Рішення

від 09.01.2019 по справі 219/9299/18

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/9299/18

Провадження № 2/219/297/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 рокуАртемівський міськрайонний суд Донецької областіу складі: головуючого судді Медінцевої Н.М.,

при секретареві Волохіній Г.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмуті Донецької області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Соледарського професійного ліцею про стягнення середнього заробітку, компенсації за порушення строків виплати заробітку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

17 серпня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Гуревич М.Г. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Соледарського професійного ліцею про стягнення середнього заробітку, компенсації за порушення строків виплати заробітку та моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 позивач з 22 жовтня 2015 року працює в Соледарському професійному ліцеї. Остання займана посада керівник фізичного виховання (з 01 вересня 2016 року). Згідно з контрактом від 31 серпня 2017 року (далі Контракт) та військовим квитком серії НОМЕР_2 від 21 квітня 2011 року позивач ОСОБА_2 з 31 серпня 2017 року прийнятий на військову службу за контрактом у Збройних Силах України. Про вказані обставини позивач повідомив відповідача з наданням копій відповідних підтверджуючих документів. Вказаний Контракт укладено на три роки (п. 3). Контракт набирає чинності з 31 серпня 2017 року (п. 11). Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Зазначає, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, в порушення зазначених норм, відповідач з вересня 2017 року не виплачує позивачу середній заробіток. Листом від 27 червня 2018 року на запит представника позивача відповідач повідомив, що з вересня 2017 року позивачу не виплачувався заробіток, оскільки відповідач є бюджетною організацією та оскільки згідно наказу про увільнення позивача на його місце взяли іншу особу, а штатним розписом не передбачено додаткових коштів, то заробітна плата нараховувалась та виплачувалась особі, яка фактично працювала. Отже, з 27 червня 2018 року позивачу офіційно повідомлено про наміри та причини щодо невиплати належного йому середнього заробітку, у зв`язку з чим звернення позивача до суду саме після 27 червня 2018 року зумовлено поважними причинами. Крім того, зазначає, що трудовий договір з позивачем не розірваний (з роботи позивач не звільнений). Вважає, що обставини, на які посилається відповідач у вказаному листі не повністю відповідають дійсності. Тому вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку незаконною. Посилається на те, що на позивачапоширюються гарантії,визначені ч.3ст.119КЗпП України.Оскільки відповідачдобровільно несплачує позивачевісередній заробіток,то вважає,що відповіднеправо позивачапідлягає судовомузахисту шляхомстягнення звідповідача накористь позивачасереднього заробіткуза періодз вересня2017року (місяцьутворення заборгованості)по серпень2018року.Зазначає,що згіднонаказу від12червня 2017року №06-03/67-кпозивачу з01липня 2017року по26серпня 2017року була надана щорічна відпустка та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу. У зв`язку з цим, середньомісячна заробітна плата обчислюється представником позивача, виходячи з виплат за серпень та червень 2018 року (останні 2 календарних місяці роботи позивача перед його вступом на військову службу). Крім того, на підставі п. 4 Порядку з виплати за червень 2017 року представником позивача виключено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (2912,00 грн.). Зазначає, що згідно з довідками про доходи від 26 червня 2018 року та від 27 липня 2018 року в червні 2017 року позивачу було виплачено (з урахуванням відрахувань на податок з доходів фізичних осіб) 19465,69 грн., а в серпні 2017 року - 564,40 грн. З урахуванням викладеного, вважає, що розмір середньоденної заробітної плати позивача становить: (19465,69 грн. - 2912,00 грн. + 564,40 грн.) / 26 днів = 658,39 грн.; розмір середньої заробітної плати за період з 01 вересня 2017 року по 15 серпня 2018 року становить: 658,39 грн. х 248 днів = 163280,72 грн. До того ж, вважає, що йому необхідно виплатити компенсацію за порушення строків виплати належного позивачу середнього заробітку за період з вересня 2017 року по липень 2018 року, який складає 3385 грн. 18 коп. З урахуванням наведених обставин, враховуючи характер допущеного порушення трудового законодавства, дотримуючись балансу інтересів обох сторін, представник позивача вважає за необхідне визначити завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 70000 грн. 00 коп. Таким чином, просить стягнути з відповідача Соледарського професійного ліцею на користь позивача ОСОБА_2 середній заробіток у розмірі 163280 грн. 72 коп., компенсацію за порушення строків його виплати в розмірі 3385 грн. 18 коп. та моральну шкоду в сумі 70000 грн. 00 коп., а всього 236665 грн. 90 коп.

Ухвалою суду від 23 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

17 вересня 2018 року за № 29833 представником відповідача ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Соледарський професійний ліцей заперечує проти задоволення вимог заяви ОСОБА_2 та просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступне. На сьогоднішній день на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 18 червня 2018 року № 658 «Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти Донецької області» Соледарський професійний ліцей знаходиться у стані припинення шляхом приєднання до Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти». Соледарський професійний ліцей є бюджетною організацією та фінансується з обласного бюджету. Зазначає, що позивач ОСОБА_2 повідомив Соледарський професійний ліцей про укладання контракту зі Збройними Силами України 29 серпня 2017 року, надавши лист військового комісаріату № 2/52-94 від 28 серпня 2017 року. Витяг з наказу № 191 від 31 серпня 2017 року про укладення контракту з військовою частиною було отримано, а сканкопія контракту надійшла на електронну пошту ліцею наприкінці вересня 2017 року. Крім того, вважає, що згідно наданого до Соледарського професійного ліцею контракту про проходження ОСОБА_2 військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу відсутні підстави збереження за позивачем місця роботи, посади та середнього заробітку. Також ОСОБА_2 не надав жодного документу з військкомату, зокрема, де зазначені посилання на початок відбування (про намір) військової служби під час дії особливого періоду або виникнення кризової ситуації, тобто у розумінні визначення поняття особливого періоду, де вказано, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій. Посилається на те, що ОСОБА_2 добровільно, за власною ініціативою уклав контракт зі Збройними Силами України, який не містить жодних приписів щодо його укладання у зв`язку з дією особливого періоду та/або у зв`язку з існуванням кризової ситуації, що загрожувала національній безпеці України. Відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком середнього заробітку ОСОБА_2 , який розраховано за відпрацьований червень 2017 року та 4 дні серпня 2017 року, оскільки згідно нього середній заробіток позивача за один робочий день складає 658 грн. 38 коп. Зазначив, що у червні 2017 року позивач отримав заробітну плату разом з матеріальною допомогою та відпускними, у липні 2017 року не отримував заробітну плату, у серпні 2017 року отримав заробітну плату лише за 4 робочі дні. Так, згідно розрахунку позивача, середньоденний заробіток приблизно у 2,5 рази перевищує такий показник у інших працівників відповідача. У зв`язку з цим, з урахуванням принципів розумності, добросовісності та справедливості, при розрахунку середнього заробітку відповідач просить враховувати два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата травень та червень 2017 року. Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_2 розраховується, виходячи з наступних відомостей: травень 2017 року 4435 грн. 15 коп. (за 13 фактично відпрацьованих днів (з 03 травня 2017 року по 13 травня 2017 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному листі, який було оплачено у червні), червень 2017 року 6509 грн. 90 коп. (за 20 робочих днів), тобто 10945 грн. 05 коп. / 33 = 331 грн. 67 коп. Крім того, зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів про моральні чи фізичні страждання, завдані внаслідок його увільнення від роботи у зв`язку з укладенням позивачем контракту зі Збройними Силами України, а також те, що на новому місці він отримував заробітну плату, яка має бути більшою у порівнянні із заробітною платою в Соледарському професійному ліцеї, тому підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 грн. немає (а.с. 24-30).

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання його було повідомлено належним чином. У попередніх судових засіданнях зазначав, що підтримує позовні вимоги та пояснював суду, що він розраховував на кошти, які йому повинен був сплачувати відповідач, тому взяв у банку кредит для придбання подарунку дочці на її день народження. Середньомісячний заробіток він не отримував, у зв`язку з чим не міг погасити борг за кредитом. Тому у нього з`явилася велика заборгованість за кредитом і через це він відчуває моральні страждання.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні на вимогах позовної заяви наполягав та просив їх задовольнити у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що він не розраховував середньомісячну заробітну плату, а ним було здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання його було повідомлено належним чином: шляхом надіслання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яку отримано відповідачем 18 грудня 2018 року. Про причини неявки суд не повідомив і на підставі частини 3ст. 131 ЦПК Українисуд вважає, що він не з`явився у судове засідання без поважних причин. У попередніх судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги не визнавав у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву від 17 вересня 2018 року, та просив суд відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що за ОСОБА_2 зберігається місце роботи та посада. Середній заробіток позивачу не виплачується, оскільки Соледарський професійний ліцей є бюджетною організацією та фінансується з обласного бюджету. На місце ОСОБА_2 взяли іншу особу, а штатним розписом не передбачено додаткових коштів, тому заробітна плата нараховується та виплачується особі, яка фактично працює. Зазначав, що якщо контракт укладено з посиланням на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», то за працівником зберігається місце роботи, посада та середній заробіток. В даному випадку, позивач ОСОБА_2 до Соледарського професійного ліцею контракт з посиланням на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» не надавав, тому заперечує проти задоволення позову.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка позивача та відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 25 червня 2010 року, позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 жовтня 2015 року працює в Соледарському професійному ліцеї. З 01 вересня 2016 року ОСОБА_2 переведено керівником фізичного виховання (а.с. 6-8).

Відповідно докопії наказу№ 06-03/67від 12червня 2017року, ОСОБА_2 ,керівнику фізичноговиховання,надано щорічнуосновну відпусткуза періодроботи з22жовтня 2016року по21жовтня 2017року на56календарних днівз 01липня 2017року по26серпня 2017року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (а.с. 16).

З довідок про доходи від 26 червня 2018 року та від 27 липня 2018 року, виданих Соледарським професійним ліцеєм, встановлено, що ОСОБА_2 було нараховано заробітної плати: у січні 2017 року 5918 грн. 60 коп., у лютому 2017 року 5918 грн. 60 коп., у березні 2017 року 6748 грн. 60 коп., у квітні 2017 року 5918 грн. 60 коп., у травні 2017 року 5538 грн. 34 коп., у червні 2017 року 23738 грн. 64 коп., у липні 2017 року 0 грн., у серпні 2017 року 688 грн. 29 коп. Інших нарахувань та стягнень аліментів у позивача не було (а.с. 14-15).

Як видно з довідки про доходи та фактично відпрацьований час позивача ОСОБА_2 за період з травня 2017 року по червень 2017 року, з урахуванням посадового окладу, викладацького окладу, вислуги 10% на оклад, вислуги на викладацький оклад 10%, надбавки 20% на оклад, надбавки 20% на викладацький оклад, щомісячної премії та кількості фактично відпрацьованих днів, ОСОБА_2 у травні 2017 року нараховано 4435 грн. 15 коп. (за 13 фактично відпрацьованих днів), у червні 2017 року 6509 грн. 90 коп. (за 20 фактично відпрацьованих днів). Всього фактично відпрацьовано 33 дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата складає 331 грн. 67 коп. (а.с. 36).

Відповідно до копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, 31 серпня 2017 року ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом у Збройних Силах України строком на три роки (а.с. 9-10), що також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 21 квітня 2011 року позивача (а.с. 11). Контракт укладено у двох примірниках, один з яких зберігається в особовій справі військовослужбовця, а другий у військовослужбовця. Згідно абз. 2 п. 1 Контракту, ОСОБА_2 прийняв на себе обов`язок проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлений строк Контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 та частиною восьмою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та цим Контрактом. Вказаний Контракт укладено на три роки. Контракт набирає чинності з 31 серпня 2017 року.

Згідно копії витягу з наказу № 191 від 31 серпня 2017 року, солдата ОСОБА_2 з 31 серпня 2017 року призначено на посаду курсанта відповідно спеціальності та він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 450 грн. на місяць. Наказом визначено виплачувати премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 680% від посадового окладу та надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також виплачувати щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% від грошового забезпечення (а.с. 51).

Листом від09листопада 2018року завих.№ 2/9757Бахмутський об`єднанийміський військовийкомісаріат повідомивна запитсуду,що 28серпня 2017року ОСОБА_2 було направленодо 184навчального центру(с.Старичі Львівськоїобласті)для здобуттявійськової спеціальностіта подальшогопроходження військовоїслужби законтрактом.Після зарахуваннядо списківособового складувійськова частинанадіслала доБахмутського ОМВКвитяг знаказу прозарахування (постройовій частині) ОСОБА_2 № 191від 31серпня 2017року.З приводуукладення контракту ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 особистов телефонномурежимі. Соледарський професійний ліцей, в свою чергу, був повідомлений Бахмутським ОМВК повідомленням від 28 серпня 2017 року за № 2/5294, про що свідчить вхідний номер та гербова печатка цього закладу. Крім того, Бахмутський ОМВК надав роз`яснення ОСОБА_2 , що після підписання контракту він зобов`язується надати до місця роботи копію контракту, витягу з наказу про зарахування до списків особового складу та довідку форми 5 (а.с 50).

До вищевказаного листа додано копію повідомленням від 28 серпня 2017 року за № 2/5294, в якому Бахмутський об`єднаний міський військовий комісаріат повідомив директора Соледарського професійного ліцею, що місце роботи, посада і середній заробіток зберігається лише за тими особами, які уклали контракт зі Збройними Силами України на підставах, передбачених ст. 119 КЗпП України. Крім того, у повідомленні йдеться про те, що ОСОБА_2 буде направлено до військової частини для подальшого проходження військової служби за контрактом 29 серпня 2017 року та щодо зарахування ОСОБА_2 до особового складу ЗСУ Соледарському професійному ліцею буде повідомлено, коли відповідною військовою частиною або навчальним центром буде підготовлено належний наказ про прийняття вказаного громадянина (військовослужбовця) до лав ЗСУ самим військовослужбовцем (а.с. 52).

З довідки від 19 листопада 2018 року за № 2517/1 вбачається, що солдат ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) з 31 серпня 2017 року по 26 грудня 2017 року.

Згідно листа Військової частини НОМЕР_3 , який надійшов на адресу суду 04 грудня 2018 року за № 40053 встановлено, що після закінчення навчання 26 грудня 2017 року згідно наказу Командувача Сухопутними Військами ЗСУ № 235-РС від 08 грудня 2017 року ОСОБА_2 було направлено до військової частини НОМЕР_4 , про що також свідчить витяг з наказу № 293 від 26 грудня 2017 року.

На підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 18 червня 2018 року № 658 «Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти Донецької області» Соледарський професійний ліцей (код ЄДРПОУ 02542337) припинено шляхом приєднання до Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» (код ЄДРПОУ 02542283) та створено на базі припиненого Соледарського професійного ліцею філію Центру за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Соледарська, 1-А. Центр є правонаступником всього майна, прав і обов`язків Соледарського професійного ліцею. Утворено комісію з припинення Соледарського професійного ліцею (а.с. 31-35).

На день розгляду справи в матеріалах справи відсутні відомості щодо остаточного припинення діяльності Соледарського професійного ліцею як юридичної особи та передачі всього майна, прав і обов`язків до Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти», а тому належним відповідачем по справі є саме юридична особа Соле дарський професійний ліцей.

Сторонами не оспорюється той факт, що до теперішнього часу трудовий договір між ОСОБА_2 таСоледарським професійнимліцеєм не розірвано.

Однак, у судовому засіданні встановлено, що відповідач з вересня 2017 року не виплачує позивачу ОСОБА_2 середній заробіток, що також не оспорюється сторонами.

Так, листом від 27 червня 2018 року на запит представника позивача ОСОБА_1 відповідач повідомив, що з вересня 2017 року по теперішній час позивачу не виплачувався середній заробіток, оскільки відповідач є бюджетною організацією та фінансується з обласного бюджету. Оскільки згідно наказу про увільнення позивача ОСОБА_2 на його місце взяли іншу особу, а штатним розписом не передбачено додаткових коштів, то заробітна плата нараховувалася та виплачувалась особі, яка згідно табелю обліку робочого часу фактично працювала (а.с. 13).

За таких підстав, суд вважає, що обставини, на якіпосилається відповідачу вищевказаномулисті неповною міроювідповідають дійсності,тому вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку незаконною з наступних підстав.

Так, згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Абзацем 1 ч. 3 статті 23 вказаного Закону передбачено, що для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що для осіб рядового складу, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюється строк військової служби в 3 роки.

Частиною другою статті 39 вказаного Закону визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації,на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил Украйни, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міноборони від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду», та у постанові Вищого адміністративного суду України у від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Крім того, на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до статті 4 Закону України «Про Раду Національної безпеки та оборони України», кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Отже, на час укладення позивачем контракту про проходження військової служби існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився до теперішнього часу.

Таким чином, на позивача поширюються гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Оскільки відповідач добровільно не сплачує позивачеві середній заробіток, то відповідне право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з вересня 2017 року, в якому утворилася заборгованість) по серпень 2018 року, в якому позивач звернувся до суду.

Суд не бере до уваги підстави невиплати позивачу середнього заробітку, викладені в листі відповідача від 27 червня 2018 року (з вересня 2017 року по теперішній час позивачу не виплачувався середній заробіток, оскільки відповідач є бюджетною організацією та фінансується з обласного бюджету. Оскільки згідно наказу про увільнення позивача ОСОБА_2 на його місце взяли іншу особу, а штатним розписом не передбачено додаткових коштів, то заробітна плата нараховувалася та виплачувалась особі, яка згідно табелю обліку робочого часу фактично працювала), оскільки вони не є такими обставинами, з якими чинне законодавство пов`язує можливість невиплати середнього заробітку позивачу відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а, відтак, не можуть бути причинами порушення відповідних прав позивача.

Згідно з абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Так,згідно наказу№ 06-03/67від 12червня 2017року, ОСОБА_2 ,керівнику фізичноговиховання,надано щорічнуосновну відпусткуза періодроботи з22жовтня 2016року по21жовтня 2017року на56календарних днівз 01липня 2017року по26серпня 2017року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. З 31 серпня 2017 року ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом у Збройних Силах України строком на три роки.

Таким чином, за період з липня 2017 року по серпень 2017 року ОСОБА_2 фактично працював лише 4 дні.

Суд зауважує, що згідно абз. 3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

До того ж, п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачається, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо (пункт б п. 4).

Абз. 2 п. 4 вказаного Порядку також встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

У зв`язку з цим, суд вважає, що, в даному випадку, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 не може обчислюватися згідно розрахунку представника позивача виходячи з виплат за червень 2017 року та серпень 2017 року, які позивач вважає останніми 2 календарними місяцями роботи позивача перед його вступом на військову службу, оскільки фактично за період з червня 2017 року по серпень 2017 року він відпрацював лише 4 дні.

Крім того, доводи та розрахунок середньої заробітної плати представника позивача у позовній заяві не заслуговують на увагу, оскільки, в порушення абз. 3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, представником позивача зі складу заробітної плати за фактично відпрацьовані робочі дні виключено суму відрахування на податки, яким зазначено, що згідно з довідками про доходи від 26 червня 2018 року та від 27 липня 2018 року в червні 2017 року позивачу було виплачено (з урахуванням відрахувань на податок з доходів фізичних осіб) 19465,69 грн., а в серпні 2017 року - 564,40 грн.

Серед іншого, суд не бере до уваги доводи та розрахунок позивача щодо необхідності обчислення розрахунків за червень 2017 року та серпень 2017 року, оскільки у червні 2017 року позивачем було отримано суму заробітку, до складу якого входила заробітна плата за червень 2017 року, матеріальна допомога на оздоровлення та виплата за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (виплата у зв`язку щорічною відпусткою).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що оскільки протягом останніх двох календарних місяців перед вступом позивача ОСОБА_2 на військову службу він не працював (з 01 липня 2017 року по 26 серпня 2017 року перебував у щорічній відпустці), то відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середня заробітна плата повинна обчислюватися ОСОБА_2 виходячи з виплат за попередні два місяці його фактичної роботи до надання щорічної відпустки, тобто за період з травня 2017 року по червень 2017 року.

Пунктами 5, 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розрахунок середньої заробітної плати за період з травня 2017 року по червень 2017 року, наданий представником відповідача ОСОБА_3 , заслуговує на увагу та повинен бути прийнятий судом при обчисленні середньої заробітної плати.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивача ОСОБА_2 становить: 4435 грн. 15 коп. (травень 2017 року) + 6509 грн. 90 коп. (червень 2017 року)/33 дні = 331 грн. 67 коп., а розмір середньої заробітної плати за період з 01 вересня 2017 року по 15 серпня 2018 року становить: 331 грн. 67 коп. х 241 день = 79932 грн. 47 коп.

Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року роз`яснено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

В той же час, ст. 238 КЗпП України передбачено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього-заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язковихплатежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визначити розмір компенсації за порушення строків виплати належного позивачу середнього заробітку за період з вересня 2017 року по серпень 2018 року у сумі 1705 грн. 71 коп., виходячи з нижченаведеного розрахунку:

ПеріодКількість робочих днівСередньоденний заробітокБорг (графа 2х3)Індекс інфляціїРозмір компенсації (графа 4х5-4)123456Вересень 201721331,676965,071,0684476,41Жовтень 201722331,677296,741,0558407,16Листопад 201722331,677296,741,0464338,57Грудень 201721331,676965,071,0360250,74Січень 201821331,676965,071,0211146,96Лютий 201820331,676633,401,012079,60Березень 201821331,676965,071,0096,27Квітень 201820331,676633,40--Травень 201820331,676633,40--Червень 201820331,676633,40--123456Липень 201822331,677296,74--Серпень 201811331,673648,37--Всього241 1705,71

При цьомуіндекси інфляції урозрахунковому періоді (звересня 2017року посерпень 2018року) визначені шляхом множення помісячних індексів інфляції у відповідному періоді, офіційно опублікованих Держкомстатом. За квітень, травень, червень 2018 року компенсація не нараховується, оскільки у відповідні періоди індекси менше 1, а за липень та серпень оскільки за відповідні періоди станом на день звернення з даним позовом індекси інфляції офіційно не опубліковані.

В обґрунтування вимог позовної заяви про стягнення моральної шкоди на користь позивача у розмірі 70000 грн. 00 коп. представником позивача зазначено, що неправомірними діями відповідача, який, порушивши вимоги вищенаведених норм законодавства, допустив невиплату позивачу середнього заробітку, позивачу завдано також моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою роботодавця відносно позивача як працівника. Зазначені моральні страждання полягають у виникненні та тривалості у позивача неприємних тяжких відчуттів, за яких він наразі переживає емоційний дискомфорт та стрес, що викликано незаконними діями відповідача, які завдали позивачу душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із втратою свого заробітку, що підсилюється систематичним та триваючим характером даного порушення, а також викликали в позивача відчуття глибокої образи та незахищеності від незаконної поведінки роботодавця та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя в частині вчинення додаткових дій та заходів, витрат часу та емоційного навантаження для відновлення свого права на належні йому виплати.

Крім того, у судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснював, що він розраховував на кошти, які йому повинен був сплачувати відповідач, тому взяв у банку кредит для придбання подарунку дочці на її день народження. Середньомісячний заробіток він не отримував, у зв`язку з чим не міг погасити борг за кредитом. Тому у нього з`явилася велика заборгованість за кредитом і через це він відчуває моральні страждання.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням наведених обставин, враховуючи характер допущеного відповідачем порушення трудового законодавства, а також те, що невиплата відповідачем середнього заробітку позивачу не вимагала від позивача ОСОБА_2 здійснення значних додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він отримував заробітну плату під час проходження військової служби, та ним не було втрачено нормальних життєвих зв`язків, що підтверджується наказами, які містяться в матеріалах справи, суд вважає за необхідне визначити завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп., яку вважає розумною та справедливою.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином,у судовомузасіданні встановлено,що відповідачем порушено вимоги законодавства щодо виплати середнього заробітку позивачу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку, компенсації за порушення строків виплати заробітку, а також моральної шкоди.

Зважаючи навищезазначене,позовні вимогипідлягають частковомузадоволенню таз відповідача Соледарського професійного ліцею на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 79932 грн. 47 коп., компенсація за порушення строків виплати середнього заробітку у розмірі 1705 грн. 71 коп. та моральна шкода в сумі 5000 грн. 00 коп., а всього 86638 грн. 18 коп.

Крім того, згідно частини 2статті 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати. У зв`язку з цим, позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому суд, в порядкуст. 141 ЦПК України,має підстави для стягнення з відповідача на користь держави судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: за позовні вимоги майнового характеру 81638,18 грн. х 1666,66/166665,90 = 816,38 грн.; за позовні вимоги немайнового характеру 5000,00 грн. х 704,80/70000,00 = 50,34 грн.

Керуючись статтями4,5,11-13,81,141,258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 119, 2371 КЗпП України, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про оборону України», «Про Раду Національної безпеки та оборони України», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ № 159 від 21 лютого 2001 року, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Соледарського професійного ліцею про стягнення середнього заробітку, компенсації за порушення строків виплати заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Соледарського професійного ліцею (код ЄДРПОУ 02542337) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), середній заробіток за період з 01 вересня 2017 року по 15 серпня 2018 року у розмірі 79932 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 47 коп., компенсацію за порушення строків виплати середнього заробітку у розмірі 1705 (одна тисяча сімсот п`ять) грн. 71 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., а всього 86638 (вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 18 коп.

Стягнути з Соледарського професійного ліцею (код ЄДРПОУ 02542337) на користь держави судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 38 коп. та за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 50 (п`ятдесят) грн. 34 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Місце реєстрації позивача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Місцезнаходження відповідача Соледарського професійного ліцею: Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Соледарська, 1-А; код ЄДРПОУ 02542337.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Донецького апеляційного суду, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Медінцева