Рішення

від 01.02.2019 по справі 922/3256/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3256/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТР", м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин", м. Люботин про стягнення 29636,60 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТР", м. Луцьк звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин", м. Люботин про стягнення з відповідача 27118,02 грн. заборгованості, 1899,25 грн. пені, 158,33 грн. 3% річних та 461,00 грн. інфляційних за договором поставки № 37/2030 від 20 липня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2018 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТР", м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин, м. Люботин про стягнення 29636,60 грн. було залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій документів.

14 грудня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТР" було усунено недоліки шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 грудня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3256/18; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 09 січня 2019 року на 12:30 годин та про розгляд справи повідомлено сторін.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 09 січня 2019 року суд починає розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 09 січня 2019 року на підставі частини 1 статті 252, частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 29 січня 2019 року до 10:40 годин.

Протокольною ухвалою від 29 січня 2019 року на підставі частини 1 статті 252, частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 01 лютого 2019 року до 10:40 годин.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштових відправлень та повністю узгоджується з приписами пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Станом на 01 лютого 2019 року відповідач передбаченим статтею 251 Господарського процесуального кодексу України правом на надання відзиву на позовну заяву - не скористався, заперечення проти позову не навів.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТР" (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин" (відповідачем, покупцем) був укладений договір поставки №37/2020.

Згідно пункту 1.1. договору поставки № 37/2020 у відповідності з цим договором продавець передає у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар в кількості, асортименті та по цінах згідно з Додатками до цього договору, які є невід'ємною його частиною та оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2. договору поставки від 20 липня 2018 року під додатками до цього договору розуміється накладна та/або товарно-транспортна накладна, що видається продавцем або зміни до договору, які належно підписані стронами цього договору.

Згідно пункту 3.2. договору поставки № 37/2020 кількість кожної окремої партії товару встановлюється згідно кількості, вказаної в видатковій накладній продавця. Загальна кількість товару за договором встановлюється шляхом складання кількості товару, відвантаженого покупцю згідно з видатковими накладними, зменшеними на кількості одиниць, яка вказана в скоригованих накладних в разі повернення товару.

Матеріали справи свідчать про те, що 07 вересня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТР" була поставлена продукція згідно товарно-транспортної накладної № ЛУ-599980648024 на суму 27118,02 грн. у свою чергу відповідач прийняв вказану продукцію. Також Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин" видано податкову накладну.

Пунктом 5.3 договору поставки від 20 липня 2018 року встановлено, що термін розрахунку складає 14 календарних днів з моменту отримання товару. Проте, відповідач на даний час не здійснив оплату за поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТР" товар на підставі видаткової накладної № ЛУ-599980648024 від 07 вересня 2018 року в сумі 27118,02 грн., а тому з 22 вересня 2018 року розпочався перебіг строку прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин".

Таким чином заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин" перед позивачем складає 27118,02 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 37/2020 від 20 липня 2018 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 27118,02 грн. заборгованості слід задовольнити.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку часник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарюванн, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно частини статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова ума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення оржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 8.2 договору поставки № 37/2020 у випадку несвоєчасної оплати згідно договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин" перед позивачем за договором, розмір пені складає 1899,25 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми, суд встановив, що данні нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з відповідача 1899,25 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань слід задовольнити.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 158,33 грн. та інфляційних у розмірі 461,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромилова фірма "Заготконтора" Люботин" (62433, Харківська область, Харківській район, м. Люботин, вул. Радянська, буд. 157, код ЄДРПОУ 22703073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТР" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, буд. 1, код ЄДРПОУ 33381354) 27118,02 грн. заборгованості, 1899,25 грн. пені, 158,33 грн. 3% річних, 461,00 грн. інфляційних та 1762,00 грн. судового збору.

Видат наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 01.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_1