Постанова

від 22.01.2019 по справі 926/878/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. Справа №926/878/18

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів Г.Т. Кордюк

ОСОБА_1, секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області від 20.07.2018 № 10-08-02750

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.07.2018, повний текст рішення складено 06.07.2018,

у справі № 926/878/18 (суддя Марущак І.В.)

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Старожадівський цегельний завод» , с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області (за даними ЄДРПОУ: с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, м. Чернівці

про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, 3% річних та неустойки за договором оренди державного майна у сумі 60 623,57 грн,

за участю представників учасників справи :

позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 10.07.2018 №10-001-02597),

відповідача - не з'явився (належно повідомлений),

третьої особи - не з'явився (належно повідомлений),

ВСТАНОВИВ :

У березні 2018 року РВ ФДМ України по Чернівецькій області звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ Старожадівський цегельний завод про стягнення 60 623,57 грн, з яких: 27 154,90грн заборгованості з орендної плати за жовтень 2017 року - січень 2018 року, 1 663,02грн пені та 170,40грн 3% річних за період з 20.10.2017-28.02.2018, 31 635,25грн неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за неповернення майна за період з 30.01.2018 по 28.02.2018.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, 21.03.2016 сторони уклали договір №532 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого в оренду передається будівля складу загальною площею 372,2кв.м, розташована на вул. Зарожанська, 5 Б в м. Чернівці, строком до 19.03.2019. Розмір орендної плати за базовий місяць оренди (грудень 2015 року) становить 12 962,58грн.

З травня 2016року відповідач не сплачував орендної плати, у зв'язку з чим РВ ФДМ України по Чернівецькій області звернулося до суду з позовом про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 у справі №926/2689/16, залишеним без змін апеляційним судом, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 251,84грн заборгованості, розірвано договір оренди від 21.03.2016 №532, зобов'язано ТОВ Старожадівський цегельний завод звільнити та передати будівлю складу балансоутримувачу. В подальшому рішення та постанова апеляційного суду у справі №926/2689/16 були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 в частині розірвання договору оренди, в цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням від 26.12.2017 у справі №926/2689/16 розірвано договір оренди від 21.03.2016 №532, зобов'язано ТОВ Старожадівський цегельний завод звільнити та передати будівлю складу балансоутримувачу. Вказане рішення набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2017 у справі №926/2749/17 присуджено до стягнення з ТОВ Старожадівський цегельний завод на користь РВ ФДМ України по Чернівецькій області в дохід державного бюджету 12 702,57 грн проіндексованого основного боргу, 775,59грн пені та 93,06грн 3% річних за період з 01.06.2017 по 19.10.2017.

Однак, відповідач орендованого майна не повернув і воно фактично перебуває у його користуванні. Позивач вказує, що за умовами пунктів 3.11, 5.14 договору орендар сплачує орендну плату по день фактичного повернення майна за актом приймання-передачі. Відтак просив стягнути з відповідача 27 154,90грн заборгованості з орендної плати за жовтень 2017 року - січень 2018 року, 1 663,02грн пені та 170,40грн 3% річних за період з 20.10.2017-28.02.2018 та 31 635,25грн неустойки за неповернення майна, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, за період з 30.01.2018 по 28.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.04.2018 у справі № 926/878/18 залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 управління водних ресурсів річок Прут та Сірет (балансоутримувача майна)( т.1, а.с. 61).

04.06.2018 позивач подав заяву від 01.06.2018 про збільшення розміру позовних вимог, яка обгрунтована тим, що при виконанні наказу Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2018 №926/2689/16 про звільнення приміщення складу державним виконавцем першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області складено акт від 07.05.2018, згідно з яким будівля складу звільнена боржником. У зв'язку з чим позивач вказує, що він провів донарахування заявлених до стягнення сум станом на 07.05.2018 та просив стягнути з відповідача 51 104,92 грн заборгованості з орендної плати за період жовтня 2017 року по 07.05.2018, 4 248,04грн пені за період з 20.10.2017 по 16.05.2018, 398,63грн 3% річних за період з 20.10.2017 по 07.05.2018 та 100 378,46грн неустойки за період з 30.01.2018 по 07.05.2018 (том 1,а.с. 106-117).

Ухвалою від 08.06.2018 суд прийняв до розгляду заяву РВ ФДМ України по Чернівецькій області про збільшення розміру позовних вимог ( т.1, а.с. 130-131).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.07.2018 у справі № 926/878/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Старожадівський цегельний завод» на користь РВ ФДМ України по Чернівецькій області в дохід Державного бюджету України 47 110,97 грн заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, 4 094,39 грн пені, 384,51 грн 3% річних, 13 151,72 грн неустойки та 971,12 грн на відшкодування судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено ( т.1, а.с. 158-163).

Рішення суду мотивоване ст. ст. 19, 61 Конституції України, ст. 241 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 549, 610, 661, 625, 629, 759 ЦК України, ст. 18 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , постановою Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12949/16.

При частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Рішення суду від 26.12.2017 у справі №926/2689/16, яким розірвано договір оренди від 21.03.2016 №532, відповідно до ст. 241 ГПК України набрало законної сили 24.04.2018 у зв'язку відмовою ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у відкритті провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Старожадівський цегельний завод» . Посилаючись на постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/ 12949/16, суд вказав, що позивач вправі вимагати сплату орендної плати до моменту розірвання договору, а після розірвання договору - сплату неустойки у вигляді подвійної орендної плати до дня повернення майна , оскільки стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати за один і той же період є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Суд встановив, що за період з 01.10.2017 по 24.04.2018 підлягала до сплати позивачу орендна плата в сумі 50 692,66грн( 50% від загальної суми орендної плати за цей період). За період з 20.10.2017 по 07.05.2018 відповідач сплатив позивачу 30 334,05грн, з яких: 13020,00грн (сплачені 24.10.2017), 6510,00грн(сплачені 07.11.2017), 6 192,57грн (сплачені 05.12.2017) згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2017 та ухвалою від 28.12.2017 у справі №926/2749/17 зараховано в рахунок оплати за період червня -вересня 2017року, який не є предметом спору у даній справі. Фактично за спірний період сплачено лише 4611,48грн орендної плати, тому борг відповідача по орендній платі за період з 01.10.2017 по 24.04.2017 становить 46 081,18грн (50 692,66 - 4 611,48). Перевіривши нарахування позивачем індексації на несвоєчасну сплачену орендну плату на підставі п. 3.7 договору, суд вказав на порушення порядку його нарахування та самостійно визначив розмір заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2017 по 24.04.2018 в сумі 47 110,97грн з урахуванням індексу інфляції (46 081,18 +1029,79грн).

Щодо стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України суд вказав, що така підлягає стягненню за період з 25.04.2018 по 07.05.2018 в сумі 13 151,72грн.

Суд самостійно здійснив розрахунок пені за період з 20.10.2017 по 16.05.2018 та 3% річних за період з 20.10.2017 по 07.05.2018 та встановив, що за вказаний період підлягає до стягнення пеня в сумі 4094,39грн та 3% річних в сумі 384,51грн.

З оскаржуваного рішення також вбачається, що суд відмовив позивачу у застосуванні положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, пославшись на п. 3 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким положення ч. 10 ст. 238 ГПК України вводяться в дію з 01.01.2019.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3 943,16 грн заборгованості з орендної плати з інфляційними втратами ( 3 374,04 грн орендної плати + 569,12грн інфляційні втрати), 29,29грн пені та 2,73 грн 3% річних , оскаржив його в апеляційному порядку, просить в цій частині скасувати рішення, прийняти нове та стягнути з відповідача 3 943,16грн заборгованості з орендної плати з інфляційними втратами, 29,29грн пені, 2,73грн 3% річних Крім того , просить стягнути 59,58грн судового збору, який не відшкодований йому судом першої інстанції, а також 3512,92грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Позивач вказує, що орендна плата та неустойка за своєю правовою природою є різними поняттями та різними зобов'язаннями, тому вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що орендна плата сплачується до моменту розірвання договору, а після розірвання договору - орендодавець вправі вимагати сплату неустойки у вигляді подвійної орендної плати до дня повернення майна. Стверджує, що зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати припиняється з моменту складання акта державним виконавцем (07.05.2018). Поряд з тим, вказує до стягнення підлягає заборгованість ( за весь період дії договору по день фактичного звільнення). Зазначає, що суд першої інстанції помилково відмінусував сплачену відповідачем орендну плату в сумі 4 611,48грн, оскільки ця сума була вже врахована позивачем при розрахунку заборгованості. Позивач вказує, що відповідно до його розрахунку заборгованість з орендної плати становить 49 455,22грн, інфляційні втрати 1598,91грн, пеня 4123,68грн та 387,24 грн 3% річних, тому вважає, що суд неправомірно відмовив в частині стягнення 3 943,16грн по заборгованості з орендної плати з інфляційними втратами, 29,29грн пені та 2,73грн 3% річних.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №926/878/18 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

У зв'язку з ліквідацією Львівського апеляційного господарського суду та створенням Західного апеляційного господарського суду, який розпочав свою роботу з 03.10.2018, на виконання ст.31 ГПК України справи, які перебували в провадженні Львівського апеляційного господарського суду, передано до Західного апеляційного господарського суду.

Автоматизованим розподілом (протокол автоматизованого розподілу від 18.10.2018) справу №926/878/18 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Плотніцького Б.Д. та Кордюк Г.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 справу №926/878/18 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Кордюк Г.Т. та Плотніцького Б.Д., розгляд справи призначено на 04.12.2018.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді Плотніцького Б.Д. автоматизованим розподілом (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 03.12.2018) до складу колегії суддів замість судді Плотніцького Б.Д. введену суддю Кравчук Н.М.

Ухвалою від 04.12.2012 розгляд справи відкладено на 22.01.2019.

У судовому засіданні 22.01.2019 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення в частині відмови у стягненні 3 943,16 грн заборгованості з орендної плати з інфляційними втратами, 29,29грн пені та 3% річних, прийняти нове та стягнути з відповідача 3 943,16грн заборгованості з орендної плати з інфляційними втратами, 29,29грн пені, 2,73грн 3% річних.

Відповідач та третя особа не забезпечили явки своїх представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджено повідомленнями про вручення їм ухвали від 04.12.2018.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне .

21.03.2016 РВ ФДМ України по Чернівецькій області (орендодавець) та ТОВ Старожадівський цегельний завод (орендар) уклали договір оренди №532 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування будівлю складу (літ. А) (реєстровий номер 34519322.6.ЖЦБХЧЦ004), загальною площею 372,2 кв. м, розміщену за адресою: м. Чернівці, вул. Зарожанська,5-Б, що перебуває на балансі Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів (том 1,а.с. 263-265).

Майно передається в оренду з метою розміщення складу (зберігання великовантажної техніки) (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору від 21.03.2016 №532 орендна плата визначається на підставі ОСОБА_4 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ на базовий місяць розрахунку (грудень 2015 року) 12 962,58 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2016року дорівнює орендній платі за базовий місяць (п.3.3).

За умовами п.3.5 договору орендна перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачеві у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з орендаря до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7 договору).

Відповідно до п.3.11 у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення будівлі за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Орендар зобов'язується, зокрема:

-своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (п.5.3 договору);

-у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (п.5.10 договору);

-в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені за весь період оренди по день фактичного повернення майна балансоутримувачу по акту передачі-приймання (п.5.15 договору).

Згідно з п.9.3 у разі, якщо орендар не виконує свого обов'язку щодо своєчасного повернення майна по акту приймання-передачі, то орендар сплачує неустойку, без обмеження будь-якими строками, у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичного звільнення орендованого майна.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 21.03.2016 по 19.03.2019 включно (п. 10.1).

Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, розірвання за рішенням господарського суду (п.10.8).

Передача будівлі в оренду відповідачеві підтверджується актом приймання-передачі від 21.03.2016 (том 1,а.с. 267).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 у справі №926/2689/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2018, задоволено позов РВ ФДМ України по Чернівецькій області. Розірвано договір оренди № 532 від 21.03.201,6 зобов'язано ТОВ Старожадівський цегельний завод звільнити та передати будівлю складу балансоутримувачу - Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів за актом приймання-передавання. Присуджено до стягнення з ТОВ Старожадівський цегельний завод на користь РВ ФДМ України по Чернівецькій області заборгованість з орендної плати у сумі 19 524,44 грн (за період з травня по липень 2016 року), 664,57 грн пені та 62,83 грн 3% річних ( за період з 30.04.2016 по 22.08.2016) (том 1,а.с. 28-33).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 у справі №926/2689/16 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 у справі №926/2689/16 в частині дострокового розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити і передати будівлю складу балансоутримувачу. В цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області в іншому складі суддів. В решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін (том 1,а.с.34-36).

