Рішення

від 18.01.2019 по справі 237/2252/18

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 237/2252/18

Номер провадження 2/237/135/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.19 року м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

при секретарі Лахно Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Мар'їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на земельну ділянку розміром 0,2824 га кадастровий № 1423381100:01:000:0419, згідно Державного акту на право приватної власності на землю 111-ДН № 156203, яка розташована в с. Галицинівка Мар'їнського району Донецької області вул. Лісова (колишня Петровського), 2. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач звернулась до нотаріуса із заявою для прийняття спадщини, але їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку відсутній, оскільки вона його загубила і в неї залишилась лише ксерокопія державного акту.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надав суду заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце слухання справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб відповідно до ч. 3 ст.211 та ст. 223 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачає ст. 240 ЦПК України, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, всебічно, об'єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно заповіту від 24.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі № 2685, ОСОБА_1 належить земельна ділянка та житловий будинок, розташовані за адресою: Донецбка область, Мар'їнський район, с. Галицинівка, вул. Петровського, буд. № 2 (а.с. 18).

Згідно свідоцтва про смерть серії І-НО № 997830, виданого Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, відповідний актовий запис № 1342, ОСОБА_4 померла 12 жовтня 2017 року (а.с. 9).

Встановлено, що позивач, після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Державним нотаріусом було відкрито спадкову справу. Разом з тим, 13 квітня 2018 року позивачу було відмовлено нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку № 2 по вул. Петровського, с. Галицинівка Мар'їнського району Донецької області.

В судовому засіданні встановлено, що 10.12.2012 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 купила у ОСОБА_2, яка діяла як у своїх інтересах, так і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 їх частки успадкованого житлового будинку та земельної ділянки.

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 12264370 від 10.12.2012 року оформлено згідно договору купівлі-продажу лише 5/6 частин житлового будинку з відповідною господарських будівель та споруд. Стосовно земельної ділянки як у договорі купівлі-продажу, так і у витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі річ не йде (а.с. 17).

Судом досліджена Постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії державного нотаріуса ОСОБА_5 від 13.04.2018 року, із якої вбачається, що позивачу є суб'єктом спадкового процесу, який знаходиться у проваджені державного нотаріуса. Підставою для відмови нотаріуса, дійсно, є та обставина, що позивач не надав документ, що встановлює право власності на спірну земельну ділянку (а.с. 24).

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У відповідності до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Беззаперечним фактом є те, що у зв'язку із смертю 12.10.2017 року ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

Стаття 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Із матеріалів справи вбачається що спадкодавцеві за його життя належала не тільки земельна ділянка, на яку позивач просить визнати право власності, а і інше майно, зокрема житловий будинок. Ці об'єкти нерухомості придбані спадкодавцем у шлюбі з відповідачем. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 1 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обовязок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. А частиною 2 ст. 1 цього Закону передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Порядок захисту цивільних прав та засвідчення фактів які мають юридичне значення у відносинах спадкування органами нотаріату встановлений Законом України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, надалі іменований - Порядок . Відповідно до статті 46 Закону України Про нотаріат нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом, цей строк не може перевищувати одного місяця. У разі коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса, - ч.3 гл.7 розділу 1 Порядку.

Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем, - ч.1 гл.8 розділу 1 Порядку

Ст. 1 Закону України Про інформацію встановлено, що документ це маатеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. В Україні офіційно прийняті три визначення документа, зафіксовані в деяких Державних стандартах (ДСТУ): ДСТУ 2392-94: Документ записана інформація, яка може розглядатися як одиниця під час здійснення інформаційної діяльності ; ДСТУ 3017-95: Документ матеріальний об'єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання в часі та просторі ;ДСТУ 2732:2004: Документ інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі. . Оригінал документу, відповідно до ДСТУ 3017-95 та ДСТУ 2732:2004, - це перший та єдиний примірник документу, а дублікат є повторним екземпляром документа, який володілець документу може отримати у разі втрати оригінала. Дублікат має однакову юридичну силу з оригіналом і може існувати тільки в одному примірнику.

Із матеріалів справи вбачається, що, навіть, у випадку втрати оригіналу Державного акту, який вимагав нотаріус з підстав передбачених п.4.15 та п.4.13 ч.4 гл. 10 розділу ІІ Порядку, позивач має можливість отримати дублікат цього документу, виконати вимогу нотаріуса та отримати свідоцтво про право на спадщину і зареєструвати своє право власності в передбаченому законом порядку, або, у разі відмови нотаріуса у вчинені нотаріальної дії, оскаржити таку постанову про відмову у встановленому законом порядку.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави , - ст.1 ЦПК України.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у ч. 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України; далі ЦК).

Приймаючи рішення, суд виходить також і із того, що матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в зясуванні, чи має особа таке право або інтерес, чи були вони порушені і потребують судового захисту або було необхідним їх правове визначення. Як вбачається із матеріалів справи відповідач не порушував прав позивача щодо спадкового майна, право власності на яке просить визнати позивач.

З огляду на ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності , встановлено ст.392 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не втратив документа, який засвідчує саме його право власності, а його права щодо факту прийняття спадщини відповідач не оспорює та не оспорювала і до звернення позивача з позовом до суду. Окрім цього, позивачем у спорах щодо визнання права власності на майно може бути лише особа, яка вже є власником.

Відмова органу нотаріату у видачі свідоцтва про право на спадшину або органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у зв'язку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі № 3-55гс11).

За таких обставин, суд приходить до висновку що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання права власності, слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що, оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню витрати, понесені позивачем при зверненні із цим позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання права власності, відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.А. Сенаторов

Дата документу 18.01.2019