Постанова

від 29.01.2019 по справі 18/349

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Справа № 18/349

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С. , суддя Дучал Н.М.

участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

ВДВС - не з'явився

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєверодонецьк (вх.№1371Л/1) на ухвалу господарського суду Луганської області від 22.11.2018 (повний текст якої складено та підписано 27.11.2018 суддею Корнієнко В.В. у приміщенні зазначеного суду), винесену за результатами розгляду скарги ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на бездіяльність в.о. начальника органу державної виконавчої служби з виконання наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 у справі № 18/349

за позовом ДК Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ

до Луганського міського комунального підприємства Теплозабезпечення , м. Луганськ

про стягнення 201260,60 грн.

орган виконання судових рішень Луганській міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду господарського суду Луганської області від 22.11.2018 у справі № 18/349 (з урахування ухвали господарського суду Луганської області від 27.11.2018 про виправлення описки) скаргу ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 06.11.2018 № 31/13-3701 на бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 щодо невідновлення втраченого виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349.

Зобов'язано Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відновити втрачене виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349.

Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу господарського суду Луганської області від 22.11.2018 у справі № 18/349 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", які викладені у скарзі на бездіяльність в.о. начальника органу державної виконавчої служби з виконання наказу господарського суду Луганської області ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу від 24.11.2003 № 18/349 не вбачається можливим, оскільки відомості про вказаний виконавчий документ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень (Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень згідно наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5) не вносились.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою; визначено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, призначено справу до розгляду в судове засідання на 29.01.2019.

У матеріалах справи наявне клопотання від апелянта вих.№14963/16.1-41 від 27.12.2018, в якому останній просить розглядати справу без участі його представника.

З відомостей, які визначені в апеляційній скарзі та містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Луганського міського комунального підприємства Теплозабезпечення визначено: 91055, Луганська обл., місто Луганськ, вул. К. МАРКСА, будинок 54. Заяви про зміну місцезнаходження апеляційна скарга не містить.

Пунктом 21 частини першої розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції";

Частиною 1 ст.121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

10.01.2019 у зв'язку з неможливістю направлення ухвали Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 у справі № 18/349 на адресу Луганського міського комунального підприємства Теплозабезпечення , який знаходиться у м. Луганську, що підтверджується актом Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 № 13-35/14, на офіційному сайті Судової влади за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/ було розміщено повідомлення у справі № 18/349, в якому повідомлено про відкриття провадження за апеляційної скаргою Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєверодонецьк на ухвалу господарського суду Луганської області від 22.11.2018 у справі № 18/349 та про призначення її до розгляду на 29.01.2019 на 11:00, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Судової влади від 10.01.2019.

Інших відомостей про місцезнаходження апелянта - Луганського міського комунального підприємства Теплозабезпечення та засоби зв'язку з ним (електронної адреси, номери телефонів, факсів тощо) апелянтом в апеляційній скарзі не повідомлено та в матеріалах справи не міститься.

З опублікуванням такого оголошення, судом апеляційної інстанції вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення Луганське міське КП Тепло забезпечення про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, апелянт був повідомлений про прийняття апеляційним судом вищевказаної ухвали, відповідно до умов вищенаведеного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідача та апелянта, який просив розглядати справу за його відсутності.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує та зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 12.11.2018 до господарського суду Луганської області звернувся стягувач дочірня компанія Газ України НАК Нафтогаз України зі скаргою від 06.11.2018 № 31/13-3701 на бездіяльність в.о. начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 (далі ВДВС, відділ ДВС), з виконання рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2003 у справі № 18/349.

Вказаним рішенням суду позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 200000,00 грн за простим векселем, проценти за векселем в сумі 1260,60 грн, витрати на держмито в сумі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Для примусового виконання рішення стягувачу видано наказ від 24.11.2003 № 18/349.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.02.2018 у даній справі, за заявою стягувача (так як матеріали справи № 18/349 та матеріали виконавчого провадження за наказом від 24.11.2003 № 18/349 були втрачені у зв'язку з захопленням міста Луганська та проведенням антитерористичної операції) частково відновлено матеріали втраченої справи № 18/349 та видано стягувачу дублікат наказу господарського суду Луганської області № 18/349 від 24.11.2003.

Заявник у скарзі вказав, що він звернувся до відділу ДВС з заявою від 02.03.2018 № 31/13-731 про відновлення втраченого виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349; до заяви було додано дублікат наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349.

Однак, в.о. начальника відділу ДВС листом від 23.10.2018 № 12405/16.1-41 повернула стягувачу дублікат наказу від 24.11.2003 № 18/349 без прийняття відповідного процесуального документа, та повідомила стягувача про те, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження наказ господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349 на виконанні у Луганському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області не перебував. Також було зазначено, що відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349 не вбачається можливим, оскільки відомості про вказаний виконавчий документ до Автоматизованої системи виконавчого провадження (Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень згідно наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5) не вносились.

Стягувач вважає, що не вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження порушує його право на виконання рішення суду, вказана бездіяльність є неправомірною.

На підставі вказаних доводів стягувачем заявлено вимоги:

- визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 щодо не відновлення втраченого виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349;

- зобов'язати в.о. начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 відновити втрачене виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів виходить з наступного:

Колегією суддів встановлено, що постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська від 26.12.2003 про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349.

Факт відкриття виконавчого провадження за наказом від 24.11.2003 № 18/349 та проведення виконавчих дій у 2003 2008 роках підтверджується:

- копією постанови ВДВС від 26.12.2003 про відкриття виконавчого провадження (яка надана суду стягувачем);

- копією листа районного відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська від 28.07.2004 № 11-245, яким відділ ДВС повідомляє стягувача про хід виконання наказу суду;

- ухвалами господарського суду Луганської області від 17.12.2007, від 11.01.2008, від 22.01.2008 у справі 18/349 за заявою Ленінського відділу ДВС про заміну вибулої сторони виконавчого провадження за наказом від 24.11.2003 № 18/349;

- ухвалою господарського суду Луганської області від 16.02.2018 у справі 18/349 про видачу дубліката наказу від 24.11.2003 № 18/349.

Які-небудь дані про закінчення виконавчого провадження за наказом господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349 в матеріалах справи відсутні.

Стягувач наполягає на тому, що наказ господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349 не виконано.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 № 3503/5 утворено Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, шляхом реорганізації (злиття) Артемівського, Жовтневого, Ленінського та Камянобрідського відділів державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Листами від 21.09.2017 № 2625/16.1-35 та від 23.11.2017 № 3921/16.1-35 Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області повідомив стягувача, що матеріали виконавчих проваджень, матеріально-технічна база та інше майно Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області знаходяться за місцем його попередньої реєстрації (у м. Луганську на тимчасово не підконтрольній українській владі території) і здійснити вивезення виконавчих проваджень не виявляється можливим.

Цей лист колегія суддів вважає протиправним, оскільки він суперечить приписам ст. 19 Конституції України, адже жодна норма законодавства, яке регламентує виконання судових рішень, не передбачає права державного виконавця здійснити відмову від виконання дій шляхом складення листа.

Такий лист не є належною формою вербалізації рішення, прийнятого державним виконавцем, в силу чого не має здатності до створення правових наслідків.

Також колегія суддів не погоджується із фактичним висновком державного виконавця про неможливість поновлення виконавчого провадження і зазначає наступне.

Розділом XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено порядок відновлення втраченого виконавчого провадження і зокрема встановлено:

1. За заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають:

втрачене виконавче провадження або його матеріали;

знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду;

виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території.

2. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме виконавчого провадження просить сторона виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження), обставини втрати матеріалів виконавчого провадження (перебування виконавчого провадження на тимчасово окупованій території), поновлення яких саме документів сторона вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.

До заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть долучатися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

У заяві про відновлення матеріалів виконавчого провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території, яка подається боржником, зазначаються обставини, які зумовлюють необхідність відновлення виконавчого провадження (намір виконати рішення, припинення заходів примусового виконання рішень у зв'язку з виконанням рішення у повному обсязі, скасуванням рішення, на підставі якого видано виконавчий документ тощо). У разі виконання боржником рішення у повному обсязі до заяви додаються квитанції, платіжні документи, що підтверджують сплату боргу за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (у разі винесення відповідних постанов).

3. Виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Якщо відповідно до заяви боржника виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території України, необхідно відновити у зв'язку з наміром боржника виконати рішення або необхідністю припинення заходів примусового виконання рішень, таке виконавче провадження може бути відновлено без дубліката виконавчого документа.

4. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

5. У разі відновлення виконавчого провадження за ініціативою виконавця він у постанові роз'яснює сторонам право надати документи виконавчого провадження, їх копії, інші документи або відомості, що стосуються втраченого виконавчого провадження.

6. Для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів державний виконавець використовує відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови та інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

7. Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. .

Із положень п. 6 розділу ХV вказаної Інструкції витікає, що для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів державний виконавець використовує не лише відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, а й інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Діючим законодавством не встановлено, що відсутність відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження є підставою для відмови у відновленні виконавчого провадження.

Разом з тим, відділ ДВС відмовив стягувачу у відновленні виконавчого провадження за наказом від 24.11.2003 № 18/349 лише з однієї причини за відсутністю відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження про виконання наказу від 24.11.2003 № 18/349.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При розгляді даної скарги колегія суддів застосовує Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції пунктом 40 якого встановлено наступне:

40. Суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що виконуючим обов'язки начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 неправомірно відмовлено у відновленні виконавчого провадження за наказом господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349.

Щодо суті доводів та тверджень апелянта про відсутність інформації, необхідної для відновлення провадження, колегія суддів зазначає наступне.

До впровадження Автоматизованої системи виконавчого провадження державні виконавці користувались іншою комп'ютерною базою даних, а саме: Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень.

Міністерство юстиції України з метою створення системи обліку виконавчих проваджень наказом від 20.05.2003 №43/5 затвердило Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.

Відповідно до п. 1.1. Положення, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється облік виконавчих документів, виконавчих проваджень та узагальнюється звітність про роботу органів державної виконавчої служби.

Згідно з п. 3.1. Положення (в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу №8/142) до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення таких виконавчих дій, зокрема, про відкриття виконавчого провадження із зазначенням дати винесення постанови та присвоєння йому реєстраційного номера.

Відповідно до приписів розділу XII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, незавершені виконавчі провадження, відомості про які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, підлягають перенесенню до Системи. Підлягають перенесенню до Системи виконавчі провадження, за якими скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. Відомості про перенесення виконавчого провадження фіксуються Системою із зазначенням дати, часу та підстави перенесення, назви органу державної виконавчої служби та прізвища, ім'я та по батькові державного виконавця, який здійснив перенесення. Номер виконавчого провадження, за яким виконавче провадження обліковувалось у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, зберігається при перенесенні виконавчого провадження до Системи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказ господарського суду Луганської області від 24.11.2003 № 18/349 перебував на виконанні про що свідчить копія постанови ВДВС від 26.12.2003 про відкриття виконавчого провадження.

Також, у матеріалах справи міститься копія листа районного відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська від 28.07.2004 № 11-245, яким відділ ДВС повідомляє стягувача про хід виконання наказу суду.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції, органи державної виконавчої служби, які знаходились на тимчасово неконтрольованій території, в тому числі Ленінський відділ державної виконавчої служби міста Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, переміщено на територію підконтрольну українській владі. При цьому, матеріали виконавчих проваджень, матеріально-технічна база та інше майно в тому числі Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області залишились за місцем його попередньої реєстрації. Таким чином, звітність щодо виконавчих проваджень, які не були перенесені з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень також залишилась за місцем попередньої реєстрації органу державної виконавчої служби і вона фактично є втраченою.

З урахуванням викладених обставин, для відновлення виконавчого провадження за наказом №18/349 від 24.11.2003 державний виконавець повинен був використати не відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови, оскільки вони відсутні з вищезазначених причин, а й інші документи виконавчого провадження, одержані ним, зокрема, від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» як сторони виконавчого провадження і на підставі поданих документів відновити втрачене виконавче провадження.

При цьому, колегія суддів враховує, що наведені апелянтом доводи у апеляційній скарзі побудовані на тому, що він не в змозі відновити втрачене виконавче провадження. Однак неможливість відновлення втраченого провадження не підтверджена належним чином, оскільки матеріали справи не свідчать, що державним виконавцем вчинялись будь-які дії направлені на його відновлення. Разом з тим, неможливість відновлення втраченого виконавчого провадження не є підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга - Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Луганської області від 22.11.2018 по справі № 18/349 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати апелянта не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , колегія суддів апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєверодонецьк на ухвалу господарського суду Луганської області від 22.11.2018 у справі № 18/349 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 22.11.2018 у справі № 18/349 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 01.02.2019.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя Н.М. Дучал