За результатами нового розгляду справи №926/2689/16 Господарський суд Чернівецької області прийняв рішення від 26.12.2017, яким розірвано договір оренди № 532 від 21.03.2016 та зобов'язано ТОВ Старожадівський цегельний завод звільнити та передати будівлю складу (літ. А) (реєстраційний номер 34519322.6ЖЦБХЧЦ004), загальною площею 372,2 кв. м, розміщену за адресою: м. Чернівці, вул. Зарожанська, 5-Б, балансоутримувачу -Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів за актом приймання передачі (том 1,а.с. 46-49).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Старожадівський цегельний завод на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2017 у справі № 926/2689/16 (том 1,а.с. 118-119).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.08.2017 у справі №926/68/17 задоволено позов заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Чернівецькій області до ТОВ Старожадівський цегельний завод про стягнення 5 578,66 грн заборгованості. Присуджено до стягнення з ТОВ Старожадівський цегельний завод на користь РВ ФДМ України по Чернівецькій області 5048,38 грн пені та 530,28 грн. 3% річних, які нараховані за період з 23.08.2016 по 31.05.2017 (том 1,а.с. 37- 39).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2017 у справі №926/2749/17 задоволено частково позов РВ ФДМ України по Чернівецькій області до ТОВ Старожадівський цегельний завод про стягнення заборгованості в сумі 37024,58 грн. Присуджено до стягнення з ТОВ Старожадівський цегельний завод на користь РВ ФДМ України по Чернівецькій області 12 702,57 грн проіндексованого боргу з орендної плати (за червень-вересень 2017 року), 775,59 грн пені (за період з 18.07.2017 по 19.10.2017 ) та 93,06 грн 3% річних (за період з 18.07.2017 по 19.10.2017 ). В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 13 120,00 грн провадження у справі припинено, у задоволенні решти вимог відмовлено (том 1,а.с.40-43).

При розгляді скарги РВ ФДМ України по Чернівецькій області на дії державного виконавця при виконанні наказу суду від 20.11.2017 №926/2749/17 згідно з ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.12.2017 у справі №926/2749/17 судом встановлено, що 07.11.2017 боржник сплатив 6 510,00 грн на погашення основного боргу, про що стягувач повідомив орган виконання в заяві від 24.11.2017. Решту боргу в сумі 7 061,22 грн (6192,57 грн - основний борг, 775,59грн - пеня та 93,06грн 3% річних) боржник сплатив 05.12.2017, що визнається представником скаржника. Відтак суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2017 у справі №926/2749/17 виконане боржником у повному обсязі (том 1,а.с. 149-151).

При примусовому виконанні наказу Господарського суду Чернівецької області №926/2689/16 від 19.01.2018 державним виконавцем Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області в присутності представників ТОВ Старожадівський цегельний завод та РВ ФДМ України по Чернівецькій області складено акт від 07.05.2018 про те, що з виходом за адресою: м. Чернівці, вул. Зарожанська, 5Б, встановлено, що будівля складу ( літ. А) звільнена, надано доступ до приміщення (том 1, а.с. 91).

Згідно з розрахунками позивача (з урахуванням його розрахунку, доданого до заяви про збільшення позовних вимог та розрахунку, поданого 21.01.2019 апеляційному суду) заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.10.2017 становить 25 822,57грн. За період з 01.10.2017 по 07.05.2018 підлягала до сплати позивачу орендна плата в сумі 53 966,69грн( 50% від загальної суми орендної плати за цей період), а саме: за жовтень 2017 року - 7229,20грн, за листопад 2017 року - 7294,26грн, за грудень 2017 року -7367,21грн, за січень 2018 року - 7477,72грн, за лютий - 7545,02грн, за березень 2018року - 7628,01грн, за квітень 2018 року - 7689, 04грн, з 01.05 по 07.05.2018 - 1736,23 грн.

Відповідач сплатив позивачу за період з жовтня 2017року по травень 2018року 30 334,05грн, у тому числі 13 020,00 грн - 24.10.2017; 6 510,00 грн - 07.11.2017; 6192,57 грн - 05.12.2017; 3000,00 грн - 26.12.2017; 1211,48 грн - 26.03.2018; 400,00 грн - 02.05.2018.

Таким чином, згідно з наданим апеляційному суду розрахунком позивач визначив заборгованість відповідача з орендної плати в сумі 49 455,21грн (25 822,57 + 53 966,69 - 30 334,05), на яку на підставі п. 3.7 договору нарахував інфляційні втрати в сумі 1598, 91грн та визначив заборгованість з орендної плати в сумі 51 054,12грн(49 455,21 + 1598, 91) з урахуванням інфляційних нарахувань.

При цьому, згідно із заявою від 01.06.2018 про збільшення позовних вимог та доданим до неї розрахунком позивач визначив та заявив до стягнення заборгованість з орендної плати в сумі 51 104,92грн з урахуванням індексації (конкретна сума інфляційних нарахувань не вказана), у т.ч. за 7 днів травня 2018 року - 1750,12грн; 4 248,04грн пені за період з 20.10.2017 по 16.05.2018; 398,63грн 3% річних за період з 20.10.2017 по 07.05.2018; 100 378,46грн неустойки за період з 30.01.2018 по 07.05.2018 (том 1,а.с. 111-116).

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав .

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зоб ов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 ЗУ Про оренду державного та комунального майна орендар вносить орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.( частини 1 та 2 ст.19).

Частиною п`ятою ст. 188 ГК України передбачено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Господарського суду Чернівецької від 26.12.2017 у справі №926/2689/16 розірвано договір оренди нерухомого майна від 21.03.2016 №532, укладений позивачем та відповідачем. Зобов'язано відповідача повернути орендоване майно (приміщення складу) балансоутримувачу. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача(ТОВ Старожадівський цегельний завод ) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2017 у справі № 926/2689/16.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що договір оренди від 21.03.2016 №532 є розірваним з дати набрання рішенням від 26.12.2017 законної сили, а саме з 24.04.2018.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що згідно з актом державного виконавця від 07.05.2018 відповідач звільнив орендоване майно.

Предметом даного спору є стягнення 51 104,92грн заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2017 по 07.05.2018 з урахування індексації, 4 248,04грн пені за період з 20.10.2017 по 16.05.2018, 398,63грн 3% річних за період з 20.10.2017 по 07.05.2018 та 100 378,46грн неустойки , нарахованої на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України за неповернення майна за період з 30.01.2018 по 07.05.2018.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.02.2018 у справі №910/12949/16, від 26.12.2017 у справі №926/2689/16, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 230 ГК України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що позивач вправі вимагати від відповідача сплату орендної плати до моменту розірвання договору, а після розірвання договору вправі вимагати сплату неустойки за неповернення майна у вигляді подвійної орендної плати до дня повернення майна.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вправі вимагати сплату орендної плати за період з 01.10.2017 по 24.04.2018 та сплату неустойки за період з 25.04.2018 по 07.05.2018.

Згідно з п.3.1 договору орендна плата становить без ПДВ на базовий місяць розрахунку (грудень 2015 року) 12 962,58 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2016року дорівнює орендній платі за базовий місяць (п.3.3)

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за період з 01.10.2017 по 24.04.2018 підлягала до сплати позивачу орендна плата в сумі 50 692,66грн( 50% від загальної суми орендної плати за цей період), а саме: за жовтень 2017 року - 7229,20грн, за листопад 2017 року - 7294,26грн, за грудень 2017 року -7367,21грн, за січень 2018 року - 7477,72грн, за лютий - 7545,02грн, за березень 2018року - 7628,01грн, з 01.04 по 24.04.2018 - 6151,24грн.

За період з 20.10.2017 по 07.05.2018 відповідач сплатив позивачу 30 334,05грн, з яких:

- кошти сплачені 24.10.2017 в сумі 13020,00грн зараховані згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2017 у справі №926/2749/17 в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за червень - вересень 2017 року, тобто за період, який не є предметом даного спору;

- кошти сплачені 07.11.2017 в сумі 6 510,00 грн та 05.12.2017 в сумі 7 061,22 грн зараховані в рахунок погашення 12 702,57 грн заборгованості з орендної плати за червень-вересень 2017 року, 775,59 грн пені та 93,06 грн 3% річних, присуджених до стягнення рішенням суду від 07.11.2017 у справі №926/2749/17, що встановлено ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.12.2017 у справі №926/2749/17.

Вказані рішення та ухвала суду у справі №926/2749/17 набрали законної сили та є чинним і в силу ч.4 ст. 75 ГПК України встановлені ними обставини не підлягають повторному доведенню.

Доказів сплати інших коштів, крім сплачених з 20.10. 2017 по 07.05.2018 коштів на загальну суму 30 334,05грн, в рахунок погашення заборгованості за спірний період відповідач суду не подав.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив борг відповідача з орендної плати за період з 01.10.2017 по 24.04.2017 в сумі 46 081,18грн (30 334,05 - 13020,00 - 6510,00 - 7061,22 = 4611,48; 50 692,66 - 4 611,48 = 46081,18).

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про те, що при визначенні заборгованості суд помилково відняв здійснені відповідачем оплати на суму 4 611,48грн (з яких: 3000,00 грн сплачені 26.12.2017; 1211,48 грн - 26.03.2018;400,00 грн - 02.05.2018), та його посилання на те, що ці оплати були враховані позивачем при розрахунку заборгованості, оскільки з матеріалів справи не вбачається , доказів не подано, що сплачені відповідачем позивачу кошти 26.12.2017, 26.03.2018 та 02.05.2018 на загальну суму 4611,48грн за оренду були зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, тому суд правомірно відняв від орендної плати в сумі 50 692,66грн, яка підлягала до сплати за період з 01.10.2017 по 24.04.2017, сплачені відповідачем кошти в сумі 4 611,48грн та визначив заборгованість відповідача в сумі 46 081,18грн (50 692,66 -4 611,48).

Пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачеві у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з орендаря до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати .

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд першої інстанції вірно визначив заборгованість відповідача з орендної плати з урахуванням індексації, передбаченої п.3.7 договору, в сумі 47 110,97грн (46 081,18 +1029,79), а також правильно здійснив розрахунок пені та 3 % річних за несвоєчасну сплату орендної плати за заявлений позивачем період та визначив належні до сплати пеню в сумі 4094,39грн за період з 20.10.2017 по 16.05.2018 та 3% річних в сумі 384,51грн за період з 20.10.2017 по 07.05.2018.

Крім того, суд правомірно визначив неустойку за неповернення майна на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 25.04.2018 по 07.05.2018 в сумі 13 151,72грн.

Разом з тим, розрахунки позивача є неправильними, оскільки відповідач визначив заборгованість з орендної плати в сумі 49 455,22грн без індексації з урахуванням заборгованості за попередні періоди в сумі 25 822,57 станом 15.10.2017, в той час як стягнення заборгованості за попередні періоди( до жовтня 2017) вже було предметом спору в інших справах. Крім того, всупереч вимогам закону позивач нарахував заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2017 по 07.05.2018 ( по день фактичного звільнення відповідачем орендованого майна), в той час як підлягала нарахуванню заборгованість з орендної плати по день набрання рішенням про розірвання договору законної сили (з 01.10.2017 по 24.04.2018). Тобто, за період з 25.04.2018 по 07.05.2018 заборгованість з орендної плати нарахована неправомірно. Внаслідок неправильного визначення позивачем суми заборгованості з орендної плати була завищена сума її індексації, пеня та 3 % річних.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 47 110,97 грн заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 4 094,39 грн пені, 384,51 грн 3% річних, 13 151,72 грн неустойки, а також 971,12 грн судового збору ( пропорційно до задоволених вимог), та про відмову в решті вимог, зокрема, у стягненні 3 943,16грн заборгованості з орендної плати з інфляційними втратами, 29,29грн пені, 2,73грн 3% річних, законним і обґрунтованим.

В частині відмови у стягненні 87 226,74грн неустойки рішення не оскаржене.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування чи зміни рішення, таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В іншій частині (в частині відмови у стягненні 87 226,74грн неустойки) рішення суду не оскаржене і відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається апеляційним судом.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України належить покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.07.2018 у справі № 926/878/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. 288-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 29.01.2019.

ОСОБА_4 Хабіб

Судді Г.Т. Кордюк

ОСОБА_1