Рішення

від 01.02.2019 по справі 910/15373/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2019Справа № 910/15373/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТІЯ УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОРДЖІАН ТРЕЙД

про стягнення 42 825,52 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРАНТІЯ УКРАЇНА (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОРДЖІАН ТРЕЙД (відповідач) про 42 825,52 грн. на підставі Договору з надання охоронних послуг від 08.05.2017, з яких: 41 472,00 грн. - основний борг, 472,78 грн. - пеня, 388,59 грн. - 3% річних, 492,15 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання умов наведеного договору надав відповідачу послуги з фізичної охорони об'єкту, про що сторони підписали Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 43 від 30.06.2018 на суму 41 472,00 грн., однак відповідач у встановлений наведеним договором строк не оплатив надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТІЯ УКРАЇНА залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

07.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 22.11.2018 разом з доданими до неї доказами направлення відповідачу копії позовної зави і доданих до неї документів та платіжним дорученням про сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТІЯ УКРАЇНА до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15373/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 про відкриття провадження у справі № 910/15373/18 було направлене відповідачу за адресою: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 28, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/15373/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі відповідача, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність одержувача, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ГАРАНТІЯ УКРАЇНА (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖОРДЖІАН ТРЕЙД (замовник, відповідач) було укладено Договір про надання охоронних послуг (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню громадського правопорядку на об'єкті, належному замовнику, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1-В.

Пунктом 2.2 Договору сторонами погоджено, що замовник проводить оплату виконавцеві за надані послуги згідно з пред'явленим актом виконаних робіт протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання.

Пунктом 4.1 Договору встановлено обов'язок замовника вчасно сплачувати надані виконавцем послуги у строки, встановлені в п. 2.2 дійсного Договору.

Відповідно до п. 5.6 Договору, в разі порушення замовником умов п. 2 дійсного Договору, виконавцем нараховується пеня в розмірі 0,01% від заявленої суми за кожен день прострочення.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом одного року. Даний Договір вважається продовженим у тому випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору не надійде письмової заяви однієї із сторін про розірвання або про внесення змін до договору (п. 8.2 Договору).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір від 08.05.2017 за своєю правовою природою є договором про надання охоронних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору позивач та відповідач 30.06.2018 склали та підписали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 43 на суму 41 472, 00 грн, у т.ч. ПДВ - 6 912,00 грн. Наведений акт, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з фізичної охорони об'єкту за червень 2018 року.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення п. 2.2 Договору, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату позивачу за надані послуги, відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 43 від 30.06.2018, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту його підписання, тобто у строк до 13.07.2018 включно.

Проте, відповідачем не було здійснено оплату вартості наданих позивачем послуг з фізичної охорони об'єкту за червень 2018 року, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на наведене, у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості наданих послуг з фізичної охорони об'єкту за червень 2018 року в сумі 41 472,00 грн.

04.09.2018 позивач звернувся до відповідача з претензію № 09/04-1 про погашення заборгованості в розмірі 41 472,00 грн, що виникла на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 43 від 30.06.2018, та 211, 51 грн. пені. Факт отримання відповідачем 11.09.2018 зазначеної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02002 4183199 9.

Однак відповідач на претензію відповіді не надав, своїх зобов'язань за Договором не виконав.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти наявності у нього заборгованості за Договором в наведеній сумі та за наведений спірний період.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості в сумі 41 472,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих послуг з фізичної охорони об'єкту за червень 2018 року в сумі 41 472,00 грн. (основний борг) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 472,78 грн. пені, 388,59 грн. 3% річних, 492,15 грн. інфляційних втрат за період з 16.07.2018 по 06.11.2018.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за надані позивачем послуги, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач був зобов'язаний здійснити оплату наданих позивачем послуг з фізичної охорони об'єкту за червень 2018 року в сумі 41 472,00 грн., не пізніше 13.07.2018.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на час розгляду справи по суті, відповідачем порушено строки оплати, встановлені Договором.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.6 Договору, в разі порушення замовником умов п. 2 дійсного Договору, виконавцем нараховується пеня в розмірі 0,01% від заявленої суми за кожен день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені за період з 16.07.2018 по 06.11.2018, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди нарахування пені та враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 472,78 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в сумі 472,78 грн .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 388,59 грн. 3% річних та 492,15 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній розрахунок суми судових витрат, який складається з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог повінстю, судовий збір в розмірі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОРДЖІАН ТРЕЙД (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 28; ідентифікаційний код 39817629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТІЯ УКРАЇНА (02232, м. Київ, пр. Володимира Маяковського, буд. 68, оф. 233; ідентифікаційний код 39281062) 41 472,00 грн. (сорок одну тисячу чотириста сімдесят дві гривні 00 коп.) основного боргу, 472,78 грн. (чотириста сімдесят дві гривні 78 коп.) пені, 388,59 грн. (триста вісімдесят вісім гривень 59 коп.) 3% річних, 492,15 грн. (чотириста дев'яносто дві гривні 15 коп.) інфляційних втрат та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 01.02.2019.

Суддя Гумега О.В.