Рішення

від 23.01.2019 по справі 227/5202/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.01.2019 227/5202/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання: Овчиннікової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 сільської ради про визнання договору дійсним та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовними вимогами до ОСОБА_3 сільської ради про визнання договору купівлі-продажу нерухомості № 53793 від 02 червня 1999 року житлового будинку № 23, який розташований по вулиці Патріотичній в селі Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області, укладеного між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_5 на Українській товарній біржі; про визнання за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок (А-1) з нежитловою прибудовою (веранда а-1) загальною площею 28,9 кв.м, житловою площею 10,6 кв.м. та з господарськими будівлями та спорудами літня кухня (Б-1, сарай (В-1), вбиральня (Г-1), погріб (ПГ-1), сарай (Д-1), паркан (N1), водопровід (1), який розташований за адресою Донецька область Добропільський район село Золотий Колодязь, вул. Патріотична, будинок. 23, який належав ОСОБА_5, який помер 06 березня 2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 06 березня 2018 року помер його батько ОСОБА_6, після якого залишилось спадкове майно у вигляді будинку №23 по вул.Патріотичній в с.Золотий Колодязь Добропілсьького району Донецької області, який належав йому на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 1999 року, який укладений на товарній біржі, та зареєстрований в Добропілсьькому бюро технічної інвентаризації 11 червня 1999 року. Позивач зазначає, що є єдиним спадкоємцем після смерті його батька. Проте постановою нотаріус йому відмовив видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на будинок не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент укладення договору купівлі-продажу. У зв'язку з чим звернувся в суд з позовом.

Позивач у судове засідання не з'явився, однак, звернувся в суд з заявою в якій просить провести судовий розгляд у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, звернулась в суд з заявою про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Звернувся в суд з заявою про розгляд справу у відсутності представника сільської ради. Проти позову не заперечують, просять винести рішення на розсуд суду.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вважає за необхідне проводити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

02 червня 1999 року на Українській товарній біржі Південно-східному регіональному управління укладено договір купівлі-продажу нерухомості №53793 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 придбав об'єкт нерухомості: житловий будинок №23 по вул.Патріотичній в с.Золотий Колодязь в Добропільському району Донецької обрості. Об'єкт нерухомості проданий за 2917 грн., які продавець одержав від покупця ще до підписання цього договору. Договір зареєстровано 11 червня 1999 року Добропільським БТІ на праві особистої власності на ОСОБА_6. (а.с.14)

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 06 березня 2018 року. (а.с.11)

Довідкою виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради від 28 вересня 2018 року підтверджено, що померлий ОСОБА_6 до дня смерті 06 березня 2018 року був зареєстрований та постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с.20)

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 вересня 2018 року вбачається, що відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому що наданий ним правовстановлюючий документ на житловий будинок на ім'я спадкодавця не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості, щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договорів про купівлю-продаж нерухомого майна. (а.с.23)

Відповідно до діючого на той час закону ст. 15 Закону України Про товарну біржу не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно з ст. 224 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором ст. 128 ЦК України (в редакції 1963 року).

Відповідно до ч. 1 ст.45, ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Позивач просив визнати дійсним спірний договір з тих підстав, що сторонами було досягнуто згоди по всім істотним умовам договору, продаж будинку вчинено, кошти за будинок продавець отримав до укладення договору, відбулася передача майна і померлий ОСОБА_6 фактично вступив у володіння придбаним будинком, а тому набув право власності на неї.

Крім того, за змістом ст.ст.128, 153 ЦК України (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджену наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 року №399/2839, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Оскільки покупець ОСОБА_6 повністю виконав умови договору купівлі-продажу будинку, сплатив за придбаний будинок 2917 грн, про що зазначено в самому договорі, які продавець отримав до підписання договору, договір у відповідності з вимогами цивільного Кодексу (в редакції 1963 року) зареєстрований 11 червня 1999 року в Добропільському БТІ, даних, про те, що у передбаченому законом порядку договір купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавався недійсним стороною суду не надано, а отже померлтй ОСОБА_6 на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК України (в редакції 1963 року) і ст.49 Закону України Про власність правомірно володів ним.

Оскільки сторонами дотримані всі передбачені законом умови укладення договору, тому відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року договір є таким, що відбувся з моменту його укладення.

З огляду на зазначені обставини підстав для визнання в судовому порядку дійсним неоспореного договору купівлі-продажу квартири немає.

Із спадкової справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с. 60), який, відповідно до вимог закону, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька (а.с. 45).

З спадкової справи вбачається, що інших спадкоємців крім позивача не має.

За правилами, передбаченими ст. ст. 1217, 1261, 1269, 1270, 1273, 1296, 1297, 1298 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, та його батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюються строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З урахуванням вищенаведених положень закону, право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупередджений та своєчаснй розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Встановлено, що нотаріусом відмовлено позивачу в оформленні права на спадщину. При цьому, у листах державним нотаріусом роз'яснено право позивача на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на успадковане майно.

Суд враховує, що позивач подав заяву про прийняття спадщини, отже, вважається таким, що прийняв її (ст. 1272 ЦК України), а до суду звернувся саме через неможливість отримати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутню правовстановлюючих документів на спадкове майно, тобто у зв'язку з відсутністю умов для одержання в державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, про що йому було повідомлено державним нотаріусом.

Оскільки судом беззаперечно встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомості № 53793 від 02 червня 1999 року житлового будинку № 23, який розташований по вулиці Патріотичній в селі Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області, укладеного між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_5 на Українській товарній біржі є таким, що відбувся з моменту його укладення та не оспорений, позивач, який є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_5, є спадкоємцем першої черги та звернувся з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, а тому є всі підставі для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 06 березня 2018 року на житловий будинок № 23, який розташований по вулиці Патріотичній в селі Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області

Керуючись ст.ст. 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( РНОКПП:НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) в інтересах якого діє ОСОБА_2 ( місце знаходження 85004 Донецька область пров. Європейський буд. 37) до ОСОБА_3 сільської ради ( ЄДРПОУ:04343151, місце знаходження 85018 Донецька область Добропільський район с. Золотий Колодязь вул. Миру, буд. 28а) про визнання договору дійсним та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 06 березня 2018 року, на житловий будинок № 23, який розташований по вулиці Патріотичній в селі Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області, загальною площею 28,9 кв.м, жилою 10,6 кв.м. (А-1) з нежитловою прибудовою (веранда а-1) та з господарськими будівлями та спорудами літня кухня (Б-1), сарай (В-1), вбиральня (Г-1), погріб (ПГ-1), сарай (Д-1), паркан (N1), водопровід (І).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити .

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення виготовлено 23 січня 2019 року.

Головуючий суддя Л.С. Мацишин

23.01.2019