Постанова

від 03.07.2007 по справі 30-16-11/325-06-8438

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03"

липня 2007 р.

Справа

№ 30-16-11/325-06-8438

Одеський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового

засідання Іоффе С.Б.

за

участю представників сторін в

судовому засіданні від 03 липня 2007 року:

від позивача: не з'явився;

від

відповідача:

Кірпельський В.В., за довіреностю

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” 

на

рішення господарського суду

Одеської області від 23.03.2007р.

по

справі №

30-16-11/325-06-8438

за

позовом Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 

до

відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське обласне об'єднання автобусних

станцій”

про

розірвання договору

про спільну діяльність та відшкодування збитків

та

за зустрічним позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій”

до

Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 

про

визнання договору

про спільну діяльність недійсним та стягнення заборгованості

(сторони

та суть спору зазначаються відповідно до рішення суду)

ВСТАНОВИВ:

У

вересні 2006 року Суб'єкт 

підприємницької  діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з

позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське обласне об'єднання

автобусних станцій” про зобов'язання відповідача належним чином виконати

договір від 01.05.2005 р. про спільну діяльність з поліпшення роботи Одеського

автовокзалу, укладений між сторонами по справі, а саме: не відключати у

приміщенні туалету електро- та водопостачання, не засмічувати приміщення

туалету, не проводити в ньому ремонтно-будівельні роботи та не перешкоджати

позивачеві у вільному доступі до нього, а також про стягнення з відповідача 706

728,00 грн.

В

процесі розгляду справи позивач уточнив та збільшив позовні вимоги (заява від

06.11.2006 р. вхідний НОМЕР_1), просив суд розірвати договір  від  

01.05.2005 р. про спільну діяльність щодо поліпшення роботи Одеського

автовокзалу, укладений між Суб'єктом 

підприємницької  діяльності

-фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних

станцій”,  та  стягнути 

з  відповідача  5619000,00 грн. неодержаних доходів (упущеної

вигоди).

Заявою

від 14.02.2007 р. (вхідний НОМЕР_2) позивач зменшив розмір позовних вимог,

просив суд стягнути з відповідача на користь Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 5399580,00

грн. неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Позовні

вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору від 01.05.2005 р. про

спільну діяльність щодо поліпшення роботи Одеського автовокзалу, що встановлено

рішенням господарського суду Одеської області від 24.05.2006 р. по справі  № 9/53-06-1774, та є підставою, відповідно до

ст.ст.22, 611, 651, 653 Цивільного кодексу України, для заявлення позовних

вимог про розірвання вказаного договору та стягнення з відповідача завданих

збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди).

В

свою чергу, відповідач звернувся з зустрічним позовом до Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про

визнання договору від 01.05.2005 р. про спільну діяльність щодо поліпшення

роботи Одеського автовокзалу недійсним на майбутнє з моменту вчинення та про

стягнення з Суб'єкта  підприємницької  діяльності заборгованості за водокористування

в сумі 26513,00 грн.

Правова

позиція позивача за зустрічним позовом ґрунтується на твердженні, що договір

про спільну діяльність від 01.05.2005 р. укладено в порушення п. 5 ст. 203

Цивільного кодексу України, тому цей правочин є удаваним, і його слід визнати

недійсним (нікчемним) на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України. В

частині стягнення  з  Суб'єкта 

підприємницької  діяльності

-фізичної  особи   ОСОБА_1 збитків у сумі 26513,00 грн. позовні

вимоги обґрунтовані фактичним користуванням відповідачем за зустрічним позовом

приміщенням туалету на протязі 8-ми місяців без оплати послуг з водопостачання.

Заявою

від 23.03.2007 р. позивач за зустрічним позовом надав уточнення позовних вимог,

в яких вказує, що договір про спільну діяльність від 01.05.2005 р. підлягає

визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України.

Ухвалою

суду від 19.01.2007 р. справу № 16-11/325-06-8438 прийнято до розгляду колегією

суддів господарського суду Одеської області 

у  складі:  головуючий 

суддя    Рога Н.В., судді Желєзна

С.П., Демешин О.А., справі присвоєно № 30-16-11/325-06-8438.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 23.03.2007 р. по справі №

30-16-11/325-06-8438 (колегія суддів у складі: 

головуючий  суддя   Рога Н.В., 

судді   Желєзна С.П., Демешин

О.А.) позов Суб'єкта 

підприємницької  діяльності

-фізичної  особи   ОСОБА_1 задоволено; розірвано договір про

спільну діяльність щодо поліпшення роботи Одеського автовокзалу від 01.05.2005

р., укладений між ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” та

фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1; стягнуто з ТОВ „Одеське обласне

об'єднання автобусних станцій” на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

5399580,00 грн. та судові витрати: 25500,00 грн. державного мита; 118 грн. на ІТЗ

судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не

погодившись з рішенням суду від 23.03.2007 р., до Одеського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ „Одеське обласне

об'єднання автобусних станцій” (далі - Товариство), в якій скаржник вказує, що

оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та

матеріального права, судом не повно досліджено матеріали справи та докази, які

мають значення для справи, тому рішення суд від 23.03.2007 р. слід скасувати.

Серед

доводів, з яких скаржник не погоджується з рішенням суду, вказано наступні: -

договір про спільну діяльність від 01.05.2005 р. вчинено без наміру на

створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином; - укладений

договір від 01.05.2005 р. є удаваним правочином, тому його слід визнати

недійсним (нікчемним) на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України; -

позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної

вигоди) в сумі 5399580,00 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на правових

засадах, розрахунок збитків є не зрозумілим, зроблений за відсутності договору

оренди, який би визначав певні юридичні обставини.

Клопотанням

в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (вхідний  НОМЕР_3) скаржник доповнив доводи апеляційної

скарги, вказавши, що: місцевий господарський суд не надав належної оцінки

умовам договору про спільну діяльність від 01.05.2005 р.; не встановив у діях

Товариства складу цивільного правопорушення, а саме вини та

причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою Товариства та збитками.

Суб'єкт  підприємницької  діяльності -фізична  особа  

ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надала, в засіданнях суду

апеляційної інстанції представники позивача за первісним позовом проти доводів

апеляційної скарги заперечували.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права і оцінки фактичних обставин справи, суд дійшов наступних

висновків.

Як

вбачається з матеріалів справи, встановлено господарським судом першої

інстанції і підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 01.05.2005 р. між

ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” та Суб'єктом  підприємницької  діяльності -фізичною  особою  

ОСОБА_1 укладено договір про спільну діяльність по покращенню роботи

Одеського автовокзалу. Відповідно до п. 1.1 договору сторони  зобов'язались діяти сумісно для здійснення

робіт по підведенню газу до будівлі Одеського автовокзалу, устаткування на

першому поверсі автовокзалу приміщення туалету загального користування площею

43 кв. м. та ремонту приміщень з підводом до них системи опалення. Всі

перелічені роботи здійснюються приватним підприємцем за свій рахунок та

власними засобами; порядок приймання-здачі робіт, склад приймальної комісії,

перелік необхідних документів встановлюються угодою учасників договору (пункти

1.2, 1.4 договору від 01.05.2005 р.). Товариство зобов'язалось надати Суб'єкту  підприємницької  діяльності -фізичній  особі  

ОСОБА_1 приміщення площею 43 кв. м. на Одеському автовокзалі для

обладнання туалету загального користування, а при виконанні зобов'язань за цим

договором та прийнятті робіт за двостороннім актом підприємець визнається орендарем

туалету на Одеському автовокзалі площею 43 кв. м., сума оренди котрого складає

300 грн. щомісяця. При експлуатації туалету підприємець самостійно сплачує

витрати за електроенергію, воду, газ, утримання робітників, сплачує податки та

несе всі витрати по утриманню туалету в робочому стані (пункти 2.1, 3.1, 3.2

договору).

Актом

від 04.05.2005 р. сторони констатували виконання підприємцем наступних робіт:

газифікація повністю Одеського автовокзалу; підведено газ до будівлі; збудовано

туалет на першому поверсі площею 43 кв. м., який функціонує та обладнаний;

здійснено ремонт приміщень автовокзалу: диспетчерської, медслужби, міліції,

виконані роботи з підводу до них опалення, гарячої води; відповідно до вимог

газової служби збудовано газорозподільну станцію. Загальна сума витрат

-368000,00 грн.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 24.05.2006 р. по справі №

9/53-06-1774, яке прийнято за результатами розгляду позову Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 до ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” про

визнання права оренди, спонукання до виконання умов договору та зобов'язання

вчинити певні дії та за зустрічним позовом ТОВ „Одеське обласне об'єднання

автобусних станцій” до Суб'єкта 

підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, встановлено, що Товариством не

виконано своїх зобов'язань, зазначених у п. 2.1 договору від 01.05.2005 р. про

спільну діяльність щодо надання на Одеському автовокзалі Суб'єкту  підприємницької  діяльності -фізичній  особі  

ОСОБА_1 приміщення площею 43 кв. м. для обладнання туалету. Судом також

встановлено, що листом від 07.02.2006 р. Товариство повідомило підприємця про

розірвання в односторонньому порядку договору від 01.05.2005 р. в зв'язку з

повною реконструкцією Одеського автовокзалу. Вказаним рішенням суду від

24.05.2006 р., яке набрало чинності, первісний позов задоволено; визнано право

оренди Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 на приміщення туалету площею 43 кв. м., розташованого на першому

поверсі Одеського автовокзалу; зобов'язано ТОВ „Одеське обласне об'єднання

автобусних станцій”  укласти з

Суб'єктом  підприємницької  діяльності -фізичною  особою  

ОСОБА_1 договір оренди приміщення туалету площею 43 кв. м., розташованого

на першому поверсі Одеського автовокзалу, строком до 01.05.2020 р. з орендною

платою 300 грн. щомісяця у формі, встановленій чинним законодавством України. У

задоволенні зустрічного позову ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних

станцій”  -відмовлено.

Відповідно

до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені

рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори)

під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно

ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися

до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та

інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема,

припинення правовідношення.

Відповідно

до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або

розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного

порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором

або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок

завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона

розраховувала при укладенні договору.

Згідно

ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути

розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього

Кодексу.

Частинами

2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України 

встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати

договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у

двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про

результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни

(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з

урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати

спір на вирішення суду.

Як

встановлено господарським судом Одеської області по справі № 9/53-06-1774,

07.02.2006 р. ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій”  звернулось до Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 з листом про розірвання договору від 01.05.2005 р. про спільну

діяльність щодо поліпшення роботи Одеського автовокзалу, з чим на той час не

погоджувалась підприємець.

Таким

чином, заявлення СПД-фізичною особою ОСОБА_1 вимоги про розірвання договору є

правомірним, а висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних

вимог Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 в частині розірвання договору від 01.05.2005 р. про спільну

діяльність щодо поліпшення роботи Одеського автовокзалу є таким, що відповідає

нормам чинного цивільного та господарського законодавства, а також обставинам

справи, правильно встановленим судом.

Задовольняючи

позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з ТОВ „Одеське обласне

об'єднання автобусних станцій”  на

користь Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 5399580,00 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної

вигоди), місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності

позивачем зазначених позовних вимог.

Проте,

з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно

до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа

могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було

порушено (упущена вигода).

Обґрунтовуючи

позовні вимоги в частині стягнення з Товариства неодержаних доходів (упущеної

вигоди), позивач за первісним позовом послався на спричинення йому збитків

внаслідок позбавлення його реальної змоги щодо використання у своїй

господарській діяльності належного йому на правах орендаря приміщення туалету,

розташованого на першому поверсі Одеського автовокзалу, через фактичне

виселення позивача  з приміщень туалету у

зв'язку з одностороннім розірванням договору від 01.05.2005 р. відповідачем та

ухиленням останнього від виконання рішення господарського суду Одеської області

від 24.05.2006 р. по справі № 9/53-06-1774, яке не виконано на дату звернення з

позовом про стягнення збитків. При цьому позивач обраховує збитки у вигляді

неодержаних доходів (упущеної вигоди), виходячи з середньої суми доходу в день

-1116,00 грн., обчисленої з щоденного оперативного зведення, помноженої на

кількість днів у розрахунковому періоді -5035 днів (розрахунковий  період -з 07.02.2006 р. до 01.05.2020 р.) з

відрахуванням суми грошових коштів, які б позивач сплатив як орендну плату, за

електроенергію, як єдиний податок до бюджету та витрати на оплату

водопостачання (а. с. 84-85 Т. 1, а. с. 33-34 Т. 2).

З

викладених обставин колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду

вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно

до частин 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив

зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків,

завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для

відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, потрібна наявність

складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність

особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між

протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Відсутність одного з

елементів вказаного складу цивільного правопорушення звільняє боржника від

відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути

кваліфікована як правопорушення. При цьому, під неотриманими доходами (упущена

вигода) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке

базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання

грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником.

Місцевий

господарський суд, погодившись з твердженням Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 щодо спричинення їй збитків внаслідок невиконання Товариством

рішення господарського суду Одеської області від 24.05.2006 р. по справі №

9/53-06-1774 в частині зобов'язання Товариства укласти з підприємцем договір

оренди приміщення туалету площею 43 кв. м., взагалі не встановив ані вини, ані

причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою Товариства та завданими збитками.

Крім

того, суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком завданих збитків

у вигляді неодержаних доходів, який є хибним за правовим обґрунтуванням і

здійснений позивачем за первісним позовом довільно при відсутності

підтверджуючих документів.

Так,

як вже зазначалось вище,  Товариство  обчислило середню суму доходів в  день -1116,00 грн. , виходячи з доданих до

позовної заяви копії щоденних оперативних зведень, які містять в собі серед

інших дані: „туалет” та цифри, з яких неможливо визначитися, що це за звіт, чи

є зазначені суми результатом доходів від функціонування туалету та якого саме.

Крім

того, розрахунок неотриманого прибутку ґрунтується на розрахунковому періоді -з

07.02.2006 р. до 01.05.2020 р., при цьому кінцева дата є датою закінчення

строку дії договору від 01.05.2005 р. про сумісну діяльність, про розірвання

якого Товариство заявило вимогу, а розрахунок суми грошових коштів, які б

Товариство сплатило за оренду приміщення туалету, електроенергію,

водопостачання та як єдиний податок зроблені взагалі Товариством довільно, без

наявності укладеного договору оренди з визначенням ним таких істотних умов, як

плата за користування майном, строк дії договору і таке інше.

З

огляду на викладене, позовні вимоги Суб'єкта 

підприємницької  діяльності

-фізичної  особи   ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ „Одеське

обласне об'єднання автобусних станцій” 5399580,00 грн. неодержаних доходів

(упущеної вигоди) є не доведеними, тому в позові в цій частині слід відмовити.

Щодо

відмови господарським судом першої інстанції в задоволенні зустрічного позову

ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій”, то колегія суддів зазначає

наступне.

Судом

апеляційної інстанції встановлено, що обґрунтовуючи позовні вимоги в частині

визнання договору від 01.05.2005 р. про спільну діяльність щодо поліпшення

роботи Одеського автовокзалу недійсним (удаваним), позивач за зустрічним

позовом посилається на ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, на чому

наполягав представник Товариства в засіданні суду апеляційної інстанції,

зазначивши, що в уточненні зустрічних позовних вимог (а. с. 52 Т.2) помилково

вказано ГК замість ЦК України.

Відповідно

до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено

сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частина

1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює,  що підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

Відповідно

до частин першої-третьої, п'ятої та шостої статті 203 цього Кодексу зміст

правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє

правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення

учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може

суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних

дітей.

ТОВ

„Одеське обласне об'єднання автобусних станцій”, стверджуючи про те, що договір

від 01.05.2005 р. про спільну діяльність щодо поліпшення роботи Одеського

автовокзалу є удаваним правочином, не довів суду вказаних обставин належними доказами,

як і не довів позовні вимоги про стягнення з Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 заборгованості за водопостачання в сумі 26513,00 грн.

Відтак,

висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного

позову є правомірним результатом вирішення спору між ТОВ „Одеське обласне

об'єднання автобусних станцій” та Суб'єктом 

підприємницької   діяльності

-фізичною  особою   ОСОБА_1

На

підставі вищенаведеного, апеляційна скарга ТОВ „Одеське обласне об'єднання

автобусних станцій” підлягає задоволенню частково, а рішення господарського

суду Одеської області від 23.03.2007 р. -скасуванню частково.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, - колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну

скаргу задовольнити частково.

2)

Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2007 р. по справі №

30-16-11/325-06-8438 скасувати частково.

3)

Пункти 1, 3, 4 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

„1.

Позов Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. В

частині позовних вимог Суб'єкта 

підприємницької  діяльності

-фізичної  особи   ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ „Одеське обласне

об'єднання автобусних станцій” 5399580,00 грн. відмовити.

4.

Стягнути з ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” на користь

Суб'єкта  підприємницької  діяльності -фізичної  особи  

ОСОБА_1 державне мито в сумі 85 грн. та 118 грн. на ІТЗ судового

процесу”.

4) В

іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2007 р. по

справі № 30-16-11/325-06-8438 залишити без змін.

Зобов'язати

господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням

реквізитів сторін.

Постанова

набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному

порядку.

Головуючий

суддя:                                                                                      

Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                    

        Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                               

О.Т. Лавренюк