Рішення

від 30.01.2019 по справі 826/16168/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2019 року № 826/16168/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ІНВЕРС доДержавної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Інверс (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач-1), Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач-2), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві:

1) № 867104/41953935 від 01.08.2018;

2) № 867098/41953935 від 01.08.2018;

3) № 867105/41953935 від 01.08.2018;

4) № 867099/41953935 від 01.08.2018;

5) № 867100/41953935 від 01.08.2018;

6) № 867101/41953935 від 01.08.2018;

7) № 867102/41953935 від 01.08.2018;

8) № 885291/41953935 від 17.08.2018;

9) № 889480/41953935 від 21.08.2018;

10) № 889481/41953935 від 21.08.2018;

11) № 889482/41953935 від 21.08.2018;

12) № 889483/41953935 від 21.08.2018;

про відмову в реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2018, № 5 від 09.07.2018, № 6 від 12.07.2018, № 8 від 16.07.2018, № 7 від 16.07.2018, № 11 від 19.07.2018, № 10 від 19.07.2018, № 14 від 23.07.2018, № 13 від 23.07.2018, № 15 від 26.07.2018, № 16 від 30.07.2018, № 17 від 31.07.2018 відповідно в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕРС";

2. Зобов'язати ДФС України зареєструвати податкові накладні № 1 від 05.07.2018, № 5 від 09.07.2018, № 6 від 12.07.2018, № 8 від 16.07.2018, № 7 від 16.07.2018, № 11 від 19.07.2018, № 10 від 19.07.2018, № 14 від 23.07.2018, № 13 від 23.07.2018, № 15 від 26.07.2018, № 16 від 30.07.2018, № 17 від 31.07.2018 відповідно в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених ТОВ БІЗНЕС ІНВЕРС за датою їх подання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз'яснено сторонам, що справа буде розглядатись одноособово суддею Григоровичем П.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що контролюючим органом не було дотримано законодавчо визначених вимог при вирішенні питання щодо реєстрації/відмови в реєстрації податкових накладних, внаслідок чого оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідачі заперечують по суті заявлені позовні вимоги, посилаючись при цьому на те, що позивачем не було надано контролюючому органу весь пакет документів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ІНВЕРС (код ЄДРПОУ 41953935) зареєстроване, як юридична особа 21.02.2018 p. Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності Позивача, відповідно до КВЕД 46.90, є неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках досліджуваного юридичного спору основними постачальниками Позивача є: ТОВ Азбука смаку (код ЄДРПОУ 3834345) за договором поставки № 1 від 26.06.18; ТОВ Вінке груп (код ЄДРПОУ 41797895) за договором поставки № 15 від 02.07.18; ТОВ ТД Гурмандіз (код ЄДРПОУ 38891743) за договором поставки №01/07/18 від 01.07.18; ПП Мокоша (код ЄДРПОУ 35898374) за договором поставки № 112-К від 02.07.18; ТОВ Руна Маунтін Компані (код ЄДРПОУ 41169317) за договором поставки №3 від 16.07.18 (надалі - постачальники).

В той же час, передумовою виникнення спірних правовідносин, стали наступні обставини.

Так, 02 липня 2018 року між Позивачем (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю САЛАТЕЙРА (код ЄДРПОУ 38150180) було укладено Договір поставки № С-137, предметом якого є поставка товарів продуктової групи.

За результатами поставки товарів на користь ТОВ Салатейра , позивачем, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України було складено податкові накладні № 1 від 05.07.2018, № 5 від 09.07.2018, № 6 від 12.07.2018, № 8 від 16.07.2018, № 7 від 16.07.2018, № 11 від 19.07.2018, № 10 від 19.07.2018, № 14 від 23.07.2018, № 13 від 23.07.2018, № 15 від 26.07.2018, № 16 від 30.07.2018, № 17 від 31.07.2018 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з отриманими квитанціями, вказані податкові накладна прийняті, але їх реєстрацію було зупинено.

На виконання діючого на момент подання на реєстрацію податкових накладних пп.201.16.2 ПК України позивачем було направлено на адресу ДФС електронні повідомлення щодо подання документів про підтвердження реальності здійснення операцій щодо відмовлених в реєстрації ПН/РК з поясненнями.

Оскаржуваними рішеннями Комісії ГУ ДФС у м. Києві було відмовлено у реєстрації вказаних вище податкових накладних. Підставою даних рішень зазначено ненадання платником податку копій документів:

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити);

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором.

Незгода з вказаними рішеннями відповідача зумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідачами в наданих відзивах не зазначено, яких саме документів не було надано позивачем в підтвердження реальності господарських операцій, натомість лише перераховано весь перелік документів, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.02.2018 №117. Відзиви ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України і ідентичними.

За таких обставин, оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 204), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статі 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту наявних у справі належним чином засвідчених копій Квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність поданих позивачем на реєстрацію податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп.1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерії № 959).

Слід зазначити, що відповідно до пп.1.6 п.1 Критеріїв №959, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

В даному випадку, на переконання суду, контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

У той же час, відповідачами не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через, які контролюючий орган дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірності зупинення реєстрації зазначених накладних.

Таким чином, є можливим дійти висновку, що фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959, а і посилання на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, відповідачами також не надано суду а ні самого протоколу засідання Комісії, а ні переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, а ні матеріалів, на підставі яких позивача віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в Квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

У той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом, що не заперечується відповідачами в наданих відзивах, позивачем, у спосіб, визначений Порядком № 117, направлено контролюючому органу пояснення та копії документів по господарським операціям між позивачем (продавцем) і ТОВ Салатейра (покупець), а також щодо господарських операцій між позивачем, як покупцем і ТОВ Азбука смаку , ТОВ Вінке груп , ТОВ ТД Гурмандіз , ПП Мокоша , ТОВ Руна Маунтін Компані , як первинним постачальниками у вказаному ланцюгу постачання.

Належним чином засвідчені копії видаткових накладних, ТТН та податкових накладних долучено позивачем до матеріалів справи.

Посилання контролюючого органу в оскаржуваних рішенням на не надання позивачем розрахункових документів, судом відхиляються, адже відповідно до п.3.1 договору №С-137 від 20.07.2018, укладеного між позивачем і ТОВ Салатейра , розрахунок за товар проводиться протягом 35 календарних днів з дати надходження товару на склад покупця, а отже, станом на дати подання позивачем на реєстрацію податкових накладних такий строк ще не настав.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять в собі лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Отже, такі рішення суб'єкта владних повноважень не містять чіткої підстави для не прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

Господарські операції, за результатами яких видані податкові накладні, мають, на переконання суду, реальний характер, адже контролюючим органом зворотного з посиланням на належні та допустимі докази не доведено. В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент - ТОВ Салатейра були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує а ні обставин здійснення платником податків господарської операції, а ні обставин наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем і ТОВ Салатейра а також на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З аналізу норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначеної податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні подані позивачем, датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 1201 ПК України, а згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно з п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкові накладні потрібно вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку.

Поряд з цим, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датами їх отримання.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довели правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В той же час, відповідно до ч.8 зазначеної статті процесуального Закону, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, нерозривно пов'язаний з протиправними рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві, а покладення обов'язку з реєстрації податкових накладних на ДФС України пов'язано лише з законодавчими особливостями ведення Єдиного реєстру податкових накладних та жодним чином не стосується протиправних дій та/або бездіяльності ДФС України, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за правильне обов'язок щодо відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на Головне управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- № 867104/41953935 від 01.08.2018;

- № 867098/41953935 від 01.08.2018;

- № 867105/41953935 від 01.08.2018;

- № 867099/41953935 від 01.08.2018;

- № 867100/41953935 від 01.08.2018;

- № 867101/41953935 від 01.08.2018;

- № 867102/41953935 від 01.08.2018;

- № 885291/41953935 від 17.08.2018;

- № 889480/41953935 від 21.08.2018;

- № 889481/41953935 від 21.08.2018;

- № 889482/41953935 від 21.08.2018;

- № 889483/41953935 від 21.08.2018.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, подані товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ БІЗНЕС ІНВЕРС датами їх доставлення до центрального рівня Державної податкової служби України, а саме:

- № 1 від 05 липня 2018 року - 23 липня 2018 року;

- № 5 від 09 липня 2018 року - 23 липня 2018 року;

- № 6 від 12 липня 2018 року - 23 липня 2018 року;

- № 8 від 16 липня 2018 року - 23 липня 2018 року;

- № 7 від 16 липня 2018 року - 23 липня 2018 року;

- № 11 від 19 липня 2018 року - 23 липня 2018 року; ,

- № 10 від 19 липня 2018 року - 23 липня 2018 року;

- № 14 від 23 липня 2018 року - 13 серпня 2018 року;

- № 13 від 23 липня 2018 року - 13 серпня 2018 року;

- № 15 від 26 липня 2018 року - 13 серпня 2018 року;

- № 16 від 30 липня 2018 року - 13 серпня 2018 року;

- № 17 від 31 липня 2018 року - 13 серпня 2018 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Інверс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 22906,00 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шість грн 00 коп.).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БІЗНЕС ІНВЕРС (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41953935, адреса: 02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА, будинок 12, офіс 177).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа 8)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович