Рішення
від 28.01.2019 по справі 914/2133/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 Справа №914/2133/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Граніт» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисні технології» , м. Львів

про стягнення 133 314, 89 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Граніт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисні технології» про стягнення 133 314, 89 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2018 було відкрито провадження у справі № 914/2133/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 17.12.2018.

Представник позивача у судове засідання 17.12.2018 не з'явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача у судове засідання 17.12.2018 не з'явився, незважаючи на те, що був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалою суду від 17.12.2018 розгляд справи відкладено на 10.01.2019.

Представники сторін у судове засідання 10.01.2019 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Ухвалою суду від 10.01.2019 розгляд справи відкладено на 21.01.2019.

В судове засідання 21.01.2019 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по справі, повідомив про погашення основного боргу. Представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. Ухвалою суду від 21.01.2019 розгляд справи відкладено на 28.01.2019.

Представник позивача у судове засідання 28.01.2019 з'явився, через канцелярію суду подав заяву, у якій повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу, на підтвердження чого долучив платіжні доручення від 21.11.2018 № 1034, від 23.11.2018 № 1038, від 30.11.2018 № 1050 на загальну суму 116 899, 34 грн. Також, згідно заяви представник позивача повідомив, що позивач відмовляється від позовної вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 8 182, 95 грн, наслідки відмови від позову йому відомі та зрозумілі. В решті позовні вимоги підтримав та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 764, 90 грн, 3 % річних на суму 480, 41 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 987, 29 грн.

Представник відповідача у судове засідання 28.01.2019 не з'явився, причин неявки не повідомив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 28.01.2019 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АП Граніт» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисні технології» із вимогами про стягнення 116 899, 34 грн - основного боргу, 5 764, 90 грн - пені, 8 182, 95 грн - штрафу, 1 987, 29 грн - інфляційних втрат та 480, 41 грн - 3 % річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір купівлі-продажу щебеню від 01.09.2018 № 98, на виконання якого ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 216 899, 34 грн, згідно видаткової накладної від 25.09.2018 № 175.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив за поставлений товар суму в розмірі 100 000, 00 грн, згідно платіжних доручень від 11.10.2018 № 986 на суму 66 899, 34 грн та від 11.10.2018 № 990 на суму 33 100, 66 грн.

З метою мирного врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 08.11.2018 № 6 з вимогою про сплату 116 899, 34 грн заборгованості у семиденний строк з дня отримання претензії. Відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Згідно заяви від 24.01.2019, враховуючи повну оплату відповідачем основної заборгованості та для збереження добрих ділових відносин між сторонами, позивач відмовився від позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 8 182, 95 грн та просить стягнути з відповідача 5 764, 90 грн - пені, 1 987, 29 грн - інфляційних втрат та 480, 41 грн - 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Обставини справи встановлені судом.

Між сторонами у справі 01.09.2018 було укладено договір купівлі-продажу щебеню № 98 (надалі-договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу) щебінь різних фракцій та відсів (надалі - товар), згідно заявки покупця, на умові ціни франко - станція призначення, яку вказує покупець, а покупець зобов'язався оплатити поставлений товар, згідно рахунка на оплату товару, та прийняти товар на станції призначення.

Відповідно до п. 5.1. договору, покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар на станції призначення, яку вказує покупець, а також сплатити всі необхідні платежі пов'язані з прийняттям товару на станції, яку вказує покупець, відповідно до п. 6.1. даного договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець попередньо сплачує 50 % вартості товару, згідно рахунку на оплату товару, а інші 50 % вартості товару покупець сплачує в день отримання товару на станції призначення, яку вказує покупець.

Згідно видаткової накладної від 25.09.2018 № 175, позивач поставив відповідачу товар - щебінь гранітний фракції 5-20 мм на загальну суму 216 899, 34 грн та виставив рахунок на оплату від 21.09.2018 № 143.

В свою чергу, відповідач частково оплатив за поставлений товар 11.10.2018 суму в розмірі 100 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.10.2018 № 986 на суму 66 899, 34 грн та від 11.10.2018 № 990 на суму 33 100, 66 грн. Станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, неоплаченою відповідачем залишилася сума боргу в розмірі 116 899, 34 грн.

Внаслідок часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, позивач звертався до відповідача з претензією від 08.11.2018 № 6 з вимогою про оплату 116 899, 34 грн заборгованості у семиденний строк з дня отримання претензії. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав та суму заборгованості не сплатив.

Під час розгляду справи судом, відповідачем було погашено суму основного боргу у розмірі 116 899, 34 грн, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення від 21.11.2018 № 1034 на суму 51 899, 34 грн, від 23.11.2018 № 1038 на суму 35 000, 00 грн, від 30.11.2018 № 1050 на суму 30 000, 00 грн.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи представлені суду докази погашення відповідачем суми основного боргу, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення 116 899, 34 грн заборгованості.

Згідно положень ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки, згідно заяви від 24.01.2019 позивач відмовився від позовної вимоги щодо стягнення штрафу на суму 8 182, 95 грн зазначивши, що наслідки відмови від позову йому відомі та зрозумілі, суд дійшов висновку прийняти заяву позивача про відмову від позову в цій частині та закрити провадження у справі щодо стягнення штрафу в сумі 8 182, 95 грн.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно пункту 7.5. договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті, за поставлений товар, покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вказане нарахування проведено у відповідності до чинного законодавства, а нарахована сума пені за період з 26.09.2018 по 14.11.2018 в розмірі 5 764, 90 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, вважає його правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 480, 41 грн та інфляційних втрат на суму 1 987, 29 грн підлягають до задоволення.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не зявився, відзиву у справі не подав, позовні вимоги не заперечив.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу в процесі розгляду справи, відмову позивача від позовної вимоги про стягнення штрафу, з огляду на наведені обставини справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 764, 90 грн - пені, 1 987, 29 грн - інфляційних втрат та 480, 41 грн - 3 % річних.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем за подання даного позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 999, 73 грн, згідно платіжного доручення від 14.11.2018 № 950.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, ч. 3 ст. 130 ГПК України встановлено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи те, що позивач відмовився від стягнення штрафу в розмірі 8 182, 95 грн у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу та з метою збереження добрих ділових відносин між сторонами, про що зазначено позивачем у заяві від 24.01.2019, суд, враховуючи приписи ч. 3 ст. 130 ГПК України, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 246, 23 грн, яка пропорційна сумі задоволених позовних вимог з урахуванням суми штрафу, від якого відмовився відповідач.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи зазначене, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд дійшов висновку повернути позивачу з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1 753, 49 грн, яка пропорційна сумі заборгованості, сплаченої відповідачем на користь позивача в процесі розгляду даної справи, щодо якої закрито провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення штрафу в розмірі 8 182, 95 грн.

2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 116 899, 34 грн та штрафу в розмірі 8 182, 95 грн - закрити.

3. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисні технології» (79054, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39073406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Граніт» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 1, код ЄДРПОУ 41442238) суму в розмірі 8 478, 83 грн, з яких:

- 5 764, 90 грн пені;

- 1 987, 29 грн інфляційних втрат;

- 480, 41 грн 3% річних;

- 246, 23 грн судового збору .

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АП Граніт» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 1, код ЄДРПОУ 41442238) з Державного бюджету України 1 753, 49 грн судового збору, про що винести відповідну ухвалу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 01.02.2019.

Суддя Манюк П.Т.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення28.01.2019
Оприлюднено01.02.2019
Номер документу79544900
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/2133/18

Ухвала від 11.03.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

Рішення від 28.01.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

Ухвала від 21.01.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

Ухвала від 10.01.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

Ухвала від 17.12.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

Ухвала від 20.11.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні