Ухвала від 11.06.2007 по справі 15/532пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

 У Х В А

Л А

11.06.07                                                                                 Справа

№ 15/532пн.

Суддя  Пономаренко Є.Ю., розглянувши

матеріали справи за позовом

Комунального підприємства з ремонту

та експлуатації житла № 1 «Управління адмінбудинків, м.

Свердловськ Луганської області

до фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1,                                     м.

Свердловськ Луганської області

про звільнення приміщення

за участю представників сторін:

від позивача

-Косецький В.І., директор; Серогодський С.В., адвокат,

представник по довіреності № 1 від 31.10.06.;

від відповідача -ОСОБА_1;

ОСОБА_2, представник по довіреності від 21.12.2006р. НОМЕР_1.

До початку слухання справи по суті

не заявлено вимогу про фіксування 

судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у

зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального

кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

в с т а н о в

и в:

Від відповідача -фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 - надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду в

порядку ст. 121 ГПК України від 21.05.2007р., в якій він просить:

- відстрочити на шість місяців

виконання рішення Господарського суду Луганської області, за яким відкрито

виконавче провадження згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження

винесеною 10.05.2007р. Державною виконавчою службою Свердловського міського

управління юстиції, на підставі наказу Господарського суду Луганської області №

15/532пн від 07.05.2007р.

Представники відповідача вимоги за

заявою підтримали, посилаючись на наступне:

- поспішати звільняти спірне

приміщення є недоцільним та упередженим з огляду на звернення ОСОБА_1 до суду з

позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення;

- в спірному приміщенні, яке

ОСОБА_1 повинен звільнити знаходяться великогабаритні та дорогоцінні прилади та

обладнання.

Представник позивача проти заяви

відповідача про розстрочення виконання рішення категорично заперечив

посилаючись на необхідність виконання судового рішення, відсутність підстав

відстрочки виконання рішення, а також вказуючи на те, що знаходження в

приміщенні двох копіювальних апаратів не є таким обладнанням, яке унеможливлює

виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про розстрочення

та матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення даної

заяви.

Рішенням від 22.12.2006р. у даній

справі суд постановив Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який

зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,

звільнити вбудоване в житловий будинок підвальне приміщення, розташоване за

адресою: АДРЕСА_2.

Рішення мотивовано припиненням дії

договору оренди укладеного строком з 01.12.2005р. по 31.10.2006р. за

закінченням строку, на який його було укладено. При цьому, судом враховані,

підтверджені певними доказами, обставини, про те, що позивач неодноразово

повідомляв орендарю -відповідачу у справі про своє волевиявлення про те, що дію

договору оренди продовжено не буде через необхідність у використання даного

приміщення для нужд підприємства та як наслідок про необхідність повернення

орендованого майна.

Постановою Луганського апеляційного

господарського суду від 06.02.2007р. у даній справі за результатами перегляду в

апеляційному порядку вказане рішення місцевого господарського суду було

скасовано та у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського

суду України від 19.04.2007р. скасовано постанову Луганського апеляційного

господарського суду від 06.02.2007р. у справі №15/532пн та залишено без змін

рішення Господарського суду Луганської області від 22.12.2006р. у справі

№15/532пн.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського

процесуального кодексу України при  наявності

обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять  його неможливим, за заявою

сторони, державного виконавця, за 

поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою

господарський  суд, який видав виконавчий

документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з

викликом сторін, прокурора  чи його

заступника і у виняткових випадках, залежно від

обставин   справи,  може 

відстрочити  або  розстрочити 

виконання рішення, ухвали, постанови,  

змінити  спосіб  та 

порядок  їх виконання.

У п.2 Роз'яснення президії Вищого

господарського суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 підставою для

відстрочки,  розстрочки,  зміни 

способу  та порядку  виконання 

рішення  можуть  бути 

конкретні обставини, що ускладнюють 

виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим

господарським судом способом.

Зазначена стаття Господарського

процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними

обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання

прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є

винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового

рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку

або розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси

сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору,

наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Також, зокрема, господарський суд

перш за все повинен враховувати негативні наслідки для стягувача при затримці

виконання рішення та не допускати їх настання.

Строк дії договору оренди визначено

за погодженням сторін у п.11.1. договору - по 31.10.2006р. Погодження щодо

іншого строку договору не було.

Матеріалами справи підтверджується

факт заявлення позивачем свого волевиявлення про заперечення щодо продовження

дії договору оренди. При цьому позивач зазначав про те, що орендоване

відповідачем приміщення необхідне для власних потреб. Таким чином, договір

оренди припинив свою дію по закінченні строку, на який його було укладено.

Згідно ч.1 ст. 785 Цивільного

кодексу України у  разі  припинення 

договору  найму  наймач зобов'язаний негайно повернути

наймодавцеві  річ  у стані, 

в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.1. ст. 27 Закону

України «Про оренду державного та комунального 

майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії

орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди в порядку і на

умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, виходячи із

встановлених обставин справи, щодо належного повідомлення позивачем як

орендодавцем по договору відповідача про те, що договір оренди не буде

продовжено на новий строк та відповідно про його припинення за встановленим

договором строком дії і як наслідок необхідність повернення приміщення

орендодавцеві (п.п. 5.10 договору), та з огляду на норми ч.1 ст. 785 Цивільного

кодексу України, п.1. ст. 27 Закону України «Про оренду державного та

комунального  майна», та ін., відповідач

повинен був усвідомлювати необхідність негайного повернення приміщення за

закінченням строку дії договору та своєчасно вжити  для цього усіх достатніх заходів.

Проте, не звільнення відповідачем

своєчасно приміщення, його заперечення проти такого звільнення за закінченням

строку дії, незважаючи на своєчасне повідомлення, вказує на свідому

бездіяльність відповідача поєднану з вчиненням дій щодо оскарження судового

рішення та подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, які свідчать

про намагання ОСОБА_1 завдати несприятливих правових наслідків позивачу через

невиконання своїх обов'язків, передбачених договором та законом, щодо вчасного

та негайного повернення майна по закінченні дії договору оренди. Такі дії

ОСОБА_1, до того ж, не відповідають положенням ч. ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного

кодексу України стосовно меж здійснення цивільних прав.

Строк дії договору оренди

закінчився ще 31.10.2006р., проте приміщення до цього часу не повернуто

відповідачем орендодавцеві - позивачу у справі, що свідчить про ігнорування

відповідачем своїх договірних зобов'язань та вимог вказаних законодавчих актів.

При скасуванні постанови суду

апеляційної інстанції та залишенні без змін рішення місцевого господарського

суду, Вищий господарський суд України виходив з правильного встановлення судом

першої інстанції обставин справи, та застосування норм матеріального права,

також вказавши на обов'язковість дотримання положень договору та вимог закону

щодо повернення приміщення після закінчення строку дії договору оренди.

Натомість відповідач відмовився повернути орендодавцю орендоване майно, що теж

відзначено судом касаційної інстанції.

Крім того, це свідчить про ігнорування

виконання судового рішення, що набрало законної сили (з урахуванням постанови

Луганського апеляційного господарського суду) та положень Конституції України

та вимог інших законодавчих актів щодо обов'язковості виконання рішень суду.

Невиконання відповідачем судового

рішення свідчить про ігнорування вимог ст. 124 Конституції України,

ст. 115 Господарського процесуального кодексу України  та ст. 11 Закону України «Про судоустрій в

Україні»і Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості

виконання  рішень, ухвал та постанов

суду. Відповідно до ч.2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України

невиконання вимог рішень, ухвал та постанов господарського суду тягне за собою

відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на вищевикладене

відхиляються судом доводи заявника (відповідача у справі) про те, що поспішати

звільняти спірне приміщення є недоцільним та упередженим з огляду на

звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права власності на нежитлове

приміщення судом відхиляються в межах розгляду заяви про відстрочення виконання

рішення.

Питання недоцільності поспішання

виконання рішення суду жодним чином не доводить винятковість обставин, та

обставин які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

          Згідно ст. 124 Конституції України,

ст. 115 Господарського процесуального кодексу України  та ст. 11 Закону України «Про судоустрій в

Україні»судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами

та юридичними особами на всій території України.

Доводи про те, що судом

розглядається позов про визнання права власності на спірне приміщення теж не є

обставинами які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду. ОСОБА_1

та його представнику ні що не заважатиме представляти інтереси по справі про

визнання права власності по за межами приміщення, тобто після його звільнення.

Також, навіть у разі визнання права власності за ОСОБА_1 він матиме право на

вселення до нього.

Також, доводи заявника про те, що в

спірному приміщенні, яке ОСОБА_1 повинен звільнити знаходяться великогабаритні

та дорогоцінні прилади та обладнання не приймаються судом як підстави

відстрочення рішення.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести

певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено дійсне

знаходження в спірному приміщенні такого обладнання, яке свідчило б про

винятковість обставин у даному спорі, та про наявність обставин які ускладнюють

або унеможливлюють виконання рішення суду. 

Оскарженням рішення суду та даної ухвали відповідач тим самим вже

добивається відстрочення виконання рішення суду.

Виходячи з того, що позивач як

орендодавець по договору належним чином повідомив відповідача про те, що

договір оренди не буде продовжено на новий строк та відповідно про його

припинення за встановленим договором строком дії і як наслідок необхідність

повернення приміщення орендодавцеві (п.п. 5.10 договору), та з огляду на норми

ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, п.1. ст. 27 Закону України «Про оренду

державного та комунального  майна», та

ін., відповідач повинен був усвідомлювати про необхідність негайного повернення

приміщення за закінченням строку дії договору та своєчасно вжити  для цього усіх достатніх заходів.

Попри те, що строк дії договору

оренди закінчився ще 31.10.2006р., приміщення до цього часу не повернуто

відповідачем орендодавцеві -позивачу у справі, що свідчить про ігнорування

відповідачем своїх договірних зобов'язань та вимог вказаних законодавчих актів.

Таким чином, відсутні обставини, що

дійсно могли б свідчити про винятковість випадку, яким ускладнюється виконання

рішення або робиться неможливим та відповідно заяву про відстрочення виконання

рішення слід відхилити.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 86,  121 Господарського

процесуального кодексу України,  суд

у х в а л и

в:

Відхилити заяву фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 від 21.05.2007р. про відстрочку виконання рішення суду в

порядку ст. 121 ГПК України.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко