Постанова

від 01.02.2019 по справі 912/1765/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2019 року м.Дніпро

Справа № 912/1765/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2018, ухвалене суддею Тимошевською В.В., повне рішення складено 28.08.2018, у справі № 912/1765/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна"

про стягнення 135 297,10 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛС" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна" про стягнення з останнього на свою користь 126 352,07 грн. заборгованості за надані послуги та 8 945,03 грн.- пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2018 у справі № 912/1765/18 позов задоволено частково; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС" основний борг у сумі 126 352, 07 грн., пеню у сумі 6 708, 77 грн. та судовий збір - 1 995, 91 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 165-20 про надання послуг зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі ТОВ "КЛС" від 19.02.2015 щодо своєчасного виконання свого грошового зобов'язання по оплаті отриманих від позивача послуг у розмірі 126 352, 07 грн. та передбаченої умовами договору відповідальності за несвоєчасну оплату послуг у вигляді неустойки (пені). Врахувавши ті обставини, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку, що пеня, яка підлягає стягненню за період з 15.05.2018 по 10.07.2018 на суму боргу 126 352, 07 грн., становить 6 708, 77 грн., зазначивши при цьому, що підстави для задоволення позову про стягнення пені в іншій частині відсутні.

Не погодившись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням в частині стягнення основного боргу та пені, відповідач подав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.

Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі щодо стягнення сум основного боргу та пені норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду у відповідній частині.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що за умовами спірного договору на підтвердження факту надання виконавцем послуг та/або виконання робіт сторони складають та підписують Акт здачі приймання робіт (послуг) із зазначенням видів та фактичного обсягу виконаних робіт (наданих послуг), а розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі рахунку та акту здачі приймання робіт.

Однак, як стверджує відповідач, позивачем не надано до позову підписаного сторонами акту здачі приймання робіт (послуг) із зазначенням в ньому інформації, що передбачена договором (види та фактичний обсяг робіт, послуг).

Відповідач посилається і на те, що позивачем не надано документів про дату вивезення (транспортування) товару зі складу - 20.04.2018, тобто доказів надання послуг у квітні 2018 року.

Зважаючи на те, що акти здачі приймання робіт (послуг) із зазначенням видів та фактичного обсягу виконаних робіт (наданих послуг) сторонами не підписано та не узгоджено строк виконання грошових зобов'язань, відповідач вважає, що строк виконання грошових зобов'язань по договору для нього не настав.

Відповідно до наданого до суду відзиву на апеляційну скаргу позивач проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що свої зобов'язання за договором він виконав своєчасно та в повному обсязі. Позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 здачі-приймання робіт (послуг) від 20.04.2018, а відповідач отримав цей акт, проте вмотивованої відмови від підписання Акту не надав.

Отже, враховуючи положення пункту 6.2.3. договору, послуги вважаються наданими позивачем в повному обсязі.

Щодо дати вивезення товару зі складу 20.04.2018, то, за доводами позивача, товар був вивезений зі складу позивача саме у цю дату, про що свідчить вантажно-митна декларація (форма МД-2) UA125190/2018/672756 від 20.04.2018 та UA125190/2018/672834 від 20.04.2018.

Оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2018 у справі позивач просить залишити без змін та відмовити відповідачу в задоволенні його вимог за апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2018, постановленою суддею Кузнецовим В.О., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2018 у справі № 912/1765/18 залишено без руху.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд не завершив апеляційний перегляд рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2018 у справі № 912/1765/18 шляхом прийняття за результатами такого перегляду судового рішення у справі.

У зв'язку з ліквідацією Дніпропетровського апеляційного господарського суду та утворенням Центрального апеляційного господарського суду (розпочав роботу 03.10.2018) в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, справа № 912/1765/18 передана з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2018 для розгляду справи № 912/1765/18 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Коваль Л.А., судді: Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., справа № 912/1765/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна" прийнята до свого провадження зазначеним складом суду, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛС" (виконавець) уклали договір № 165-20 про надання послуг зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі ТОВ "КЛС" (далі - Договір).

За умовами цього ОСОБА_2 (п. 2.1.) виконавець зобов'язується зберігати товар, переданий йому замовником, та надавати замовнику послуги, пов'язані зі зберіганням товару, що оформлюється (випускається) на митному складі (з митного складу) ТОВ "КЛС", який визначений у п. 4.1. ОСОБА_2, а також, за необхідності, надавати послуги із декларування товару замовника, а замовник зобов'язується сплатити визначену за домовленістю між сторонами грошову суму за надані послуги.

Товар, переданий виконавцю на відповідальне зберігання на умовах та у відповідності з даним ОСОБА_2 належить замовнику на праві власності, що не тягне за собою права виконавця користуватися та/або розпоряджатися ним, а також набуття права власності на цей товар будь-яким способом, без волевиявлення замовника (п. 2.2. ОСОБА_2).

Обов'язки виконавця зі зберігання товару замовника виникають з моменту прийняття товару замовника на зберігання та припиняються з моменту передачі товару замовнику або уповноваженій ним особі (пункт 2.3. ОСОБА_2).

Згідно пункту 2.4. ОСОБА_2 на підтвердження факту надання виконавцем послуг та (або) виконання робіт відповідно до умов цього ОСОБА_2 протягом кожного (повного або неповного) календарного місяця за період дії ОСОБА_2 сторони складають та підписують Акт здачі-приймання робіт (послуг) із зазначенням видів та фактичного обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

Пункт 4.1. ОСОБА_2 визначає, що виконавець приймає на відповідальне зберігання товар замовника, а також здійснює інші послуги, пов'язані зі зберіганням товару, а за необхідності, надає послуги з митного декларування товару, на території складу ТОВ "КЛС", що знаходиться за адресою: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8.

Строк, на який прийнято товар на зберігання, визначається строком дії цього ОСОБА_2, однак не може перевищувати строку, на який його було укладено (пункт 5.1. ОСОБА_2).

Відповідно до п. 5.2. ОСОБА_2 замовник зобов'язаний до припинення строку дії цього ОСОБА_2 повністю вивезти товар зі складського приміщення виконавця. Якщо товар після припинення ОСОБА_2 повністю або частково залишається на складі виконавця, оплата за зберігання виконується на день, коли замовник повністю забирає товар зі складу виконавця.

У разі, якщо замовник у межах одного календарного місяця з моменту закінчення строку зберігання товару, відповідно до положень даного ОСОБА_2, не розпорядиться своїм товаром, виконавець має право розпорядитися ним відповідно до норм чинного законодавства України (п. 5.3. ОСОБА_2).

Пункт 6.1.7. ОСОБА_2 встановлює обов'язок виконавця на першу вимогу замовника повернути товар, переданий на зберігання, навіть якщо строк його зберігання не закінчився.

За приписами п. 6.1.11. ОСОБА_2 виконавець останнього дня кожного календарного місяця, протягом якого надавалися послуги за цим ОСОБА_2, виставляє замовнику, разом із рахунком, підписаний Акт здачі-приймання робіт (послуг) у 2 (двох) примірниках для підпису замовником.

Замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати за послуги виконавця, згідно рахунків-фактур виконавця (п. 6.2.2. ОСОБА_2).

За умовами п. 6.2.3. ОСОБА_2 замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Акту здачі-приймання робіт (послуг) підписати 1 (один) примірник цього Акту та надіслати його виконавцю. Замовник має право відмовитись від прийняття послуг за ОСОБА_2, якщо вони надані неналежним чином, шляхом письмової мотивованої відмови від підписання акту. Якщо протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Акту здачі-приймання робіт (послуг) замовник не надав підписаний його примірник або письмову мотивовану відмову від його підписання, вважається, що послуги за ОСОБА_2 надані у повному обсязі.

Пункт 8.1. ОСОБА_2 визначає умови оплати за послуги: розрахунки за надані послуги за цим ОСОБА_2 здійснюються на підставі рахунку та Акту здачі-приймання робіт (послуг) виконавця 1 раз на місяць (за зберігання та надані послуги у період з 1-го числа до останнього числа місяця (рахунком з датою останнього числа поточного місяця)) в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця суми, вказаної у рахунку, протягом 3 банківських днів з дати рахунку.

Згідно приписів пункту 8.2. ОСОБА_2 тарифи на послуги виконавця відображені в Додатку № 1 до даного ОСОБА_2, що є невід'ємною частиною даного ОСОБА_2.

Матеріали справи містять Додаток № 1 до ОСОБА_2, погоджений позивачем та відповідачем шляхом його підписання представниками сторін, з датою складання 19.02.2015, відповідно до якого сторони ОСОБА_2 узгодили найменування послуг, що надаються, їх кількість та вартість.

01.12.2015 позивач та відповідач уклали ОСОБА_3 угоду № 1 до ОСОБА_2, згідно якої дійшли згоди щодо зміни Додатку № 1 до ОСОБА_2 шляхом його викладення в новій редакції, наведеній у Додатку № 1 до ОСОБА_3 угоди № 1 до ОСОБА_2.

ОСОБА_3 угода № 1 до ОСОБА_2 та Додаток № 1 до ОСОБА_3 угоди № 1 від 01.12.2015 підписані представниками обох сторін.

ОСОБА_3 № 1 до ОСОБА_3 угоди № 1 від 01.12.2015 сторони ОСОБА_2 узгодили найменування послуг, що надаються, їх кількість та вартість.

Відповідно до пунктів 3-5 ОСОБА_3 угоди № 1 від 01.12.2015 її умови набирають чинності з 01.01.2016; дана ОСОБА_3 угода є невід'ємною частиною ОСОБА_2; усі інші умови залишаються незмінними згідно ОСОБА_2 № 165-20 про надання послуг зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі ТОВ "КЛС" від 19.02.2015.

30.11.2016 позивач та відповідач уклали ОСОБА_3 угоду № 2 до ОСОБА_2, згідно якої дійшли згоди щодо продовження дії ОСОБА_2 до 31.12.2017 та щодо зміни вартості послуг, що вказані в Додатку № 1 до ОСОБА_2, та викласти його в новій редакції , наведеній в Додатку № 1 до ОСОБА_3 угоди № 2. Нові тарифи, вказані в Додатку № 1 до ОСОБА_3 угоди № 2, вступають в дію з 01.01.2017.

Відповідно до пункту 3 ОСОБА_3 угоди № 2 умови цієї ОСОБА_3 угоди набирають чинності з моменту підписання її сторонами.

ОСОБА_3 угода № 2 є невід'ємною частиною ОСОБА_2 від 19.02.2015 (п. 4 ОСОБА_3 угоди № 2).

Усі інші умови залишаються незмінними згідно ОСОБА_2 від 19.02.2015 (п. 5 ОСОБА_3 угоди № 2).

ОСОБА_3 угода № 2 до ОСОБА_2, Додаток № 1 до ОСОБА_3 угоди № 2 від 30.11.2016 підписані представниками позивача та відповідача.

ОСОБА_3 № 1 до ОСОБА_3 угоди № 2 від 30.11.2016 сторони ОСОБА_2 узгодили найменування послуг, що надаються, їх кількість та вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2018 позивач поштовим зв'язком ("Укрпошта") направив на адресу відповідача претензію від 24.05.2018 № 41, копію рахунку на оплату № 17917 від 20.04.2018, копію Акту надання послуг № 17917 від 20.04.2018.

В підтвердження обставин направлення відповідачу вказаних документів позивачем надано до матеріалів справи фіскальний чек "Укрпошти" від 24.05.2018 та опис вкладення до поштового відправлення з проставленим на ньому штемпелі "Укрпошта" з датою 24.05.2018.

Також, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ідентифікатор 0317910004526, який співпадає за порядком цифр з ідентифікатором на фіскальному чеку від 24.05.2018).

Відповідно до цього рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлені позивачем відповідачу документи отримані відповідачем 01.06.2018.

За змістом претензії від 24.05.2018 № 41 позивач послався на умови ОСОБА_2, які встановлюють права та обов'язки сторін за ОСОБА_2, порядок та строки оплати наданих позивачем відповідачу послуг, зазначив, що відповідач забрав зі складу позивача свій товар 20.04.2018, проте не сплатив вартість зберігання товару за період з 01.04.2018 по 20.04.2018, яка становить 126 352, 07 грн. Пославшись на встановлену ОСОБА_2 відповідальність за несвоєчасну оплату послуг позивача у вигляді неустойки (пені), позивач повідомив відповідача про нарахування пені на дату підписання претензії у загальному розмірі 2 334 грн. 02 коп. та просив негайно сплатити основну заборгованість у розмірі 126 352 грн. 07 коп., в тому числі ПДВ, а також пеню у розмірі 2 334 грн. 02 коп., а всього: 128 686 грн. 09 коп.

Відповідно до змісту рахунку на оплату № 17917 від 20.04.2018, виставленого позивачем відповідачу за ОСОБА_2, рахунок включає наступні послуги як такі, що надані позивачем відповідачу:

1. Зберігання вантажу на митному складі: європалета (габарити 800*1200*150мм)

2. Зберігання вантажу на митному складі: промпалета (габарити 1000*1200*150мм)

3. Зберігання вантажу на митному складі: негабаритний вантаж

4. Вантажно-розвантажувальні роботи на території митного складу: механічним способом

5. Заїзд в зону митного контролю транспортними засобами

6. Стоянка та охорона автомобіля з вантажем в зоні митного контролю за кожну наступну добу

7. Складання та офомлення основного аркуша ВМД типу "ІМ40", "ІМ40 ТД"

8. Складання та оформлення кожного додаткового аркуша ВМД типу "ІМ40", "ІМ40 ТД"

9. Митний догляд на митному терміналі

10. Підпис листів узгодження у керівництва митниці.

Загальна сума за рахунком з урахуванням ПДВ становить 126 352, 07 грн.

Ціни за відповідні послуги, наведені в рахунку, відповідають вартості відповідних послуг без ПДВ, зазначеній в Додатку № 1 до ОСОБА_3 угоди № 2 від 30.11.2015 до ОСОБА_2.

В рахунку зазначена кількість наданих послуг, виходячи з якої та ціни послуг визначена загальна сума рахунку з урахуванням ПДВ.

Відповідно до Акту надання послуг № 17917 від 20.04.2018, до нього, враховуючи найменування послуг, включені такі ж послуги, як і до рахунку на оплату № 17917 від 20.04.2018 з зазначенням такої ж кількості послуг, їх ціни та загальної вартості з урахуванням ПДВ.

Також матеріали справи містять опис вкладення поштового відправлення з проставленням штемпеля "Укрпошти" від 03.05.2018., відповідно до якого на адресу відповідача позивачем направлені рахунок на оплату №17917 від 20.04.2018, Акт надання послуг № 17917 від 20.04.2018.

Факт направлення цього поштового відправлення підтверджується фіскальним чеком "Укрошти" від 03.05.2018, а його отримання відповідачем - дублікатом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого це поштове відправлення отримане відповідачем 08.05.2018. Ідентифікатори на фіскальному чеку та рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення співпадають.

За твердженням позивача, відповідач свої договірні зобов'язання не виконав; кошти згідно виставленого рахунку за надані послуги не сплатив.

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором про надання послуг.

Згідно положень частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Отже, в силу наведеного, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору між ними виникли зобов'язальні правовідносини, в силу яких позивач надає відповідачу обумовлені ОСОБА_2 послуги, а відповідач їх приймає та оплачує.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що позивачем не надано до позову підписаного сторонами Акту здачі-приймання робіт (послуг) із зазначенням видів та фактичного обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому відповідач не заперечує отримання ним від позивача 08.05.2018 як підписаного позивачем зі свого боку Акту надання послуг № 17917 від 20.04.2018, так і рахунку на оплату № 17917 від 20.04.2018, тоді як і Акт надання послуг і рахунок на оплату цих послуг містять їх перелік, кількість, ціну та загальну вартість з урахуванням ПДВ.

Отримавши такі документи, відповідач не зазначає, які ж саме послуги із наведеного переліку позивачем не надані, як і не заперечує їх кількість та вартість.

Разом з тим, як зазначено вище, пунктом 6.2.3. ОСОБА_2 визначено, що замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Акту здачі-приймання робіт (послуг) підписати 1 (один) примірник цього Акту та надіслати його виконавцю. Замовник має право відмовитись від прийняття послуг за ОСОБА_2, якщо вони надані неналежним чином, шляхом письмової мотивованої відмови від підписання акту. Якщо протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Акту здачі-приймання робіт (послуг) замовник не надав підписаний його примірник або письмову мотивовану відмову від його підписання, вважається, що послуги за ОСОБА_2 надані у повному обсязі.

Отже, не погоджуючись зі складеним позивачем та направленим відповідачу ОСОБА_1 надання послуг № 17917 від 20.04.2018, відповідач у відповідності з умовами ОСОБА_2 повинен був скласти мотивовану відмову від прийняття послуг та підписання цього Акту, надати її позивачу.

Однак матеріалами справи не підтверджується, що відповідач відмовився від прийняття послуг, наданих позивачем, що у відповідності до умов ОСОБА_2 склав мотивовану відмову від підписання акту та надав її позивачу, а за таких обставин умови ОСОБА_2, погоджені сторонами в двосторонньому порядку, передбачають, що послуги за ОСОБА_2 надані у повному обсязі, відповідно, у відповідача існує обов'язок їх оплатити на підставі виставленого позивачем рахунку та Акту здачі-приймання робіт (послуг).

З огляду на дату отримання відповідачем рахунку на оплату, строк оплати наданих позивачем відповідачу послуг на дату звернення позивача з позовом до суду є таким, що настав.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 126352, 07 грн.

Окрім вимог про стягнення з відповідача основного боргу, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача на свою користь пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг, розрахованої від суми заборгованості за період прострочення з 26.04.2018 по 10.07.2018, у сумі 8 945, 03 грн.

Згідно ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до пункту 10.6. ОСОБА_2 у разі невчасної оплати послуг виконавця замовник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення замовником заборгованості.

Оскільки відповідач не оплатив надані йому позивачем послуги, прострочення виконання грошового зобов'язання у спірних відносинах має місце.

Пунктом 8.1. ОСОБА_2 визначено, що розрахунки за надані послуги за цим ОСОБА_2 здійснюються шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця суми, вказаної у рахунку, протягом 3 банківських днів з дати рахунку.

Рахунок на оплату складено позивачем 20.04.2018, а отримано відповідачем 08.05.2018.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, з урахуванням вихідних та святкових днів у травні 2018 року відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги не пізніше 14.05.2018, а право на нарахування пені у зв'язку з простроченням оплати виникає у позивача з 15.05.2018.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочення з 15.05.2018 по 10.07.2018 (в межах заявленого позивачем періоду), розрахована від суми боргу 126 352, 07 грн., становить 6 708, 77 грн., та вимоги про стягнення якої з відповідача у зазначеній сумі підлягають задоволенню, тоді як в решті позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Колегія суддів перевірила здійснений судом першої інстанції розрахунок пені та погоджується з ним.

Отже, за наведених вище обставин справи, враховуючи наведені положення законодавства та умови укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного рішення суду в частині стягнення основного боргу та пені.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2018 у справі № 912/1765/18 підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте при дотриманні норм процесуального права та правильному застосуванні норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, що позивачем не надано до позову документів про дату вивезення (транспортування) товару зі складу 20.04.2018.

Проте, відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що відзив повинен містити перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Відповідно до частини шостої цієї ж процесуальної норми до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

З наведеного слідує, що до відповіді на відзив позивачем можуть бути додані докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2018 до Господарського суду Кіровоградської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведені заперечення щодо доводів відповідача, зазначених у поданому ним відзиві на позов позивача.

До відповіді на відзив позивачем додані вантажно-митна декларація (форма МД-2) UA125190/2018/672756 від 20.04.2018 та UA125190/2018/672834 від 20.04.2018, які підставно прийняті місцевим господарським судом та враховані при прийнятті рішення у справі.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Користуючись своїми процесуальними правами та зважаючи на наведені вище встановлені обставини справи, наявні у справі докази, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Кіровоградської області, а також відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги як такі, що не знайшли свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами.

Відхиляючи доводи відповідача, суд апеляційної інстанції також враховує ті обставини, що відповідач не заперечує факт передачі позивачу на відповідальне зберігання на умовах та у відповідності з умовами ОСОБА_2 товару з метою отримання послуг як зі зберігання товару, так і послуг, пов'язаних зі зберіганням товару, та послуг з декларування товару на митному складі ТОВ "КЛС".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2018 у справі № 912/1765/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2018 у справі № 912/1765/18 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена - 01.02.2019.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко