Рішення

від 01.02.2019 по справі 916/934/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/934/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тодорові А.М.

за участю представників сторін:

від прокурора: Радянський О.Ю. за посвідченням;

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідачів: 1. ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради: не з'явився;

2. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ Братішка» : не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до відповідачів ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ Братішка» в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди комунального майна - берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16а в районі 16 станції Великого ОСОБА_4, укладений 30.05.2016р. між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 30.05.2016р. №05/с-16.

- зобов'язати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисну споруду споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16а в районі 16 станції Великого ОСОБА_4.

12.06.2017р. за вх.суду№2-3167 прокурор звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову в якій просить:

- визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-2016, укладений 30.05.2016р. між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» ;

- зобов'язати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16а в районі 16 станції Великого ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-16 від 30.05.2016р., укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 є удаваним та вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди комунального майна.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2017р. (суддя Петренко Н.Д.) порушено провадження у справі № 916/934/17 та справу призначено до розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2017р. (суддя Петренко Н.Д.) у позові Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.09.2018р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. та рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017р. у справі №916/934/17 скасовано, справу №916/934/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2018р., справу №916/934/17 передано на розгляд судді Степанової Л.В.

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. прийнято до провадження справу №916/934/17, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.10.2018р. о 12:20.

23.10.2018р., в режимі електронної пошти та поштою представник відповідача ТОВ „Братішка» звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні від 23.10.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 15.11.2018р. о 11:10, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання на 15.11.2018р. о 11:10.

15.11.2018р. в режимі електронної пошти та поштою представник відповідача ТОВ „Братішка» звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні від 15.11.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2018р. о 10:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання на 06.12.2018р. о 10:40.

21.11.2018р. за вх.суду№24070/18 відповідач ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернувся до суду з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні від 06.12.2018р. о 10:40 було оголошено перерву по 06.12.2018р. о 11:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.

В підготовчому засіданні представник відповідача ТОВ „Братішка» звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

В підготовчому засіданні від 06.12.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 26.12.2018р. о 11:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання на 26.12.2018р. о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовчому засіданні від 26.12.2018р. оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.01.2019р. о 10:00.

02.01.2019р. за вх.суду№68/19 представник відповідача ТОВ „Братішка» звернувся до суду з усним клопотанням про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача, розгляд і задоволення клопотання про витребування доказів та оголошення перерви у судовому засіданні.

02.01.2019р. за вх.суду№115/19 представник відповідача ТОВ „Братішка» надав до суду відзив на позовну заяву.

02.01.2019р. за вх.суду№2-13/19 представник відповідача ТОВ „Братішка» звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів.

08.01.2019р. за вх.суду№2-72/19 від адвоката ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ Братішка» ОСОБА_5 надійшло до суду клопотання про участь у судовому засіданні призначеному на 08.01.2019р. о 10:00 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ Братішка» ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні призначеному на 08.01.2019р. о 10:00 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні від 08.01.2019р. частково задоволено клопотання відповідача ТОВ „Братішка» про витребування доказів та витребувано у Одеської міської ради докази того, що берегозахисна руда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена у м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом 16 та № 16-а в районі 16-ї станції Великого фонтану є нерухомим майном та докази того, що берегозахисна руда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена у м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом 16 та № 16-а в районі 16-ї станції Великого фонтану належить до комунальної власності.

В судовому засіданні від 08.01.2019р. було оголошено перерву по 15.01.2019р. о 10:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 15.01.2019р. о 10:00.

В судовому засіданні від 15.01.2019р. представник відповідача ТОВ „Братішка» звернувся до суду з клопотанням про приєднання письмових доказів.

В судовому засіданні від 15.01.2019р. було оголошено перерву по 01.02.2019р. о 11:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.

22.01.2019р. за вх.суду№1280/19 позивач надав до суду пояснення та витребувані ухвалою суду від 08.01.2019р. документи.

25.01.2019р. за вх.суду№1527/19 представник відповідача ТОВ „Братішка» звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання.

25.01.2019р. за вх.суду№2-384/19 представник відповідача ТОВ „Братішка» звернувся до суду з клопотанням про призначення будівельно-технічної експертизи проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Суд, розглянувши клопотання ТОВ „Братішка» про призначення будівельно-технічної експертизи, відмовляє у її задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. було закрито підготовче провадження у справі №916/934/17 та справу призначено до розгляду по суті на 08.01.2019р. о 10:00.

В судовому засіданні від 08.01.2019р. було оголошено про початок розгляду справи по суті про що зазначено в ухвалі суду від 08.01.2019р.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення будівельно-технічної експертизи вже після початку розгляду справи по суті, що є порушенням вимог ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено розгляд клопотань про призначення експертизи на стадії підготовчого провадження у підготовчих засіданнях.

В судовому засіданні від 01.02.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/934/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує прокурор, 30.05.2016р. між ОСОБА_2 інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога" укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-16 (далі договір) відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку

курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для

підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4.

Пунктом 2.4.1. договору встановлено, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Братішка" має право користуватися берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4 та надавати послуги оздоровчо-пляжного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1 затверджених Одеською міською радою, у тому числі надання послуг літнього кафе, протягом строку, на який він укладений. Згідно з п. 6.2. строк дії договору складає 10 років та є чинним до 30.05.2026р., у разі не припинення його у достроковому порядку передбаченому п. 2.2.3. У п. 1.5. договору зазначено, що берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста ОСОБА_1, а підприємцю надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

Прокурор зазначає, що укладений між відповідачами договір є удаваним та вчинений для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди комунального майна. Договір оренди комунального майна, укладений сторонами шляхом підписання удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 05/с-16, підлягає визнанню недійсним. Як зазначено у договорі сторони погодили, що його предметом є користування ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Братішка" комунальним майном - берегозахисною спорудою. Вказана берегозахисна споруда обліковується на балансі ОСОБА_2 інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на підставі розпорядження Одеської обласної ради №62/р-96 від 17.09.1996р. Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради та рішення Одеської міської ради №552 від 13.12.1996р. Про прийняття до комунальної власності міста майна Одеського протизсувного управління .

Прокурор стверджує, що фактично договір про співробітництво та організацію взаємовідносин є удаваним правочином, оскільки його умови не відповідають установленим ст. 1130 Цивільного кодексу України в частині предмету договору про спільну діяльність, а приховує договір оренди вказаного об'єкту нерухомості, оскільки передається підприємцю для здійснення підприємницької діяльності та містить істотні умови договору оренди, зокрема: об'єкт оренди (п. п. 1.1., 1.2. договору), термін на який укладається договір оренди (п. 6.2. договору), його страхування (п. 2.3.8. договору), а тому правовідносини, що виникли між сторонами повинні регулюватись Законами України Про місцеве самоврядування України та Про оренду державного та комунального майна . Разом з цим, відповідно до ст. ст. 2, 5, 11, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ст. 25, ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , передача комунального майна у користування може здійснюватися виключно на підставі рішень сесії ради, з обов'язковим проведенням оцінки майна, що передається в користування. Крім цього, розпорядженням Одеського міського голови №1310-01р від 11.12.1999р. затверджено Порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю, яким передбачено обов'язковість конкурсної процедури передачі в оренду комунального майна. Однак Одеською міською радою рішення про передачу в користування ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Братішка" берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4 не приймалось, відповідні повноваження щодо укладання таких договорів ОСОБА_2 інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не делегувались. Положенням про ОСОБА_2 інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 №384-VІ (далі Положення), також до повноважень ОСОБА_2 не віднесено питання про передачу комунального майна територіальної громади міста ОСОБА_1, яке перебуває на балансі ОСОБА_2. Відповідно до п. 2.1.5. Положення, ОСОБА_2 має право залучати на договірних засадах кошти та матеріальні ресурси суб'єктів підприємницької діяльності для ремонту та реконструкції об'єктів берегозахисного комплексу узбережжя стосується лише об'єктів, які вже перебувають у користуванні відповідних суб'єктів.

Прокурор вказує, що в порушення норм Законів України Про оренду державного та комунального майна та Про місцеве самоврядування в Україні берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4, що перебуває у комунальній власності м. Одеси, передана у користування ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Братішка" без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки майна та проведення конкурсної процедури. Вказані обставини відповідно до ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання вчиненого правочину недійсним та зобов'язання повернути берегозахисну спору до комунальної власності м. Одеси.

В обґрунтування повноважень на звернення до суду з даним позовом прокурор зазначає, що відповідно до ст.2 ГПК України у випадках, встановлених законом, передбачає, що прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Але інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів. Таким чином, регулювання відносин оренди комунального майна з порушенням законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на комунальне майно та тягне нераціональне його використання. Відповідно до ч. 6 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Враховуючи, що Одеська міська рада, яка відповідно до вимог чинного законодавства є розпорядником спірного нерухомого майна, не вжила жодних заходів щодо визнання недійним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 укладеного 17.08.2016 між ОСОБА_2 інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога" та повернення до комунальної власності м. Одеси спірного нерухомого майна, виникла необхідність представництва прокуратурою Одеської області в суді інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Враховуючи викладене, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-2016, укладений 30.05.2016р. між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» та зобов'язати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16а в районі 16 станції Великого ОСОБА_4.

Позивач в своїх поясненнях зазначає, що згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 17.09.1996 р. №62/р-96 Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради , на підставі акту приймання-передачі від 01.01.1997р. та відповідно до рішення Одеського міськвиконкому О приеме в коммунальную собственность имущества Одесского противооползневого управлення від 13.12.1996р. №552 у комунальну власність Одеської міської ради було передано всю матеріально-технічну базу, у тому числі берегозахисні інженерні споруди. Берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16а в районі 16 станції Великого ОСОБА_4, є берегозахисною інженерною спорудою, яка, серед інших, була споруджена відповідно до проектних завдань на протизсувні заходи другої черги протизсувних споруд. Замовником зазначених проектних робіт у 1966 р. виступало Одеське обласне протизсувне управління, яке в середині 90-х рр. було ліквідовано, після чого Одеською міською радою було прийняте рішення про створення управління інженерного захисту території міста, яке в 2002р. було реорганізовано в управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. Виконавцем вказаних проектних завдань на протизсувні заходи була Одеська філія Державного республіканського інституту по проектуванню комунальних споруд міст України, УКРГІПРОКОМУНБУД . Отже, вказані споруди відносяться до берегозахисних відповідно до діючих державних будівельних норм ДБН 1.1-24:2009 Захист від небезпечних геологічних процесів , де у розділі 6 міститься вичерпна класифікація берегозахисних споруд.

Як вказує позивач, відповідно до п. 2.1.3 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007р. №1133-V, берегозахисними спорудами у вигляді штучних пляжів є: Ланжерон - від буни СРЗ до траверса № 5, 1 черга ПЗС /від території ВАТ Одеський судноремонтний завод № 2 до зовнішнього водовипуску Лермонтовської штольні „Жовтий Камінь» ; Отрада - від траверса № 5 до траверса № 7 - 1 черга ПЗС /від Лермонтовської штольні до Чорноморського яхт - клубу/; Дельфін - від траверса № 9 до траверса № 14-а, 1 черга ПЗС, /від Чорноморського яхт-клубу до території представництва Одеської облради/; Аркадія - від траверса №18,-1 черга ПЗС до траверса №3,-2 черга ПЗС, / від траверса № 18 до території яхт-клубу „Посейдон» на Великому ОСОБА_4/; Чайка - від траверса №6,-2 черга ПЗС до траверса №7,-2 черга ПЗС, /до пляжу „Для інвалідів» /; Для інвалідів - від траверса № 7 до траверса № 7-а, - 2 черга ПЗС; Курортний - від траверса № 7-а до траверса № 14,-2 черга ПЗС, /від пляжу „Для інвалідів» до 16 ст. В. Фонтану/; Золотий Берег - від траверса № 14,-2 черга ПЗС до траверса № 17, 2 черга ПЗС, /від пішохідного спуску з пров. Амбулаторного до глибоководного випуску зливових вод/; Великофонтанський - від траверса № 17,-2 черга ПЗС до траверсу № 18-а, - 2 черга ПЗС /район провулка „Маяковий» /; Монастирський - від трайерса № 1,-3 черга ПЗС до траверса №3,-3 черга ПЗС /від берегозахисних споруд до мису ОСОБА_4, причалу гідротехнічної бази берегоукріплювальних робіт/; Дача Ковалевского - від території порту-укриття до провулку 2-й Приморський; Чорноморка - від території аматорського причалу № 129 (провулок 2- й Приморський) до північних огороджувальних берегозахисних споруд житлового масиву Совиньон . Так, у п. 1.3 вищевказаних правил міститься визначення пляжу як сформованого природою або штучно створеного об'єкту, призначеного, з одного боку - для масового купання людей (ділянка акваторії, обмежена з боку відкритого моря знаками зони купання з прилеглою до неї ділянкою берегової території, складеної з пляжного матеріалу), з іншого боку, це активні берегозахисні споруди у складі, протизсувних і протиобвальних заходів на ділянках, де основи схилів розміщені на контактах з водним дзеркалом моря, для захисту корінних берегів, стабілізації зсувних схилів, розширення або збереження існуючих пляжів та мають обмежений режим використання.

Позивач зазначає, що п. 1.3 спірного договору сторони погодили, що ТОВ "Братішка" бере зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди. Пунктами 1.5, 2.4.1 спірного договору передбачено, що ТОВ "Братішка" має право користуватися берегозахисною спорудою, надавати послуги платного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, в тому числі надання послуг літнього кафе. Таким чином так званим вкладом ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради у спільну діяльність за змістом спірного договору є надання у користування належної територіальній громаді міста ОСОБА_1 берегозахисної споруди, у той час, як ТОВ "Братішка" має право самостійно господарювати на зазначеній берегозахисній споруді, робити на ній реконструкцію та капітальний ремонт, надавати платні послуги третім особам.

Крім того в договорі про співробітництво та організацію взаємовідносин від 30.05.2016р. №05/с-16 відсутні вказані істотні умови договору про спільну діяльність: відсутнє визначення спільних дій або ведення спільних справ сторін, в той же час наявні взаємні права і обов'язки у розділі 2 договору, відсутня умова участі сторін у результатах спільних дій, а також відсутнє визначення самих результатів спільних дій, на які має бути спрямований договір про спільну діяльність; відсутні умови покриття витрат і збитків учасників у процесі здійснення спільних дій. За умовами спірного договору управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради передало ТОВ "Братішка" у користування берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4.

Позивач зазначає, що п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору встановлено обов'язок ТОВ "Братішка" до 01.10.2016р. за власні кошти здійснити відповідні ремонтні роботи та роботи з благоустрою прилеглої території, своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди. Пунктом 2.3.8. договору передбачено обов'язок ТОВ "Братішка" протягом місяця після укладання договору укласти договори страхування майна (підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4) та постійно поновлювати вказані договори страхування. Таким чином, спірний договір від 30.05.2016 р. №05/с-16 містить істотні умови договору оренди стосовно права користування об'єктом комунального манна, його страхуванням, а також проведенням поточного та капітального ремонтів.

Позивач стверджує, що умови спірного договору про спільну діяльність свідчать про наявність між відповідачами зобов'язальних правовідносин за договором, який за своєю правовою природою є договором оренди берегозахисної споруди, що є власністю територіальної громади міста ОСОБА_1. На думку Одеської міської ради, спірний договір оренди комунального майна, укладено з порушенням встановлених чинним законодавством України вимог, встановлених для договорів оренди комунального майна у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним.

Позивач зазначає, що Одеською міською радою не було прийнято рішення про передачу у користування ТОВ "Пасажирська канатна дорога" спірної берегозахисної споруди, а також на те, що конкурс на право укладання оренди даного об'єкту проведено не було; в ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради відсутні повноваження на укладання договорів оренди комунального майна.

Також позивач підтримує і позовні вимоги прокурора про зобов'язання відповідача ТОВ "Братішка" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисні споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради позовні вимоги визнає та зазначає, що предметом оскарження в даному випадку є договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-16 від 30.05.2016р., відповідно до якого ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (надалі ОСОБА_2), з одного боку, а ТОВ "Братішка", з іншого боку, зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря м. Одеси і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4. Берегозахисна споруда у підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4 є берегозахисною спорудою, яка була споруджена до проектних завдань на протизсувні заходи другої черги протизсувних споруд (ділянка від пляжу Аркадія до мису Великий ОСОБА_4 морських берегозахисних споруд. Замовником зазначених проектних робіт у 1966 році виступало Одеське обласне протизсувне управління, яке в середині 90-х років було ліквідовано, внаслідок чого Одеською міською радою було прийняте рішення про створення управління інженерного захисту території міста. Виконавцем вказаних проектних завдань на протизсувні заходи була Одеська філія Державного республіканського інституту по проектуванню комунальних споруд міст України УКРГІППРОКОМУНБУД . У відповідності до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 17 вересня 1996 року №62/р-96 Одеським обласним протизсувним управлінням відповідно до акту приймання-передачі від 01.01.1997р. було передано усю матеріально-технічну базу на баланс управління капітального будівництва міського виконавчого комітету. В результаті цього розпорядженням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №62р від 24.01.1997р. на виконання рішення Одеського міськвиконкому №552 від 13.12.1996р. Про прийняття до комунальної власності міста майна протизсувного управління , управлінням капітального будівництва міськвиконкому було передано на баланс управління інженерного захисту території міста матеріально-технічну базу Одеського обласного протизсувного управління у склад якого входили берегозахисні споруди, у тому числі й штучні піщані пляжі міста ОСОБА_1. У 2002 році Одеською міською радою було прийнято рішення про реорганізацію управління інженерного захисту території міста в управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради відповідно до вимог цивільного та господарського кодексів України укладались договори про співробітництво та організацію взаємовідносин. Прокуратурою області було витребувано з ОСОБА_2 інформацію щодо укладених договорів, на думку прокуратури області данні договори є удаваними, а саме приховують інший договір, а саме договір оренди.

Відповідач ТОВ "Братішка" проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що для того, щоб мати право звертатися до суду з позовом прокуратура Одеської області мала б для початку обґрунтувати наявність повноважень, а саме прокуратурою не надано доказів повідомлення Одеської міської ради про намір звернутись до суду в їх інтересах. В матеріалах справи наявна копія листа прокуратури Одеської області від 14.04.2017р. за вихідним № 05/1-698вих17 щодо повідомлення ОМР про підготовлення позовних заяв в інтересах держави в особі ОМР до певної кількості різних ФОП, ПП та ТОВ про визнання недійсними договорів про співробітництво та організацію взаємовідносин. Однак, на зазначеному листі відсутні будь-які відмітки про отримання Одеською міською радою зазначеного листа. Також прокурором не наданий будь-який доказ про направлення зазначеного листа Одеській міській раді засобами поштового зв'язку або будь- іншого зв'язку. Таким чином, прокурор в силу приписів ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру не мав право звертатись до суду із зазначеним позовом до того, як повідомив Одеську міську про намір звернутись до суду за захистом їх прав.

Щодо недійсності спірного договору, відповідач вказує, що спірний договір був укладений з додержанням усіх вимог, необхідних для його дійсності. Прокурор не надав до суду доказів того, що вказана берегозахисна споруда вибула з володіння територіальної громади та зайнята ТОВ Братішка . ТОВ Братішка на виконання умов договору було вжито заходів щодо збереження зазначеної берегозахисної споруди у належному технічному стані, створені умови для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса. Проте виконання умов договору - не є предметом позовної заяви, спір виник щодо правової природи договору. З огляду на зміст правовідносин, які випливають із даного договору, вказаний договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, виникають з: договорів підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції «берегозахисної споруди і системи водовідведення); договорів про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані). Вказаним спростовується позиція прокурора щодо визначення правової природи спірного договору як лише договору про спільну діяльність та його невідповідність установленим вимогам ст. 1130 ЦК України. Отже, зміст договору відповідає вимогам ЦК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачає виконання вимоги щодо дійсності правочину, передбаченої ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Як зазначає відповідач ТОВ Братішка також є необґрунтованими та безпідставними твердження прокурора про удаваність спірного договору та вчинення його сторонами для приховання договору оренди комунального майна. Прокурором не доведено наявності у сторін спірного договору мети встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені договором. Сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду та договорів про спільну діяльність. Одним із доводів прокурора є те, що спірний договір про співробітництво нібито містить істотні умови договору оренди: об'єкт оренди, термін дії договору та зобов'язання здійснення страхування об'єкту оренди. Однак спірний договір не містить істотних умов договору оренди згідно ст. 284 ГК України та ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Щодо повноважень ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку Узбережжя Одеської міської ради, відповідач ТОВ Братішка вказує, що завдання, функції та права ОСОБА_2 визначені відповідним Положенням, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. №384-VІ. Відповідно до п. 1.2 Положення, ОСОБА_2 є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в органах державного казначейства України. Положенням про ОСОБА_2, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. №384-VІ, визначено, зокрема, що ОСОБА_2 контролює у межах своїх повноважень діяльність підприємств та організацій усіх форм власності відносно забезпечення належного утримання, ефективної експлуатації території узбережжя та її інженерної інфраструктури, відповідно до вимог чинного законодавства та актів місцевого самоврядування (пункт 2.1.3); виступає замовником всіх робіт, пов'язаних з інженерними мережами, шляховими роботами, водовідведенням та водопостачанням, енергозабезпеченням, будівництвом чи реконструкцією споруд інженерного захисту на території узбережжя (пункт 2.1.4); залучає на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій і підприємств, незалежно від форми власності, та суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які експлуатують чи використовують берегову зону, для часткової або повної їх участі в реконструкції, ремонтно-поновлювальних роботах на об'єктах берегозахисного комплексу узбережжя (пункт 2.1.5). Пунктом 4.2.6 Положення передбачено, що начальник ОСОБА_2 укладає договори відповідно до чинного законодавства України у межах своєї компетенції. Крім цього, ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради договір був укладений за погодженням з виконавчим комітетом Одеської міської ради, а саме із заступником міського голови, згідно розподілу обов'язків. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_2 володіло необхідним обсягом цивільної дієздатності при укладанні спірного договору, що передбачає виконання вимоги дійсності правочину, передбаченої ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Щодо вимоги про повернення берегозахисних споруд, відповідач ТОВ Братішка вказує, що як вбачається з позову, зазначена вимога заявлена прокурором в інтересах Одеської міської ради та спірне майно прокурор просить повернути Одеській міській раді. Однак, не зважаючи на це, прокурор надає довідку ОСОБА_2 від 03.02.2017р. про те, спірне майно є комунальною власністю м. Одеси та перебуває на балансі ОСОБА_2. Крім того спірне майно не передавалось ТОВ Братішка за актом прийому - передачі.

В своїх поясненнях на відзив відповідача ТОВ Братішка прокурор зазначає, що у відзиві на позов відповідач зазначає, що прокурором при зверненні до суду не дотримані приписи ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не повідомлено Одеську міську раду про звернення до суду. Разом із тим вказане твердження спростовується матеріалами справи та поясненнями представника Одеської міської ради, який підтверджує отримання повідомлення про звернення прокурора до суду із вказаним позовом до його подачі. Окрім того, в матеріалах справи міститься цінний лист з описом вкладень, з якого вбачається, що прокурором на адресу Одеської міської ради було направлено копію позовної заяви з додатками, в яких міститься вказаний лист ще до звернення до суду. Крім того, момент та порядок вручення вищевказаного повідомлення діючим законодавством не регламентований. Також у своєму відзиві відповідач зазначає, що спірний договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, зокрема: договорів підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і системи водовідведення), договорів про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в. м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані).

Як вказує прокурор, що відповідач безпідставно не врахував, що спірний договір фактично є договором оренди комунального майна, укладеним сторонами шляхом підписання удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин з огляду на наступне. Як зазначено вище у договорі сторони погодили, що його предметом є користування ТОВ Братішка комунальним майном - берегозахисною спорудою. Вказана берегозахисна споруда обліковується на балансі ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на підставі розпорядження Одеської обласної ради №62/р-96 від 17.09.1996р. Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради та рішення Одеської міської ради №552 від 13.12.1996 Про прийняття до комунальної власності міста майна Одеського протизсувного управління . Фактично договір про співробітництво та організацію взаємовідносин є удаваним правочином, оскільки його умови не відповідають установленим ст. 1130 ЦК України в частині предмету договору про спільну діяльність, а приховує договір оренди вказаного об'єкту нерухомості, оскільки містить істотні умови договору оренди, зокрема: об'єкт оренди (п. п. 1.1., 1.2. Договору), термін на який укладається договір оренди (п. 6.2. Договору), а тому правовідносини, що виникли між сторонами повинні регулюватись Законами України Про місцеве самоврядування України та Про оренду державного та комунального майна .

Під час нового розгляду справи відповідачем ТОВ Братішка був наданий відзив на позов в порядку ст. 165 ГПК України в якому відповідач ТОВ Братішка проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджують, що берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена у м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 16 та № 16-а в районі 16-ї станції Великого фонтану належить, відноситься, включена до реєстру та являється об'єктом нерухомого майна, належить, знаходиться, відноситься, включена (передана та прийнята) до переліку об'єктів комунальної власності Одеської міської ради на підставі відповідного рішення Одеської міської ради (за актом приймання-передачі), розташована і знаходиться на земельній ділянці, яка має відповідний кадастровий номер, цільове призначення, адресу, площу, інформація про об'єкт внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, передана і знаходиться у фактичному користуванні ТОВ Братішка , інші особи обмежені і позбавлені можливості користуватися вказаним об'єктом, які особи фактично користуються вказаним об'єктом, на вказаний об'єкт КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради оформлявся та видавався технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради проводило обстеження вказаного об'єкту, КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради проводило оцінку вказаного об'єкту та оформляло звіт про оцінку, КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради існує та заведено інвентарну справу вказаного об'єкту.

Відповідач ТОВ Братішка вказує, що позовна заява, яка знаходиться в матеріалах справи не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, є не обґрунтованою, не підтверджена залежними письмовими доказами. Прокурор звернувся до суду в інтересах Одеської міської ради, з порушенням та не дотриманням вимог ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру . Прокурором, який звернувся до суду в інтересах Одеської міської ради не вірно визначено учасників - позивача та відповідачів по даній справі. До участі в справі не залучено власника земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, який є предметом оспорюваного договору. В прохальній частині позовної заяви не зазначено підставу для визнання оспорюваного правочину недійсним. Прокурор, який звернувся до суду в інтересах Одеської міської ради, стверджує що оспорюваний правочин (договір про співробітництво) порушує інтереси держави, однак до участі в справі не залучено жодний із державних органів. Прокурор, який звернувся до суду в інтересах Одеської міської ради, стверджує що оспорюваний правочин порушує інтереси держави, однак позовна заява подана в інтересах Одеської міської ради - яка є органом місцевого самоврядування, і не державним органом. Прокурором, який звернувся до суду в інтересах Одеської міської ради, не доведено належними доказами факт використання, в тому числі саме і лише (тільки, виключно) ТОВ Братішка вказаного об'єкту для здійснення господарської діяльності. Прокурором, який звернувся до суду в інтересах Одеської міської ради, подав до матеріалів справи не належні і недопустимі докази. На сазану обставину також звернув увагу Верховний Суд України в Постанові від 19.09.2018р.

Враховуючи викладене, відповідач ТОВ Братішка просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-2016, укладеного 17.08.2016р. між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Пасажирська канатна дорога" слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом першим ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатись до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною першою ст.2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч.2 ст.29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів, зокрема, органів місцевого самоврядування.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи прокуратури України, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, в якості обґрунтування подання прокурором даного позову для представництва інтересів держави в особі представницького органу територіальної громади міста - Одеської міської ради, прокурор вказує на невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, що, як наслідок, порушує права територіальної громади міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради.

Судом встановлено, що 30.05.2016р. між відповідачами було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-16 відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до змісту прав і обов'язків сторін договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 30.05.2016р. №05/с-16, відповідач ТОВ Братішка на підставі спірного договору фактично отримав право користування комунальним майном - берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4, з правом надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу (п. 2.4.1 договору).

Крім того, за умовами спірного договору відповідач ТОВ Братішка взяло на себе зобов'язання виконати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди; після створення пляжу нести відповідальність за безпеку життя і здоров'я відпочиваючих та інших осіб, які перебувають на території берегозахисної споруди (пункти 1.3, 2.3.9).

Враховуючи викладені умови договору від 30.05.2016р. №05/с-16 суд зазначає, що є помилковими доводи відповідачів про наявність у договорі, що оспорюється, елементів договору підряду та договору про спільну діяльність з огляду на таке.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України підрядні роботи виконуються підрядником за плату, а підрядник не набуває права користування об'єктом договору, тоді як відповідно до умов договору відповідачу ТОВ Братішка було передано саме в користування берегозахисну споруду, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради.

При цьому умови договору, згідно з якими відповідач ТОВ Братішка взяло на себе зобов'язання виконати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди, підпадають під ознаки ремонту орендарем об'єкта оренди, що врегульовано статтею 776 Цивільного кодексу України та статтею 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Доводи відповідача ТОВ Братішка про наявність в оспорюваному правочині ознак договору про спільну діяльність не узгоджуються з вимогами ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України про укладення такого виду цивільно-правових договорів для здійснення його сторонами спільних дій для досягнення спільної мети, яка не суперечить закону, оскільки за умовами оспорюваного договору відповідач ОСОБА_2 як балансоутримувач, до обов'язків якого входить підтримання спірної берегозахисної споруди у належному технічному стані, фактично передав її в користування відповідачу ТОВ Братішка всупереч законодавчій забороні згідно з ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Правочин, який вчинено сторонами, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) нерухомого комунального майна, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 235 Цивільного кодексу України в разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, врегульовані положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Одеська міська рада в силу статті 12 Земельного кодексу України уповноважена державою на розпорядження землями територіальної громади міста ОСОБА_1 та здійснює від імені та в інтересах територіальної громади міста ОСОБА_1 правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі з правом передання об'єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам на підставі частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Спірним договором фактично відповідачем ОСОБА_2 було передано в користування відповідача ТОВ Братішка об'єкт комунальної власності, хоча за законодавством України така правомочність належить лише власнику - територіальній громаді, від імені та в інтересах якої діє позивач (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Отже, всупереч наведеним вимогам спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, укладений неуповноваженою особою.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єкт спірного договору - берегозахисна споруда взагалі не може бути об'єктом оренди.

Отже, договір про співробітництво та організацію взаємовідносин від 30.05.2016р. №05/с-16 укладено між відповідачами як удаваний правочин, без додержання загальних вимог щодо дійсності правочину, який сторони мали на увазі (частини 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України), що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова думка викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018р. по справі №916/933/17.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-2016, укладеного 30.05.2016р. між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ Братішка , обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Братішка повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисні споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4, слід зазначити наступне.

Суд зазначає, що актом обстеження берегозахисних споруд від 31.10.2018р. який був наданий відповідачем ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, встановлено, що при обстеженні берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4 зафіксовано відсутність будь-яких конструкцій на вказаній ділянці пляжу.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ Братішка не веде свою підприємницьку діяльність на берегозахисній споруді у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4.

Крім того зазначене майно відповідачу ТОВ Братішка не передавалося у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора про зобов'язання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Братішка повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисні споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщенні в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї ст. Великого ОСОБА_4 необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини Серявін проти України від 10.02.2010р.).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню в частині визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-2016, укладений 30.05.2016р. між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ Братішка , в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Братішка звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16а в районі 16 станції Великого ОСОБА_4, судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (відповідачів).

Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги частково, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1600,00грн. підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам з відповідачів у рівних частинах.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3520,00грн. та за розгляд касаційної скарги у розмірі 3840,00грн. покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до відповідачів ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Братішка про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-2016, укладений 30.05.2016р. між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18, код ЄДРПОУ 24760454) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» (68800, Одеська область, м. Рені, вул. 28 Червня, 134, код ЄДРПОУ 40506068).

3. В частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» (68800, Одеська область, м. Рені, вул. 28 Червня, 134, код ЄДРПОУ 40506068) звільнити та повернути на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа,1) комунальне майно - берегозахисну споруду споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16а в районі 16 станції Великого ОСОБА_4 - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18, код ЄДРПОУ 24760454) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3, код ЄДРПОУ 03528552) 800/вісімсот/грн. судового збору за подання позовної заяви, 1760/одна тисяча сімсот шістдесят/грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 1920/одна тисяча дев'ятсот двадцять/грн. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Братішка» (68800, Одеська область, м. Рені, вул. 28 Червня, 134, код ЄДРПОУ 40506068) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3, код ЄДРПОУ 03528552) 800/вісімсот/грн. судового збору за подання позовної заяви, 1760/одна тисяча сімсот шістдесят/грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 1920/одна тисяча дев'ятсот двадцять/грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

6. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00грн. покласти на Прокуратуру Одеської області.

Повне рішення буде складено 01 лютого 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова