Рішення

від 31.01.2019 по справі 924/1185/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2019 р. Справа № 924/1185/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Сорока Д.В. розглянувши матеріали

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Айас", м. Харків

до Приватного підприємства "ТК-Родос", м. Хмельницький

про стягнення 11 637,91 грн.

Представники сторін: не з"явились

Суть:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Айас", м. Харків звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "ТК-Родос", м. Хмельницький про стягнення суми боргу 11 637,91 грн.

На адресу суду 14.01.2019р. від позивача надійшло клопотання в якому представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх, справу розглядати без його участі за наявним матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак на адресу суду 02.01.2019р. надав відзив на позов в якому визнає заборгованість на суму 10 045,54 грн., в частині стягнення 4 954,46 грн. не визнає, оскільки вказує, що дану суму коштів повернув позивачу.

Статтею 202 ГПК України передбачено, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

07.04.2015 року між ТОВ "Айас" (підприємство) та ПП "ТК-Родос" (користувач) укладено договір про надання фінансової допомоги №0704-1/15, відповідно до умов якого підприємство надає користувачеві фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений цим договором термін (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що користування фінансовою допомогою є безоплатним.

У п. 2.1. договору визначено, що розмір фінансової допомоги за договором становить 15 000,00 грн.

Згідно п.п. 3.1.-3.3. договору підприємство надає фінансову допомогу користувачеві до 31.12.2015р. Фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок ПП "ТК-Родос". Фінансова допомога може надаватися частинами (траншами) сумарний розмір яких, не повинен перевищувати суму визначену у п. 2.1. договору.

Відповідно до п. 4.1. договору термін користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування грошових коштів підприємством згідно п. 3.2. договору до 31.12.2015р.

Пунктом 5.1. передбачено, що після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1. договору, користувач зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на протязі 14 календарних днів підприємству.

Відповідно до п. 7.1. договір набуває чинності з моменту підписання сторонами договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як вбачається із наявних у справі банківських виписок, позивачем на виконання умов вищезазначеного договору було перераховано на рахунок відповідача 07.04.2015р. - 2309,93 грн.; 21.04.2015р. - 987,48 грн.; 07.05.2015р. - 2336,26 грн.; 21.05.2015р. - 987,48 грн.; 04.06.2015р. - 3136,26 грн.; 18.06.2015р. - 187,48 грн.; 06.07.2015р. - 2336,26 грн.; 21.07.2015р. - 987,48 грн.; 06.08.2015р. - 2336,26 грн.; 20.08.2015р. - 987,48 грн.

Всього позивач перерахував відповідачеві 16 592,37 грн.

Свої зобов"язання, щодо повернення отриманих коштів згідно Договору про надання фінансової допомоги №0704-1/15 відповідач виконав частково перерахувавши позивачеві 07.07.2017р. - 586,31 грн.; 10.07.2017р. - 700,00 грн.; 07.09.2017р. - 586,31 грн.; 28.09.2017р. - 700,80 грн.; 23.01.2018р. - 838,99 грн.; 25.01.2018р. - 82,20 грн.; 07.02.2018р. - 1460,65 грн.

Всього відповідач перерахував позивачеві 4 954,46 грн.

У претензії №14/10-18 від 31.10.2018р. позивач просив сплатити заборгованість в сумі 11 637,91 грн., а також направив два примірники акту звірки заборгованості.

Згідно акту звірки розрахунків Б-00000094 від 31.10.2018р. залишок заборгованості відповідача за Договором №0704-1/15 від 07.04.2015р. станом на 31.10.2018р. склав 11 637,91 грн. Зазначений акт звірки підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Враховуючи що відповідач не повернув в повному обсязі суму фінансової допомоги, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу в розмірі 11 637,91 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 1 ст.16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання фінансової допомоги №0704-1/15 від 07.04.2015р., відповідно до умов якого позивач надав відповідачу фінансову допомогу, а відповідач зобов'язався її повернути у визначений цим договором термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Як вбачається із наявних у справі банківських виписок, позивачем на виконання умов вищезазначеного договору було перераховано на рахунок відповідача 07.04.2015р. - 2309,93 грн.; 21.04.2015р. - 987,48 грн.; 07.05.2015р. - 2336,26 грн.; 21.05.2015р. - 987,48 грн.; 04.06.2015р. - 3136,26 грн.; 18.06.2015р. - 187,48 грн.; 06.07.2015р. - 2336,26 грн.; 21.07.2015р. - 987,48 грн.; 06.08.2015р. - 2336,26 грн.; 20.08.2015р. - 987,48 грн.

Всього позивач перерахував відповідачеві 16 592,37 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.1. договору підприємство надає фінансову допомогу користувачеві до 31.12.2015р.

Відповідно до п. 4.1. договору термін користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування грошових коштів підприємством згідно п. 3.2. договору до 31.12.2015р.

Пунктом 5.1. передбачено, що після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1. договору, користувач зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на протязі 14 календарних днів підприємству.

Таким чином, строк повернення відповідачем отриманих за договором коштів настав 14.01.2016р.

Свої зобов"язання, щодо повернення отриманих коштів згідно Договору про надання фінансової допомоги №0704-1/15 відповідач виконав частково перерахувавши позивачеві 07.07.2017р. - 586,31 грн.; 10.07.2017р. - 700,00 грн.; 07.09.2017р. - 586,31 грн.; 28.09.2017р. - 700,80 грн.; 23.01.2018р. - 838,99 грн.; 25.01.2018р. - 82,20 грн.; 07.02.2018р. - 1460,65 грн.

Всього відповідач перерахував позивачеві 4 954,46 грн.

Як вбачається із акту звірки розрахунків Б-00000094 від 31.10.2018р. залишок заборгованості відповідача за Договором №0704-1/15 від 07.04.2015р. станом на 31.10.2018р. склав 11 637,91 грн. Зазначений акт звірки підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором фінансової допомоги, вимоги позивача про стягнення боргу в розмірі 11 637,91 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача боргу в розмірі 11 637,91 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 129, 130, 185, 191, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ТК-Родос", (29006, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 127, ідентифікаційний код 37329586) на користь ОСОБА_1 з обмеженою "Айас" (61112, м. Харків, вул. Руслана Приходько, 15, ідентифікаційний код 39466857) 11 637,91 грн. (одинадцять тисяч шість сот тридцять сім гривень 91 коп.) - основного боргу та 1 762,00 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 01.02.2019р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - 61112, м.Харків, вул.Руслана Приходько, 15;

3 - відповідачу - м.Хмельницький, вул.Чорновола, 127.