Постанова

від 16.01.2019 по справі 758/12773/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 758/12773/15-ц

провадження № 61-15286св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у складі судді Лазаренко В. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Антоненко Н. О., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс (далі - ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс ) про визнання недійсним та скасування протоколу та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що з 30 листопада 2006 року вона працює у ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс . З 02 грудня 2008 року виконує обов'язки директора товариства відповідно до наказу від 28 листопада 2008 року. Відомості про те, що вона є керівником ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс були занесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Зазначає, що 07 листопада 2015 року вона вийшла на роботу та в цей день отримала від відповідача лист, з тексту якого дізналася про своє звільнення. До листа було додано оспорюваний протокол № 15 від 29 липня 2015 року з яким її до 07 листопада 2015 року ніхто не ознайомив.

Відповідно до протоколу № 15 від 29 липня 2015 року вона була звільнена з 29 липня 2015 року з посади директора товариства у зв'язку з поданням заяви про звільнення, хоча наполягає на тому, що такої заяви ніколи не подавала відповідачу.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач звільнив її на підставі неіснуючої заяви, ще й під час її перебування у відпустці, чим порушив права позивача.

Позивач також зазначає, що 19 жовтня 2015 року відповідач видав їй довідку б/н від 19 жовтня 2015 року про те, що вона працює у ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс на посаді директора, та надав копію трудової книжки, де відсутній запис про її звільнення. До того ж згідно з витягами з табеля обліку робочого часу у ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс за серпень, вересень та жовтень 2015 року вона працювала на підприємстві.

Зазначає, що вона фактично не припиняла виконувати обов'язки директора товариства, що підтверджується витягом із штатного розпису товариства, отримувала заробітну плату за серпень, вересень, жовтень 2015 року.

Разом з тим відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29 вересня 2015 року керівником ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс вказаний ОСОБА_3

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати протокол № 15 від 29 липня 2015 року про звільнення ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс .

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки протокол загальних зборів учасників товариства не може бути визнаний недійсним з врахуванням того, що він не є актом нормативного або індивідуального характеру, які може бути оскаржено у спосіб, встановлений законом. При цьому місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання про прийняття до розгляду заяви про уточнення позовної заяви у зв'язку з тим, що розгляд справи по суті вже розпочато, а позивач має право змінити предмет або підставу позову лише до початку розгляду справи по суті. Крім того, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт її звільнення з посади директора в розумінні КЗпП України, оскільки не додала копії наказу про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади директора.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, зазначала, що до 11 листопада 2015 року вона працювала на посаді директора товариства та отримувала заробітну плату, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1, в якій відсутній запис про її звільнення з посади директора, табелями обліку використання робочого часу за серпень, вересень та жовтень 2015 року, витягом від 02 листопада 2015 року з типового штатного розпису за 2015 рік. Отже, немає правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс .

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно залишили поза увагою уточнену позовну заяву, подану позивачем до місцевого суду, в якій ставилось питання про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс , пункт 1 протоколу від 29 липня 2015 року Про звільнення ОСОБА_1 Разом з тим суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач неправильно обрала спосіб захисту порушеного права. При цьому позивач неодноразово зверталась до суду із клопотаннями про витребування доказів з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс зазначає, що в позовній заяві рішення загальних зборів учасників товариства від 29 липня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора, яке було зафіксоване в оспорюваному протоколі № 15 від 29 липня 2015 року, позивач не оспорює, а отже вимога про поновлення її на роботі є передчасною.

27 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 02 грудня 2008 року призначена на посаду директора ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс відповідно до наказу від 28 листопада 2008 року № 44-к, виданого на підставі протоколу № 21 від 24 листопада 2008 року зборів учасників ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс .

29 липня 2015 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс ОСОБА_1 звільнено з посади директора товариства з 29 липня 2015 року, що підтверджується протоколом № 15 загальних зборів учасників ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс від 29 липня 2015 року.

Підставою звільнення вказано заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням.

Відповідно до цього протоколу рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства було прийнято без її участі.

При цьому в матеріалах справи є наказ від 27 липня 2015 року про надання ОСОБА_1 чергової відпустки тривалістю три календарні дні на період з 29 липня 2015 року.

Обґрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначила, що заяви про звільнення ніколи не подавала, наказ про її звільнення не видався.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 дійсно працює у ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс на посаді директора, що підтверджується записом у її трудовій книжці.

Відповідно до табеля обліку використання робочого часу за серпень, вересень та жовтень 2015 року ОСОБА_1 працювала у цей період та отримувала заробітну плату в товаристві, що підтверджується витягом від 02 листопада 2015 року з типового штатного розпису за 2015 рік.

Відомості про те, що ОСОБА_1 є керівником ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс відображені у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців станом на 30 квітня 2015 року.

Матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням чи з будь-яких інших причин.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

ОСОБА_1 не підписувала заяви про звільнення за власним бажанням, не була ознайомлена з наказом про звільнення, тому вважає, що її звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства та її прав, у зв'язку з чим просила визнати недійсним та скасувати протокол № 15 від 29 липня 2015 року про звільнення ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що протокол загальних зборів учасників товариства не може бути визнаний недійсним і не може бути скасований з урахуванням того, що протокол не є актом нормативного або індивідуального характеру, який може бути оскаржено у спосіб, встановлений законом, а викладені позивачем доводи не дають підстав вважати, що обраний ним спосіб захисту відповідає закону.

Згідно з частиною першою статті 57 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги цього позову, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди першої та апеляційної інстанцій свої процесуальні дії належним чином не обґрунтували, не врахували при цьому, що доказування не може ґрунтуватися виключно на припущеннях.

Як встановлено зі спірного протоколу, він оформлений на паперовому носії у формі протоколу № 15 загальних зборів учасників ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс від 29 липня 2015 року та містить рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс у зв'язку з її заявою про звільнення.

Окремого документа, як-то, рішення загальних зборів учасників ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс - не існує.

Таким чином, визнаючи недійсним протокол в частині пункту 1 порядку денного, позивач просила визнати недійсним рішення щодо звільнення її з посади директора ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс , оформлене протоколом від 29 липня 2015 року.

При цьому підставою звільнення є заява позивача, однак в матеріалах справи така заява відсутня, при цьому позивач категорично заперечує факт її написання та просила суд сприяти їй у витребуванні документів, що підтверджують її доводи про незаконне звільнення. Про це свідчать клопотання про витребування доказів від 14 березня 2016 року та повторне клопотання про витребування доказів від 22 квітня 2016 року, заява про витребування доказів від 22 червня 2016 року, які належним чином суди не розглянули, чим порушили вимоги частини четвертої статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

При цьому під час розгляду справи суди зробили висновок, що позивач не підтвердила доказами факт свого звільнення з посади директора в розумінні вимог КЗпП України.

Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 29 вересня 2015 року керівником ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс є ОСОБА_3 Отже, ОСОБА_1 фактично звільнена з посади директора, однак докази правомірного звільнення ОСОБА_1 з цієї посади матеріали справи не містять.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної оцінки усім доводам позовної заяви, не навели у своіх рішеннях мотивів відхилення аргументів про витребування доказів у справі та не розглянули всіх вищезазначених клопотань про витребування доказів позивача, заявлених з метою доведення обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, та повного і всебічного з'ясування всіх фактичних обставин.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд врахував, що не зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази запису в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1, однак відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 29 вересня 2015 року керівником ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційний Альянс є ОСОБА_3, отже, доводи ОСОБА_1 про її звільнення з роботи є обґрунтованими.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без з'ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновок суду про відмову у задоволенні позову не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ з метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, задовольнити частково .

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська