Постанова

від 30.01.2019 по справі 814/2767/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

м.Київ

справа №814/2767/15

адміністративне провадження №К/9901/14771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2015р. (суддя - Лебедєва Г.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016р. (судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Фермерського господарства "Оазис" до Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_1, ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", відділу Держземагенства України у Врадіївському районі Миколаївської області про скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року Фермерське господарство "Оазис" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11600158 від 13.03.2014р., а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 1,28га.;

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11614123 від 14.03.2014р., а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 1,28 га.;

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11600831 від 13.03.2014р., а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 1,47 га.;

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11614612 від 14.03.2014р., а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 1,47 га.;

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11600575 від 13.03.2014р., а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 2,84 га.;

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11614398 від 14.03.2014р., а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 2,84 га.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що земельні ділянки з 01.07.2011р. знаходяться в оренді у позивача на підставі договору оренди земельних ділянок, укладених з третьою особою - ОСОБА_2 строком на 5 років. Відповідачем протиправно зареєстровано 13 та 14 березня 2014 року права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_2 та НОМЕР_1 за третьою особою - ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки із попереднім власником, оскільки попередній власник таких земельних ділянок - ОСОБА_3 не могла підписати додаткову угоду від 20.08.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р., оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і втратила можливість мати цивільні права та обов'язки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2015р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016р. позовні вимоги задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодилася третя особа - ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що умови договору оренди земельної ділянки виконуються належним чином, договір розірваний не був та діє до 31.12.2025р. Таким чином, у відповідача були відсутні повноваження та встановлені законом правові підстави для відмови у реєстрації прав оренди земельної ділянки за ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро". Крім того відповідачем не допущено жодних порушень законодавства при прийняті рішень про проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок.

Позивач у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.09.2009р., ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 5,59 га, яка складається з трьох земельних ділянок: ділянка 1, площею 2,84 га, кадастровий номер НОМЕР_3; ділянка 2, площею 1,47 га., кадастровий номер НОМЕР_2, та ділянка № 3, площею 1,28 га., кадастровий номер НОМЕР_1, які знаходяться в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Земельні ділянки ОСОБА_1 успадкувала від ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Поплужною К.А. 04.09.2009р.

01.07.2011р. між третьою особою ОСОБА_1, яка є власником земельної ділянки відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого 22.10.2003р. та позивачем укладено договір оренди земельних ділянок НОМЕР_1; НОМЕР_2, НОМЕР_3, загальною площею 5,59 га, строком на 5 років. (а.с.19-21)

Згідно умов вказаного договору Орендодавець (ОСОБА_1) надає, а Орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, загальною площею 5,59 га.

Вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Врадіївському районі, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 09.11.2012р.

26.02.2015р. позивачу із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 стало відомо, що 13.03.2014р. державним реєстратором Лавріненко В.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено нові записи про реєстрацію прав оренди земельних ділянок, що раніше належали ОСОБА_3, а тепер знаходяться у власності ОСОБА_1 у зв'язку з виникненням речового права - права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р. та додаткової угоди до цього договору оренди землі від 20.08.2009р. (а.с.24-29)

У відомостях про суб'єкта речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: Орендар - ПП Виробничо-комерційне підприємство Каро , Орендодавець (власник) - ОСОБА_3

Вважаючи протиправними дії та відповідача стосовно реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та виробничо-комерційним підприємством Каро , на час внесення 13.03.2014р. державним реєстратором записів про реєстрацію прав оренди земельних ділянок за виробничо-комерційним підприємством Каро , вже припинив свою дію.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договір оренди землі від 13.03.2006р., укладений між ОСОБА_3 та виробничо-комерційним підприємством КАРО , на час внесення 13.03.2014р. державним реєстратором записів про реєстрацію прав оренди земельних ділянок за виробничо комерційним підприємством КАРО , вже припинив свою дію, оскільки його було укладено на сім років. Крім того, у зв'язку із смертю ОСОБА_3 додаткова угода до відповідного договору оренди земельних ділянок від 20.08.2009р. не вважається укладеною.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що право оренди земельних ділянок, яке було зареєстровано за позивачем, було чинним на момент прийняття відповідачем спірних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем при вчиненні оскаржуваних дій в порушення вимог статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не здійснено перевірку існування договірних відносин між позивачем та власником земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2, НОМЕР_3, загальною площею 5,59 га.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (в зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 4 цього Кодексу (в зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16 прийшла до висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

У справі яка розглядається позивач просить скасувати рішення відповідача про реєстрацію за іншими особами права на земельну ділянку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати залежно від суб'єктного складу учасників справи за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 343, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016р. скасувати і провадження у даній справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук