Рішення

від 21.01.2019 по справі 911/2565/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2565/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Айсшок , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Фест , м. Вишгород

про стягнення 87 408,77 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1І, довіреність від 17.01.2019;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Айсшок , м. Київ (далі по тексту - ТОВ Айсшок ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 12.11.2018 № 12/11/18-01 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Фест , м. Вишгород (далі по тексту - ТОВ Бест-Фест), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 87 408,77 грн. з яких: 84 000,00 грн. основного боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної від 24.06.2018 № Б000003032, 967,00 грн. 3% річних (за період 25.06 - 12.11.2018), 2 441,77 грн. інфляційні втрати (за період червень-жовтень 2018), та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2018 ТОВ Айсшок на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю Білайв (в подальшому перейменовано на ТОВ Бест-Фест ) поставив, а відповідач прийняв товар, а саме лід харчовий Циліндр 1000 пакувальних місць по 10 кг на суму 84 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Б000003032 від 24.06.2018. За вказаний товар позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №Б000000374 від 24.06.2018, однак від відповідача оплата за поставлений товар не надійшла, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією №21/08/18-01 від 21.08.2018 про сплату заборгованості. У відповідь на претензію відповідачем було надано гарантійний лист №1409-01 від 14.09.2018 в якому відповідач повністю визнав свою заборгованість за поставлений товар перед позивачем у сумі 84 000,00 грн. та зобов'язався сплатити цю заборгованість у строк до 01.11.2018. Проте, позивач вказує, що станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість в сумі 84 000,00 грн. є неоплачена та просить стягнути її з відповідача в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 3% річних у сумі 967,00 грн. за період з 25.06.2018 по 12.11.2018 та інфляційні втрати у розмірі 2 441,77 грн. за період червень-жовтень 2018.

Разом з позовною заявою позивачем подано: 1) заяву про забезпечення позову №27/11/18-01 від 27.11.2018, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ Бест-Фест та 2) клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та у Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області копії податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ Білайв ( Бест-Фест ), за звітні (податкові) періоди починаючи з червня 2018 року по сьогоднішній день.

Ухвалою суду від 21.11.2018 позовну заяву від 12.11.2018 №12/11/18-01 ТОВ Айсшок залишено без руху та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю Айсшок усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду доказів направлення відповідачу копії позовної зави і всіх доданих до неї документів листом з описом вкладення на належну адресу.

29.11.2018 від ТОВ Айсшок до господарського суду Київської області надійшла заява на виконання вимог ухвали суду №27/11/18-02 від 27.11.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2565/18. Ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судове засідання призначено на 26.12.2018. Постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (частина 1 ст. 251 ГПК України). Цією ж ухвалою суду клопотання позивача від 12.11.2018 №12/11/18-02 про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 03.12.2018 заяву ТОВ Айсшок від 27.11.2018 №27/11/18-01 про забезпечення позову залишено без задоволення.

17.12.2018 від ТОВ Айсшок до господарського суду Київської області надійшла заява від 12.12.2018 №12/12/18-01, в якій позивач зазначає, що позивачем 24.06.2018 було укладено договір купівлі-продажу з відповідачем у спрощений спосіб, відповідно до ст.181 ГК України. Також, позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем інших договорів не укладалось.

Ухвалою суду від 26.12.2018 розгляд справи відкладено на 21.01.2019.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

В судове засідання 21.01.2019 з'явився представник позивача, який в усних поясненнях позовні вимоги підтримав. Відповідач свого представника в судове засідання не скерував, про причини не явки суд не повідомив, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень. Суд направляв відповідачу копію ухвал про відкриття провадження у справі та про залишення без задоволення заяви позивача про забезпечення позову на адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно залученого до матеріалів справи Витягу від 20.11.2018 №1004675584 рекомендованим листом з повідомленням. Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку від 10.01.2019 за закінченням терміну зберігання . Відповідно до пункту 4 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Суд направляв відповідачу на цю ж адресу рекомендованим листом з повідомленням копію ухвали від 26.12.2018 про відкладення судового засідання. Зазначене поштове відправлення на адресу суду не повернуто.

Відтак, відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Станом на 21.01.2019 відповідач відзив на позов не подав, суд вважає, що справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення обґрунтованого рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Так, позивач 24.06.2018 здійснив поставку товару на загальну суму 84 000,00 грн., а ТОВ Білайв (ідентифікаційний код юридичної особи 41971488) прийняв зазначений товар, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією видаткової накладної підписаної обома сторонами та засвідченої печатками обох сторін, оригінал якої був наданий позивачем для огляду в судовому засіданні.

24.06.2018 ТОВ Айсшок виписало ТОВ Білайв рахунок на оплату №Б000000374 від 24.06.2018 на суму 84 000,00 грн. (копія залучена до матеріалів справи).

В подальшому, позивач звернувся до ТОВ Білайв з претензією №21/08/18-01 від 21.08.2018 з вимогою сплатити 84 000,00 грн.(копія претензії та фіскального чеку ПАТ Укрпошта про скерування її відповідачу залучені до матеріалів справи).

ТОВ Білайв надало позивачу гарантійний лист №1409-01 від 14.09.2018 , в якому відповідач в повному обсязі визнав заборгованість у сумі 84 000,00 грн. за поставлений для нього товар (лід харчовий Циліндр 10 кг 1000 уп.) згідно видаткової накладної №Б000003032 від 24.06.2018 та зобов'язався сплатити вказану заборгованість у строк до 01.11.2018.

Також, позивач подав до суду копію акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2018 по 14.09.2018 між ним та відповідачем, підписаний та скріплений печатками обох сторін, згідно якого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 84 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своїм правовим змістом, відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у документах, якими обмінялися сторони, зокрема у видатковій накладній №Б000003032 від 24.06.2018, то сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 ЦК України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи підписаної обома сторонами та засвідченої печатками обох підприємств видаткової накладної №Б000003032 від 24.06.2018, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 84 000,00 грн., відповідач прийняв зазначений товар, відповідно у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України.

Враховуючи наведене вище, строк по оплаті поставленого позивачем товариству Білайв товару є таким, що настав.

Як вбачається з Витягу від 20.11.2018 №1004675584 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідачем 23.10.2018 внесено запис про зміну місцезнаходження юридичної особи, а 31.10.2018 внесено запис про зміну повного та скороченого найменування.

Зміна назви та місцезнаходження господарського товариства не є реорганізацією чи ліквідацією та не тягне за собою припинення господарських зобов'язань.

Враховуючи подані позивачем докази (видаткова накладна №Б000003032 від 24.06.2018 на суму 84 000,00 грн., рахунок на оплату №Б000000374 від 24.06.2018, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 14.09.2018), суд встановив, що заборгованість відповідача ТОВ Бест-Фест (ідентифікаційний код юридичної особи 41971488) перед позивачем станом на день розгляду справи становить 84 000,00 грн.

Відповідач доводи позивача не спростував, доказів оплати за поставлений товар, суду не представив.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 84 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 25.06.2018 по 12.11.2018 в сумі 967,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 441,77 грн. за період червень 2018 - жовтень 2018.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що по-перше, позивачем невірно визначено дату виникнення прострочення, так прострочення настало 26.06.2018, а не як вказує позивач 25.06.2018.

Оскільки строк оплати товару сторонами у письмовому договорі не визначено, строк оплати товару судом визначається за правилами частини 1 ст. 692 ЦК України, тобто після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події , з якої пов'язано його початок. Товар прийнято 24.06.2018, відтак строк оплати настав наступного дня 25.06.2018, відповідно з 26.06.2018 настало прострочення.

Суд взяв до уваги, що відповідач у гарантійному листі від 14.09.2018 №1409-01 зобов'язався сплатити заборгованість до 01.11.2018. Разом із тим, в розумінні частини 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Суду не подано жодних доказів, що позивач як постачальник погодив відповідачу як покупцю зміну строку оплати отриманого товару.

По-друге, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за період з 26.06.2018 по 12.11.2018 суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 966,58 грн., відтак вказана вимога підлягає частковому задоволенню.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за належний період з липня 2018 по жовтень 2018, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 2 441,77 грн., відтак вказана вимога підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Враховуючи викладене вище, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Фест на користь позивача 84 000,00 грн. основного боргу, 966,58 грн. 3% річних, 2 441,77 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який неналежним чином виконав своє господарське зобов'язання, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд у відповідності до ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

керуючись ст. ст. 4, 12, 129, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Айсшок задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Фест (07301, Київська обл., м. Вишгород, пр-т Тараса Шевченка, буд. 6-А, код 41971488)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Айсшок (02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд. 6-А, код 35030678)

84 000,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі гривень нуль копійок) основного боргу,

2 441,77 грн. (дві тисячі чотириста сорок одна гривня сімдесят сім копійок) інфляційних втрат ,

966,58 грн. (дев'ятсот шістдесят шість гривень п'ятдесят вісім копійок) 3% річних,

1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 31.01.2019

Суддя О.В. Конюх