Ухвала від 17.01.2019 по справі 761/43648/18

Справа № 761/43648/18

Провадження № 1-кс/761/29646/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1

за участю представника володільця майна адвоката ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах володільця майна ТОВ «НОВА ХВИЛЯ», про скасування заходів забезпечення кримінального провадження арешту нерухомого майна, накладеного в межах кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 22014000000000081, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У провадженняслідчого суддіШевченківського районногосуду м.Києванадійшло клопотання представника володільця арештованого майна - ТОВ «НОВА ХВИЛЯ», в якому останній просить скасувати арешт, накладений в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 22014000000000081 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23 липня 2018 року, на перелік нерухомого майна, володільцями якого насьогодні є ПАТ «ТВФ «Чорне море» та ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп», яке на праві повного управління передано ТОВ «НОВА ХВИЛЯ».

При цьому, як підставу для скасування вищезазначеного арешту вказує на те, що ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, власникам та/або уповноваженим особам товариства про підозру у вчиненні будь-якого злочину не повідомлялося, тобто жодна службова особа ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» кримінальному провадженні не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, вони не перебувають в жодному процесуальному статусі та не вчиняли будь-яких дій, що мають ознаки кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим, підстав для подальшого обмеження права володіння у виді управління майном немає.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 , який здійснює представництво інтересів ТОВ «НОВА ХВИЛЯ»,підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, у ньому наведених, додатково також просив врахувати, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває з 2014 року та з цього ж часу арештоване майно перебуває в управлінні Підприємства, у той же час будь-яких дій по його відчуженню не здійснюється, до розслідуваного кримінального правопорушення посадові особи ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» не мають жодного відношення, при цьому арештоване майно не відповідає критеріям, визначеним для речового доказу, а заборона користування останнім спричиняє неможливість нормальної господарської діяльності підприємства.

Слідчий у кримінальному провадженні у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та скасування арешту на майно, вказавши на те, що ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» не є законним володільцем майна, при цьому у даному кримінальному провадженні вказане майно визнано речовим доказом відповідною постановою з підстав того, що останнє є об*єктом кримінально-протиправних дій, у кримінальному провадженні потерпілим пред*явлено цивільний позов та складено повідомлення про підозру посадовим особам АТ «Імексбанк», а також у грудні 2018 р. призначено економічну експертизу, яка має встановити дійсний розмір заподіяних збитків у провадженні.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши поясненняпредставника заявника та слідчого, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000081, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 та ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 219 КК України.

При цьому загалом у кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування за фактом того, що впродовж 2008-2014 років службові особи АТ «Імексбанк» (код ЄДРПОУ 20971504), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРИМОР`Я» (код ЄДРПОУ 13892425) , ТОВ «БІЗНЕС-ФОРУМ» (код ЄДРПОУ 26302885), ТОВ «УКРБУДСПЕЦТЕХ» (код ЄДРПОУ 32145683), ПрАТ «ФК «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 22449841), ПАТ «ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 34221158), ПАТ «ТУРИСТИЧНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЧОРНЕ МОРЕ» (код ЄДРПОУ 02573556), ПАТ «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗБК» (код ЄДРПОУ 01374582), ПАТ «РИНОК МАЛИНОВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 26343453), ПАТ «СПЕЦАВТОМАТИКА» (код ЄДРПОУ 00226885), ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРИМОР`Є» (код ЄДРПОУ 20976482), ТДВ «ТРЕТІЙ АВТОБУСНИЙ ПАРК» (код ЄДРПОУ 03115034), ТОВ АГРОФІРМА «АВГУСТІВКА» (код ЄДРПОУ 03768598), ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР «АНДРОМЕД» (код ЄДРПОУ 37608823), ТОВ «КОНВЕРСІЯ» (код ЄДРПОУ 31241648), ТОВ «МЕЧТА» (код ЄДРПОУ 13917817), ТОВ «УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 20939771), ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» (код ЄДРПОУ 01553764),-ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 32145683), ТОВ «ОДЕСЬКИЙ ЦУМ» (код ЄДРПОУ 35404865), ТОВ «БІЗНЕС-ЦЕНТР «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 33215562), ТОВ «БІЗНЕС-ПАРТНЕР-ГРУП» (код 35881177) вчинили заволодіння чужим майно (об`єктами нерухомості) та кредитними грошовими коштами в сумі 3,4 млрд. грн., наданими Національним банком України на підтримання ліквідності АТ «Імексбанк» на підставі кредитних договорів № 55 від 23.04.2008, №73 від 06.11.2008, № 2 від 04.02.2009, № 29 від 26.11.2009 та № 60 від 28.11.2014. При цьому, для вчинення заволодіння вказаними коштами службові особи АТ «Імексбанк» організували передачу в заставу Національному банку України об`єкти нерухомого майна по завищеній оціночній вартості.

Надалі, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року було задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України та накладено арешт, окрім іншого, на наступне нерухоме майно: нежилі приміщення торговельного комплексу за адресою: м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 25; нежитлові будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала, 1/1; нежитлова будівля торгового центру «мега-маркет» за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 105; нежитлові приміщення першого поверху за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 64; нежитлові приміщення першого поверху та підвалу за адресою: м. Одеса, просп. Олександрівський, 43, приміщення 101; нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів за адресою: м. Одеса, просп. Олександрівський, 43, приміщення 201; нежитлові приміщення першого, другого, третього поверхів за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 105/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30325951101; нежитлові приміщення підвалу, першого, другого, третього,' четвертого поверхів за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 88/1; 3-поверхова будівля бізнес-центру з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Бабаджаняна, будинок 25-6; будівлі готельного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59.

Згідно вказаної ухвали суду, арештоване нерухоме майно визнано речовими доказами з тих підстав, що останнє є об*єктами кримінально-протиправних дій, є матеріальними об*єктами, які зберігли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути викроистані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є предметами та засобами вчинення кримінального правопорушення.

Так, при вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально- правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позоіз), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КГІК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, грунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень,володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»,від 22 вересня 1994 року, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62,від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»,пп.69 та 73). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50).

Під час судового розгляду встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права, недостатньо одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту. Оскільки, для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт, належного їй майна, мас бути дотримано вищенанедені приписи кримінально процесуального законодавства, чітко визначені в ст.ст. 170 - 173 КПК України.

За матеріалами клопотання встановлено, що 28 грудня 2014 року між ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» та ПАТ «ТВФ «Чорне Море», ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп» було укладено ряд договорів управління нерухомим майном, згідно з якими (п.п. 6.3 вказаних Договорів) Управителю (ТОВ «НОВА ХВИЛЯ») надано право володіння та користування об*єктами нерухомого майна у встановних чинним законодавством та договорами межах, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна подано до суду повноважною особою, якій надано право володіння таким майном.

При цьому слідчим на підтвердження обставин щодо необхідності у подальшому збереженні заходу забезпечення кримінального провадження у виді обмеження у праві володіння нерухомим майном наведено доводи, а також надано матеріали кримінального провадження з приводу того, що у даному кримінальному провадженні арештоване майно визнано речовим доказом, складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, пред*явлено цивільний позов на загальну суму 5 млрд. 263 млн. грн., а також у грудні 2018 ркоу призначено судову економічну експертизу з приводу встановлення розміру заподіяних у провадженні матеріальних збитків.

Так, як вбачається із постанови про визнання речовими доказами від 16.06.2018 р., перелік нерухомого майна, зокрема належного на праві власності ПАТ «ТВФ «Чорне Море» та ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп», визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 22014000000000081 з підстав того, що останні є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, та є матеріальними об`єктами, які зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є достатні підстави вважати, що незастосування арешту на таке нерухоме майно може призвести до подальшого його незаконного відчуження, приховування, зникнення, використання, перетворення та передачі майна.

Зазначені аргументи було наведено слідчим і слідчому судді у клопотанні щодо арешту вказаного нерухомого майна, а також вказано на те, що у даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов потерпілим.

У той же час при розгляді клопотання слідчим слідчому судді не було наведено таких належних та достовірних доказів про те, що, зважаючи на тривалість кримінального провадження протягом 5 років, а також перебування у володінні переліку нерухомого майна також з 2014 р., управитель, який здійснює володіння та користування об*єктами нерухомого майна ТОВ «НОВА ХВИЛЯ», має намір здійснити відчуження, приховування, використання, перетворення або передачу майна, а також не доведено, що заявлені за позовом у кримінальному провадженні вимоги цивільно-правового характеру можуть бути задоволені за рахунок арештованого майна.

Окрім іншого, за змістом наданих слідчому судді повідомлень про підозру, складених щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191 КК України у даному кримінальному провадженні, взагалі не вбачається, яке відношення має арештоване майно до інкримінованих останнім кримінально-протиправних діянь, оскільки як вказана підозра, так і цивільний позов, пред*явлені за іншими епізодами кримінального провадження та не стосуються фактів протиправного заволодіння вищевказаним нерухомим майном.

За таких обставин накладення арешту на зазначене у клопотанні нерухоме майно є явно неспівмірним з обмеженням ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» права користування та володіння майном, платоспроможність і виконання ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» взятих на себе договірних зобов`язань, а тому такий захід забезпечення кримінального провадження фактично зупиняє господарську діяльність товариства.

Враховуючи вишевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» належним Товариству майном на підставі зазначених обставин, оскільки представником власника майна доведено, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешті майна, відпала потреба.

У зв`язкуз чим і вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судці Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 22014000000000081 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23 липня 2018 року, в частині накладення арешту на наступне нерухоме майно, а саме:

- нежилі приміщення торговельного комплексу за адресою: м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 25;

- нежитлові будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала, 1/1;

- нежитлова будівля торгового центру «мега-маркет» за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 105;

- нежитлові приміщення першого поверху за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 64;

- нежитлові приміщення першого поверху та підвалу за адресою: м. Одеса, просп. Олександрівський, 43, приміщення 101;

- нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів за адресою: м. Одеса, просп. Олександрівський, 43, приміщення 201;

- нежитлові приміщення першого, другого, третього поверхів за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 105/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30325951101;

- нежитлові приміщення підвалу, першого, другого, третього,' четвертого поверхів за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 88/1;

- 3-поверхова будівля бізнес-центру з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Бабаджаняна, будинок 25-6;

- будівлі готельного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, разом з тим проти неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження у суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1