Рішення

від 28.01.2019 по справі 200/13127/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 р. Справа№200/13127/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (надалі - УСЗН Селидівської МР, відповідач) про скасування рішення комісії від 29.05.2018 року №3022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний строк та зобов'язання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви, поданої 26.04.2018 року, зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач був змушений залишити місце свого постійного проживання у м. Донецьк та переміститись до міста Селидове Донецької області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивачу була призначена грошова допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, але виплата грошової допомоги була припинена на підставі не працевлаштування позивача. 29.03.2017 року позивач працевлаштувався до ВП Автобаза ДП Селидіввугілля на посаду заступника директора з перевезень, проте у наданні допомоги йому було відмовлено на підставі п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, а тому просить у судовому порядку визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року відкрито провадження у справі № 200/13127/18-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

16 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що 26.04.2018 року позивач звернувся до УСЗН за призначенням щомісячної адресної допомоги на себе та дитину ОСОБА_3, але рішенням начальника Селидівського управління №671 від 31.05.2018 року було відмовлено позивачу в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на дату звернення 26.04.2018 року на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 29.05.2018 року №3022, оскільки особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається. Більш того, відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 11.05.2018 року та від 17.05.2018 року за місцем проживання позивача, факт проживання сина, ОСОБА_1 не підтверджено. Разом з тим, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі №805/2384/18-а було зобов'язано Селидівське управління соціального захисту населення здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну адресну грошову допомогу на наступний шестимісячний строк за заявою від 19.04.2017 року. Зазначене рішення суду було виконано і призначено грошову допомогу у період з 26.10.2017 року по 25.04.2018 року. Проте, так як питання призначення та виплати грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюються Порядками №505, №365, то приймаючи рішення про відмову позивачу в призначенні грошової допомоги на дату звернення 26.04.2018 року Управління діяло у межах чинних постанов. Враховуючи викладене, відповідач вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, відповідно до паспорта серії НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10-11).

Відповідно до довідки від 18.04.2017 року № НОМЕР_1, позивача взято на облік, як внутрішньо переміщену особу, фактичне місце проживання позивача визначено за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

29 березня 2017 року позивач працевлаштувався до ВП Автобаза ДП Селидіввугілля на посаду заступника директора з перевезень, що підтверджується відомостями трудової книжки (а.с. 13).

26.04.2018 року позивач звернувся до УСЗН м. Селидове за призначенням щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на себе та дитину ОСОБА_3

Рішенням начальника Селидівського управління №671 від 31.05.2018 року було повідомлено позивача про відмову в призначенні допомоги на дату звернення 26.04.2018 (а.с. 14).

Також, листом УСЗН від 16.10.2018 року №А077 5.16.3 про розгляд звернення, позивача повідомлено, що з квітня 2017 року позивач разом з дитиною ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні як одержувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на дитину ОСОБА_3 з 19.04.2017 року по 18.10.2017 року в розмірі 884,00 грн. щомісяця, з 26.10.2017 року по 19.01.2018 року в розмірі 884,00 грн. щомісяця, з 20.01.2018 року по 26.04.2018 року в розмірі 1000,00 грн. щомісяця. У зв'язку із звернення до Управління із заявою 26.04.2018 року, робочою групою було здійснено перевірку місця фактичного проживання дитини ОСОБА_3, проте дитини вдома не було, на підставі чого комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення від 29.05.2018 року №3022 про відмову в призначенні допомоги на наступний шестимісячний термін ОСОБА_3 (а.с. 17-20).

У листі УСЗН від 09.11.2018 року №А 081-5.1-6.3 про розгляд звернення ОСОБА_1, зазначений аналогічний зміст вищезазначеного листа (а.с. 15-16 ).

Разом з тим, постановою Селидівського міського суду від 04.12.2017 року по справі № 242/4651/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, щодо неприйняття вмотивованого рішення за наслідками заяви ОСОБА_1 №612 від 19.04.2017 р. щодо надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язано Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 №612 від 19.04.2017 р. відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (а.с. 21-23).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі №805/2384/18-а позов ОСОБА_1 до Селидівського міського управління соціального захисту населення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправними дії Селидівського міського управління соціального захисту населення щодо прийняття рішення від 04.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначення щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року та зобов'язано Селидівське міське управління соціального захисту населення здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року (а.с. 24-27).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Згідно до ст. 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На підставі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею п.1 ч.1 ст.19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів, правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності.

За положеннями ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За приписами до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Як вбачається з п.п. 2, 3 ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначеної норми слідує, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 18.04.2017 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначений Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно із п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:

для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї);

для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому п. 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, до заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї.

Згідно із п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога не призначається у разі, будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, для продовження отримання особою щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, необхідно дотримання таких умов:

- особа повинна постійно проживати на території України;

- особа повинна бути внутрішньо переміщеною;

-особа повинна знаходитися на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад;

- уповноважений представник сім'ї особи, яка бажає отримати таку допомогу, повинен звернутися до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, письмові згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, і при цьому в заяві має бути повідомлено про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги;

- особа не повинна бути власником або мати членів сім'ї, які мають у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або членів сім'ї, які мають на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Виходячи з норм п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Виплата щомісячної адресної допомоги дійсно була припинена позивачу на підставі п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, проте суд не може погодитися із тим, що позивач після працевлаштування не має права на призначення щомісячної адресної допомоги.

Згідно із абз. 8 п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Із змісту вказаного абз. 8 п. 3, а також із змісту вищенаведених п.п. 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить п.п. 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Вказаний підхід відповідає не тільки нормам вищенаведеного Порядку, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім'ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суд звертає увагу на те, що діючим Порядком не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Враховуючи те, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення щомісячної допомоги 26.04.2018 року, яка містила всі необхідні дані для призначення такої допомоги, вищевказана допомога повинна була бути призначена позивачу з дня звернення за її призначенням та максимум на строк 6 місяців, але не довше місяця зняття з обліку в уповноваженому органі включно.

Разом з тим, оскільки встановлено, що УСЗН протиправно відмовило у призначенні позивачу щомісячної адресної грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на призначення такої допомоги, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити відповідну допомогу.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Управління.

Наведена позиція підтверджується судовою практикою Верховного суду, в тому числі у справі: №823/795/17, адміністративне провадження №К/9901/2159/17 (постанова від 22 березня 2018 року, колегія суддів Касаційного адміністративного суду головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач), суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.).

Приймаючи до уваги, що постановою Селидівського міського суду від 04.12.2017 року по справі № 242/4651/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, щодо неприйняття вмотивованого рішення за наслідками заяви ОСОБА_1 №612 від 19.04.2017 р. щодо надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язано Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 №612 від 19.04.2017 р. відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі №805/2384/18-а позов ОСОБА_1 до Селидівського міського управління соціального захисту населення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправними дії Селидівського міського управління соціального захисту населення щодо прийняття рішення від 04.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначення щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року та зобов'язано Селидівське міське управління соціального захисту населення здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року, але позивачу знову відмовлено у призначенні та виплаті щомісячної адресної грошової, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви, поданої 26.04.2018 року.

Щодо клопотання позивача стосовно зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи, у суду відсутні підстави вважати, що суб'єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання даного судового рішення задоволенню не підлягає.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

А отже, суд вважає необхідним скасувати рішення комісії від 29.05.2018 року №3022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний строк, а також зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви, поданої 26.04.2018 року.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 29.05.2018 року №3022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги.

3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце проживання: АДРЕСА_4) щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви, поданої 26.04.2018 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 8, код ЄДРПОУ 25953988) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце проживання: АДРЕСА_4), понесені судові витрати з судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Судове рішення складено та підписано 28 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.