Рішення

від 31.01.2019 по справі 908/2110/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року                                                            Справа № 908/2110/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., розглянувши справу

          за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи: 32025623

          до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Флагман», місцезнаходження: 74410, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, с. Ушкалка, вул. Набережна, 121, ідентифікаційний код юридичної особи: 39322527

про стягнення 10277,07 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

08.11.2018 року до Господарського суду Херсонської області за підсудністю від Господарського суду Запорізької області, на підставі ухвали від 18.10.2018 року, надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі – Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Флагман» (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг № С602М-17/9 від 17.08.2017 року у розмірі 10277,07 грн., з яких: 9200,00 грн. – основний борг, 257,85 грн. – 3 % річних, 682,64 грн. – інфляційні втрати, 136,58 грн. – пеня.

Позовні вимоги, на підставі ст. ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 11,509,526,625,837 ЦК України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов'язку із оплати на користь Позивача 2 % від вартості субпідрядних робіт, передбачених п. 5.6 договору про закупівлю послуг №С602М-17/9 від 17.08.2017 року, внаслідок чого у нього наявна заборгованість у вищевказаній сумі, на яку Позивачем нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Справа на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2018 року була розподілена судді Остапенко Т.А.

Ухвалою від 13.11.2018 року, позовна заява, у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. ст. 164, 172 ГПК України, залишена судом без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків.

26.11.2018 року Позивачем надано документи на усунення недоліків, про які зазначалося в ухвалі суду від 13.11.2018 року.

Ухвалою суду від 28.11.2018 року судом відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала про відкриття провадження отримана Позивачем 03.12.2018 року. Ухвала про відкриття провадження, що направлялася на адресу Відповідача, повернулася до суду із відміткою на конверті «адресат не існує». Втім, адреса на яку надсилалася ухвала про відкриття провадження відповідає місцезнаходженню Відповідача, згідно відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Херсонської області.

Протягом встановленого строку, від сторін клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін не надійшло.

Відповідачем право на подачу відзиву на позовну заяву, протягом визначеного судом строку, не реалізовано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, справу розглянуто за наявними в ній доказами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято та підписано без його проголошення 31.01.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, справу розглянуто поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 248 ГПК України, що пов'язано із відпусткою судді у період з 17.12.2018 до 14.01.2019, її тимчасовою непрацездатністю з 16.01.2019 до 25.01.2019 та відрядженням з 28.01.2019 по 30.01.2019.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

в с т а н о в и в:

           17.08.2017 року між Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (позивач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Флагман» (відповідач, субпідрядник) укладено договір № С 602М-17/9 про закупівлю послуг 42.11.2 Будування автомобільних доріг і автомагістралей, інших доріг, елементів доріг; злітно-посадкових смуг летовищ (45233000-9, Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг; послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення загального користування у Запорізькій області та штучних споруд на них) (далі – Договір) (а.с. 10-17).

          Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, субпідрядник зобов'язався у 2017 році надати генпідряднику послуги: 42.11.2 Будування автомобільних доріг і автомагістралей, інших доріг, елементів доріг; злітно-посадкових смуг летовищ (45233000-9, Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг; послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення загального користування у Запорізькій області, штучних споруд на них, а замовник послуг (Служба автомобільних доріг у Запорізькій області) – прийняти і оплатити такі послуги. Послуги надаються субпідрядником у відповідності з кошторисною документацією, складеної на основі актів-дефектів, затверджених генпідрядником.

          У п. 1.4. Договору, сторони також узгодили виконання субпідрядником за письмовим розпорядженням (завданням) генпідрядника робіт по усуненню загрози безпечного проїзду автотранспорту, ліквідації наслідків дорожньо-транспортних пригод, ліквідації наслідків надзвичайних та аварійних ситуацій, забезпеченню безперервного та безпечного руху автотранспорту при складних погодних умовах.

          Згідно п. 3.1. очікувана вартість Договору склала 2000000,00 грн. У п. 3.2. Договору вказано, що ціна договору складається з договірних цін по мірі виконання обсягів робіт.

          Одночасно, у п. 5.6. Договору сторони визначили обов'язок субпідрядника відраховувати на користь генпідрядника 2 % від вартості субпідрядних робіт на покриття витрат останнього, пов'язаних із виконанням зобов'язань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією.

          Договір, відповідно до п. 12.1 набирає чинності з 17.08.2017 року та діє по 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку – до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

          На виконання п. 5.6. Договору, Позивачем та Відповідачем, 05.10.2017 року, підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 194 на загальну суму 9200,00 грн. (а.с.18), який включає в себе наступні послуги: організація праці субпідрядника, затвердження кошторисної документації, здійснення контролю за виконанням обсягу робіт, проведення сумісних оперативних нарад, узгодження змін, здійснення контрою за охороною праці, здійснення контролю наявності сертифікату якості вживаних матеріалів, оформлення документів для проведення взаєморозрахунків за виконані обсяги робіт, підготовка документів по проведенню тендеру, оформлення договорів, питання пов'язані з ціноутворенням, облік виконання об'ємів щомісяця, аналіз по використанню ТМЦ та їх ціни, надання щомісячної інформації материнській компанії, виконання вимог правоохоронних органів, витрати пов'язані з обслуговуванням субпідрядника. Акт підписано та скріплено печатками обох сторін без жодних зауважень щодо факту та обсягів надання послуг.

          Проте, Відповідач, умови п. 5.6. Договору не виконав, та за надані Позивачем - генпідрядником послуги у розмірі, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 194 від 05.10.2017 року, на дату звернення Позивачем до суду із даним позовом, не розрахувався.

          Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до змісту положень ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

          За своєю правовою природою, укладений між Позивачем та Відповідачем договір є договором субпідряду, на правовідносини за яким поширюються норми глави 61 ЦК України, якою врегульовані правовідносини, що виникають із договорів підряду.

          Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

          Згідно листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 7/7-161 від 02.03.2001 року «Щодо визначення розміру витрат з надання послуг генпідрядними будівельно-монтажними організаціями субпідрядним» розмір витрат з надання послуг генпідрядними організаціями субпідрядним визначається при укладанні контрактів сторонами виходячи з переліку послуг, що надаються, їх ринкової вартості та вартості обсягів робіт, який підлягає виконанню з наданням послуг генпідрядником.

          Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

          Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

          Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

          Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

          Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

          Належне виконання Позивачем зі свого боку зобов'язань за Договором, обумовлених у п. 5.6., що полягало у наданні послуг по забезпеченню та організації роботи Відповідача за цим Договором підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом № 194 від 05.10.2017 року, який є підставою для проведення розрахунків за ним. Підписавши вказаний акт, Відповідач погодився з переліком наданих послуг, їх обсягом та вартістю. Із моменту підписання Відповідачем зазначеного акту у нього виник обов'язок для виконання зобов'язання за вищевказаним договором.

          Натомість Відповідач, зобов'язання, що випливають із п. 5.6. Договору не виконав та за надані, на підставі акту № 194 від 05.10.2017 року, генпідрядні послуги не розрахувався. Докази, на спростування зазначених обставин Відповідачем не надано.

          Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу у розмірі 9200,00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          У Розділі ІХ Договору сторонами визначена відповідальність за порушення договірних зобов'язань.

          Так, згідно п. 9.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.

          У п. 9.2. Договору сторони узгодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань субпідрядник сплачує генпідряднику штрафні санкції (пеню) за порушення строків виконання зобов'язань у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

          Таким чином, Позивачем заявлено вимогу про стягнення із Відповідача пені у розмірі 136,58 грн. за період з 05.10.2017 року по 10.09.2018 року.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, визнає його обґрунтованим та такими, що підтверджується у заявленій сумі – 136,58 грн.

          Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

          Порушення Відповідачем умов, укладених із Позивачем договору, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є обґрунтованим та підтверджується у заявлених сумах: інфляційних втрат у розмірі 682,64 грн., 3 % річних у розмірі 257,85 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги Позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Флагман» (місцезнаходження: 74410, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, с. Ушкалка, вул. Набережна, 121, ідентифікаційний код юридичної особи: 39322527) на користь Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи: 32025623): 9200,00 грн. – заборгованості за Договором № С 602М-17/9 від 17.08.2017 року, 257,85 грн. – 3 % річних, 682,64 грн. – інфляційних втрат, 136,58 грн. – пені та 1762,00 грн. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

          Повне судове рішення складено та підписано 31.01.2019 року

          Суддя                                                                                          Т.А. Остапенко