Постанова

від 24.09.2008 по справі 2-а-1867/2008

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 - а - 1867/2008 р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 вересня 2008 року     Таращанський районний суд Київської області

в складі:

головуючого: Василенка О.М.

при секретарі: Сальник О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тараща справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

 Позивачка звернулася до суду із вищеназваним позовом,  мотивуючи тим,  що вона є дитиною війни,  а тому згідно із  ст.  6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно,  починаючи з 01.01.2006 року,  повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  Проте на протязі 2006-2007 років та першого півріччя 2008 року їй вказана соціальна допомога не виплачувалась,  а тому вона,  посилаючись на вказану норму Закону та рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року N° 6-РП,  яким були визнані неконституційними окремі Положення ЗУ «Про державний бюджет па 2007 рік»,  зокрема Положення п. 12  ст.  71,  якою було припинено на 2007 рік дію  ст.  6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» і приймаючи вищезгадане рішення Конституційний суд України виходив з того,  що Верховна Рада не повноважна при ухваленні закону «Про державний бюджет України» включати в нього Положення про внесення змін до діючих законів України,  припиняти дії окремих законів України,  або будь-яким способом змінювати іншими законами України правове регулювання суспільних відносин,  в судовому засіданні уточнила свої вимоги і просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплаті соціальної допомоги відповідно до  ст.  6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  починаючи з 01.01.2006 року до 30.06.2008 року,  відновити пропущений строк звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу за 2006-2007 роки та перше півріччя 2008 року в сумі 3303, 90 грн.

Представниця відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі та пояснила суду,  що позивачка посилається на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року,  яким визнано неконституційними положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Не заперечує,  що таке рішення існує,  однак воно може бути виконано лише за відповідного законодавчого забезпечення Верховною Радою України,  шляхом ретельного розгляду і прийняття змін до чинного законодавства.

Згідно  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,  що виплачується замість пенсії,  підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в  ст.  28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так,  ч. 1  ст.  28 даного закону встановлено,  що за наявності у чоловіків 25,  а у жінок - 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених лише за цим Законом.  Тобто,  для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.

Вважає,  що питання визначення величини мінімальної пенсії за віком,  що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам,  яким встановлено статус «діти війни»,  має бути вирішено в законодавчому порядку.

Враховуючи те,  що механізм реалізації положень  ст.  6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» відсутній,  Пенсійний Фонд України звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України,  Міністерства фінансів України,  Міністерства праці та соціальної політики України.

Міністерство юстиції України підтвердило відсутність механізму реалізації положень  ст.  6 Закону та зазначило,  що питання реалізації положень зазначеного закону слід вирішувати шляхом внесення змін до даного Закону.

Стаття 9 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає,  що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком,  пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання,  пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Також,  за рахунок коштів Пенсійного фонду у солідарній системі надається соціальна послуга - допомога на поховання пенсіонера. Жодних інших виплат за рахунок коштів Пенсійного фонду вищевказаним законом не передбачено.

Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає,  що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно  ст.  6 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни,  крім пенсійних виплат,  із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати,  надбавки та підвищення до зазначених виплат,  додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів,  зазначених законодавством.

Згідно  ст.  4 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням.  Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності КМУ,  які схвалюються Верховною Радою України.

Після прийняття Рішення Конституційним Судом України № 6-рп 2007 року від 09.07.2007 року жодних нормативних актів з цих питань ні Верховна Рада України,  ні Кабінет Міністрів не приймали.

Крім того,  з 01.01.2008 року механізм реалізації положень  ст.  6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України",  яким внесено зміни до  ст. 6 Закону,  де визначено,  що дітям війни виплачується

підвищення до пенсії у розмірі надбавки,  встановленої для учасників війни,  а саме: 10% прожиткового мінімуму осіб,  які втратили працездатність.

У зв'язку з цим 01.01.2008 року позивачці перераховано пенсію з урахуванням цього підвищення.

Вважає,  що УПФУ у Таращанському районі діє саме в межах своїх повноважень та у спосіб,  що передбачені вищевказаними нормативно-правовими актами.

Крім того,  вважає,  що в задоволенні позову слід відмовити і тому,  що позивачка на момент подачі даного позову до суду,  пропустила однорічний строк звернення до адміністративного суду,  який встановлено  ст. 99 КАСУ.

На підставі вищевикладеного,  просить відмовити позивачці в задоволенні позову в повному обсязі.

За письмовою згодою сторін суд розглядає справу без фіксування судового процесу технічними засобами.

Заслухавши пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено,  що позивачка ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  відповідно до  ст.  1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни,  що підтверджується паспортними даними та пенсійним посвідченням.

Згідно  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,  що виплачується замість пенсії,  підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

П. 17  ст.  77 Закону № 3235-4 від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було призупинено дію  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (№ 3235-4).

Законом України від 19.01.2006 року № 3367 - 4 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»» п. 17.  ст.  77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено.  ст.  110 даного Закону викладено в такій редакції: «Установити,  що пільги дітям війни,  передбачені абз. 7  ст.  5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  запроваджуються зпор 01 січня 2006 року,  а  ст.  6 — у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі,  у ядку,  визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету».

Таким чином,  дію  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено. Посилання представника відповідача на те,  що в 2006 році Законом не був розроблений механізм розрахунку надбавки до пенсії «дітям війни»,  суд не бере до уваги,  оскільки права позивачки на отримання вказаної доплати до пенсії не можуть бути порушені лише з формальних підстав.

Статтею 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням  ст.  111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  яка передбачала,  що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання,  яке виплачується замість пенсії,  згідно  ст.  6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам,  які є інвалідами,  окрім тих,  на яких розповсюджується дія ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту»,  в розмірі 50 % від розміру надбавки,  встановленої для учасників війни.

Згідно  ст.  14 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» учасникам війни підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державна соціальна допомога,  що виплачується замість пенсії,  виплачується незалежно від встановлення інвалідності та у розмірі,  встановленому для учасників війни — 10 % від прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п. 12  ст.  71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  якими зупинено на 2007 рік дію  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням  ст.  111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

П. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих,  на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії,  виплачується підвищення у розмірі надбавки,  встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10 — рп/2008 положення п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими,  що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідач,  всупереч вимог вказаного рішення Конституційного Суду України,  починаючи з 01.01.2008 року виплачує позивачу надбавку до пенсії «дитині війни» в розмірі 10 % прожиткового мінімуму осіб,  які втратили працездатність,  встановленому неконституційними положеннями п. 41 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Посилання відповідача на ч. 3 вищевказаних рішень Конституційного суду України,  згідно якої визнані неконституційними положення законів України "Про Державний бюджет України» на відповідні роки втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення,  як на підставу відмови в задоволенні позову,  суд вважає безпідставними,  оскільки часу проголошення рішень Конституційного суду відповідач повинен був виплатити позивачці недоплачену щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно вимог  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  однак не вчинив цього,  чим порушено конституційні права позивачки в сфері отримання встановленого законодавством,  належного розміру надбавки до пенсії.

ч. 3  ст.  22 Конституції України передбачено,  що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає,  що при прийнятті Законів України «Про державний бюджет» на відповідні роки,  були значною мірою звужені,  гарантовані Конституцією України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  права позивачки на соціальний захист,  зокрема на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищенаведене,  при визначенні розміру щомісячної надбавки до пенсії позивачці,  як дитині війни,  суд вважає за необхідне застосовувати саме положення Конституції України та Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  а не законів України «Про державний бюджет» на вказані вище роки.

Згідно з  ст.  99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлений річний строк,  який

обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,  свобод чи інтересів. Посилання відповідача на те,  що позивачка пропустила даний строк,  а тому в задоволенні позову слід відмовити,  суд вважає безпідставними,  оскільки про порушення свого права позивачка дізналася 08.07.2008 року,  з моменту отримання відповіді відповідача про відмову в перерахунку щорічної допомоги,  а тому строк позовної давності нею не пропущено.

ч. 3  ст.  46 Конституції України передбачено,  що пенсії,  інші види соціальних виплат та допомоги,  що є основним джерелом існування,  мають забезпечити рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму,  встановленого законом.

Відповідно до  ст.  28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 — IV з 12 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму.

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235 - IV з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року встановлено прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність в розмірі  350 грн,  з

01.04.2006     року по 30.09.2006 року - 359 грн,  з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року - 366 грн.

Статтею 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5,  що набрав чинності з 1 січня 2007 року,  був затверджений прожитковий мінімум на одну особу,  яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн.,  з 1 квітня -387 грн.,  з 1 жовтня — 395 грн..

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року №749-5 та існує в новій редакції з

28.03.2007     року,  якою прожитковий мінімум для особи,  яка втратила працездатність,  визначений в наступних розмірах: з 1 січня — 380 грн.,  з 1 квітня — 406 грн.,  з 1 жовтня — 411 грн.,  при цьому дана стаття доповнена, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч.1  ст. 28 ЗУ „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність,  визначений абз.5 ч.1 цієї статті,  збільшений на 1 відсоток,  що складає відповідно 410, 06 грн.; 415, 11 грн.

Статтею 58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107 — 4 від 28.12.2007 року,  що набрав чинності з 01 січня 2008 року,  був затверджений прожитковий мінімум на одну особу,  яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн.,  з 1 квітня - 481 грн.,  з 1 липня - 482 грн,  з 1 жовтня — 498 грн.

Суд вважає за необхідне задовільнити позов,  стягнувши на користь позивачки недоотриману щомісячну надбавку до пенсії за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року в розмірі 3314, 82 грн,  а саме:

за 2006 рік в розмірі 1290, 60 грн: ((350 грн х 30 % х 3 міс = 315 грн) + (359 грн х 30 % х 6 міс = 646, 2 грн) + (366 х 30 % х 3 міс = 329, 4 грн) = 1290, 60 грн);

за 2007 рік в розмірі 1453, 62 грн ((380 грн х 30 % х 3 міс = 342 грн) + (410, 06 грн х 30 % х 6 міс = 738, 12 грн) + (415, 11 х 30 % х 3 міс = 373, 5 грн) = 1453, 62 грн);

за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року в розмірі 570, 6 грн: ((470 грн х 30 % х 3 міс = 423 грн -141 грн = 282 грн) + (481 грн х 30 % х 3 міс = 432, 9 грн - 144, 3 грн = 288, 6 грн) = 570, 6 грн);

всього за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року в розмірі 3314, 82 грн (1290, 60 грн + 1453, 62 грн + 570, 60 грн = 3314, 82 грн).

Отже,  суд вважає за можливе визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку та виплати щомісячної доплати до пенсії позивачці,  як дитині війни,  за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року,  відповідно до  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  та стягнути на користь позивачки недоотриману доплату до пенсії за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року,  в сумі 3314, 82 грн.

Також,  суд вважає,  що позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору,  як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідачка підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 34  ст.  4 Декрету КМУ „Про державне мито".

Керуючись  ст.  ст.  6,  9,  11,  14,  17,  89,  99,  100,  158-163,  185,  186 КАС України,   ст.  ст.  22,  46 Конституції України,   ст.   ст.  6,  7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  Законом України від 19.01.2006 року № 3367 - 4 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»»,   ст.   ст.  71,  111 «Про державний бюджет України на 2007 рік»,  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N° брп/2007 p.,  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»,  Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10 — рп/2008,   ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії,  як дитині війни,  виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року,  відповідно до  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі здійснити нарахування та виплату недоотриманої щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року в розмірі 3314, 82 грн. (три тисячі триста чотирнадцять гривень 82 коп). Від сплати судового збору сторони звільнити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.