана земельна ділянка відноситься до Дібрівської сільської ради згідно з проектом формування території і встановлення меж сільської ради, виданого Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук.

Згідно з п. 2.2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 424613,51 грн.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору).

У відповідності з п. 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земель в сумі 21230,68 грн. на рік, на розрахунковий рахунок № 33217812500189 Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Умовами п. 4.2 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, щорічно за офіційними річними показниками інфляції в лютому місяці.

Відповідно до п. 4.3 договору орендна плата сплачується щомісячно, протягом 30-ти днів, наступних за звітним періодом, на розрахунковий рахунок Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області. В разі несвоєчасної сплати орендної плати встановити розмір пені 0,3% від суми недоїмки за кожний день прострочення платежу на користь орендодавця (10% - протягом 30 календарних днів, від 30 до 90 днів - 20%, від 90 календарних днів - 50%) на користь орендодавця.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення комплексу та складу нафтопродуктів.

У відповідності з п. 6.2 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 12.3 договору).

Згідно з п. 12.4 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: закінчення строку, на який було укладено договір, розірвання договору оренди, згідно зі статтею 28 Закону України «Про оренду землі» , придбання орендарем земельної ділянки у власність, примусового викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, а також з підстав, визначених Земельним Кодексом України (статті 141,143 та інші).

26.07.2005 р. сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду на території Дібрівської сільської ради, за яким орендодавець передав земельну ділянку площею 0,857 га, а орендар прийняв дану земельну ділянку для використання згідно з цільовим призначенням.

Позивач наголошував на тому, що починаючи з 2015 року, відповідачем не в повному обсязі сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою. Відповідно до відомостей Головного управління ДФС у Київській області, викладених у листі № 4178/Адв/10-36-12-03 від 12.09.2018 р., відповідачем подано податкові декларації з плати за землю (орендна плата): за 2015 рік, в якій задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 116935,08 грн.; за 2016 рік, в якій задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 167564,93 грн.; за 2017 рік, в якій задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 177618,82 грн. (копії декларацій долучено до матеріалів справи). Податкову декларацію з оплати за землю (орендна плата) за період 2018 рік відповідачем до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Васильківське відділення - 1007) подано не було.

Крім того, відповідно до електронних баз даних АІС Податковий Блок орендна плата за землю від відповідача за 2017 та 2018 роки не надходила взагалі, за 2016 рік сплачена в розмірі 135000,00 грн. (із необхідних 167564,93 грн.), за 2015 рік сплачена в розмірі 73020,00 грн. (із необхідних 116935,08 грн.).

Таким чином, у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 294949,40 грн.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Інвест» обов'язків, передбачених договором оренди землі у вигляді систематичної несплати орендної плати за землю, позивач і звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 26.07.2005 р.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Як встановлено судом, у порушення умов договору оренди земельної ділянки б/н від 26.07.2005 р., відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за користування землею в розмірі 294949,40 грн., яка утворилася, починаючи з 2015 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом Головного управління ДФС у Київській області № 4178/Адв/10-36-12-03 від 12.09.2018 р.

Таким чином, твердження позивача щодо несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди земельної ділянки від 26.07.2005 р. підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та умови, які є обов'язковими згідно з актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, відповідно до чинного законодавства розірвання договору оренди в судовому порядку може бути здійснено тільки у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі , у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Як зазначалося вище, пунктом 12.3 укладеного договору оренди землі сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди, факт якого доведений наявними у справі доказами, позивач позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, наведене є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди земельної ділянки б/н від 26.07.2005 р., у зв'язку з чим зазначений договір підлягає розірванню в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ОСОБА_3 Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/5394/15-г, від 27.11.2018 р. у справі № 912/1385/17, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2019 р. у справі № 904/3953/17.

Судові витрати відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі б/н від 26.07.2005 р., укладений між Дібрівською сільською радою (08627, Київська обл., Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Леніна, буд. 19, код 23235800) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Інвест» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, с. Багрин, вул. Київська, 1-В, код 32792383), посвідчений нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2 та зареєстрований 27.07.2005 р. Васильківським відділом Київської філії центру ДЗК, запис у Книзі записів договорів оренди землі № 040532600002, щодо земельної ділянки площею 0,857 га, розташованої на території села Багрин, Васильківського району, Київської області по вулиці Київській, 1-в, в межах населеного пункту для розміщення комплексу та складу нафтопродуктів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Інвест» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, с. Багрин, вул. Київська, 1-В, код 32792383) на користь Дібрівської сільської ради (08627, Київська обл., Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Леніна, буд. 19, код 23235800) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 31.01.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна