Постанова

від 21.01.2019 по справі 461/1327/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/1327/18 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/1616/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 54

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.

при секретарі: Куцику І. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МБ Квест на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю МБ Квест , третя особа директор Товариства з обмеженою відповідальністю МБ Квест Рибак Наталія Миколаївна про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и л а:

27.02.2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МБ Квест про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що наказом №155-к від 15.12.2014 року вона була прийнята на роботу в ТОВ МБ Квест на посаду координатора клінічних досліджень. Наказом № 34 від 29.07.2016 року назву посади координатор клінічних досліджень змінено на консультант з клінічних досліджень . Трудовий договір між нею та відповідачем укладено на невизначений строк. Наказом від 01.02.2018 року звільнена з роботи у зв'язку з прогулом без поважних причин. Звільнення вважає незаконним, таким що проведено без законних на те підстав та з порушенням встановленого Законом порядку. Зокрема, копія наказу їй видана не була, про ознайомлення з даним наказом вона не розписувалась. Про зміст даного наказу дізналася із тексту запису в трудовій книжці. Відповідачем не враховано, що її відсутність на роботі була викликана поважними причинами, оскільки за станом здоров'я вона вимушена була проходити лікувально-діагностичні процедури, за результатами яких оформлялись відповідні документи медичними закладами, де їй надавались медичні послуги. Враховуючи, що її звільнення з роботи проведено з порушенням трудового законодавства та зумовлене упередженим ставленням до неї з боку відповідача, просила визнати звільнення з посади консультанта з клінічних досліджень незаконним, поновити її на раніше займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_2 наказом № 22-к від 01.02.2018 року з роботи незаконним та поновлено на посаді консультанта з клінічних досліджень ТОВ МБ Квест . Стягнуто з ТзОВ МБ Квест на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2018 року по 27.04.2018 року в розмірі 129 830,00 грн.

Рішення суду оскаржило ТзОВ МБ Квест .

Вважає його незаконним, необгрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року №455 визначено ряд причин, які відносяться до поважних, в тому числі й проходження діагностичного обстеження, у зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку про те, що при вирішенні питання щодо відсутності позивача 02 та 03 листопада 2017 року на роботі відповідач не взяв до уваги, що причиною відсутності в ці дні був незадовільний стан здоров'я. Вважає, що Інструкція визначає виключний перелік документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а не причини відсутності на роботі, які відносяться до поважних. Зазначає, що позивачем не надано суду неналежних доказів про тимчасову непрацездатність ОСОБА_2, а надані нею результати обстежень не містять обов'язкових реквізитів, зокрема: підпису завідувача відділення та печатки лікувального-профілактичного закладу, часу проведення консультації. Крім того, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що виписка із медичної карти стаціонарного хворого №7106141 підтверджує поважність причин відсутності позивача на роботі 2-3 листопада 2017 року, оскільки лише засвідчує той факт, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні 01.11.2017 року та виписалася зі стаціонару за власним бажанням 01.11.2017 року та жодним чином не підтверджує поважність причини відсутності позивача на роботі 2 та 3 листопада 2017 року. Звертає увагу суду на дотримання відповідачем вимог щодо встановленого ст. 149 КЗпП України порядку застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи, а відтак, на відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Через канцелярію суду 24.09.2018 року за вх. № 17477/18 надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ТзОВ МБ Квест , в якому зазначено, що суд першої інстанції з ясував поважність причин її відсутності на роботі 02 та 03 листопада 2017 рок з дотриманням вимог закону, а тому невідповідність медичних довідок вимогам правових актів Міністерства охорони здоров я України та Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян не може бути підставою для відмови у позові про поновлення на роботі при незаконному звільненні з роботи. Вважає апеляційну скаргу ТзОВ МБ Квест безпідставною, а доводи такої такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

У засіданні колегії суддів представник ТзОВ МБ Квест - Кочеров М. В. скаргу підтримав з підстав, наведеній у ній. Просив скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 проти скарги заперечили, просили у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Законодавством не визначено переліку поважних причин, за яких відсутність на роботі працівника не може вважатися прогулом, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, надані сторонами.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана або звільнення.

У разі звільнення з роботи працівника за прогул, роботодавець повинен дотримуватися положень статей 147, 148, 149 КЗпП України.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Тобто, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленому Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Встановлено, що наказом № 155-к від 15.12.2014 року ОСОБА_2 прийнята на роботу у ТОВ МБ Квест на посаду координатора клінічних досліджень з 15.12.2014 року.

Наказом ТОВ МБ Квест № 34 від 29.07.2016 року назву посади координатор клінічних досліджень змінено на консультант з клінічних досліджень .

Наказом № 22-к від 01.02.2018 року ОСОБА_2 звільнена з роботи у зв язу з прогулом без поважних причин згідно п. 4 ч 1 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звільнення ОСОБА_2 була її відсутність на роботі без поважних причин 02 та 03 листопада 2017 року.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 01.11.2017 року проходила обстеження у лікаря-кардіолога сімейної клініки Амеда з приводу гострого міокардиту синусової брадікардії, недостатності ТК1-2 ст, МК 1ст. СН1-2а. Госпіталізована по швидкій допомозі в кардіологічне відділення. Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7106141 ОСОБА_2, заведеної Олександрівською клінічною лікарнею м. Києва, така 01.11.2017 року поступила на стаціонарне лікування з приводу підозри на міокардит та цього ж дня була виписана з лікарні за її бажанням, для проходження подальшого обстеження та лабораторних досліджень, обстеження ревматолога (а.с. 13, том 1).

02.11.2017 року позивач проходила обстеження у Київському обласному кардіологічному диспансері (а.с. 15, том 1) та 03.11.2017 року в лікувальному центрі ТОВ Хелсі енд хепі ОСОБА_2 було поставлено діагноз - надшлуночкова екстрасистологічна аритмія.

В подальшому продовжувала проходити обстеження 06.11.2017 року (а.с. 18-28, том 1).

Наведене додатково стверджується показами свідка ОСОБА_6, який супроводжував її до медичного закладу та випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 7106141, листками непрацездатності (лікарняний лист) та іншими медичними документами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відсутність ОСОБА_2 на роботі в період з 02 листопада 217 року по 03 листопада 2017 року не можна вважати прогулом без поважних причин, оскільки така зумовлена станом здоров я позивача, про що відповідачу було відомо.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача з роботи проведено з порушенням вимог встановленого ст. 149 КЗпП України порядку застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, ОСОБА_2 не було повідомлено, в чому адміністрація вбачає порушення трудової дисципліни, яке потягло обрання саме такого заходу стягнення як звільнення з роботи, відповідачем не було встановлено, чи відсутність ОСОБА_2 на роботі була без поважних причин чи була викликана поважними причинами, а також не відібрано письмових пояснень у позивача про причини відсутності на робочому місці 02 та 03 листопада 2017 року.

Ухвалюючи рішення про визнання незаконним наказу № 22-к від 01.02.2018 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи та поновлення її на посаді консультанта з клінічних досліджень ТОВ МБ Квест , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України було здійснено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність медичних довідок, які були представлені ОСОБА_2 на підтвердження поважності причин відсутності на роботі вимогам правових актів Міністерства охорони здоров я України та Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, на думку колегії суддів, на увагу не заслуговують, оскільки такими довідками ОСОБА_2 підтвердила причину своєї відсутності на роботі, а саме через погіршення стану здоров я, тобто була відсутня на роботі з поважної причини.

Згідно ст.ст.116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З довідки-розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_2 № 2-03/18 від 22.03.2018 року вбачається, що заробітна плата позивача за два місяці, які передували її звільненню з роботи становить: в грудні 2017 року - 20574,00 грн., в січні 2018 року - 25550,00 грн.; загальна сума заробітної плати за цей період складає 46124,00 грн.; розрахунок середньоденної заробітної плати складає - 1708,30 грн. (а.с. 191, т. 1). Період вимушеного прогулу з 01.02.2018 року по 01.05.2018 року становить 76 робочих днів.

Враховуючи кількості робочих днів за період вимушеного прогулу, суд першої інстанції відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати вірно стягнув з відповідача в користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 129830,00 грн. (176 р.дн. х 1708,30 грн.).

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МБ Квест залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01.02.2019 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

Цяцяк Р. П.