Ухвала

від 24.01.2019 по справі 761/39895/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Голови правління ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ФР Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_8 та накладено арешт на майно вилучене під час проведення обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Липова, 1, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» не є юридичною особою відносно якої здійснюється кримінальне провадження, його посадовим особам про підозру не повідомлено, а відповідність вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України, слідчим не доведено. Крім того, згідно доводів апеляційної скарги, в ході обшуку офісного приміщення ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» було вилучено зовсім інше майно. Ті речі і документи, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року ніколи не перебувало у власності даного підприємства.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що його не було повідомлено про дату розгляду клопотання про арешт майна, а про існування постановленого судом рішення останній дізнався 08 листопада 2018 року з реєстру.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника та представника, а відомості про направлення їм копії постановленого судом рішення в матеріалах судового провадження відсутні, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за можливе поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді,то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Так, управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014100110000239 від 27 червня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.

У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження було виявлено схему з ухилення від сплати податків службовими особами корпорації «ІНТЕРПАЙП» в яку входять ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ» та ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ», яка передбачає собою придбання металобрухту у населення за готівкові кошти з подальшим документальним прикриттям вказаних обставин шляхом використання послуг ряду підприємств конвертаційно-транзитної групи, які створені з метою прикриття незаконної діяльності із завищенням при цьому суми реально понесених затрат на придбання даного виду товарно-матеріальних цінностей.

14 вересня 2018 року, на підставі ухвали слідчого судді, було проведено обшук приміщення ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ», в ході якого було вилучено ряд речей і документів.

Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_8 від 26 жовтня 2018 року вилучене майно було визнано речовим доказом.

Надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що майно вилучене під час проведення обшуку може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів, що дає підстави для накладення на нього арешту.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у посадових осіб ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 32014100110000239, що на його думку свідчить про відсутність підстав для накладення арешту на майно цього підприємства, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що в ході обшуку офісного приміщення ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» було вилучено зовсім інше майно, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді ухвали слідчого судді та спростовуються наданими суду матеріалами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

КлопотанняГолови правління ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» ОСОБА_7 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ФР Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_8 та накладено арешт на майно вилучене під час проведення обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Липова, 1, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого, залишити без зміни, а апеляційну скаргу Голови правління ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/669/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1