Номер провадження 2/754/784/19
Справа №754/12358/17
РІШЕННЯ
Іменем України
24 січня 2019 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Клочко І.В.,
за участю
секретаря судового засідання Шевчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського медично-виробничого підприємства Профілактична дезінфекція про стягнення належних сум, невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Міського медично-виробничого підприємства Профілактична дезінфекція (надалі за текстом підприємство) про стягнення належних сум, невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В позовній заяві позивач, посилається на те, що станом на січень 2014 року на підприємстві відбулись організаційні зміни та видано наказ від 15.04.2014р. №27-к про припинення трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні відповідач надав розрахунковий лист за січень 2014 року, де зазначено про нарахування суми заробітної плати до сплати в розмірі 4 976,85 грн., які не були виплачені позивачу.
Оскільки з дня звільнення по фактичний день подачі позовної заяви позивачу ОСОБА_1 не було виплачено жодної суми, остання просить стягнути з відповідача на свою користь належну їй до виплати заробітну плату та вихідну допомогу в розмірі 4203,37 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 2014 року по вересень 2017 року, що складає суму в розмірі 108000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.
Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 14 січня 2019 року надійшла заява з проханням слухати справу за відсутності позивача та її представника за наявними матеріалами справи.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не вказав.
В матеріалах справи наявні заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що в день звільнення позивача, останній було надано розрахунковий лист за січень 2014р., в якому зазначено про нарахування в розмірі 4976,85 грн., яке складається з компенсації за використану відпустку в розмірі 880,88 грн. , вихідна допомога - 4095,97 грн. Згідно відомостей, компенсація за використану відпустку в сумі 721,80 грн. було виплачено 25.02.2014р., вихідна допомога в розмірі 781,57 грн. була сплачена, відповідно до відомостей №240 від 03.04.2014р., №250 від 23.04.2014р., №248 від 16.04.2014р. А тому, заборгованість існувала лише по не виплаті вихідної допомоги, що становить суму 2700,00 грн. Заборгованості по заробітній платі перед позивачем у відповідача не було, оскільки заробітна плата за грудень 2013р. в розмірі 3782,22 грн. була виплачена, відповідно до відомості №206 від 17.01.2014р.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно наказу Голови ліквідаційної комісії Лукашевського А.Є. від 15 січня 2014 року № 27-к про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з посади дезінфектора відділення профілактичної дезінфекції № 2 на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із ліквідацією підприємства (а.с.12).
Згідно копії розрахункового листка за грудень 2013 року, виданого на ім'я ОСОБА_1, сума, яка підлягала до виплати, складала 3782,22 грн. та копії розрахункового листка за січень 2014 року, виданого на ім'я ОСОБА_1, сума, яка підлягала до виплати, складала 4203,37 грн. (а.с.11).
Відповідно до відомості нарахування коштів №250 (заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників) від 23.04.2014р. позивачу перераховано суму коштів в розмірі 200,00 грн.(а.с.30).
У відомості нарахування коштів №248 (заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників) від 16.04.2014р. позивачу перераховано суму коштів в розмірі 300,00 грн.(а.с.31).
Відповідно до відомості нарахування коштів №206 (заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників) від 17.01.2014р. позивачу перераховано суму коштів в розмірі 3782,22 грн.(а.с.32).
У відомості нарахування коштів №225 (інші платежі на зарплатні картки) на карткові рахунки співробітників від 25.02.2014р. позивачу перераховано суму коштів в розмірі 721,80 грн.(а.с.33).
Відповідно до відомості нарахування коштів №240 (заробітна плата та аванси) на карткові рахунки співробітників від 03.04.2014р. позивачу перераховано суму коштів в розмірі 281,57грн.(а.с.34).
Відповідно до копії виписки по рахунку позивача ОСОБА_1 в період з 12.11.2012р. по 18.03.2015р. вбачається, що останній було перераховано наступні кошти: 17.01.2014р. - в розмірі 3782,22 грн., 25.02.2014р. - 721,80 грн., 03.04.2014р. - 281,57 грн., 16.04.2014р. - 300,00 грн., 23.04.2014р. - 200,00 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2700,00 грн., яку, відповідно до наданих заперечень, голова ліквідаційної комісії ММВП Профілактична дезінфекція Тищенко І.Г. визнає, відповідно до наданих заперечень.
А тому, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, які не були виплачені при звільненні підлягає частковому задоволенню в розмірі 2700,00грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
В позовній заяві позивач зазначає, що належить до виплати середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: 2014рік з окладом 2200 складає 26000 грн., та загалом за період з 2014р. по 2016р. загальна сума складає 79200 грн. та за період з січня 2017р. по вересень 2017р. з урахуванням мінімальної заробітної плати 3200 грн., складає 28800 грн., а загальна сума середнього загального заробітку за час вимушеного прогулу складає 108000грн.
З наведеним позивачем розрахунком, суд не погоджується, оскільки обчислення розміру середньої заробітної плати передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.
Отже, для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно наявна у позивача заробітна плата за листопад та грудень 2013 року.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ані позивачем, ані відповідачем не надано доказів, щодо нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за листопад 2013 року, для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Частино 7 ст. 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості обчислити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1, а визначений позивачем розрахунок є необґрунтованим та суперечить прийнятому Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.
З огляду на викладене, дана позовна вимога не відповідає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2000 грн., суд приходить до висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ч. 1 п. 9 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно із ч. 1 п. 13 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Враховуючи наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, глибину фізичних та душевних страждань позивача, яких остання зазнала, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює, що визначений позивачем розмір моральної шкоди, що становить 2000 грн. є достатнім.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідач підлягає стягнення на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60грн., у зв'язку з задоволенням двох позовних вимог позивача.
З урахуванням викладеного, на підставі ст..ст. 95, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України та керуючись статтями ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міського медично-виробничого підприємства Профілактична дезінфекція про стягнення належних сум, невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Міського медично-виробничого підприємства Профілактична дезінфекція на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 2700 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
В частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.
Стягнути з Міського медично-виробничого підприємства Профілактична дезінфекція на користь держави судовий збір в сумі 1409,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідач - Міське медично-виробниче підприємство Профілактична дезінфекція , ідентифікаційний код 13698924, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1.
Повний текст рішення складено 01.02.2019р.
Суддя
Суд | Деснянський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2019 |
Оприлюднено | 03.02.2019 |
Номер документу | 79569172 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Деснянський районний суд міста Києва
Клочко І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні