Постанова

від 30.01.2019 по справі 823/1983/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1983/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-Груп на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-Груп , треті особи: ОСОБА_3, відділ реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради, про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсними з моменту реєстрації установчі документи відповідача та припинити юридичну особу ТОВ Техмашсервіс-Груп .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що засновником та керівником даного товариства є ОСОБА_3, проте, свою причетність до діяльності Товариства вказана особа заперечує, що підтверджується наданими ним письмовими поясненнями від 21.02.2018.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що надані контролюючим органом докази, а саме, пояснення ОСОБА_3 від 21.02.2018 року, підтверджують доводи податкового органу щодо передачі товариства в управління особі, яка не мала наміру провадити фінансово-господарську діяльність, тому наявні підстави для визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт наголошує, що йому не було відомо про наявний адміністративний позов, в той час, як відбулася зміна юридичної адреси товариства, зміна його керівника, про що органи ДФС були повідомлені вчасно. На думку апелянта, суд прийняв рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання виключно на підставі єдиного доказу сумнівного походження, без з'ясування фактичних обставин справи та підтвердження їх належними та допустимими доказами.

Згідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-Груп , як суб'єкт господарювання юридична особа зареєстроване 23.09.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код НОМЕР_1, засновником та директором підприємства з моменту державної реєстрації є ОСОБА_4 (а.с.4-6).

Проте, як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_3 від 21.02.2018, відібраних старшим оперуповноваженим ОУ ГУ ДФС у Черкаській області ст. лейтенантом податкової міліції Гончаренком Є.М., ОСОБА_3 заперечує свою причетність до господарської діяльності TOB Техмашсервіс-Груп і вказує про відсутність у нього мети здійснення такої діяльності, при цьому, зазначає, що підписував реєстраційні документи з метою отримання винагороди на пропозицію невстановленого громадянина. Печатки підприємства не замовляв та не виготовляв, первинні бухгалтерські документи (накладні та податкові накладні) від свого імені не складав та не підписував. Угоди з іншими суб'єктами підприємницької діяльності не укладав, звітності до податкових органів не складав, не підписував та не подавав (а.с.7-8).

З огляду на вказані пояснення, позивач вважає, що TOB Техмашсервіс-Груп має ознаки фіктивності відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, тому звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України посадові особи податкового органу вправі звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності, та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Аналогічна норма міститься в п.67.2 ст.67 ПК України, якою передбачено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Положеннями ст. 55-1 Господарського кодексу України передбачені ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі, визнання реєстраційних документів недійсними, а саме: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проведено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Частиною 2 статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Так, основною підставою для припинення юридичної особи TOB Техмашсервіс-Груп за ознаками фіктивності позивач зазначає надані його керівником та директором пояснення.

Водночас, за змістом положень абзацу 4 ст. 55-1 Господарського кодексу України однією з підстав, яка вказує на фіктивність підприємства, є його реєстрація з передачею особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а тому вказані норми закону, з урахуванням обставин даної справи, вимагають з'ясування, чи мала намір особа, якій після реєстрації передано в управління юридичну особу, здійснювати господарську діяльність.

Як наголошувалось вище, з наданих пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він підписував реєстраційні документи з метою отримання винагороди на пропозицію невстановленого громадянина, при цьому, будь-які дії, пов язані із здійсненням реєстрації товариства, а також господарської діяльності, не вчиняв.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що надані письмові пояснення не є належним і беззаперечним доказом на підтвердження доводів позивача щодо виявлених ознак фіктивності суб єкта господарювання.

В свою чергу, належним доказом фіктивності підприємництва є вирок суду у кримінальній справі, який, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, є обов язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

При цьому, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту (а тим більш пояснення) досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18).

При цьому, посилання позивача і суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 30.09.2015, з якої вбачається, що норми матеріального закону не пов язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов язковим встановленням вини в діях особи чи постановленням обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, не є доречним, оскільки, в даному випадку взагалі відсутні будь-які інші докази на підтвердження фіктивності товариства, крім письмових пояснень особи, які, навіть, не завірені належним чином.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що ним не було отримано жодного повідомлення про розгляд даної справи в суді у зв язку з перебуванням засновника на стаціонарному лікуванні і подальшою зміною юридичної адреси та керівника підприємства, про що було вчасно повідомлено контролюючому органу листами, які останнім отримані (а.с.122-123), проте, ця інформація не була доведена позивачем до відома суду і судом не перевірена.

В свою чергу, вказана інформація перевірена судом апеляційної інстанції шляхом отримання її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і знайшла своє підтвердження (а.с.174-175,182-187).

Крім того, відповідачем через канцелярію суду надано нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_4, з якої вбачається, що свої пояснення від 21.02.2018 він давав під тиском (а.с.172).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є передчасним.

Отже, колегія суддів вважає, що обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, не є доведеними, а судове рішення ухвалено при неповному з ясуванні обставин, що мають значення справи, тому, рішення суду підлягає скасуванню у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.317 КАС України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 6 цієї статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається що ТОВ Техмашсервіс-Груп за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 2643,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №252 від 26.10.2018 (а.с.117), які йому мають бути відшкодовані за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-Груп задовольнити .

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-Груп , треті особи: ОСОБА_3, відділ реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради, про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи, - відмовити .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39497534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-Груп (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 11а, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2643,00 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк