Рішення

від 31.01.2019 по справі 911/2537/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2537/18

За позовом Приватного підприємства "Фолсаж"

до Товариства з обмеженою відповідальність "Праймпак"

про стягнення 589 483,98грн

Суддя С.І.Чонгова

За участю секретаря судового засідання М.Ф. Савчук

Представники сторін:

від позивача: Невмержицька І.М. (договір про надання правничої допомоги б/н від 11.09.2018)

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Фолсаж" (далі - ПП "Фолсаж") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність "Праймпак" (далі - ТОВ "Праймпак") про стягнення 589483,98грн, а саме:

- 359 520,00грн - сума основного боргу;

- 197 376,48грн - пеня за період з 11.12.2017 по 11.06.2018 та з 23.12.2017 по 23.06.2018;

- 9 466,64грн - 3% річних за період з 11.12.2017 по 29.10.2018 та з 23.12.2017 по 29.10.2018;

- 23 120,86грн - інфляційні втрати за період з 11.12.2017 по 29.10.2018 та з 23.12.2017 по 29.10.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товару №5 від 14.08.2015 в частині оплати за поставлену партію товару у встановлений договором строк.

Відповідач у справі - ТОВ "Праймпак" документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06.12.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2018 підготовче судове засідання відкладено та призначено на 14.01.2019.

У підготовче судове засідання 14.01.2019 представник відповідача не з'явився; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом направлення ухвали про відкладення підготовчого судового засідання від 06.12.2018. Дані відомості містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті .

Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2015 між Приватним підприємством Фолсаж (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Праймпак (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №5 (далі - договір).

За умовами договору, продавець зобов'язаний передати у власність покупця товар на загальну суму згідно прихідних документів по кожній партії окремо, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору згідно встановлених рахунків та товарних накладних (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п.2.1 договору, продавець передає у власність покупця товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, за узгодженням сторін, що фіксуються у рахунках та товарних накладних, які мають відповідати замовленню покупця. Відступ в накладній щодо асортименту, кількості та ціни на товар від змісту замовлення допускається за згодою сторін.

Ціна на товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії товару прайс-листів продавця і зазначається у накладних продавця на кожну конкретну поставку. Загальна сума товару складається з суми всіх накладних, за якими здійснювались поставки. У випадку доставки товару продавцем ціна на товар включатиме також вартість товару (п.п. 4.1-4.2 договору).

У відповідності до п.4.3 договору, покупець зобов'язаний проводити розрахунки з продавцем за кожну отриману партію товару протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару згідно з пунктом 1.2 договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або іншим не забороненим законодавством шляхом. Допускається попередня оплата.

Згідно з п.4.5 договору, моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за поставлений товар є дата перерахування відповідної суми на банківський рахунок продавця.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у місці його одержання згідно п.2.2 цього договору, відповідно до накладної. Датою одержання товару вважається дата, зазначена в накладній. Ризики випадкового зіпсування або втрати товару переходять до покупця з моменту прийняття товару. Покупець зобов'язаний прийняти товар у місця його одержання згідно з п.2.2 цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію на наступний календарний рік (п.7.1 договору).

У випадку не своєчасної оплати за поставлений товар на користь продавця сплачується пеня у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено товар відповідачу на суму 359520,00грн, що підтверджується видатковими накладними №375 від 29.11.2017 на суму 280560,00грн та №389 від 11.12.2017 на суму 78960,00грн, квитанціями про прийом вантажу, податковими накладними та квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до актів взаєморозрахунків за період з 01.11.2017 по 31.08.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 359520,00грн, які підписані та скріпленні печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №53 від 11.09.2018 з вимогою сплатити кошти у розмірі 359520,00грн за поставлений товар.

Проте, відповіді на претензію не надано та кошти за поставлений товар не сплачено.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 359520,00грн заборгованості, 197376,48 пені, 9466,64грн 3 % річних та 23120,86грн інфляційних втрат.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити заборгованість за поставлений товар та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в договорі, покупець зобов'язаний проводити розрахунки з продавцем за кожну отриману партію товару протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару згідно з пунктом 1.2 договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або іншим не забороненим законодавством шляхом. Допускається попередня оплата.

Проте, відповідачем заперечення на позовні вимоги позивача не надано, розрахунок за поставлений товар не здійснено.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, те що відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів повернення товару або його оплати на суму 359520,00грн, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості у вказаному розмірі за поставлений товар обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 197376,48грн пені за період з 11.12.2017 по 11.06.2018, з 23.12.2017 по 23.06.2018.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку не своєчасної оплати за поставлений товар на користь продавця сплачується пеня у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, оскільки розмір пені визначений у договорі перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, суд здійснює розрахунок із застосуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 253 ЦК України передбачено перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1, ч.3 та ч.5 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто, перебіг строку за видатковою накладною № 375 від 29.11.2017 для здійснення оплати починається з 30.11.2017, а останній день строку припадає на 09.12.2019 - суботу, отже, останнім днем розрахунку є наступний за ним робочий - 11.12.2019. Строк прострочення виконання зобов'язання починається з 12.12.2019.

Виходячи з викладеного, за розрахунком суду сума пені, яка підлягає стягненню становить 105790,06грн; в частині стягнення пені у розмірі 91586,42 вимоги задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 9466,64грн 3% річних за період з 11.12.2017 по 29.10.2018, з 23.12.2017 по 23.12.2017 по 29.10.2018 та 23120,86грн інфляційних втрат за період з 11.12.2017 по 29.10.2018, з 23.12.2017 по 23.12.2017 по 29.10.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, з урахуванням вірної початкової дати прострочення зобов'язання за накладною №375 від 29.11.2017, розмір 3% річних складає 9443,58грн; в частині стягнення 23,06грн 3% річних вимоги задоволенню не підлягає.

Розмір втрат від інфляції за розрахунком суду складає 29625,76грн, проте суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог та розглядає розрахунок позивача у розмірі 23120,86грн, який підлягає задоволенню.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 7468,12грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги.

Стосовно вказаних вимог, суд зазначає про наступне.

Позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правничої допомоги б/н від 11.09.2018; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4286/10 від 29.09.2010; ордер серія КС №419845 від 11.09.2018; платіжне доручення №301 від 29.10.2018 на суму 6000,00грн; рахунок-фактуру №37/18 від 11.09.2018 на суму 6000,00грн; платіжне доручення №363 від 17.12.2018 на суму 6000,00грн; рахунок-фактуру №49/18 від 13.12.2018 на суму 6000,00грн; платіжне доручення №18 від 15.01.2019 на суму 12000,00грн; рахунок-фактуру №01/19 від 15.01.2019 на суму 12000,00грн.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 123 судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

11.09.2018 між Адвокатом Невмежинська Ірина Миколаївна (адвокат) та Приватним підприємством Фолсаж (довіритель) було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 37- 38).

Відповідно до п.1.1 договору, предметом договору є надання правничої допомоги та представництво інтересів довірителя в господарському суді всіх інстанцій з метою стягнення на користь довірителя заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Праймпак , що за змістом цього договору в подальшому називатиметься послуги .

Згідно п.п. 5.1-5.4 договору, за вивчення наданих довірителем документів, складання, оформлення та подання позовної заяви про стягнення заборгованості довіритель сплачує виконавцю 6000,00грн. За участь в одному судовому засіданні, що відбулось, або не відбулось з причин, незалежних від адвоката, довіритель сплачує виконавцю 6000,00грн. У випадку прийняття судом рішення на користь довірителя, довіритель сплачує виконавцю гонорар в розмірі 5% від суми, яка була задоволена судом до стягнення. Замовник здійснює оплати, передбачені п.5.1-5.3 цього договору, протягом трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку адвокатом.

Розрахунок суми, наданий адвокатом, на оплату правової допомоги становить 24000,00грн.

Позивач сплатив Адвокату 24000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №301 від 29.10.2018; №363 від 17.12.2018; № 18 від 15.01.2019, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання юридичних послуг, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 123 ГПК України.

Суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню з відповідача позивачу у розмірі 20268,04грн, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Праймпак (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд. 14; ідентифікаційний код 39815841) на користь Приватного підприємства Фолсаж (44300, Волинська область, м. Любомль, вул. 1 травня, буд. 153; ідентифікаційний код 33971525) 359 520,00грн основного боргу, 105790,06грн пені, 9443,58грн 3% річних, 23120,86грн збитків від інфляції, 20268,04грн витрат на правничу допомогу, а також 7468,12рн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 91586,42грн пені та 23,06грн 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01.02 .2019

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова