Рішення

від 29.01.2019 по справі 521/15448/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/15448/18

Провадження № 2/521/776/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання - Богуш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Громадської організації АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ (місцезнаходження: м. Одеса, вул. І. Рабіна, 28), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив суд стягнути з Громадської організації АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , ідентифікаційний номер 19055647 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 130,000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 20,000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок у зв'язку з втратою автомобіля марки DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначено наступне.

Я, ОСОБА_1, є власником автомобіля DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з ВH4481ВМ (довідка № 31/15 / 5141-1942 від 08.08.2018 року).

Право керування автомобілем я передав своєму синові - ОСОБА_2, який зберігав автомобіль в гаражі на автостоянці відповідача, а саме: в гаражі 49, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, будинок 28.

Докази, якими позивач підтверджує свій позов є - посвідчення № 49, посвідчення до гаражу № 49 та квитанції про оплату членський внесків до ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ .

03.08.2018 року ОСОБА_2 зателефонували з автостоянки і передали, що гараж відкритий, а автомобіль відсутній на автостоянці. Як зазначає позивач, останній раз ОСОБА_2 залишав автомобіль на автостоянці 31.07.2018 року. Факт крадіжки автомобіля підтверджується записом камерою відеоспостереження, яку вилучили працівники поліції.

Малиновським відділенням поліції м. Одеси за фактом крадіжки автомобіля порушено кримінальну справу - ЄРДР 12018160470002688, слідчий Осіпова Мар'яна Анатоліївна.

Згідно сайту VST.UA (торги по продажу автомобілів) автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, коштує 130,000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Також позивач зазначає, що він є інвалідом 2-ї групи (онкологічне захворювання) та у зв'язку з втратою майна він відчуває душевні страждання. Моральну шкоду оцінює в 20,000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

07.11.2018 року відповідачем, було надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні вищевказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідач визнає, що позивач є членом ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ з 27 березня 2011 р., що позивач є власником гаражу № 49, що розташований на території ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ у зв'язку із наявністю у нього у власності автомобіля DAEWOO LANOS, 2007 р. випуску, н/з ВH4481ВМ, який він має право зберігати у зазначеному гаражі та те, що позивач сплачує членські внески ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ відповідно до п. 4.3. Статуту ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ .

Разом з тим, відповідач заперечує проти того, що ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ отримує від позивача оплату за зберігання автомобілю DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з ВH4481ВМ, що позивач зберігає автомобіль DAEWOO LANOS 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 у гаражі № 49 та, що позивач передавав на зберігання ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ транспортний засіб - автомобіль DAEWOO LANOS 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 у гаражі № 49, тому що між позивачем та відповідачам не виникали договірні правовідносини відповідно до договору зберігання транспортного засобу.

ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ вважає, що ці обставини є негативними, позивач ними обґрунтовує позов, тому довести зворотне має позивач.

Також у відзиві зазначено, що позивачем не надано суду речовий доказ про викрадення 31 липня 2018 року автомобілю DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 з гаража № 49, а саме: запис з камер відеоспостереження.

Віповідач вважає, що ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ не скоювала відносно позивача будь-яких протиправних діянь, тому відсутні правові підстави для задоволення позову як в частині стягнення майнової шкоди, так і моральної шкоди.

13.11.2018 року позивачем було подано відповідь на відзив, у якому позивач зазначав наступне.

Власником автомобіля DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1. Однак, керував автомобілем ОСОБА_2, котрий є власником гаражу № 49, який розташований на території ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ . Цей факт підтверджується карткою, яку додав до відзиву відповідач (а.с.80). Однак, відповідач помилково у відзиві вказав, що власником гаражу є ОСОБА_1.

Згідно 2.1 статуту основною метою діяльності ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ є комплекс заходів, спрямованих на охорону індивідуальних гаражів, легкових автомобілів та мотоциклів, що знаходяться на території автогаражної стоянки за адресою м. Одеса вул. Іцхака Рабіна № 28.

Згідно п. 4.2 член організації має право брати участь у статутній діяльності та заходах організації. Тобто відповідач брав на себе обов'язки по охороні гаражів.

20.11.2018 року позивачем було подано клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати з Малиновського ВП в м. Одесі ГУНН в Одеської області слідчого Осіпової М.А. відеоматеріал в період 18:00 31.07.2018 року по 05:00 02.08.2018 року з камер відеоспостереження ГО АВТОГАРАЖНАСТОЯНКА ВЗЛЕТ . Номер кримінального провадження 12018160470002688.

На ухвалу Малиновського районного суду від 20 листопада 2018 року щодо витребування доказів у вищевказаному позові була надана відповідь слідчим Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_3, у якій суду повідомлено, що в матеріалах кримінального провадження № ЄРДР 12018160470002688 не має відеоматеріалів з камер відеоспостереження, тому надати їх суду немає можливості.

Представник позивача позов підтримував та просив його задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив у задоволені відмовити. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог позов підтримував та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребовуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі у судових засідання, прийшов до висновку, що договір зберігання між сторонами по справі не укладався.

Зокрема, є не укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок порушення зобов'язання як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору.

Згідно зі ч. 1 ст. 936 ЦПК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 п.1, 2 ст. 936 ЦПК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно ч. 1 п.2 ст. 208 ЦПК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

У ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України зазначено, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

У випадках, коли між фізичною особою та організацією (підприємством) договір зберігання оформлений без дотримання умов закону, то такий договір не породжує прав і обов'язків між ними. Зберігач у таких випадках не несе відповідальність за втрату або ушкодження переданного майна.

Істотними умовами договорів зберігання в цивільному та господарському обороті є умови про строк дії договору та ціну.

Нехай ОСОБА_2 мав намір укласти договір зберігання автомобілю DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 з ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , однак в матеріалах відсутні докази того, що в гаражі № 49 зберігався саме цей автомобіль. Суд приходить до висновку, що істотна умова про річ у договорі зберігання не була дотримана.

Щодо строку дії договору, то якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Вимога про повернення має бути виконана в розумний строк (7 днів), якщо інше не передбачено договором. У даній ситуації між сторонами не було домовленості про строк дії договору, оскільки річ яка передавала не була визначена та не передавалась.

За загальним правилом, договір зберігання є оплатним, якщо в ньому не передбачено інше. Розмір оплати та строки її внесення встановлюються договором. Основний обов'язок поклажодавця полягає у внесенні плати за зберігання, яка повинна бути здійснена після закінчення договору зберігання, а якщо вона передбачена за період, то плата вноситься після закінчення кожного періоду.

Суд може припустити, що ОСОБА_2 укладав договір зберігання з вищевказаною стоянкою, однак істотна умова про оплату договору зберігання на момент викрадення автомобіля DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 також недотримана. Як свідчать матеріали справи та додатки до неї, а саме: квитанції до прибуткового касового ордеру № 2103 від 02.05.2018 року та №3231 від 08.08.2018 року, ОСОБА_2 здійснив оплату послуг ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ за період з березня 2018 року по травень 2018 року та за період з червня 2018 по липень 2018 року. Суд звертає увагу, що за період, коли був розкритий гараж № 49 у ніч на 03.08.2018, плата за членськими внесками здійснена не була.

З особистих пояснення голови управління ОСОБА_4, суду стали відомі такі обставини справи.

До складу ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ входить 1427 членів, серед яких є і ОСОБА_2 Особисто голова правління - ОСОБА_5 його не знає. Відповідно до картки № 49, ОСОБА_2 має у власності гараж № 49. ОСОБА_5 невідомо, чи користується цим гаражем ОСОБА_2 саме для зберігання автомобілю DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1, чи інших речей.

Якщо будь-який член ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ бажає передати належний йому автомобіль на зберігання, то він має в картці особисто розписатися про прибуття на стоянку, із зазначенням часу прибуття, а поруч розписатися диспетчер. При виїзді, володілець автомобілю має розписатися із зазначенням часу вибуття. Однак, це є правом члена ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ . Відповідно до п. 3.2.2. посадових обов'язків охоронця, який здійснює контроль за в'їздом автомобілів, охоронець тільки нагадує водію про необхідність запису у картку. В разі відмови внести такі записи, охоронець не має право перешкоджати в'їзду, або іншим шляхом примушувати водія внести запис. В такому випадку вважається, що член ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ не має наміру передавати автомобіль на зберігання.

Тільки при здійсненні таких дій, насамперед з боку володільця автомобіля - члена ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , він вважається прийнятим на зберігання, і за його повернення володільцю ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ несе матеріальну відповідальність.

Тому, у картках членів ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , які дійсно використовують належні їм гаражі для зберігання автомобілів, та реально передавали автомобілі на зберігання, є записи про в'їзд та виїзд із підписами володільців та диспетчерів. Якщо член ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ не здійснює зберігання автомобілю у гаражі, або не бажає передавати його на зберігання черговій зміні вищевказаній організації, то у картках таких членів ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , є записи тільки про сплату членських внесків. Саме такі відомості є в картці ОСОБА_2 Зазначене свідчить або про те, що або він фактично ніколи не зберігав автомобіль у гаражі, або свідомо не бажав здійснювати запис у картці про в'їзд на стоянку територію ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ . Автомобіль знаходиться у володінні ОСОБА_2, і він розпоряджається ним на власний розсуд, як і своїми правами члена ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ щодо можливості передачі автомобіля на зберігання на стоянці зазначеної організації.

Згідно письмових пояснень голови правління - ОСОБА_4, бувають випадки, коли члени ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ за власною ініціативою здійснюють короткочасний виїзд та виїзд із стоянки без запису у картку, незважаючи на таку пропозицію диспетчера. В такому випадку, вважається, що автомобіль не переданий на зберігання ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , і організація не несе будь-якої відповідальності за нього.

В матеріалах справи відсутні докази того, що машина DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1, власником якої є ОСОБА_1В, перебувала у гаражі 49 на території ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ у ніч 03.08.2018 року. Представником було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: відео з камер спостереження, які б підтвердили факт того, що машина DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 востаннє заїжджала на територію ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ 31.07.2018 року і більше не виїжджала. Однак, на виконання ухвали суду про витребування даних доказів, була надана відповідь про відсутність таких відеодоказів.

З усних пояснень сторін по справі вдалося встановити лише той факт, що у ніч 03.08.2018 року гараж № 49 було розкрито, про що і було повідомлено власника гаража ОСОБА_2

Відповідно до особистих пояснень голови правління ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ ОСОБА_5 стало відомо, що 31 липня 2018 р. ОСОБА_2 не здійснював в'їзд на територію стоянки ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , оскільки відомості у чергової зміни ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ про це відсутні. В картці він не ставив підпис про в'їзд тому, не передавав автомобіль на зберігання черговій зміні зазначеної організації.

Про викрадення автомобіля DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1, голова правління дізнався 3 серпня 2018 року виключно зі слів ОСОБА_2, який пояснив, що поставив автомобіль у гараж 31 липня 2018 року, та показав охоронцям чергової зміни відкриті двері гаражу, у якому відсутній автомобіль. Прибувши, працівники поліції вилучили записи камер відеоспостереження території ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , згодом було встановлено, що на них відсутні записи як в'їзду, так і виїзду автомобілю НОМЕР_2.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі у судових засідання, прийшов до висновку, що договір зберігання між сторонами по справі не укладався. Договір зберігання належить до групи реальних договорів, тобто він вважається укладеним з моменту фактичної передачі речі, тому тут діє правило: немає передачі речі - відсутній і сам договір.

Також, суду не зрозуміло чому позивач у своїй позовній заяві, просить суд стягнути з ГО АВТОГАРАЖПА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , ідентифікаційний номер 19055647 на свою користь 130,000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 20,000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок у зв'язку з втратою автомобіля марки DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини щодо автомобіля. Позивач не укладав ніяких договорів з вищевказаною організацію та не був її членом відповідно до доказів, які є в матеріалах справи.

Щодо третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, то суд встановив, що між ОСОБА_2 і відповідачем - ГО АВТОГАРАЖНАСТОЯНКА ВЗЛЕТ існували лише членські правовідносини, тобто ОСОБА_2 користувався правами та виконував обов'язки, які передбачені у статуті ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , код 19055647, що затверджено загальними зборами ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ , протокол №1 від 25.11.2016 року.

Відповідно зазначеного статуту основною метою діяльності ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ є комплекс заходів, спрямованих на охорону індивідуальних гаражів, легкових автомобілів та мотоциклів наявності , що знаходяться на території автогаражної стоянки за адресою м. Одеса вул. Іцхака Рабіна № 28.

У період з 1.08.2018 у ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ не було обов'язку зберігати автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 та гараж № 49, оскільки ОСОБА_2 не розписався в картці № 49 про про прибуття вищевказаного автомобіля на стоянку, із зазначенням часу прибуття та не оплатив членський внесок за даний період.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За відсутністю належних доказів позивачем наявності протиправних дій позивача та наявність причинного зв'язку між такими діями та нанесенням шкоди, у відповідача відсутність доводити відсутність своєї вини.

Таким чином, суд , відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальних збитків, дійшов обґрунтованого висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність вини відповідача в завданні шкоди позивачу.

Щодо моральної шкоди, то відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з ГО АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ не підлягають задоволенню через відсутність доказів заподіяння матеріальної шкоди організацією.

Керуючись ст. ст. 206, 208, 936, 937, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 60, 81 ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Громандської організації АВТОГАРАЖНА СТОЯНКА ВЗЛЕТ (місцезнаходження: м. Одеса, вул. І. Рабіна, 28), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 01.02.2019 року.

С У Д Д Я: ОСОБА_6