Рішення

від 01.02.2019 по справі 912/2651/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 рокуСправа № 912/2651/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Легун А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2651/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "АгроЛенд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач"

про стягнення 835 248,95 грн

представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "АгроЛенд" (надалі - ТОВ "Агропромислове підприємство "АгроЛенд") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ" (надалі - ТОВ "БУДПОСТАЧ") про стягнення 627 356,11 грн, з яких 207 892,84 грн сума попередньої оплати, 609 126,02 грн сума неустойки, 5006,52 грн сума 3% річних з простроченої суми; 13 233,57 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 25/09/2017-2 поставки обладнання та надання послуг від 25.09.2017 в частині поставки обладнання.

Господарський суд ухвалою від 16.10.2018 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2651/18; постановив розглядати справу №912/2651/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.11.2018 о10:00.

07.11.2018 господарський суд розпочав підготовче засідання.

Ухвалою від 07.11.2018 підготовче засідання у справі № 912/2651/18 було відкладено до 07.12.2018.

26.11.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з ТОВ "БУДПОСТАЧ" 835 248,95 грн заборгованості, з яких 207 892,84 грн сума попередньої оплати, 609 126,02 грн сума неустойки, 5006,52 грн сума 3% річних з простроченої суми; 13 233,57 грн інфляційних нарахувань.

Фактично позивач здійснив правильний математичний розрахунок заявлених позовних вимог у зв'язку з допущенням арифметичної помилки при здійсненні такого розрахунку у позові. Також позивачем додано платіжне доручення про сплату судового збору у відповідному розмірі.

У судовому засіданні 07.12.2018 брав участь представник позивача в режимі відеоконференції, який підтримав раніше подану заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи подання заяви про збільшення позовних вимог у строк визначений Господарським процесуальним кодексом України та у відповідності до статей 46, 169 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 07.12.2018 прийняв зазначену заяву до розгляду, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав розгляд підготовчого засідання на 09.01.2019.

09.01.2019 господарський суд закрив підготовче провадження, справу № 912/2651/18 призначив до розгляду по суті на 14.01.2019.

14.01.2019 розпочато розгляд справи по суті, на підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України постановив протокольною ухвалою оголосити перерву в судовому засіданні до 11:30 01.02.2019, про що сторонам у справі направлено ухвали-повідомлення.

01.02.2019 суд продовжив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 01.02.2019 представник позивача участі не брав, натомість ще 15.01.2019 поштою, а 11.01.2019 - електронною поштою на адресу суду надійшла заява ТОВ "Агропромислове підприємство "АгроЛенд" про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав.

Суд враховує, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 Господарського процесуального кодексу України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 25018, м. Кропивницький, вул. Московська, 206.

Крім того, ухвали суду по даній справі надсилались відповідачу також і за іншою відомою суду адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 79а.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 25018, м. Кропивницький, вул. Московська, 206.

Ухвали суду у даній справі надсилались рекомендованим листом з повідомленням.

Органом поштового зв'язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали від 16.10.2018, від 07.11.2018, від 14.11.2018, від 07.12.2018, від 14.01.2019) з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того на офіційному сайті Господарського суду Кіровоградської області розміщувались оголошення для ТОВ "БУДПОСТАЧ" про дати судових засідань по справі №912/2651/18.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 01.02.2019 за відсутності представників позивача та відповідача.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

25.09.2017 між ТОВ "Будпостач" (надалі - Виконавець) та ТОВ "Агропромислове підприємство "АгроЛенд" (надалі - Замовник) укладено договір поставки обладнання та надання послуг № 25/09/2017-2 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується здійснити поставку комплексної системи контролю вологості, яка базується на двох мікрохвильових вологомірах зерна - Hidronix Hydro Probe XT на вході зерна, а також на виході - мікрохвильовий вологомір А315-60 та комплектуючих запчастин (все разом далі - Обладнання), а Замовник зобов'язується прийняти Обладнання за видатковою накладною/актом прийому-передачі та оплатити його на умовах, передбачених даним Договором. Технічні характеристики, асортимент, кількість та ціна Обладнання, що поставляється за цим Договором погоджується Сторонами в Додатку № 1 "Технічні умови", який є його невід'ємною частиною.

Виконавець на умовах, викладених у даному Договорі, зобов'язується надати послуги (виконати роботи) з автоматизації технологічної схеми на базі зерносушарки виробництва Турція ADA KURUTMA 1132 шляхом монтажу Обладнання передбаченого в Додатку № 1 "Технічні умови" його тестового запуску з підписанням відповідного акту про введення в експлуатацію (далі - Послуги), а Замовник зобов'язується їх прийняти (підписати Акт наданих послуг) й своєчасно розрахуватися на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.2. Договору).

Сторони погодили, що даний Договір є змішаним (ч. 2 ст. 628 ЦК України), оскільки в ньому поєднуються елементи договору про надання послуг та договору поставки (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, загальна вартість даного Договору вказується в Додатку № 1 , який є його невід'ємною частиною.

Водночас відповідно до п. 2.2. Договору загальна сума Договору за Обладнання, що поставляється та Послуги становить 497 785,68 грн, в тому числі ПДВ.

Якщо інше не визначено окремою додатковою угодою між Сторонами, Замовник оплачує Послуги та поставку Обладнання на підставі даного Договору в порядку визначеному Додатком № 1 до нього (п. 2.3. Договору).

Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування відповідної суми на поточний рахунок Виконавця (п. 2.4. Договору).

Специфікація Обладнання та Послуг, їх вартість, строки надання та строки поставки вказуються сторонами в Додатку № 1 (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору, Поставка Обладнання здійснюється на умовах DDP ("Інкотермс - 2010") на склад Замовника за наступною адресою: с. Залінійне, Зачепилівський район, Харківська область.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов'язань за ним (п. 9.1. Договору).

25.09.2017 між сторонами також підписано Додаток № 1 "Технічні умови" до договору поставки обладнання та надання послуг № 25/09/2017-2 від 25.09.2017.

У вказаному Додатку сторонам обумовлено обладнання, що поставляється та послуги, що надаються, а також строки поставки, вартість Товару та послуг.

Так, відповідно до п. 1.1. Додатку № 1 сторонами визначено, що Замовник зобов'язаний здійснити оплату зазначеного у специфікації обладнання у наступному порядку:

40% від суми зазначеній в п. 15 специфікації протягом 3-х робочих днів з моменту підписання Договору. Лише після надходження грошових коштів на банківський рахунок Виконавця починається перебіг строку поставки;

60% від суми зазначеній в п. 15 специфікації протягом 2-х банківських днів після здійснення поставки Обладнання.

Відповідно до п. 15 Специфікації ціна товару, що поставляється становить 415785,68грн.

Також у Додатку № 1 до Договору Сторони узгодили, що строк поставки - 30 робочих днів з моменту здійснення оплати.

Як повідомляє позивач, на виконання умов Договору та в порядку, визначеному Додатком № 1, останнім здійснено попередню оплату за обладнання у сумі 207 892,84 грн (що становить 50% від 415 785,68 грн, тобто навіть на 10% більше, ніж узгоджено сторонами у Додатку № 1 до Договору), що підтверджується платіжним дорученням № 359 від 26.09.2017 (а.с. 15).

Відповідно до умов Додатку № 1, після отримання попередньої оплати відповідач (Виконавець) прийняв на себе зобов'язання протягом 30 робочих днів поставити обладнання позивачу (Замовнику) та ще протягом 15 календарних днів після поставки виконати роботи з автоматизації технологічної схеми на базі зерносушарки виробництва Турція ADA KURUTMA 1132.

Однак, як вказує позивач, Виконавець не здійснив поставку обладнання. Відповідач не надав докази, спростувати вказане.

У зв'язку з викладеними обставинами та з метою досудового врегулювання спору позивач 15.06.2018 звернувся до відповідача з претензією № 15/06/-18 про сплату неустойки у розмірі 453 206,74 грн та повернення попередньої оплати в сумі 207 892,84 грн. Також позивач у претензії просить вважати Договір розірваним з моменту завершення всіх розрахунків за договором (а.с. 16-17).

Вказана претензія отримана відповідачем (а.с. 17, зі звороту), однак залишена ним без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 2 статті 509, статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу і має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору господарський суд дійшов висновку, що такий Договір є змішаним, оскільки містить в собі елементи різних договорів, а саме договір підряду, так як передбачено виконання робіт з монтажу обладнання, та договір поставки, оскільки передбачено строки та порядок постачання такого обладнання.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором підряду, як передбачає ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної норми договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно загальних вимог виконання зобов'язань, які виникають у тому числі з договорів, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України).

Однією з умов належного виконання зобов'язання є виконання його у встановлений строк.

Частина перші ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу, зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

У правовідносинах підряду строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п. 5.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення надання послуг та/або поставки обладнання Виконавцем, усунення недоліків за гарантійними зобов'язаннями він сплачує Замовнику неустойку в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, а за прострочення надання послуг більше ніж 5 календарних днів штраф в розмірі 10% від вартості не наданих в строк послуг та/або вартості товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору, Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону (зокрема, завчасно попередити про будь-які зміни щодо виконання умов цього договору). У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Суд враховує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення відповідачем позивача про зазначені вище обставини.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав доказів поставки Обладнання у строки визначені Договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сторони під час укладання Договору передбачили, що у випадку прострочення надання послуг та/або поставки обладнання Виконавцем, усунення недоліків за гарантійними зобов'язаннями він сплачує Замовнику неустойку в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, а за прострочення надання послуг більше ніж 5 календарних днів штраф в розмірі 10% від вартості не наданих в строк послуг та/або вартості товару (п. 5.1. Договору).

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за неналежне виконання не грошового зобов'язання, та що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Як вже зазначено вище, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару, що не заперечується останнім, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 5.1. Договору неустойки.

Оскільки попередня оплата здійснена Замовником 26.09.2017, то Виконавець був зобов'язаний поставити товар протягом 30 робочих днів, тобто до 08.11.2017 включно. Строк прострочення, за який позивач нараховує неустойку з 09.11.2017 по 28.08.2018 на суму вартості непоставленого товару та ненаданих послуг (на 415 785,68 грн), сума якої складає 609 126,02 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок в частині стягнення неустойки, господарський суд вважає його є правильним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні витрати на суму 207 892,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України "Відповідальність за порушення грошового зобов'язання" боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, як свідчить із змісту статті 625 Цивільного кодексу України, якою керується позивач при нарахуванні вказаних сум, її норми застосовуються до грошових зобов'язань і не можуть бути застосовані до повернення попередньої оплати, оскільки таке повернення мало б бути вчинене відповідачем не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не приймав на себе виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних та нфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно із статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суд встановив, що всупереч статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами Договором не встановлено та їх стягнення не є предметом спору у даній справі, а тому підстав для стягнення 5006,52 грн як процентів за користування чужими грошовими коштами, суд також не знаходить.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 902/753/17.

Правова позиція про те, що стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі - продажу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 3-90гс14.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 5006,52 грн та 13 223,57 грн інфляційних нарахувань є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає задоволенню частково у сумі 817018, 86 грн, з яких 207 892,84 грн сума попередньої оплати та 609 126,02 грн сума неустойки. В іншій частині позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ" (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Московська, 206, ідентифікаційний код 31400411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "АгроЛенд" (51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Українська, 60, ідентифікаційний код 32998111) 207 892,84 грн суми попередньої оплати, 609 126,02 грн неустойки, а також 12255,28 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Українська, 60;

відповідачу за адресами:

1) 25006, м. Кропивницький, вул. Московська, 206;

2) 25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 79а.

Суддя                                                                       Л.С. Вавренюк