Ухвала

від 31.01.2019 по справі 344/797/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/797/19

Провадження № 11-сс/4808/28/19

Категорія ст. 173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) директора ТОВ «ПЛАТИНУМ ІНВЕСТ ІФ» ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 16.01.2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017090010004318 від 18.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 16 січня 2019 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, а саме: на нежитлове приміщення VII поверху в блоці № 3 Бізнес-центру, площею 510 кв. м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, 22А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 331547526101, яке належать на праві приватної власності ТОВ «Платинум Інвест ІФ».

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ТОВ «Платинум Інвест ІФ», тому з метою збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову).

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, директор ТОВ «Платинум Інвест ІФ» ОСОБА_9 подав АС, в якій покликається на її незаконність, необґрунтованість, оскільки дана ухвала винесена без достатніх на це підстав та з суттєвими порушеннями норм КПК, а тому підлягає скасуванню.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження даної ухвали, оскільки пропущений з поважних причин, а ухвалу слідчого судді скасувати тільки в частині накладення арешту на нежитлове приміщення VII поверху в блоці № 3 Бізнес-центру, площею 510 кв. м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, 22А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 331547526101, яке належить на праві приватної власності ТОВ «Платинум Інвест ІФ».

Так, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст.395 КПК, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, тому строк на апеляційне оскарження пропущено ним не було.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник, або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав подану АС, просить задовольнити апеляційні вимоги; пояснення прокурора ОСОБА_7 , який заперечив доводи поданої АС, просить ухвалу слідчого судді залишити без змін; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що АС підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог закону при постановленні даної ухвали слідчий суддя не дотримався .

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017090010004318 від 18.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 190 КК.

11.12.2018 року директор ТОВ «КГД-БУД» ОСОБА_10 звернувся із клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на нежитлове приміщення VII поверху в блоці № 3 Бізнес-центру, площею 510 кв. м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, 22А з метою його збереження та недопущення відчуження ТОВ «Платинум Інвест ІФ до прийняття кінцевого рішення в кримінальному провадженні.

На даний час досудове розслідування у провадженні триває, та 11.12.2018 року вказане нежитлове приміщення визнане речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 2ст. 171 КПК в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексу,та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зіст. 173 КПК , повинен врахувати, зокрема правову підставу для арешту майна.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який подав клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, клопотання слідчого про арешт майна не містить мети з якою необхідно накласти арешт на майно, передбаченоїст. 170 КПК .

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогамст. 171 КПК , що відповідно до ч. 1ст. 173 КПК мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Разом з тим, як вважає колегія суддів, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК, а відтак наявність правової підстави для арешту майна, передбаченої ч. 3ст. 170 КПК, на думку колегії суддів, не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону, належно обґрунтованого процесуального рішення про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017090010004318 від 18.10.2017 року постанова слідчого не містить, а тому, як вважає колегія суддів, слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогамст. 171 КПК .

Згідно п.2 ч. 4ст. 170 КПК , арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна знати що таке майно відповідає будь-якій із ознак зазначених у пунктах частини першої ст.96-2 КК України.

У клопотанні слідчого таких підстав не наведено, як зазначається п.2 ч.4 ст.170 КПК.

Дослідивши матеріали, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимогКПК, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а АС - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, оскільки воно подано до суду з порушенням вимогКПК та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-173,404,405,407,418,419,422 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ПЛАТИНУМ ІНВЕСТ ІФ» ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 16 січня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017090010004318 від 18.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 190 КК - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме: нежитлове приміщення VII поверху в блоці № 3 Бізнес-центру, площею 510 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ТОВ «ПЛАТИНУМ ІНВЕСТ ІФ»

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5