Постанова

від 30.01.2019 по справі 0440/6491/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6491/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представників позивача Степаненко Н.Є., Самоткан М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-21 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. (суддя Ільков В.В.) в справі № 0440/6491/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-21 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СМУ-21 (далі - ТОВ СМУ-21 ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2018 р. № 0020382200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 106138,75 грн., в тому числі за основним платежем - 84911 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21227,75 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує, що позиція суду першої інстанції ґрунтується виключно на висновках акту перевірки. При цьому судом першої інстанції не прийняті доводи та докази позивача, якими повністю підтверджується реальність спірних господарських операцій. Вважає необґрунтованим позицію контролюючого органу, підтриману судом першої інстанції, що неправомірний характер діяльності контрагентів позивача свідчить про нереальність спірних господарських операцій, як й висновок, що про такий характер свідчить той факт, що контрагенти є фігурантами кримінальних проваджень.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ СМУ-21 з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Спецбудмонтаж-21 за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, з ТОВ Інтер ТДК за період з 01.11.2016 року по 31.11.2016 року, з ТОВ Лікітум за період з 01.11.2016 року по 31.11.2016 року, з ТОВ Мезіс за період з 01.11.2016 року по 31.11.2016 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ПП Спецбудмонтаж-21 за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, у ТОВ Інтер ТДК за період з 01.11.2016 року по 31.11.2016 року, у ТОВ Лікітум за період з 01.11.2016 року по 31.11.2016, у ТОВ Мезіс за період з 01.11.2016 року по 31.11.2016 року, за результатом якої складено акт №16150/04-36-14-19/13440143 від 03.04.2018 року.

Відповідно до висновків акту перевіркою ПП СМУ-21 , встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ СМУ-21 занижено податок на додану вартість на загальну суму 210686,00 грн., в т.ч. за листопад 2016 року 87911,00 грн., за грудень 2016 року 125775,00 грн.

На підставі акту № 16150/04-36-14-19/13440143 від 03.04.2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009881419 від 27.04.2018 року, відповідно до якого позивач повинен сплатити суму грошового зобов'язання у розмірі 263357,50 грн. за платежем: Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) , з яких сума за податковими зобов'язаннями складає 210686,00 грн., а сума за штрафними санкціями складає 52 671, 50 грн.

Не погодившись із вищезазначеними висновками контролюючого органу позивач звернувся зі скаргою від 11.05.18 року вих. № 20 до ДФС України.

05.06.2018 року ДФС України прийнято рішення №19291/6/99-99-11-01-01-25 про продовження строку розгляду скарги до 21.07.2018 року (включно).

18.07.2018 року ДФС України прийнято рішення про результати скарги № 23853/6/99-99-11.01.01.25 від 18.07.2018 року, яким скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0009881419 від 27.04.2018 року в частині встановлення перевіркою завищення ТОВ СМУ-21 податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Спецбудмонтаж-21 і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, тобто скаргу позивача було задоволено частково.

На підставі акту перевірки № 16150/04-36-14-19/13440143 від 03.04.2018 року та рішення ДФС України від 18.07.2018 року №23853/6/99-99-11.01.01.25 ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020382200 від 06.08.2018 року, відповідно до якого позивач повинен сплатити суму грошового зобов'язання у розмірі 106138,75 грн. за платежем: Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) , з яких сума за податковими зобов'язаннями складає 84911,00 грн., а сума за штрафними санкціями складає 21 227,75 грн.

Судом першої інстанції не здійснювався аналіз господарських операцій, у зв'язку з нереальністю яких контролюючим органом позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Висновок суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення ґрунтується виключно на висновках акту перевірки.

Суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СМУ-21 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Спецбудмонтаж-21 за період з 01.12.2016 р. по31.12.2016 р., ТОВ Інтер ТДК за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р., ТОВ Лікітум за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р., ТОВ Мезіс за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р. та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ПП Спецбудмонтаж-21 за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р., у ТОВ Інтер ТДК за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р., у ТОВ Лікітум за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р., у ТОВ Мезіс за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р., за результатами якої складено акт № 16150/04-36-1-19/13440143 від 03.04.2018 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 210686 грн., в тому числі за листопад 2016 р. - на 84911 грн., за грудень 2016 р. - на 125775 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009881419 від 27.04.2018 р. про збільшення ТОВ СМУ-21 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 263357,50 грн., в тому числі за основним платежем - 210686 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52671,5 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 18.07.2018 р. № 23853/6/99-99-11-01.01.25 скасоване податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 р. № 0009881419 в частині встановлення перевіркою завищення ТОВ СМУ-21 податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Спецбудмонтаж-21 в у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 16150/04-36-14-19/13440143 від 03.04.2018 р. та рішення ДФС України від 18.07.2018 р. № 23853/6/99-99-11-01.01.25 ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020382200 від 06.08.2018 р. про збільшення ТОВ СМУ-21 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 106138,75 грн., в тому числі за основним платежем - 84911 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21227,75 грн.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про неправомірність формування ТОВ СМУ-21 податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ Інтер ТДК , ТОВ Мезіс , ТОВ Лікітум за листопад 2016 р.

Судом встановлено, що 29.11.2016 р. позивачем укладено договір купівлі-продажу № 6 з ТОВ Інтер ТДК (а.с. 156-157 т.1), за яким позивачем придбавались будівельні матеріали 30 листопада 2016 р., що підтверджено видатковою накладною № ПН-00256 від 30.11.2016 р. (а.с. 158 т.1), податковою накладною № 242 від 30.11.2016 р. на загальну суму 178925,46 грн., в тому числі податок на додану вартість - 29820,91 грн. (а.с. 169 т.1).

Перевезення товару здійснено автотранспортом, який належить позивачу, що підтверджено товарно-транспортною накладною (а.с. 159 т.1).

Позивачем здійснено оплату придбаного товару шляхом внесення готівки в касу ТОВ Інтер ТДК , про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру, видані ТОВ Інтер ТДК в липні 2017 р. (а.с. 172-174 т.1).

02.11.2016 р. ТОВ СМУ-21 укладено з ТОВ Лікітум договір купівлі-продажу № 12 (а.с. 175-176 т.1), за яким позивачем придбано будівельні матеріали, що підтверджено видатковою накладною № ПН-0000152 від 07.11.2016 р. на загальну суму 63377,58 грн., в тому числі податок на додану вартість - 10562,93 грн. (а.с. 177 т.1), видатковою накладною № РН-0000151 від 07.11.2016 р. на загальну суму 111212,78 грн., в тому числі податок на додану вартість - 18535,46 грн. (а.с. 178 т.1), видатковою накладною № ПН-0000149 від 07.11.2016 р. на загальну суму 45885,96 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7647,66 грн. (а.с. 179 т.1), податковими накладними № 39 від 07.11.2016 р. на загальну суму 63377,58 грн., в тому числі податок на додану вартість - 10562,93 грн. (а.с. 190-191 т.1), № 38 від 07.11.2016 р. на загальну суму 111212,78 грн., в тому числі податок на додану вартість - 18535,46 грн. (а.с. 193-194 т.1), № 37 від 07.11.2016 р. на загальну суму 45885,96 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7647,66 грн. (а.с. 196 т.1).

Перевезення товару здійснено автотранспортом, який належить позивачу, що підтверджено товарно-транспортною накладною.

Позивачем здійснено оплату придбаного товару шляхом внесення готівки в касу ТОВ Лікітум , про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру, видані ТОВ Лікітум в грудні 2017 р. (а.с. 198-202 т.1).

01.11.2016 р. ТОВ СМУ-21 укладено з ТОВ Мезіс договір купівлі-продажу № 23, за яким позивачем придбано будівельні матеріали (а.с. 203-204 т.1), що підтверджено видатковою накладною № ПН-0000164 від 11.11.2016 р. на загальну суму 85240,84 грн., в тому числі податок на додану вартість - 14206,81 грн. (а.с. 205 т.1), податковою накладною № 26 від 11.11.2016 р. на загальну суму 110062,91 грн., в тому числі податок на додану вартість - 18343,82 грн. (а.с. 213-214 т.1).

Перевезення товару здійснено автотранспортом, який належить позивачу, що підтверджено товарно-транспортною накладною.

Позивачем здійснено оплату придбаного товару шляхом внесення готівки в касу ТОВ Мезіс , про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру, видані ТОВ Мезіс в липні 2017 р. (а.с. 198-202 т.1).

Податкові накладні, видані позивачу постачальниками, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Спірні господарські операції відображено позивачем в бухгалтерському обліку, про що свідчать журнали-ордери по рахунку 631.

Позивачем придбані товари використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме при здійсненні ремонтно-будівельних робіт за договорами субпідряду (реконструкція дитячого садка № 2 Теремок по вул. Шкільна, 14 в с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області; реконструкція 12-ти квартирного жилого будинку в с. Вербоватовка Юріївського району Дніпропетровської області). Використання придбаних товарів у здійсненні ремонтно-будівельних робіт, зокрема, підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, накладними про видачу придбаних будівельних матеріалів.

Податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товару, віднесено позивачем до складу податкового кредиту листопада 2016 р.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Основними видами діяльності ТОВ СМУ-21 є будівництво житлових і нежитлових приміщень; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Всі зазначені вище господарські операції безпосередньо пов'язані з основним видом діяльності позивача.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Видача позивачу постачальниками належним чином оформлених податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не є спірним питанням.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів за спірними угодами, оприбуткування таких товарів, подальший рух та використання товарів у виконанні будівельних робіт при виконанні договорі підряду.

Суд зазначає, що висновок суду першої інстанції про безтоварність проведений операцій є необґрунтованим та таким, що спростований приведеними вище обставинами, які свідчать про реальність спірних господарських операцій.

Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що контрагенти позивача не мали можливості постачати вказані вище товари, суд вважає безпідставними.

Контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносились, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім послуг.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагентів позивача з його постачальниками.

З цього приводу суд вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів суд вважає безпідставними.

Відповідачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України таких тверджень. При цьому, як зазначено вище, до ЄДР не внесено відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції того факту, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, що на думку відповідача, свідчить про фіктивність таких контрагентів суд зазначає наступне.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В розглядуваному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі, тому факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно доводів апелянта про дефектність первинних документів в частині відсутності в актах виконаних робіт інформації про зміст господарських операцій суд зазначає про не встановлення таких недоліків, оскільки первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, містять повну інформацію про зміст спірних господарських операцій.

Суд вказує, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

Не надання платником податків до перевірки сертифікатів якості на придбаний товар також не вказує на відсутність господарських операцій, оскільки сертифікати якості не є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

На користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та подання апеляційної скарги.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-21 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. в справі № 0440/6491/18 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. в справі № 0440/6491/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-21 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити в справі № 0440/6491/18 нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0020382200, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 06.08.2018 р., про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю СМУ-21 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 106138,75 грн., в тому числі за основним платежем - 84911 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21227,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-21 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4405 (чотири тисі ячи чотириста п'ять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 30.01.2019 р. та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 31.01.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко