Рішення

від 15.01.2019 по справі 905/1807/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.01.2019 Справа № 905/1807/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Нарожна М.С.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» (83048, м.Донецьк, пр.Тітова, 10А, код ЄДРПОУ 36695700),

про стягнення 108792,35грн.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача: не з'явився

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» , про стягнення боргу у загальній сумі 108792,35грн., у тому числі: основний борг - 49953,38грн., пеня - 12504,02грн., 3% річних - 4722,55грн., інфляційні нарахування - 41612,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, та пені.

Представник позивача у судове засідання 15.01.2019р. з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» про дату та час судових засідань у справі.

За змістом ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 22.11.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу природного газу №458/14-ТЕ-7, за приписами п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві, зокрема, у січні - грудні 2014 року газ обсягом до 137 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень - 20,0 тис. куб. м, лютий - 25,0 тис. куб. м, березень - 15,0 тис. куб. м, квітень - 5,0 тис. куб. м, червень - 3,0 тис. куб. м, липень - 3,0 тис. куб. м, серпень - 3,0 тис. куб. м, вересень - 5,0 тис. куб. м, жовтень - 10,0 тис. куб. м, листопад - 20,0 тис. куб. м, грудень - 25,0тис. куб. м.

За змістом п.5.2 договору №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р.) до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до розділу 11 договору №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі договору №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. позивачем та відповідачем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування):

- б/н від 31.01.2014р. у січні 2014 року на суму 27171,14 грн. (20,754 тис. куб. м),

- б/н від 28.02.2014р. у лютому 2014 року на суму 23548,58 грн. (17,987 тис. куб. м),

- б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 17455,56 грн. (13,333 тис. куб. м),

- б/н від 30.04.2014р. у квітні 2014 року на суму 10028,47 грн. (7,660 тис. куб. м),

- б/н від 31.05.2014р. у травні 2014 року на суму 4419,89 грн. (3,376 тис. куб. м),

- б/н від 30.06.2014р. у червні 2014 року на суму 3252,05 грн. (2,484 тис. куб. м),

- б/н від 31.07.2014р. у липні 2014 року на суму 2711,37 грн. (2,071 тис. куб. м),

- б/н від 31.08.2014р. у серпні 2014 року на суму 938,68 грн. (0,717 тис. куб. м),

- б/н від 31.10.2014р. у жовтні 2014 року на суму 6136,21 грн. (4,687 тис. куб. м),

- б/н від 30.11.2014р. у листопаді 2014 року на суму 21363,53 грн. (16,318 тис. куб. м),

- б/н від 31.12.2014р. у грудні 2014 року на суму 25410,27 грн. (19,409 тис. куб. м).

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 49953,38 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою січня 2014 року на суму 27171,14 грн. - 14.02.2014р. включно,

- за поставкою лютого 2014 року на суму 23548,58 грн. - 14.03.2014р. включно,

- за поставкою березня 2014 року на суму 17455,56грн. - 14.04.2014р. включно,

- за поставкою квітня 2014 року на суму 10028,47 грн. - 14.05.2014р. включно,

- за поставкою травня 2014 року на суму 4419,89 грн. - 16.06.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.06.2014р., 15.06.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою червня 2014 року на суму 3252,05 грн. - 14.07.2014р. включно,

- за поставкою липня 2014 року на суму 2711,37 грн. - 14.08.2014р. включно,

- за поставкою серпня 2014 року на суму 938,68 грн. - 15.09.2014р. включно, включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.09.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою жовтня 2014 року на суму 6136,21 грн. - 14.11.2014р. включно,

- за поставкою листопада 2014 року на суму 21363,53 грн. - 15.12.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою грудня 2014 року на суму 25410,27 грн. - 14.01.2015р. включно.

Проте, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. (відомості, які містяться у довідках «Операції з 01.01.2014р. по 31.10.2018р.» , «Сальдо «Союз Т 10» позивача) лише частково та з порушенням встановлених договором строків. Заборгованість ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» за спірними поставками природного газу на теперішній час становить 49953,38 грн.

Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» про стягнення боргу в сумі 49953,38 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 12504,02 грн. пені за загальний період з 15.07.2014р. по 20.02.2018р. за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у березні - серпні, жовтні - грудні 2014 року.

При цьому, суд враховує, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Ч. 3 ст. 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанова від 06.06.2018р. у справі №925/770/17).

Оскільки за переданий позивачем відповідачу природний газ в березні, червні, липні 2014 року заборгованість була погашена повністю до вересня 2014 року, а також за переданий позивачем відповідачу природний газ в жовтні 2014 року заборгованість була погашена частково (в загальній сумі 2956,63грн.) до червня 2014 року, за рахунок власних коштів, тобто погашення заборгованості було здійснено до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону на таку заборгованість не підлягали нарахуванню інфляційні втрати, 3% річних, неустойка, а нараховані позивачем суми підлягали списанню.

Водночас, за переданий позивачем відповідачу природний газ в жовтні 2014 року інфляційні втрати, 3% річних, пеня підлягають нарахуванню на непогашену суму заборгованості в розмірі 3179,58грн. (6136,21грн. - 2956,63грн.).

Крім того, за висновками суду, нарахування позивачем пені за загальний період з 07.02.2015р. по 14.07.2015р. (поставки жовтня, листопада, грудня 2014 року) суперечить вимогам ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» , якою встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Закон набрав чинності 07.02.2015р.

Так, з п.1.2 договору №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р. газ, що продається за цим договором, міг бути використаний відповідачем (покупцем) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до інформації, яка наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є комплексне обслуговування об'єктів.

Тобто, у даному випадку, ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Місцезнаходженням відповідача є м.Донецьк, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р.

Відповідно до п.2 ст.1 постанови №705 від 25.07.2012р. Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» .

Законом України Про енергозбереження визначено, що енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Відтак, природний газ є енергетичним ресурсом, тому Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відносинах з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» , що виникли на підставі договору №458/14-ТЕ-7 від 22.11.2013р., є енергопостачальною компанією.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, розповсюджується дія зазначеного вище мораторію, внаслідок чого в частині вимог про стягнення пені, яка нарахована за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставок: жовтня 2014 року за період з 07.02.2015р. по 14.05.2015р., листопада 2014 року за період з 07.02.2015р. по 15.06.2015р., грудня 2014 року за період з 07.02.2015р. по 14.07.2015р., слід відмовити.

Одночасно, здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахування пені за зобов'язаннями жовтня - грудня 2014 року (до 07.02.2015р.), за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у спірний період становить 1536,87грн.

Також, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних на суму 4722,55грн. за загальний період з 15.04.2014р. по 20.02.2018р.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням встановленого вище за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , дійшов висновку про правомірність періоду для нарахування цих вимог з 15.11.2014 року по 20.02.2018р., за зобов'язаннями жовтня - грудня 2014 року, та обґрунтованість заявленого позивачем розміру 3% у загальній сумі 4716,33грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 41612,40грн. за період з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2018 року (поставки червня, жовтня, листопада, грудня 2014 року).

Суд здійснивши перерахунок інфляційної складової боргу, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, є арифметично невірним, при цьому встановив загальний розмір інфляційних втрат за загальний період з 01.12.2014 року по 31.01.2018 року (за зобов'язаннями жовтня-грудня 2014 року) у сумі 41201,40 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 1536,87 грн., 4716,33грн., 41201,40грн. відповідно.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» , про стягнення: основна заборгованість в сумі 49953,38грн. - задовольнити в повному обсязі, пеня у сумі 12504,02 грн. - задовольнити в повному обсязі; три проценти річних у сумі 4722,55 грн. - задовольнити в повному обсязі, інфляційні втрати в розмірі 41612,40 грн. - задовольнити частково - в сумі 41203,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість борг у загальній сумі 108792,35 грн., у тому числі: основна заборгованість в сумі 49953,38 грн., пеня у сумі 12504,02 грн.; три проценти річних у сумі 4722,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 41203,22 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1755,38 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 15.01.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач - ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Союз Т 10» (83048, м.Донецьк, пр.Тітова, 10А, код ЄДРПОУ 36695700).

Суддя О.М. Сковородіна