Рішення

від 30.01.2019 по справі 826/11828/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2019 року № 826/11828/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Ріал Істейт Груп ЛТД доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Ріал Істейт Груп ЛТД (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2017 №0021711204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 07.12.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що висновки контролюючого органу про затримку сплати позивачем на 3 дні узгодженого грошового зобов'язання в сумі 146 290,65 грн, є хибними, адже вказана сума грошового зобов'язання помилково була вказана в звітній податковій декларації та була відкоригована шляхом зменшення в уточнюючій декларації.

Відповідач заперечує по суті заявлених позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що позивачем самостійно визначено в податкові декларації відповідні суми грошових зобов'язань, внаслідок чого, навіть у випадку допущення платником податків помилки з подальшим уточненням, за порушення сплати визначеного грошового зобов'язання позивач має нести відповідальність у вигляді штрафу за своєчасну не сплату такого зобов'язання.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2017 відповідачем на підставі акту камеральної перевірки №2054/26-15-12-04-36799141 від 17.07.2017, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0021711204, яким позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку, на підставі ст.126 Податкового кодексу України, у зв'язку з затримкою на 3 календарні дні сплати грошового зобов'язання в сумі 146 290,65 грн, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 14 629,07 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, застосування до позивача штрафу, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, під час перевірки встановлено, що позивачем подано в електронній формі податкову декларацію платника єдиного податку №9187365934 від 10.10.2016 за третій квартал 2016 року, в якій самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання вказано в сумі 205 504,55 грн.

Граничний термін сплати - 18.11.2016.

В строк до 18.11.2016 включно позивачем грошове зобов'язання в сумі 205 504,55 грн сплачено не було.

21.11.2016, тобто через три дні після граничної дати сплати грошового зобов'язання, позивачем подано уточнюючу податкову декларацію, якою зменшено грошове зобов'язання за третій квартал 2016 року та вказано - 59 213,90 грн (205 504,55 - 146 290,65).

Як наслідок, оскільки станом на 18.11.2016 позивачем не було сплачено 205 504,55 грн, враховуючи наявну переплату в сумі 59 213,90 грн, контролюючий орган і дійшов висновку про затримку сплати позивачем узгодженого грошового зобов'язання в сумі 146 290,65 грн на три календарні дні.

Позиція заявника даного адміністративного позову полягає в тому, що не сплата позивачем помилково завищеного грошового зобов'язання, за умови подальшого уточнення та фактичної відсутності податкового боргу по єдиному податку, не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст.126 Податкового кодексу України

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку третьої групи (юридичні особи).

10.10.2016 року позивачем була подана податкова декларація платника єдиного податку за ІІІ квартал 2016 року №9187365934 в якій задекларовано до сплати єдиний податок в сумі 205 504,55 грн.

Проте у зв'язку з самостійно виявленою помилкою позивачем 21.11.2016 року, в порядку п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, була подана уточнююча податкова декларація, якою Товариство зменшило податкове зобов'язання з єдиного податку на помилкову зазначену суму 146 290,65 грн.

Так, відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. ( п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України).

Для платників єдиного податку третьої групи податковим (звітним) періодом згідно абз.2 п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України є календарний квартал.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов'язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв'язку з виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Крім того, така відповідальність для платника податку передбачена саме ст. 50, а не ст. 126 Податкового кодексу України.

Натомість п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що специфіка нарахування вказаної штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання , у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2017 №0021711204, складене Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Ріал Істейт Груп ЛТД понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГЛОБАЛ РІАЛ ІСТЕЙТ ГРУП ЛТД (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36799141, адреса: 04107, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПЕЧЕНІЗЬКА, будинок 8).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович