Постанова

від 29.01.2019 по справі 826/9434/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9434/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року

у справі №826/9434/17 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0004901401 від 22.06.2017, №0004911401 від 22.06.2017, №0004921401 від 22.06.2017, №0004931401 від 22.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові зобов'язання товариству нараховано за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРАЙС", ПП "Хамсі Плюс", ТОВ "Укрдевелопмент", ТОВ "ПРОМСХІД", ТОВ "Торгівельна компанія "Лакрес", ТОВ "АСТЕРІЯ КОНСАЛТ", ТОВ "ДЕЛЮКС ПЛЮС", ТОВ "Б'ЮТС ВІКТОРІ",ТОВ "Приват-Оптторг", ТОВ "Бліс Ліберті"/ТОВ "ХЕВІН", ТОВ "БК СЕРВІС-БУД ЛТД", ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ТЕХНОСНАБ", ТОВ "Будівельна компанія "Аркадія", ТОВ "ЛОКПЛЮС" були укладені без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуюється з таким висновком податкового органу та зазначає, що у період, який перевірявся, ним було укладено договори з зазначеними контрагентами, які мали реальний характер, а факт надання послуг ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРАЙС", ПП "Хамсі Плюс", ТОВ "Укрдевелопмент", ТОВ "ПРОМСХІД", ТОВ "Торгівельна компанія "Лакрес", ТОВ "АСТЕРІЯ КОНСАЛТ", ТОВ "ДЕЛЮКС ПЛЮС", ТОВ "Б'ЮТС ВІКТОРІ",ТОВ "Приват-Оптторг", ТОВ "Бліс Ліберті"/ТОВ "ХЕВІН", ТОВ "БК СЕРВІС-БУД ЛТД", ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ТЕХНОСНАБ", ТОВ "Будівельна компанія "Аркадія", ТОВ "ЛОКПЛЮС" підтверджується відповідними первинними документами.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно було прийнято податкові повідомлення рішення №0004901401 від 22.06.2017, №0004911401 від 22.06.2017, №0004921401 від 22.06.2017, №0004931401 від 22.06.2017, оскільки операції позивача з контрагентами носили реальний товарний характер та були правомірно включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 27.04.2017 по 31.05.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.06.2017 № 239/26-15-14-01-03/37472146.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, пунктів 6, 7, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4163, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2540838,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1010723,00 грн.

22 червня 2017 року на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:

1) № 0004931401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 871270,00 грн.,

2) № 0004921401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2902676,00 грн., у томі числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 361 838,00 грн.,

3) № 0004911401, яким застосовано суму штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 10599,00 грн.

4) № 0004901401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 493 585,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 497862,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку про обґрунтованість дій відповідача та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки, податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем, у зв'язку з тим, що на його думку, договори укладені між позивачем та контрагентами ТОВ Енерджи Прайс , ПП Хапсі Плюс , ТОВ Укрдевелопмент , ТОВ Промсхід , ТОВ Торгівельна компанія Лакрес , ТОВ Астерія Консалт , ТОВ Делюкс Плюс , ТОВ Б'ютс Вікторі , ТОВ Приват-Оптторг , ТОВ Бліс Ліберті /ТОВ Хевін , ТОВ БК Сервіс-Буд ЛТД , ТОВ Торгово-промислова компанія Техноснаб , ТОВ Будівельна компанія Аркадія , ТОВ Люкс плюс були укладені договори без мети настання правових наслідків.

Зазначених висновків про порушення позивачем податкового законодавства податковий орган дійшов посилаючись на ті обставини, що у період, за який була здійснена перевірка деякими контрагентами не було подано податкову звітність, не співпадає номенклатура товару та послуг в первинних документах придбання і реалізації в конкретному періоді, наявні кримінальні провадження, в яких фігурують деякі постачальники по ланцюгу постачання, мало місце проведення господарських операції по ланцюгу постачання на підставі неіснуючих податкових накладних (на суму ПДВ по кожній з них менше 10 000грн., не надано повного переліку документів реальності фінансово-господарських операцій.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено аналогічні договори з ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРАЙС" від 18.02.2014 № 18/02/14 предметом якого є надання послуг з монтажу фальш підлоги. та з ТОВ "УКРДЕВЕЛОПМЕНТ" від 19.02.2014 № 19/02-14, від 19.02.2014 № 20/02-14, від 19.02.2014 № 20/02-14.1, від 19.02.2014 № 21/02-15, від 20.02.2014 № 22/02-16, від 21.02.2012 № 23/02-17, від 22.02.2014 № 24/02-18, від 23.02.2014 № 25/02-19 предметом яких є надання послуг з просування в Інтернеті, від 18.02.2014 № 28/04-14 предметом якого є надання послуг з монтажу скляних перегородок, від 19.02.2014 № 28/04-14/1 предметом якого є надання послуг з монтажу розсувної перегородки.

Згідно з пунктом 2 зазначених договорів замовник зобов'язується забезпечити виконавця необхідними інструкціями та матеріалами для виконання обов'язків згідно даного договору.

Пунктом 3 вказаних договорів встановлено, що виконавець зобов'язується: надавати інформацію про Клієнтів , що мають потребу в послугах замовника, вести попередні переговори з Клієнтами до заключення договору між замовником і Клієнтом , після виконання робіт здати фактично виконанні роботи по акту приймання - передачі виконаних робіт.

Пунктом 4 договорів укладених між позивачем та контрагентами ТОВ "УКРДЕВЕЛОПМЕНТ" та ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРАЙС" передбачено, що замовник зобов'язується сплатити виконавцю винагороду в розмірі 10% від укладених договорів, після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами, позивачем надано:

- акти надання послуг від 18.02.2014, акти надання послуг від 19.02.2014, акт надання послуг від 20.02.2014; акт надання послуг від 21.02.2014, акт надання послуг від 22.02.2014, акт надання послуг від 23.02.2014, акт надання послуг від 24.02.2014; акти надання послуг від 28.02.2014

- податкові накладні від 18.02.2014 року № 528 на загальну суму 43201,20 грн., №529 на загальну суму55950 грн., податкові накладні від 19.02.2014 року № 530 на загальну суму 55800 грн., №531 на загальну суму 59800 грн., податкову накладну від 20.02.2014 року № 532 на загальну суму 59800 грн., податкову накладну від 21.02.2014 року № 533 на загальну суму 59800 грн., податкову накладну від 22.02.2014 року № 53 на загальну суму 59800 грн., податкову накладну від 23.02.2014 року № 535 на загальну суму 59800 грн., податкову накладну від 24.02.2014 року № 536 на загальну суму 56732,12 грн., податкову накладну від 28.04.2014 року № 705 на загальну суму 42580 грн., податкову накладну від 28.04.2014 року № 706 на загальну суму 56732,12 грн.,

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 2014 рік.

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ "УКРДЕВЕЛОПМЕНТ" й ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРАЙС" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаними контрагентами і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагенти позивача здійснювали господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів між позивачем та ТОВ "УКРДЕВЕЛОПМЕНТ" та ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРАЙС".

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено з ТОВ "АСТЕРІЯ КОНСАЛТ" аналогічні договори про надання послуг від 22.12.2015 №41/12-15 АК, від 22.12.2015 № 40/12-15 АК, від 21.12.2015 № 38/12-15 АК, від 21.12.2015 № 31/12-15 АК, від 18.12.2015 № 37/12-15 АК, від 18.12.2015 № 36/12-15 АК предметом яких є здійснення закупівлі посилань на біржах МainLink.ru, Miratools.ru, SAPE.RU для здійснення пошукової оптимізації в Інтернет мережі сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua;

- аналогічни договори від 16.12.2015 № 35/125-15АК, від 16.12.2015 № 34/12-15 АК предметом яких є надання відповідно до завдання послуг з налаштування аналітичних звітів в програмі AllPositions для Інтернет сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua;

- договір про надання інформаційно - консультаційних послуг від 10.12.2015 №26/12-15 АК;

- аналогічні договори від 09.12.2015 № 25/12-15 АК/3, від 10.12.2015 № 25/12-15 АК/4, від 07.12.2015 № 25/12-15 АК/1, від 08.12.2015 № 25/12-15 АК/2, від 01.12.2015 № 20/12-15 АК предметом яких є здійснення програмування та налаштування комп'ютерної програми серії "1С" та написання додаткових звітів визначених в специфікаціях;

- аналогічні договори про надання послуг від 14.12.2015 № 30/12-15АК, від 14.12.2015 № 29/12-15АК, від 11.12.2015 № 28/12-15АК, від 11.12.2015 № 27/12-15АК предметом яких є надання послуг з налагодження та програмування сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua підвищення пошукової оптимізації в пошуковій системі ГУГЛ та ЯНДЕКС в мережі Інтернет;

- аналогічні договори про надання послуг від 03.12.2015 № 24/12-15АК, від 03.12.2015 №23/12-15АК предметом яких є надання послуг з програмування та додавання елементів відстеження клієнтів відвідування Інтернет сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua в мережі Інтернет;

- аналогічні договори про надання консультаційних послуг від 01.12.2015 № 22/12-15 АК, від 01.12.2015 № 21/12-15 АК предметом яких є виконання відповідно до завдання консультацій по Інтернет маркетингу, ЯНДЕКС, ГУГЛ Аналітикс (настройка рекламних РРС-компаній);

- аналогічні договори про надання послуг від 30.11.2015 № 33/11-15АК, № 32/11-15АК предметом яких є надання відповідно до завдання послуг з налаштування аналітичних звітів в програмі ТОПВИЗОР для Інтернет сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua ;

- договір про надання маркетингових послуг від 09.11.2015 № 42/11-15 АК;

- договори про надання послуг від 02.11.2015 № 46/11-15 АК, від 26.10.2015 №45/10-15 АК, від 22.10.2015 № 44/10-15 АК, від 19.10.2015 № 43/10-15 АК предметом яких є виконання робіт по зборці та встановленню меблів за визначеними в договорах адресами.

На підтвердження отримання послуг за зазначеними договорами з ТОВ "АСТЕРІЯ КОНСАЛТ" та реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем надано суду:

- копії актів надання послуг та актів здачі - приймання послуг;

- додаток до договору послуг закупівлі посилань на біржі MainLink.ru для збільшення пошукової оптимізації в інтернет мережі, з переліком ключових фраз за якими здійснюється покупка посилань

- виписки по рахункам.

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2014 -грудень 2015 року;

- картку рахунку 631 за 02.01.2016 по 31.12.2016.

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ "АСТЕРІЯ КОНСАЛТ" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено ТОВ "ПРОМСХІД" аналогічні договори про виконання робіт від 22.12.2014 № 25/12-14, від 22.12.2014 № 26/12-14, від 23.12.2014 № 27/12-14, від 23.12.2014 № 28/12-14, від 24.12.2014 № 29/12-14 предметом яких є виконання робіт з монтажу алюмінієвих перегородок та договору від 25.12.2014 № 30/12-14 предметом якого є монтаж кавроліну за зазначеними в договорах адресами та актів надання послуг до них.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами, позивачем надано:

- акти надання послуг до договорів №157 від 22.12.2014, №158 від 22.12.2014, №162 від 23.12.2014, №163 від 23.12.2014, №170 від 24.12.2014, №174 від 25.12.2014;

- податкові накладні;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2015 рік;

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ "ПРОМСХІД" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Торгівельна Компанія Лакрес та ТОВ Офіс Пленнінг Лтд укладено наступні договори: 22/01-16 від 26.01.2015, у відповідності до предмету якого: Замовник доручає, а Виконавець приймає наступні зобов'язання: виконати роботи: Розробка конструкторсько-технологічної документації Об'ємно-промислової скульптурної композиції на обертовій основі з елементами підсвічування на базі світлодіодної арматури , а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити Замовлення в повному обсязі відповідно до умов договору. Результатом виконання замовлення виконавцем є Проектна документація по плануванню та розробці дизайну офісних приміщень. Після завершення робіт виконавець подає замовнику акт приймання-передачі робіт - замовлення та проект по Розробці конструкторсько-технологічної документації Об'ємно-промислової скульптурної композиції на обертовій основі з елементами підсвічування на базі світлодіодної арматури .

До перевірки надані наступні акти надання послуг: № 29/2 від 29.01.2015 на загальну суму 4000,00 грн.

З поточного рахунку ТОВ Офіс Пленнінг Лтд були перераховані на ТОВ Торгівельна Компанія Лакрес протягом 2015 грошові кошти в сумі 168000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Вартість послуг розробки від ТОВ Торгівельна Компанія Лакрес в сумі 3333,00 грн. включена ТОВ Офіс Пленнінг Лтд до складу собівартості реалізованих робіт, послуг, відображених в декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками заборгованість між ТОВ Офіс Пленнінг Лтд та ТОВ Торгівельна Компанія Лакрес по вищезазначеним договорам станом на 31.12.2015 становить 0,00 грн.

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ Торгівельна Компанія Лакрес були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також між позивачем та ТОВ Будівельна компанія "АРКАДІЯ" були укладені договори підряду на виконання ремонтних робіт офісних приміщень від 25.12.2015 № 25.12/15-1, №25.12/15-2 предметом яких є виконання ремонтних робіт офісних приміщень за адресами вказаними в договорі та договором від 11.01.2016 №11.01/16-1 предметом якого є надання послу вантажників по зборці та встановленню меблів, а також супутнього транспортного вантажу.

Відповідно до укладених договорів від 25.12.2015 № 25.12/15-1, №25.12/15-2 вбачається, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов договору ремонтні роботи.

У підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами, позивачем надано до суду:

- кошториси, які є додатками до договорів, та які містять найменування робіт, які має бути виконано та в якому об'ємі, з зазначенням квадратури, кількості та ціни;

- акти виконаних робіт від 26.02.2016, акт виконаних робіт від 29.02.2016.

-оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік;

Отже господарські операції між позивачем та ТОВ Будівельна компанія "АРКАДІЯ" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того між позивачем та ТОВ "ТПК "ТЕХНОСНАБ" були укладені договори від 03.11.2016 № 0311/16 предметом якого є надання послуг по зборці та встановленню меблів, договором про виконання робіт від 14.11.2016 № 1411/16 предметом якого є виконання робіт з монтажу настільної перегородки, договором від 21.11.2016 № 2111/16 предметом якого є виконання робіт з технічної підготовки планування та розробки дизайну офісних приміщень, договором на виконання робіт від 25.11.2016 № 2511/16 предметом якого є виконання робіт з встановлення світильників.

У підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами, позивачем надано до суду:

- акти виконаних робіт (надання послуг) від 30.11.2016, акт надання послуг від 30.11.016.

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік;

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже господарські операції між позивачем та ТОВ "ТПК "ТЕХНОСНАБ" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Також між позивачем та ПП "ХАМСІН ПЛЮС" були укладені аналогічні договори поставки від 20.02.2014 № 20/02-14ХІІ, від 20.02.2014 № 21/02-14ХІІ, від 21.02.2014 № 22/02-14ХІІ.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, в кількості та асортименті, і на умовах передбачених в договорі.

У підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами, позивачем надано до суду:

- видаткові накладні від 20.02.2014; видаткову накладну від 21.02.2014

- податкову накладну №298 від 20.02.2014

-оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2014 рік;

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином господарські операції між позивачем та "ХАМСІН ПЛЮС" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Також між позивачем та ТОВ "ЛОКПЛЮС" укладено аналогічні договори про надання послуг від 01.04.2016 № 1/16-04 предметом якого є надання послуг з налаштування аналітичних звітів в програмі ТОПВИЗОР для Інтернет сайту http://www.office-planning.ua, від 02.04.2016 № 02/16-04 предметом яких є надання послуг з просуваня сайту http://www.office-planning.ua, підвищення пошукової оптимізації в пошуковій системі ГУГЛ в мережі Інтернет та договором про надання маркетингових послуг від 04.04.2016 № 04/16-04 предметом якого є надання послуг з проведення маркетингового дослідження.

На підтвердження отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду

- акти здачі-приймання послуг від 01.04.2016, від 02.04.2016, від 04.04.2016, з зазначенням послуг, плану надання послуг виконавцем;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік;

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ ЛОКПЛЮС були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також між позивачем та ТОВ "БЛІС ЛІБЕРТІ" були укладені договору оренди обладнання від 20.04.2016 № 1/04.04 предметом якого є оренда крану маніпуляційного, бетононасосу та штукатурної станції, від 02.04.2016 №2/04.04 предметом якого є надання послуг по зборці та встановленню меблів, а також супутнього транспортування вантажу.

На підтвердження отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду

- акти здачі-приймання послуг від 20.04.2016;

- акти здачі-прийняття обладнання від 20.04.2016;

- акти здачі (повернення) обладнання до договору від 20.04.2016

- акти надання послуг від 29.04.2016;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік;

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ "БЛІС ЛІБЕРТІ" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також між ТОВ "Б'ЮТС ВІКТОРІ" укладено договір від 11.03.2016 № 11-03-2016 предметом якого є надання послуг з пошуку третіх осіб - "Клієнтів", що мають потребу в розробці дизайну офісних приміщень, обладнанні приміщень меблями, улаштування системи фальшпідлоги, перегородками, та договір про надання маркетингових послуг від 09.03.2016 № 09-03-2016 предметом якого є надання послуг з проведення маркетингових досліджень, надання послуг з просування сайту http://www.office-planning.ua, підвищення пошукової оптимізації в пошуковій системі ГУГЛ в мережі Інтернет.

На підтвердження отримання послуг за договорами від 09.03.2016 № 09-03-2016 та від 11.03.2016 № 11-03-2016 позивачем надано суду:

- додатки1,2 до договорів

- акт здачі - приймання послуг від 09.03.2016, акт здачі - приймання послуг від 11.03.2016;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік;

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ "Б'ЮТС ВІКТОРІ" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "ПРИВАТ-ОПТТОРГ" з яким були укладені наступні договори

- договір про надання послуг по прибиранню від 01.04.2016 № 01-04-16/1, від 20.04.2016 № 20-04-16/1,

- договори на вивіз побутового сміття від 11.04.2016 № 11-04-16/1, від 15.04.2016 № 15-04-16/1,

- договори на виконання ремонтних робіт від 29.02.2016 №29-02-16/1, від 01.03.2016 № 01-03-16/1;

- договір від 18.04.2016 № 18-04-16/1 предметом якого є виконання робіт по монтажу та демонтажу коврового покриття.

На підтвердження отримання послуг позивачем надано:

- додатки1,2 до договорів

- акт надання послуг від 18.04.2016, акт надання послуг від 22.04.2016; акт надання послуг від 25.04.2016;

- акт виконаних робіт на об'єкті відповідно до договору №29-02-16/1, з розрахунками та деталізацією, акт виконаних робіт на об'єкті відповідно до договору №01-03-16/1, з розрахунками та деталізацією

- кошторис відповідно до договору №29-02-16/1, з розрахунками та деталізацією, кошторис відповідно до договору №01-03-16/1, з розрахунками та деталізацією,

- акт виконання робіт від 26.04.2016;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік;

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ "ПРИВАТ-ОПТТОРГ" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також між позивачем та ТОВ "КЕЙС КОНСАЛТ" були укладені договори:

- про надання консультаційних послуг від 25.03.2015 № 25/03, від 12.04.2016 №12/04.

- про надання послуг від 28.03.2016 № 28/03 предметом якого є надання послуг з обробки даних та їх розміщення в мережі Інтернет

- про надання маркетингових послуг від 30.03.2016 № 30/03, від 07.04.2016 № 07/04

- про надання інформаційно - консультаційних послуг від 04.04.2016 № 04/04.

Відповідно до умов зазначених договорів, замовник в порядку та на умовах, вихначених договорами, дає завдання а виконавець зобов'язується відповідно до завдання надавати йому за плату консультацію по Інтернет маркетингу ГУГЛ Аналітікс (технічну підготовку проекту до рекламної компанії, настройка цілей для рекламної компанії в системах ГУГЛ Аналітікс, підготовчі роботи, роботи з акантом, тощо), послуги з обробки даних та їх розміщені в Інтернет

На підтвердження отримання послуг за зазначеними договорами позивачем було надано:

- акт здачі-приймання послуг від 25.03.2016 до договору №25/03 з деталізацією наданих послуг; акт здачі-приймання послуг від 28.03.2016 до договору №28/03 з деталізацією наданих послуг; акт здачі-приймання послуг від 30.03.2016 до договору №30/03 з деталізацією наданих послуг; акт здачі-приймання послуг від 04.04.2016 до договору №04/04 з деталізацією наданих послуг; акт здачі-приймання послуг від 07.04.2016 до договору №07/04 з деталізацією наданих послуг

- акт надання послуг від 29.04.216

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік;

Таким чином господарські операції між позивачем та ТОВ "КЕЙС КОНСАЛТ" були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Крім того на час укладення та виконання договору контрагент позивача здійснював господарську діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів звертає увагу, що всі господарські операції позивача з його контрагентами були здійсненні відповідно до основних видів діяльності товариства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ Офіс Пленінг ЛТД займається діяльністю, що має наступні КВЕДИ:

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах;

71.11 Діяльність у сфері архітектури;

74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт/послуг з його господарською діяльністю, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 67 Господарського кодексу України господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. При цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Тобто, підприємства, зокрема, мають право здійснювати свою діяльність через посередників за договорами найму, комісій, субпідряду та інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, а також здійснювати свою діяльність з використанням власних чи орендованих основних фондів.

Крім того колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що товариством на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами було надано до суду пакет документів, а саме: копії договорів, картки рахунку, специфікацію товарів, акти надання послуг, акти здачі-приймання послуг, додаткові угоди, видаткові накладні.

Також позивачем були надані документи, які перебували на зберіганні в Аудиторськіцй фірмі "Консалтингова група", що також спростовують твердження відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача та вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність інформації щодо кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), ст. 209 Кримінального кодексу України (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ст.364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем), ст.366 Кримінального кодексу України (службове підроблення), ст.212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків), ст. 258-5 Кримінального кодексу України (фінансування тероризму) в яких фігурують постачальники; - наявність інформації щодо причетності підприємств по ланцюгу постачання до діяльності Конвертаційних центрів які діяли з метою мінімізації податкового навантаження, штучного формування податкового кредиту з ПДВ, з використанням фіктивних комерційних структур, а також для привласнення та заволодіння чужим майном. Фактично відповідні роботи не проводяться, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються через рахунки юридичних та фізичних осіб-підприємців (сторінки 22, 34, 63, 103, 144 Акту).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником відповідача на час розгляду справи, були відсутні обвинувальні вироки, які набрали законної відносно постачальників по ланцюгу постачання. Вину жодного із фігурантів не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду

Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Тому інформація щодо кримінальних проваджень не може вважатися доказом, який підтверджує не реальність операцій чи протиправної діяльності позивача чи його постачальників.

Щодо ненадання ТОВ "ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД" до перевірки в повному обсязі первинних та супутніх документів, які б могли свідчити про факт надання робіт, послуг колегія суддів зазначає наступне.

Законодавство України, не містить конкретного переліку документів, які повинні складатися укладенні, виконанні договорів в залежності від їх предмету.

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" встановлено вимоги до них документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Однак, зі змісту акту перевірки вбачається, що жодних конкретних зауважень щодо неналежності оформлення первинної документації по спірним господарським операціям, що могли б свідчити про їх не реальність, відповідачем не відображено.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, враховуючи визначальну ознаку господарської операції - те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, вважаємо, що під час перевірки Позивачем було надано всі необхідні документи які свідчать про реальність операції та реальні зміни майнового стану платника податків, такими документами є зокрема, документи про здійснення оплат за господарськими операціями.

Відповідачем не враховано що на час здійснення господарських операції контрагенти володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, та за період в який були здійснені господарські операції звітність подавалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються навіяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Верховний суд у своїх постановах звертав увагу на те, що необхідно розмежовувати наслідки порушення податкового законодавства для особи, що його припустила (контрагенти позивача) та добросовісного платника податків (тобто, сам позивач) та порушення таким контрагентом податкової дисципліни (а саме: недекларування і несплата відповідних сум податку на додану вартість до бюджету) не спричиняє за собою недійсність складених ним податкових накладних і не позбавляє платника права на отримання податкової вигоди".

Також відповідачем безпідставно зазначено, про наявність порушень податкового законодавства у діях контрагента не може створювати негативних податкових наслідків для підприємства.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за безтоварність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку зачать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Щодо відсутності у підприємств 2-3 ланки постачання реальних контрагентів - постачальників послуг; - невідповідність документально відображеної номенклатури послуг, поставлених на ТОВ "ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД" номенклатурі послуг, отриманих його постачальниками ( розрив ланцюга постачання), у більшості випадків постачальники декларували лише придбання товару, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки послуг.

Предметом більшості договорів є послуги/роботи надані контрагентами, відповідно вони можуть самостійно надаватися контрагентом, немає необхідності закуповувати чи залучати до їх виконання третіх осіб.

Не співпадіння відповідно до даних ЄРПН номенклатури товару, послуг в первинних документах придбання та реалізації (по тексту Акту).

Платник податків у відповідності до положень податкового законодавства не позбавлений права декларувати свій податковий кредит в інших звітних періодах, ніж свої зобов'язання (абзац 4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування).

Тому співставлення конкретного податкового кредиту та податкового зобов'язання в конкретному періоді є не коректним.

Як було зазначено предметом більшості договорів є послуги/роботи надані контрагентами, відповідно вони можуть самостійно надаватися контрагентом, немає необхідності закуповувати чи залучати до їх виконання третіх осіб.

Отже будь-яке співставлення послуг/робіт в первинних документах придбання і реалізації, є необґрунтованим та необ'єктивним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № №2а-4259/12/1070.

Згідно нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0004901401 від 22.06.2017, №0004911401 від 22.06.2017, №0004921401 від 22.06.2017, №0004931401 від 22.06.2017.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Крім того необхідно зазначити, що згідно акту перевірки податкового органу контрагенти позивача на момент укладення та виконання договорів були зареєстровані як платники податків, мали відповідні трудові ресурси, а вид діяльності контрагентів відповідав предмету укладених угод.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Посилання відповідача на недобросовісність намірів контрагентів у здійсненні господарських відносин, не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №803/2094/15.

Враховуючи викладене посилання відповідача на відсутність у підприємства 2- ланки постачання реальних контрагентів-постачальників послуг та маніпулювання даними податкової звітності по ланцюгу постачання є безпідставними та необґрунтованими.

Отже проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки.

При цьому, будь яких доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки співробітниками податкового органу не наведено, і суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Висновки відповідача про нереальність, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки.

Крім того колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження податкового органу на невідповідність документально відображеної номенклатури послуг, поставлених на ТОВ ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД номенклатурі послуг, отриманих йог постачальниками.

Наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Крім того необхідно зазначити, що згідно акту перевірки податкового органу контрагенти позивача на момент укладення та виконання договорів були зареєстровані як платники податків, мали відповідні трудові ресурси, а вид діяльності контрагентів відповідав предмету укладених угод.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи податкові спори, Європейський суд застосовує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.50 р., що була ратифікована Україною 17.07.1997 р. і набула чинності для України 11.09.1997 р. (далі - Протокол № 1 ), який гарантує право на повагу власності та передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому термін майно має автономне для Європейського Суду значення, яке не залежить від кваліфікації цього терміну у праві України, та у контексті податкових справ може включати правомірне очікування повернення надміру сплаченого податку, відшкодування податку на додану вартість або права на податкову пільгу, вирахування для цілей податку на додану вартість та податку на прибуток, оспорювання податкового зобов'язання тощо.

Так, у справах Інтерсплав проти України (2007 рік), Булвес АТ проти Болгарії (2009 рік) та Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік) податковими органами України та Болгарії платники ПДВ були позбавлені права на податковий кредит / бюджетне відшкодування у зв'язку з виявленням зловживань з боку їх постачальників, спрямованих на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ.

Проаналізувавши справу Інтерсплав проти України , Європейський суд дійшов висновку, що право на відрахування (відшкодування) податку також може визнаватися власністю особи та відзначив, що перешкоджання відшкодуванню (відрахуванню) ПДВ могло бути виправдане, лише якщо б у податковому правопорушенні був замішаний сам платник.

Зокрема, у висновку в справі Булвес АТ проти Болгарії Європейський суд вказав, що платник (позивач) не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника (позивача), що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності з огляду на таке. Європейський суд визнав, що, оскільки компанія (позивач) в повному обсязі і своєчасно виконала свої обов'язки з дотримання встановлених державою норм стосовно сплати податку на додану вартість, не мала способів для забезпечення виконання податкових обов'язків постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного з основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме - визнання права на відрахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику. Більше того, тільки після пред'явлення такого податку до відрахування та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок щодо подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, Європейський суд визнав, що право компанії (позивача) на пред'явлення вхідного ПДВ до відрахування утворило, щонайменше, правомірне очікування того, що їй буде надана ефективна можливість реалізувати своє майнове право, яке могло бути прирівняне до майна у розумінні статті 1 Протоколу № 1 (п. 57 рішення). Європейський суд окремо відзначив, що компанія (позивач) не мала абсолютно ніяких повноважень відстежувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків щодо складання та подання звітності з ПДВ, а також обов'язки по сплаті ПДВ та інших зобов'язань. Відповідно, Європейський суд визнав, що, незважаючи на повне виконання своїх обов'язків, компанія (Позивач) була поставлена в несприятливе становище через неясність щодо того, чи може вона відрахувати сплачений постачальнику вхідний ПДВ, оскільки визнання чи невизнання права на відрахування податку також залежало від висновків податкових органів з приводу того, чи своєчасно виконав постачальник свої обов'язки з поданням звітності з ПДВ та інші обов'язки (п. 69 рішення). Європейський суд погодився з тим, що, коли держава (відповідач) має інформацію про зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи (контрагента), вона може вживати відповідних заходів щодо попередження, припинення чи покарання таких зловживань. Однак, якщо національна влада (відповідач) за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи (позивача) у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюжку поставок, або будь-яких вказівок на поінформованість про таке порушення, все ж карає одержувача (позивача), який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, то влада (відповідач) виходить за рамки розумного і порушує справедливий баланс, який має бути дотриманий між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (п. 70 рішення).

Аналогічних висновків Європейський суд дійшов й у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Наведена вище судова практика дозволяє стверджувати, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на податковий кредит з ПДВ, оскільки відповідачем не було встановлено та не було доведено:

- невиконання позивачем власних обов'язків (вимог законодавства України) щодо формування та документального підтвердження оспорюваних витрат;

- обов'язку та можливості для позивача забезпечити виконання вимог законодавства України своїми контрагентами;

- обізнаність позивача про невиконання контрагентами вимог законодавства;

- безпосередню (пряму) участь та / або поінформованість позивача у порушеннях третіх осіб та / або у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки за поданий позивачем позов, апеляційну скаргу було сплачено судовий збір у розмірі 118 757,92 грн. та 79 171,95 грн., то стягненню на користь позивача за рахунок відповідача підлягає сума 197 929, 87 грн.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0004901401 від 22.06.2017, №0004911401 від 22.06.2017, №0004921401 від 22.06.2017, №0004931401 від 22.06.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОФІС ПЛЕННІНГ ЛТД ( 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 30/1, кв.58 ЄДРПОУ 37472146) судові витрати у розмірі 197 929, 87грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2019 року.