Рішення

від 22.01.2019 по справі 918/732/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/732/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В.,

за участю секретаря судового засідання Коваль С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еліос-Трейд"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тріада-К"

про стягнення в сумі 606 071,00 грн.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еліос-Трейд" (надалі - Позивач або ТОВ "Еліос-Трейд") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" (надалі - Відповідач або ТОВ "Тріада-К") в якому просить стягнути з останнього 606 071,90 грн. збитків - вартості нестачі товарно - матеріальних цінностей.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до Договору №118 про надання послуг зі зберігання матеріальних цінностей від 03.03.2015 року Відповідачем взято на себе зобов'язання по зберіганню товарно матеріальні цінності. Позивачем, 15.11.2017 року проведено інвентаризацію ТМЦ, які знаходилися на складах ТОВ "Тріада-К" (опис № 1 від 15.11.2017 року). За наслідками інвентаризації виявлено нестачу ТМЦ на суму 606 071,9026 грн., які знаходилися на відповідальному зберіганні у Відповідача. Таким чином, Позивач вважає, що ТОВ "Тріада-К" повинна відшкодувати ТОВ "Еліос-Трейд" понесені збитки (вартість нестачі ТМЦ) в загальній сумі 606 071,9026 гривень. На правове обґрунтування позову посилається - ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст. 951 Цивільного кодексу України.

Від Відповідача до суду надійшов відзив № 5 від 29.11.2018 р., в якому останній зазначив про те, що ТОВ "Тріада-К" повністю визнає позовні вимоги ТОВ "Еліос-Трейд" на суму 606 071,00 гривні, проте станом на даний час з об'єктивних причин не може виконати свої зобов'язання. Неможливість виконання зобов'язань ТОВ "Тріада-К" на користь ТОВ "Еліос-Трейд" на суму 606 071,00 гривні викликана вкрай важким фінансовим становищем Відповідача. Відтак просить суд: вжити заходів передбачених ст. 186 ГПК України щодо можливості врегулювання спору за участю судді за згодою сторін до початку розгляду; у випадку не врегулювання даного спору до початку розгляду справи по суті та не укладення мирової угоди, одночасно з проголошенням рішення відстрочити ТОВ "Тріада-К" його виконання відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України до квітня місяця.

Від Позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 5 від 29.11.2018 р. в якій останній зазначає, що Позивач не поділяє думку Відповідача щодо укладання мирової угоди, та вважає недоцільним врегулювання спору за участю судді, а також заперечує проти відстрочення виконання рішення суду до квітня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Стосовно клопотання Відповідача щодо проведення врегулювання спору за участі судді, суд відмовляє у задоволенні клопотання, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Проведення врегулювання спору за участю судді не допускається у спорах (справах): про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

За таких обставин, враховуючи що між сторонам не було досягнуто згоди щодо врегулювання спору за участю судді, суд прийшов до висновку, що клопотання Відповідача не приймається до уваги та не підлягає задоволенню.

Представник Позивача в судовому засіданні 22.01.2019 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання 22.01.2019 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника останнього - ОСОБА_3 на розписці від 11.12.2018 року про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору та можливість здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

03.03.2015 року між ТОВ "Еліос-Трейд" (Поклажодавець) та ТОВ "Тріада-К" (Зберігач) укладено Договір № 118 про надання послуг та зберігання матеріальних цінностей (далі - Договір).

Предметом цього Договору є надання Зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей (далі по тексту - ТМЦ), що належать Поклажодавцю на праві власності ( п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору, Зберігач зобов'язаний приймати від Поклажодавця ТМЦ на збереження в кількості й одиницях обліку відповідно до видаткових накладних Поклажодавця і забезпечувати їх повне збереження з оформленням акта прийому-передачі з підписом посадових осіб і печатки Поклажодавця і Зберіагача, прийняти всі необхідні заходи для забезпечення зберігання майна в належному стану в період дії цього Договору.

Згідно з п. 2.3. Договору, Зберігач зобов'язаний нести відповідальність за втрату або ушкодження майна Поклажолавця, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від Поклажодавця до закінчення терміну його зберігання.

Поклажодавець сплачує Зберігачу за послуги, визначені предметом цього Договору, за фактичний рік зберігання, але не пізніше 31 грудня 2015 р. (п. 3.1. Договору).

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору сторони узгодили, що Зберігач несе відповідальність за цілісність прийнятих на збереження ТМЦ із моменту прийому ТМЦ від Поклажодавця і оформлення відповідних документів. Зберігач відповідає за нестачу або псування майна якщо таке трапилось з провини пра цівників Зберігача, у розмірі заводської (оптової) ціни на визначений вид ТМЦ, крім форс-мажорних обставин, що виникли не з вини Зберігача.

Договір діє з моменту його підписання Сторонами і строком до 31.12.2015 року (п. 7.5. Договору).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 118/3 від 10.01.2018 року до Договору № 118 від 03.03.2015 року сторони узгодили продовжити термін дії Договору № 118 від 03.03.2015 року до 31.12.2018 року з подальшою пролонгацією на підставі додаткових угод.

Вказані Договір та додаткова угода підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору Позивачем передано на зберігання, а Відповідачем отримано матеріальних цінностей згідно актів про прийом - передачі товарно - матеріальних цінностей на відповідальне зберігання: №16 від 01.02.2017 року на суму 2 873 396,76 грн; №22 від 02.02.2017 року на суму 2 900,30 грн; № 33 від 16.02.2017 року на суму 3 990,25 грн; № 68 від 13.03.2017 р. на суму 170 132,20 грн; № 689 від 13.03.2017 року на суму 176 841,48 грн; № 86 від 22.03.2017 року на суму 1 839,08 грн; № 148 від 25.04.2017 року на суму 608 488,70 грн; № 149 від 25.04.2017 року на суму 230 603,78 грн; № 173 від 04.05.2017 року на суму 7 655,84 грн; № 213 від 18.05.2017 року на суму 523,28 грн; № 233 від 01.06.2017 року на суму 417 350,90 грн; № 234 від 01.06.2017 року на суму 163 201,71 грн; № 254 від 08.06.2017 року на суму 6 830,03 грн; № 274 від 12.06.2017 року на суму 290,03 грн; № 275 від 15.06.2017 року на суму 7 610,40 грн; № 336 від 03.07.2017 року на суму 99 676,74 грн; № 337 від 03.07.2017 року на суму 90 776,20 грн; № 400 від 25.07.2017 року на суму 295 416,39 грн; № 401 від 26.07.2017 року на суму 2 955,80 грн; № 463 від 22.08.2017 року на суму 75 429,41 грн; № 464 від 22.08.2017 року на суму 17 035,62 грн; № 465 від 22.08.2017 року на суму 561 860,10 грн; № 523 від 18.09.2017 року на суму 258 946,30 грн; № 524 від 18.09.2017 року на суму 68 302,74 грн; № 588 від 10.10.2017 року на суму 2 584,80 грн; № 604 від 13.10.2017 року на суму 59 298,40 грн; № 605 від 13.10.2017 року на суму 410 673,20 грн; № 622 від 24.10.2017 року на суму 3 181,50 грн; № 633 від 31.10.2017 року на суму 1 237,25 грн; № 647 від 03.11.2017 року на сум 1 183,30 грн, всього на загальну суму 6 620 212,49 грн.

15.11.2017 року Сторонами було здійснено інвентаризацію за наслідками якої складено інвентаризаційний опис № 2, який складений у присутності директора ТОВ "Тріада-К" ОСОБА_4 та підписаний останнім. Відповідно до вищевказаного опису виявлено нестачу товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 606 071,9026 грн.

Відтак, сума нестачі товарно - матеріальних цінностей Позивача складає 606 071,9026 грн.

Позивачем на адресу Відповідача була надіслана претензія вих. № 15 від 15.12.2017 року, яка була отримана останнім, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповідно до вищевказаної претензії ТОВ "Еліос-Трейд" звернулося до ТОВ "Тріада-К" з вимогою сплатити грошові кошти в сумі 606 071,9026 грн, які становлять суму нестачі ТМЦ на складах останнього, проте дана претензія була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, Позивачем на адресу Відповідача була надіслана повторна претензія вих. № 20 від 14.08.2018 року, яка була отримана останнім, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення та була залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Статтею 956 ЦК України встановлено, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ч. 1 ст. 957 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 1 та ч. 3 ст. 225 ГК України).

На час розгляду справи доказів сплати вартості нестачі товарно - матеріальних цінностей Відповідачем Позивачу в сумі 606 071 грн. 90 коп. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 606 071 грн. 90 коп. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно відстрочення виконання рішення, то дана заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Доведення наявності обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України покладається на заявника.

Разом з тим, Відповідачем в порушення приписів ст. 74 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочки виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також доказів відсутності грошових коштів для погашення наявної заборгованості. За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність збитків, завданих Відповідачем нестачею товарно - матеріальних цінностей в сумі 606 071,90 грн. за Договором № 118 від 03.03.2015 року про надання послуг та зберігання матеріальних цінностей, а Відповідач визнав наявність вищевказаної нестачі перед Позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еліос-Трейд" (01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 24, кім. 11, код ЄДРПОУ 39446537) задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" (33009, м. Рівне, вул. Біла, 87-Д, код ЄДРПОУ 13987611) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еліос-Трейд" (01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 24, кім. 11, код ЄДРПОУ 39446537) 606 071,90 грн. (шістсот шість тисяч сімдесят одну гривню 90 коп.) збитків завданих нестачею товарно - матеріальних цінностей та 9 091,08 грн. (дев'ять тисяч дев'яносто одну гривню 08 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.