Рішення

від 01.02.2019 по справі 414/3326/18

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/3326/18

Провадження № 2/414/98/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в обґрунтування якого посилається на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 7,2180 га, що знаходиться на території Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області.

01.11.2018 позивач звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено через те, що позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, оскільки вона є інвалідом з дитинства та наприкінці спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини перебувала на лікуванні, що завадило їй подати відповідну заяву нотаріусу.

У зв'язку із викладеними обставинами позивач просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

У підготовче засідання позивач не з'явилася, від її представника ОСОБА_4 надійшла заява, в якій останній підтимав позовні вимоги та просив розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача у підготовче засідання також не з'явився, голова Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області ОСОБА_5 надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якій зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Також у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кремінна Луганської області та її матір'ю є ОСОБА_3. Зазаначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження та паспортом позивача (а.с. 7, 11)

Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Стара Краснянка Кремінського району Луганської області у віці 67 років, а після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 7,2180 гектарів, що розташована на території Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області і належала ОСОБА_3 на підставі державого акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого 18.03.2003 Кремінської райдержадміністрацією (а.с. 9, 10).

01 листопада 2018 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Луганській області Дашдамірова Е.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім'я на майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її матері ОСОБА_3, однак листом за № 4457/01-16 від 01.11.2018 їй було відмовлено у видачі зазначеного свідоцтва у зв'язку з тим, що позивачем ОСОБА_2 було пропущено передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с. 14).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 зазначається, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 1320цс17 та постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі 592/9058/17-ц, які суд враховує під час розгляду цієї цивільної справи в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

При цьому коло причин, що можуть свідчити про поважність пропуску спадкоємцем строку подання заяви про прийняття спадщини, законом не визначено, а отже суд у кожному конкретному випадку з урахуванням наданих доказів та обставин справи визначає, чи є достатні підстави для надання додаткого строку для подання такої заяви.

Як зазначається у позові, причиною пропуску позивачем шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини є те, що вона є інвалідом з дитинства та має третю групу інвалідності безстроково, у зв'язку з чим їй протипоказані важкий фізичний труд, тривала ходьба та переохолодження, що підтверджується наданою суду довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 440674 від 30.03.2016 (а.с. 12). В той же час, у період з 15.10.2018 по 31.10.2018, тобто наприкінці шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні з діагнозом гостре респіраторне захворювання , що підтверджується довідкою комунальної установи Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Лисичанськ № 6 від 03.12.2018 (а.с. 13).

Таким чином, суд бере до уваги, що поважність причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини позивачем обумовлюється у сукупності тим, що позивач є інвалідом з дитинства та має третю групу інвалідності, внаслідок чого суттєво обмежуються можливості позивача у вільному пересуванні, а наприкінці шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач захворіла та перебувала на лікуванні.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Також відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: Беєлер проти Італії , Онер'їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі ; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України ). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства ). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини ).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Більше того, згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції ). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України ).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи має значення лише за умови, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавця, яка доводилася їй рідною матір'ю. І спочатку смерть близької людини, а потім і втрата спадкового майна будуть для неї занадто надмірним тягарем, і при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що відповідач надав суду письмову заяву, в якій безумовно визнав позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому судом враховано, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустила встановлений законодавством строк для подання заяви прийняття спадщини з поважної причини, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю у два місяці, якого, на думку суду, буде достатньо для подання позивачем відповідної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) до Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області (ідентифікаційний код 05446723; місцезнаходження: Луганська область, Кремінський район, с. Голубівка, вул. Шкільна, 13) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.

Встановити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, тривалістю у два місяці з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Безкровний