Справа № 761/30880/18
Провадження № 2/761/1994/2019
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
17 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Притули Н.Г.
при секретарі: Припутневич В.І.,
за участі представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Терон ЛТД про стягнення суми попередньої оплати, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
09 серпня 2018 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача кошти у сумі 7 920,00 грн.; комісію за проведення платежу у розмірі 3,00 грн., витрати на відправлення претензії в розмірі 22,30 грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Вимоги обгрунтовані тим, що 05.06.2018 року позивач на інтернет сторінці відповідача на сайті prom.ua оформив заявку на придбання відпарювача одягу MIEDELUXE (білий) вартістю 7 920,00 грн. В цей же день відповідач направив позивачу рахунок, який був сплачений. Товар мав бути поставлений 7-8 червня 2018 року. Проте в зазначений строк, як і до звернення до суду з позовом, товар доставлений не був, хоча дати доставки неодноразово переносились. 16.06.2018 року позивач направив претензію відповідачу однак позивач не отримав ні відповіді на претензію, ні товару, ні коштів.
Крім того, як зазначає позивач, він зазнав моральних страждань, а тому оцінив моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач представника в судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи за адресою реєстрації юридичної особи.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_2. на інтернет сторінці відповідача на сайті prom.ua оформив заявку на придбання відпарювача одягу MIEDELUXE (білий) вартістю 7 920,00 грн.
В цей же день відповідач направив позивачу рахунок-фактуру №СФ-07164, який був сплачений позивачем в цей же день згідно квитанції №0.0.1052962777.1.
В рахунку зазначено, що він дійсний для сплати до 08.06.2018 року. Крім того продавець зазначив, що він гарантує резервування товару на термін дії рахунку. Також продавець зазначив, що товар відпускається за фактом отримання коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Отже у відповідності до вимог пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України Про захист прав споживачів між сторонами був укладений договір на відстані.
Стаття 1 Закону України Про захист прав споживачів визначає: договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку; засоби дистанційного зв'язку - телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.
Частина 6 статті 13 Закону України Про захист прав споживачів визначає, що якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.
У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару продавець повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.
Крім того стаття 693 ЦК України визначає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, з боку відповідача зобов'язання не виконані та відпарювач одягу не відправлений до цього часу.
16.06.2018 року ОСОБА_2. направив ТОВ Терон ЛТД претензію в якій просив здійснити відправку товару новою поштою або на протязі 3-х календарних днів з дати отримання претензії повернути кошти в сумі 7 920,00 грн. на картку Приватбанку.
Відповідач в судове засідання представника не направив та не надав суду доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених коштів в розмірі 7 920,00 грн.
Крім того позивач в позовних вимогах просив стягнути з відповідача на користь позивача 3,00 грн. сплаченої комісії за проведення платежу, проте так як зазначені кошти не є збитками та попередньою оплатою, тому суд не вбачає підстав для стягнення зазначеної суми. Водночас суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача сплачені кошти за направлення претензії в сумі 22,30 грн.
Позивач звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди зазначав, що відпарювач він замовляв на день народження дружини, але замість цього вимушений був вибачатись перед дружиною в її день народження, відсутність подарунку зіпсувало її настрій та стало сильним потрясінням для позивача. Його хвилювання посилювались ще й тим, що його звернення ігнорувались та й на сьогодні він грошей, пояснень та вибачень від відповідача не отримав. Також позивач зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача спричинила йому моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, зокрема затягування із отриманням віпарювача, а згодом із поверненням грошей відбулось погіршення настрою та стосунків у його сім?ї, порушився звичайний ритм сімейного життя, стали виникати сварки, скандали, чого раніше у родині не було.
Згідно з положеннями статті 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Частина 2 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів визначає, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так як в судовому засіданні встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання власних зобов'язань відповідачем, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 та ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.
До позовної заяви було надано договір №1/28-07-18 про надання правової допомоги від 28.07.2018 року, укладений між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2. згідно з п.3.1 якого за виконання Адвокатом своїх обов'язків в частині складення та подання позовної заяви Клієнт зобов'язується сплатити винагороду у розмірі 600,00 грн.
За положеннями Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Цей Закон визначає, що видами правової допомоги - є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
За змістом положень статті 29 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, доказ про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі 600,00 грн., а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача зазначену суму.
Крім того, з відповідача на користь держави на підставі положень статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 137, 141, 259-261, 270, 280-286, 353-355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адресаАДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Терон ЛТД (ЄДРПОУ 41838936, адреса: м.Київ, вул.Старокиївська, 10-г) про стягнення суми попередньої оплати, відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Терон ЛТД на користь ОСОБА_2 попередню оплату в сумі 7 920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, 22,30 грн. витрати за направлення претензії, 1 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 600,00 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Терон ЛТД на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2019 року
Суддя : Н.Г.Притула
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2019 |
Оприлюднено | 01.02.2019 |
Номер документу | 79538974 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Притула Н. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні