Рішення

від 17.01.2019 по справі 264/5780/18

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/5780/18

2/264/358/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"17" січня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., при секретарі Кадимовій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНГЕР-АВТО про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

16 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНГЕР-АВТО про визнання договору недійсним та стягнення коштів. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що у березні 2018 року у мережі інтернет він знайшов оголошення про продаж автомобілю Renault Duster за ціною, нижчою за ринкову. Домовившись про зустріч з представником фірми-продавця 30.03.2018 року він прибув до офісу компанії, який розташований по вул. Трегубенка в м. Запоріжжі з метою оформлення договору купівлі-продажу. Представник відповідача повідомила його про наявність потрібного позивачу автомобіля, який знаходиться на оглядовому майданчику та про те, що останній буде отриманий ним найближчими днями після укладення договору та сплати авансу в розмірі 33950,00 грн. 30.03.2018р. він сплатив 33950,00 грн. через касу банку. Після цього, повернувшись до офісу, він отримав від представника відповідача два примірники договору та підписав їх. Під час підписання договору представник відповідача квапив мене у зв'язку із закінченням робочого дня, тому він підписав договір, не прочитавши детально його. Підписуючи оспорюваний договір, позивач вважав, що укладає договір купівлі-продажу транспортного засобу, а не договір про надання інформаційно-консультаційних послуг. Було погоджено, що автомобіль буде переданий позивачу протягом 3 днів. Однак у встановлений договором строк, автомобіль не був переданий., додаток №1 до договору наданий не був, а в додатку №2 було зазначено марку автомобіля. В подальшому позивач неодноразово телефонував до відповідача з приводу виконання ним своїх договірних зобов'язань, однак жодної відповіді не отримав. Позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про розірвання договору доручення та повернення коштів, листом від 18.05.2018 року ТОВ ВІНГЕР-АВТО повідомило, що взяті на себе зобов'язання виконало, надіславши ОСОБА_1 02.04.2018 року письмовий аналітичний висновок та надано інформаційно-консультаційна послуга, вартість якої він оплатив. На підставі викладеного просить Посилаючись на умови договору, Закон України Про захист прав споживачів , ст. ст. 23, 624 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір № 700050 укладений 30.03.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Вінгер-Авто . Стягнути з ТОВ Вінгер-Авто на його користь 3395,00 грн., 201663,00 грн. пені.

Позивач та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі ордеру на надання правової допомоги, у судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти заочного розгляду справи, у разі неявки представника відповідача, не заперечували.

Відповідач ТОВ ВІНГЕР-АВТО у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Заяв про можливість розгляду справи у його відсутність, відзиву на позов не надав.

У цьому випадку, суд вважає доцільним ухвалити заочне рішення, оскільки відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, судом встановлено, що 30.03.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Вінгер-Авто був укладений договір доручення № 700050, п.1.1 якого передбачено, що замовник з метою отримання транспортного засобу доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується за завданням замовника здійснити наступні дії: п. 1.1.1 пошук належного транспортного засобу і інформування замовника про продавців такого транспортного засобу, про ринок продажу ТЗ в Україні, який задовольняє потреби замовника, про умови і види правочинів, згідно з якими можливе отримання ним транспортного засобу, надання пропозицій замовнику щодо отримання транспортного засобу (інформаційно-консультаційна послуга); п. 1.1.2 представництво інтересів замовника при укладенні договорів щодо отримання транспортного засобу у продавця, в тому числі аналіз і оцінки ризиків в межах переданих повноважень, укладення договору щодо отримання транспортного засобу у відповідного продавця; п. 1.1.3 представництво інтересів замовника у відносинах із третіми особами, в тому числі і державними органами, з питань виконання умов укладених договорів замовника з отримання транспортних засобів, в тому числі надання юридичної допомоги, складання відповідних заяв, представництво в судах та органах виконавчої служби України в разі порушення умов договорів.

Згідно з п. 1.2. договору назва транспортного засобу, ціна його придбання вказуються у Додатках №№ 1,2 до Договору.

Згідно п. 3.3 договору ТОВ Вінгер-Авто мало надати позивачу протягом 15 календарних днів інформаційно-консультаційну послугу (п. 1.1.1) у формі аналітичного висновку. Послуга вважається наданою з дати отримання аналітичного висновку замовником безпосереньо у виконавця або з дати здачі виконавцем аналітичного висновку на пошту чи передачі замовнику іншими відповідними засобами зв'язку та/або підписання акту наданих послуг. Вартість послуги складає 10% від суми, вказаної в додатку № 1 до Договору.

Винагорода виконавця за інформаційно-консультативні послуги виплачується замовником протягом 1 банківського дня після підписання сторонами договору на умовах стовідсоткової предоплати шляхом банківського переказу на рахунок виконавця (п. 6.1).

На виконання п. 6.1 договору, 13.03.2018 року позивачем ОСОБА_3 було здійснено платіж в сумі 40 000 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ Вінгер-Авто (а.с. 12). Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за вказаним договором.

Відповідно до п. 5.1. договору Замовник при підписанні акту приймання-передачі транспортного засобу зобов'язаний оглянути його в місці поставки протягом 3 (трьох) днів з моменту повідомлення його про адресу місця поставки. В акті приймання-передачі транспортного засобу зазначаються його індивідуальні ознаки (номер двигуна, кузова, рік випуску, тощо), а також зазначаються відомості про продавця.

П. 5.2. договору встановлено, що у випадку наявності дефектів транспортного засобу, які роблять неможливою його експлуатацію, Замовник має право відмовитись від підписання Акту приймання-передачі транспортного засобу. Виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні дії щодо заміни такого транспортного засобу.

Згідно з п. 5.3. договору місцем передачі транспортного засобу є: спеціалізований салон з торгівлі транспортними засобами, з яким укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, або інше місце визначене Виконавцем з урахуванням інтересів Замовника.

Додаток № 1 до Договору у матеріалах справи відсутній.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору в графі Марка/модель зазначено Renault Duster , в графі Кількість - зазначено 1 , в графі Комплектація зазначено privilege .

Відповідно до дублікату квитанції № 0.0.1000428267.1 від 07.08/.2018 позивачем 30.03.2018 року сплачено на користь відповідача 33950,00 грн., призначення платежу - згідно договору № 700050 від 30.03.2018 .

Позивач обґрунтовує свій позов застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики та введення його в оману, що мала місце перед укладенням оспорюваного правочину.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини із договору про надання послуг, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми Цивільного кодексу України та Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до вимог ст.ст. 901-903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другоїсторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору.

Відповідно до частини 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару, ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг, тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За положенням ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач шляхом умисного повідомлення його представником недостовірної інформації позивачу перед укладенням оспорюваного договору щодо:

-наявності у нього потрібного позивачу транспортного засобу, в той час як останній був відсутній;

-укладення договору купівлі-продажу транспортного засоби з розстроченням платежу, в той час як відповідач фактично мав намір укласти договір про надання інформаційно-консультаційних послуг;

-необхідності сплати авансу у розмірі 33950,00 грн. та надання платіжних реквізитів з призначенням платежу оплата за автомобіль , в той час, як оплата здійснювалась за надання інформаційно-консультаційних послуг;

-ціни послуг відповідача та способу її розрахунку, яка хоч і визначена у процентному співвідношенні до вартості автомобілю з посиланням на додаток № 1 до договору, втім такий документ сторонами не підписано;

-нечіткого та двозначного викладення п.п. 5.1.-5.3. договору, що створило у позивача враження обов'язку відповідача передати йому транспортний засіб, спонукав позивача укласти оспорюваний договір, на який би в іншому разі він не погодився б, оскільки бажав укласти саме договір купівлі-продажу транспортного засобу, а не договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, тим самими позбавивши його можливості здійснити свідомий вибір.

Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, стороною відповідача не спростовані.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку, наданого позивачем в позовній заяві, який не був оспорений відповідачем, вартість послуги за договором складає 33950,00 грн.. Відповідач прострочив строк виконання договору на 198 дні (з 01.04.2018 року по 15.10.2018 року). Пеня за один день прострочення становить 1018,50 грн. (33950,00 х 3% х 198). Загальна сума пені складає 201663,00 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язань за умовами договору від 30.03.2018 року є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 201663,00 грн. відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

При зверненні до суду з зазначеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Так, відповідно до ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів , споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 704,80 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 629, 901-903 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНГЕР-АВТО про визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити.

Визнати Договір доручення №700050, укладений 30 березня 2018 року між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІНГЕР-АВТО (01010, місто Київ, вул. Левандовська, буд.3-В, ЄДРПОУ: 41892422) - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінгер-Авто (01010, місто Київ, вул. Левандовська, буд.3-В, ЄДРПОУ: 41892422) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачені за Договором доручення №700050 від 30 березня 2018 року грошові кошти в сумі 33950,00 (тридцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень) грн. та пеню в розмірі 201663,00 (двісті одна тисячв шістсот шістдесят три гривні).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінгер-Авто (01010, місто Київ, вул. Левандовська, буд.3-В, ЄДРПОУ: 41892422) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні сорок копійок) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде виготовлений 25 січня 2019 року.

Суддя: Н. В. Литвиненко