Постанова

від 30.01.2019 по справі 916/982/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/982/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Яковлєв А.В., за довіреністю;

від відповідача: Волков О.В. (особисто); Черепанов О.В., за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області

від 08 жовтня 2018 року

по справі № 916/982/18

за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Волкова Олега Валерійовича"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

суддя суду першої інстанції: Смелянець Г.Є.

час та місце винесення рішення: 08.10.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 30.01.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Головне управління Держгеокадастру в Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства Волкова Олега Валерійовича, яким просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26.11.2012р., укладений між Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області та Селянським (фермерським) господарством Волкова О.В. , на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від 01.11.2012р. №1826/А-2012, об'єктом якого є земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) (кадастрової номери 5122083600:01:002:0022, 5122083600:01:002:0023), номери запису про інше речове право 23280585, 23281059.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладанням договору оренди земельної ділянки від 26.11.2012р. з порушенням норм земельного законодавства, а саме: без проведення земельних торгів (аукціону); підставою для укладення договору є розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області, зі змісту якого не вбачається факту передачі земельної ділянки в оренду та визначення умов її використання і затвердження умов її надання; договір не містить істотної умови договору оренди землі - об'єкту оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. по справі №916/982/18 (суддя Смелянець Г.Є.) відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що договір оренди земельної ділянки від 14.02.2007р. набув чинності з дня його державної реєстрації з 27.11.2007р., водночас, строк дії даного договору не ставиться в залежність від державної реєстрації цього договору та в будь-якому випадку розраховується починаючи з 01.01.2007р., та становить до 01.01.2012р.

Місцевий господарський суд зазначив, що з урахуванням положень Закону України Про оренду землі , приймаючи до уваги, що строк договору оренди від 14.02.2007р. становить до 01.01.2012р., для застосування переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідач був зобов'язаний повідомити про це Ізмаїльську РДА не пізніше ніж за місяць до 01.01.2012р., тобто не пізніше ніж до 01.12.2011р. Натомість, із заявою про поновлення договору оренди від 14.02.2007р. відповідач звернувся до Ізмаїльської РДА 26.09.2012р., тобто з пропуском встановленого ч.2 ст.33 Закону України Про оренду землі строку, що унеможливлює застосування переважного права на укладення договору оренди від 14.02.2007р. на новий строк.

Приймаючи рішення, суд вказав, що у договорі оренди від 26.11.2012р. визначено, що строк дії договору становить 49 років, в той час як строк дії договору оренди від 14.02.2007р. був укладений на 5 років. Крім того, при укладенні договору оренди земельної ділянки від 26.11.2012р. сторонами було пропущено встановлений місячний строк для поновлення договору оренди землі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 26.11.2012р. не визнається господарським судом таким, що є поновленим. Фактично вказаний договір оренди земельної ділянки є окремим договором оренди, який має бути укладений на загальних підставах у відповідності до вимог діючого станом на 26.11.2012р. законодавства.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що при укладенні договору оренди від 26.11.2012р. аукціону щодо передачі в оренду земельної ділянки проведено не було, що з урахуванням обставин поновлення цього договору оренди, є порушенням вимог ст.ст.124,134 Земельного Кодексу України та ст.16 Закону України Про оренду землі , та в силу вимог ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору оренди від 26.11.2012р. недійсним.

Серед іншого, суд першої інстанції зазначив, що станом на дату укладення договору оренди від 26.11.2012р. передану в оренду земельну ділянку не було сформовано, кадастровий номер переданим за оспорюваним договором земельним ділянкам було присвоєно лише у 2017 році.

Таким чином, відсутність у оспорюваному договорі істотної умови - об'єкту оренди у вигляді сформованої земельної ділянки з огляду на положення ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі та в силу вимог ст.215 ЦК України є ще однією підставою для визнання договору оренди земельної ділянки від 26.11.2012р. недійсним.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що із набуттям чинності з 01.01.2013р. Закону України від 06.09.2012р. №5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності розпорядження спірними земельними ділянками стало здійснювати Головне управління Держгеокадастру в Одеської області, тобто відбулась зміна розпорядника спірними земельними ділянками з Ізмаїльської РДА на Головне управління Держгеокадастру в Одеської області.

З урахування того, що у спірних правовідносинах суб'єктом прав на спірні земельні ділянки є саме держава, а не її конкретний орган, зміна уповноваженого органу щодо розпорядження та управління земельними ділянками держави, не змінює порядок перебігу позовної давності.

Суд першої інстанції вказав, що Ізмаїльській РДА на момент укладення оспорюваного договору - 26.11.2012р. було відомо, що спірні земельні ділянки не були сформовані, а також, що договір в порушення норм чинного законодавства укладений за відсутності аукціону. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом становить до 26.11.2015р.

Між тим, суд зазначив, що позивач звернувся до суду з даним позовом 24.05.2018р., про що свідчить відповідна відмітка на першому аркуші позовної заяви, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.

З огляду на що місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру в Одеської області до Селянського (фермерського) господарства Волкова Олега Валерійовича про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.11.2012р., укладеного між Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області та Селянським (фермерським) господарством Волкова О.В. .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. по справі №916/982/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт зазначає, що спірний договір набрав чинності з моменту державної реєстрації, яка була здійснена 02.10.2017р. та 01.11.2017р., отже, до цього часу договір був нечинним і жодним чином не впливав на права та обов'язки позивача як розпорядника землями державної власності сільськогосподарського призначення.

По-друге, скаржник вказує, що Головне управління взагалі не мало будь-якої інформації про існування спірного договору, оскільки на даний час спірний договір Ізмаїльською районною державною адміністрацією до позивача не передавався. При цьому, апелянт зауважує, що пор існування договору він дізнався лише 02.08.2017р. з листа відповідача, яким він звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, до якого було додано копію оспорюваного договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018р. апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. по справі №916/982/18 залишено без руху, встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

10.12.2018р. від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Південно-західного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду надійшов лист, до якого апелянтом додано платіжне доручення №489 від 03.12.2018 року про сплату судового збору у розмірі 2643,00 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. по справі №916/982/18, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

29.12.2018р. від Селянського (фермерського) господарства "Волкова Олега Валерійовича" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019р. справу № 916/982/18 призначено до розгляду на 30.01.2019р.

Представник третьої особи в судове засідання 30.01.2019р. не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.01.2019р.

У судовому засіданні 30.01.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Проаналізувавши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, заслухавши представників позивача і відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не погодився з висновком суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності.

У ст. 256 Цивільного кодексу України вказано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було зроблено висновки щодо наявності порушеного права позивача.

Водночас, 10.07.2018р. від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, відповідно до якої відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог Головного управління Держгеокадастру в Одеської області до Селянського (фермерського) господарства Волкова Олега Валерійовича про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а також просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому початком перебігу строку позовної давності відповідач вважає 26.11.2012р., оскільки позивач є лише правонаступником Ізмаїльської РДА, а тому про наявність будь-якого порушення прав держави позивач повинен був дізнатись в момент укладення договору.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до Закону України від 06.09.2012р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ст.122 ЗК України викладено в новій редакції. Зокрема, частиною 4 ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відтак, з 01.01.2013р. розпорядження спірними земельними ділянками стало здійснювати Головне управління Держгеокадастру в Одеської області, тобто відбулась зміна розпорядника спірними земельними ділянками з Ізмаїльської РДА на Головне управління Держгеокадастру в Одеської області.

За положеннями ст.170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.

Приймаючи до уваги те, що у спірних правовідносинах суб'єктом прав на спірні земельні ділянки є саме держава, а не її конкретний орган, зміна уповноваженого органу щодо розпорядження та управління земельними ділянками держави, не змінює порядок перебігу позовної давності.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Ізмаїльській РДА на момент укладення оспорюваного договору - 26.11.2012р. було відомо, що спірні земельні ділянки не були сформовані, а також, що договір в порушення норм чинного законодавства укладений за відсутності аукціону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом становить до 26.11.2015р.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо необізнаності про існування спірного договору.

Апеляційний господарський суд критично ставиться до доводів скаржника стосовно того, що порушення прав позивача слід відраховувати з моменту державної реєстрації відповідачем права оренди, оскільки матеріалами справи підтверджується обізнаність

Ізмаїльської РДА як попереднього розпорядника земельною ділянкою щодо невідповідності вказаного договору оренди вимогам законодавства саме з 26.11.2012р., тобто з дати укладання відповідного договору оренди.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, наведені Головнимуправлінням Держгеокадастру в Одеській області у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. по справі №916/982/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. по справі №916/982/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 04.02.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Принцевська Н.М.