Постанова
від 28.01.2019 по справі 922/3380/17
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа № 922/3380/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1159 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі №922/3380/17 (повний текст якої складено 07.06.2018 в місті Харкові суддею Яризько В.О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Життя 2010", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Життя 2010", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 заяву ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" Клочка О.М. задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту укладення між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та громадянкою України ОСОБА_1 договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), посвідчений 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №432.

Визнано недійсним з моменту укладення між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та громадянкою України ОСОБА_1 договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101), посвідчений 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №436.

Визнано недійсним з моменту укладення між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та громадянкою України ОСОБА_1 договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101), посвідчений 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №440.

Визнано недійсним з моменту укладення між громадянкою України ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_1 договір іпотеки нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101), нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101), посвідчений 08.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим №3464.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30089586 від 16.06.2016 права власності на нежитлові приміщення за ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" на підставі договору міни № 1 від 02.04.2016, акту приймання передачі від 02.06.2016, протоколу ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" № 3 від 30.05.2016, на підставі якого було внесено до державного реєстру прав запис № 15007715 від 14.06.2016.

Скасовано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис №15007715 від 14.06.2016, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. про державну реєстрацію за ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" права власності на підставі договору міни № 1 від 02.04.2016, акту приймання передачі від 02.06.2016, протоколу ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" № 3 від 30.05.2016.

Скасовано рішення приватного нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34855537 від 20.04.2017 12:33:04, про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № 20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 28а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ. "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101) на підставі рішення суду №922/2800/16, виданого 02.09.2016, видавник: Господарський суд Харківської області; постанова, серія та номер: 922/2800/16, видана 07.02.2017, видавник: Харківський апеляційний господарський суд; договір купівлі-продажу, серія та номер: 432, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 436, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 440, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області.

Скасовано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності №20056750 18.04.2017 13:37:27, внесений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. на підставі рішення суду, серія та номер: 922/2800/16, виданий 02.09.2016, видавник: Господарський суд Харківської області; постанова, серія та номер: 922/2800/16, видана 07.02.2017, видавник: Харківський апеляційний господарський суд; договір купівлі-продажу, серія та номер: 432, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 436, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 440, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області.

Скасовано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності № 20068105 20.04.2017 18:29:33, внесений на підставі рішення суду, серія та номер: 922/4038/16, виданий 10.01.2017, видавник: Господарський суд Харківської області; рішення, серія та номер: б\н, виданий 25.05.2015, видавник: WORLD REAL ЕSTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 553, виданий 14.07.2014, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотова Л.Ю.; ліквідаційний баланс, серія та номер: б\н, виданий 25.05.2015, видавник: Компанія WREIC UK LTD, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34866670 від 20.04.2017 18:41:07, Гаспарян Г.А., Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, Харківська область.

Витребувано на користь ТОВ "Агрофірма Життя 2010" з чужого незаконного володіння ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD) нежитлові приміщення підвалу № 20а ,21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 28а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101).

Визнано за ТОВ "Агрофірма Життя 2010", код 37658832, право власності на нежитлові приміщення підвалу № 20а ,21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 28а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою : АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101).

ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та закрити провадження за заявою ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" про визнання недійсним договорів, скасування записів у державному реєстрі прав власності, витребування майна на користь банкрута, визнання права власності на майно банкрута.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого він зазначає, що оскаржувана ухвала була отримана ним 21.06.2018, що підтверджується копією конверту та роздруківкою з офіційного сайту АТ "УКРПОШТА". У зв'язку з цим, вважає що строк на подання апеляційної скарги пропущено з поважних причин та просить його поновити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі №922/3380/17, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, зупинено дію ухвали господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі №922/3380/17, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та апелянту - відповіді на відзив, зобов'язано учасників справи надати суду довідки та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи, зупинено провадження у справі №922/3380/17 до вирішення питання стосовно касаційного перегляду ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2018.

Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 №454/2017 постановлено ліквідувати Харківський апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

У відповідності до частини 6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у газеті "Голос України" (№185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Згідно з частиною 5, 7 ст.31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Після усунення обставин, які спричинили зупинення провадження у даній справі, справа №922/3380/17 22.11.2018 надіслана до Східного апеляційного господарського суду для розгляду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018 для здійснення розгляду справи №922/3380/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Фоміної В.О., судді Білоусової Я.О., судді Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 прийнято справу №922/3380/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №1159 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 до провадження Східного апеляційного господарського суду; поновлено провадження у справі №922/3380/17 та повідомлено учасників справи, що розгляд справи №922/3380/17 відбудеться 14.01.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 відкладено розгляд даної справи на 28.01.2019, про що повідомлено учасників справи.

28.01.2019 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 930), в якій скаржник просить повністю задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі №922/3380/17.

Також, 28.01.2019 до суду апеляційної інстанції надійшли заяви від ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та ОСОБА_4 (вх. №№928, 929), в яких заявники зазначили про те, що повністю підтримують апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі №922/3380/17 та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник ТОВ "Інвестор-1" зазначив про правомірність ухвали місцевого господарського суду з огляду на те, що спірні нежитлові приміщення перейшли у власність боржника - ТОВ "Агрофірма Життя 2010" за договором купівлі-продажу, який укладений між ТОВ "Інвестор-1" та ТОВ "Агрофірма Життя 2010" на виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2017 у справі №922/663/17. Зазначив про наявність підстав для визнання судом недійсними оскаржуваних правочинів через їх невідповідність вимогам чинного законодавства, а також порушення прав боржника.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення; конверти з судовою кореспонденцією, які повернулися до суду апеляційної інстанції з відміткою відділення поштового зв'язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення", "за закінченням встановленого строку зберігання" відповідно.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "Інвестор-1", з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Життя 2010" в порядку, передбаченому статтею 95 Закону про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі №922/3380/17 визнано ТОВ "Агрофірма Життя 2010" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії ТОВ "Агрофірма Життя 2010" Клочко О.М., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру.

26.10.2017 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника; зазначено відомості про ліквідатора.

29.11.2017 на адресу місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "Інвестор-1" з грошовими вимогами до ТОВ "Агрофірма Життя 2010" на суму 7670000,00 грн, яку ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2018 у даній справі визнано вимоги ТОВ "Інвестор-1" в сумі 7670000,00 грн та включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3200,00 грн включено до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Зі змісту вказаної ухвали свідчить, що судом встановлено такі обставини:

24.03.2017 між ТОВ "Інвестор-1" (продавець) та ТОВ "Агрофірма Життя 2010" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2017 справі №922/663/17 та у відповідності до статті 38 Закону України "Про іпотеку", та Іпотечним договором, продавець, він же іпотекодержатель, передав у власність покупцю, а покупець прийняв наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення № 1, загальною площею 220,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 322,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 268,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, при цьому, покупець зобов'язався сплатити за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до пункту 2.1 договору продаж майна за домовленістю сторін вчинено за 7690000,00 грн, з яких вищевказане нежитлове приміщення № 1 - за 2088800,00 грн, нежитлове приміщення № 2 - за 3054600,00 грн, нежитлове приміщення № 3 - за 2546600,00 грн, які покупець зобов'язався перерахувати продавцю протягом одного місяця з моменту підписання цього договору.

ТОВ "Агрофірма Життя 2010" частково розрахувалось за придбане нерухоме майно, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ "Інвестор-1" утворилась заборгованість в сумі 7 670 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у даній справі затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ТОВ "Агрофірма Життя 2010", до якого включено вимоги ТОВ "Інвестор-1" в сумі 3200,00 грн до першої черги реєстру вимог кредиторів, в сумі 7670000,00 грн. - до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

27.04.2018 ліквідатор ТОВ "Агрофірма Життя 2010" звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою, в якій ліквідатор просив суд:

- визнати недійсним з моменту укладення між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та громадянкою України ОСОБА_1 договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), посвідчений 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №432;

- визнати недійсним з моменту укладення між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та громадянкою України ОСОБА_1 договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101), посвідчений 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №436;

- визнати недійсним з моменту укладення між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та громадянкою України ОСОБА_1 договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101), посвідчений 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №440;

- визнати недійсним з моменту укладення між громадянкою України ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_1 договір іпотеки нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101), нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101), посвідчений 08.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 3464;

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30089586 від 16.06.2016 права власності на нежитлові приміщення за ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" на підставі договору міни № 1 від 02.04.2016, акту приймання передачі від 02.06.2016, протоколу ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" № 3 від 30.05.2016, на підставі якого було внесено до державного реєстру прав запис № 15007715 від 14.06.2016;

- скасувати в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис № 15007715 від 14.06.2016, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. про державну реєстрацію за ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" на підставі договору міни № 1 від 02.04.2016, акту приймання передачі від 02.06.2016, протоколу ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" № 3 від 30.05.2016;

- скасувати рішення приватного нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34855537 від 20.04.2017 12:33:04, про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № 20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 28а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ. "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101) на підставі рішення суду №922/2800/16, виданого 02.09.2016, видавник: Господарський суд Харківської області; постанова, серія та номер: 922/2800/16, видана 07.02.2017, видавник: Харківський апеляційний господарський суд; договір купівлі-продажу, серія та номер: 432, виданий 14.07.2016, видавник : Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 436, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 440, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області;

- скасувати в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності № 20056750 18.04.2017 13:37:27, внесений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. на підставі рішення суду, серія та номер: 922/2800/16, виданий 02.09.2016, видавник: Господарський суд Харківської області; постанова, серія та номер: 922/2800/16, видана 07.02.2017, видавник: Харківський апеляційний господарський суд; договір купівлі-продажу, серія та номер: 432, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 436, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 440, виданий 14.07.2016, видавник: Приватний нотаріус Щур О.І., Обухівського районного нотаріального округу Київської області;

- скасувати в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності № 20068105 дата, час державної реєстрації 20.04.2017 18:29:33, внесений на підставі рішення суду, серія та номер: 922/4038/16, виданий 10.01.2017, видавник: Господарський суд Харківської області; рішення, серія та номер: б\н, виданий 25.05.2015, видавник: WORLD REAL ЕSTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 553, виданий 14.07.2014, видавник : Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотова Л.Ю.; ліквідаційний баланс, серія та номер: б\н, виданий 25.05.2015, видавник: Компанія WREIC UK LTD, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34866670 від 20.04.2017 18:41:07, Гаспарян Г.А., Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, Харківська обл.;

- витребувати на користь ТОВ "Агрофірма Життя 2010" з чужого незаконного володіння ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT Ц CONSULTING LTD) нежитлові приміщення підвалу № 20а ,21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 28а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101);

- визнати за ТОВ "Агрофірма Життя 2010" право власності на нежитлові приміщення підвалу № 20а ,21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 28а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101).

В обґрунтування поданої заяви, заявник вказував на те, що ТОВ "Агрофірма Життя" 2010" є власником нежитлових приміщень підвалу № 20а ,21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 28а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101) на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2017, укладеного між ТОВ "Агрофірма Життя" та ТОВ "Інвестор-1". Проте, згідно відомостей з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності вищезазначеними нежитловими приміщеннями 18.04.2017 було зареєстровано за ОСОБА_1, а 20.04.2017 перереєстровано на ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT Ц CONSULTING LTD). Крім того, згідно даних Реєстру прав власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки щодо спірного майна, відповідні відомості також внесені до цього Реєстру.

Вважає, що ТОВ "Агрофірма Життя" має право оспорювати договори купівлі-продажу, посвідчені 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. за реєстровими №432, №436, №440, укладені між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та ОСОБА_1 та договір іпотеки, а також реєстраційні дії направлені на позбавлення ТОВ "Агрофірма Життя" належного йому нерухомого майна, як заінтересована особа, яка не була стороною правочину у відповідності до вимог ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки оспорювані договори не відповідають вимогам частини 1 статті 203 ЦК України.

Крім того, ліквідатор ТОВ "Агрофірма Життя" звернувся до місцевого господарського суду з вимогою про витребування майна від ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT Ц CONSULTING LTD) на підставі ч. 1 ст. 378 ЦК України та визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України.

04.06.2018 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" про визнання недійсними договорів, скасування записів у державному реєстрі прав власності, витребування майна на користь банкрута, та визнання права власності на майно за банкрутом.

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статті 203, 215, 236 Цивільного кодексу України мотивована тим, що оспорювані договори купівлі-продажу від 14.07.2016 та договір іпотеки від 08.08.2016 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" не мало право передавати у власність ОСОБА_1 спірне нерухоме майно, а ОСОБА_1 не набула права передавати його в іпотеку іншій особі. Також, місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 317, 319, 387, 392 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги ліквідатора про витребування майна та визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за банкрутом. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог ліквідатора в частині скасування рішень державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І. та державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А. та внесені ними до державного реєстру прав записи про право власності щодо спірного нерухомого майна, оскільки останні не відповідають приписам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, вказавши, що суб'єктний склад учасників та підстави вимог ТОВ "Агрофірма Життя 2010" у справах №922/1466/17 та №922/3380/17 є різними.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом під час вирішення заяви ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" в частині вимог про визнання недійсними договорів залишено поза увагою суб'єктний склад сторін, та ухвалено судове рішення з порушенням правил підсудності.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині витребування майна постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки в межах справи №922/1466/17 вже були вирішенні вимоги ТОВ "Агрофірма Життя 2010" до ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT Ц CONSULTING LTD) про витребування спірного нерухомого майна, в результаті розгляду яких судом було відмовлено в їх задоволенні. На думку скаржника, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 922/1466/17 встановлені обставини відсутності у заявника права власності на спірне майно, а отже, такі обставини не підлягали доказуванню в силу ч.4 ст. 75 ГПК України.

Також, апелянт вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом невірно застосовано положення статті 387 ЦК України, не встановлено чи є заявник власником спірного нерухомого майна, та чи дійсно ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT Ц CONSULTING LTD) заволоділо цим майном без правових підстав.

Крім того, апелянт посилається як на самостійну підставу для скасування оскаржуваної ухвали на порушення судом норм процесуального права, а саме ухвалення судового рішення без належного повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (пункт 24). У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ".

Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону про банкрутство встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Таким чином, провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Так, відповідно до пункту 6 статті 20 Господарського процесуального кодексу України. господарські суди розглядають, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Водночас, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Такі правові висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/847/17, від 13.03.2018 у справі №922/928/17, від 03.05.2018 у справі №904/7981/17, від 17.10.2018 у справі № 5023/5847/11.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 06.04.2018 у справі №925/1874/13, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, дійшов висновку також про правомірність розгляду заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційного позову) у межах справи про банкрутство з вимогами до фізичної особи .

Враховуючи вищенаведені положення, заяви про визнання недійсним правочинів (договорів) або спростування майнових дій, про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від суб'єктного складу сторін, враховуючи загальні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними.

Як було зазначено вище, 27.04.2018 ліквідатором ТОВ "Агрофірма Життя 2010" подано до Господарського суду Харківської області заяву про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладених між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та громадянкою України ОСОБА_1, договору іпотеки, укладеного між громадянкою України ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_1, скасування записів в державному реєстрі прав власності, витребування спірного нерухомого майна на користь банкрута та визнання права власності за ТОВ "Агрофірма Життя 2010".

Вказана заява подана ліквідатором боржника до місцевого господарського суду з урахуванням підсудності, встановленої частини 4 статті 10 Закону про банкрутство та пункту 7 частини 1 статті 12, статті 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стороною майнового спору є боржник, а вимоги ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" обґрунтовані наявністю спорів щодо права власності на нерухоме майно, що перебуває у власності банкрута.

Судова колегія також враховує, що відповідно статті 13 Конвенції "Про захист прав і основоположних свобод людини", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що концентрація спорів про витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника, та є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута так і кредиторів та узгоджується з приписами частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 7 частини 1 статті 12, статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи спрямованість Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також беручи до уваги те, що до повноважень ліквідатора банкрута відноситься обов'язок вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що заява ліквідатора про визнання недійсними договорів, скасування записів у державному реєстрі прав власності, витребування майна на користь банкрута, та визнання права власності на майно за боржником має розглядатись у межах даної справи про банкрутство (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 5023/5847/11).

Щодо вимоги про визнання недійсними договорів, суд апеляційної інстанції зазначає.

Виходячи з положень пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України захист прав та законних інтересів здійснюється, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Загальні підстави та наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Така правова позиція щодо застосування норм права викладена в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №914/3095/16, від 23.01.2018 у справі 918/350/16, та узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-3005цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.

Враховуючи приписи наведеного законодавства та перевіривши обставини справи щодо переходу права власності на спірні нежитлові приміщення, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, зазначаючи при цьому наступне.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Харківської області від 07.03.2014 у справі №922/665/14 задоволено позов ТОВ "Інвестор-3" до ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4", звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26.09.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г. за реєстровим № 762, на нежитлові приміщення підвалу № 20-29, 1-го поверху №o 57-62, 2-го поверху № 26-29 в літері "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №29376863101), які належать ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" на праві приватної власності, на підставі договору купівлі продажу нежитлових приміщень, посвідченого 26.09.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г. за реєстровим № 459 (реєстраційний номер об'єкта об'єкту нерухомого майна №29376863101), шляхом надання ТОВ "Інвестор-3" права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

14.07.2014 між ТОВ "Інвестор-3" та компанією WREIC UK LTD укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ4" передало у власність, а компанія WREIC UK LTD прийняла у власність нежитлові приміщення підвалу № 20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху № 26-29 в літері "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №29376863101), посвідчений 14.07.2014 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю за реєстровим №553 (т.4, а.с. 62-63).

Відповідно до пункту 3 зазначеного договору продаж нежитлових приміщень, які є предметом цього договору, здійснюється на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/665/14 від 07.03.2014.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі №922/665/14 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ4", скасовано рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2014, провадження у справі №922/665/14 припинено.

27.03.2015 державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві до державного реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис №9202077 про арешт нежитлових приміщень підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 29376863101, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2015 у справі № 757/8332/15-к (т. 3, а.с.166).

14.06.2016 на підставі рішення №30089387 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. до державного реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про припинення обтяження за №9202077 про арешт спірних нежитлових приміщень, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №29376863101, внесеного на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2015 у справі № 757/8332/15-к. З довідки вбачається, що датою внесення відомостей є 16.06.2016, а підставою припинення обтяження - рішення Печерського районного суду м.Києва від 14.08.2015 (т.3, а.с.166).

14.06.2016 на підставі рішення №30089586 державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. внесено запис №15007715 до державного реєстру прав про право власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" права власності на нежитлові приміщення підвалу № 20-29, 1-го поверху № 57-62, 2-го поверху № 26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 29376863101, запис внесено на підставі договору міни № 1 від 02.04.2016, акту приймання передачі від 02.06.2016, протоколу ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" №3 від 30.05.2016, договору купівлі-продажу серія та номер 553, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю. (т.3, а.с. 157).

16.06.2016 державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. було прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №30324953 та внесено номер запису про право власності № 15253387 від 16.06.2016; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №30325616 та внесено номер запису про право власності №15253977 від 16.06.2016; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 30325456 від 05 липня 2016 року та внесено номер запису про право власності №15253846 від 16.06.2016, якими нежитлові приміщення підвалу № 20-29, 1-го поверху № 57-62, 2-го поверху № 26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 29376863101) було поділено на три об'єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення, за адресою : АДРЕСА_1, приміщення 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 963859863101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 963866163101) та зареєстровано закриття об'єкту нерухомого майна №29376863101 нежитлові приміщення підвалу № 20-29, 1-го поверху № 57-62, 2-го поверху № 26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. (т. 3, а.с. 145, 173, 189).

В подальшому, ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" передало у власність ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу, посвідченим 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №432, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101); за договором купівлі - продажу, посвідченим 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №436, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101); за договором купівлі - продажу, посвідченим 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. за реєстровим №440, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101) (т. 3, а.с. 117-125).

Водночас, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №922/4038/16 встановлено таке: 19.01.2016 компанію WREIC UK LTD було припинено, тобто видалено відповідні записи про компанію з реєстру. Аналогом відповідної дії (юридичного факту за наслідками) згідно законодавства України є ліквідація юридичної особи та внесення відповідного запису до реєстру. Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" як юридичну особу зареєстровано 13.04.2016 номер запису 10701020000062818 .

Таким чином, ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" набуло у власність від компанії WREIC UK LTD, Лондон, Англія, спірні нежитлові приміщення за договором міни від 02.04.2016 в той час, як компанія WREIC UK LTD вже була ліквідована 19.01.2016, про що було внесено відомості до реєстру компанії Англії, який є публічним, а ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" ще не було створено, оскільки запис про його державну реєстрацію було внесено тільки 13.04.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Вказані факти та обставини встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №922/4038/16, а отже згідно частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що посилання ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" на іншу дату укладення договору міни є безпідставними, з огляду на відсутність вказаного договору в матеріалах справи, а також зважаючи на той факт, що на дату реєстрації ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" (13.04.2016), компанія WREIC UK LTD вже була ліквідована (19.01.2016), про що до реєстру компаній Англії було внесено відповідні відомості.

За таких обставин договір міни між компанією WREIC UK LTD та ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД", на підставі якого 14.06.2016 державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. було зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно перехід права власності від компанії WREIC UK LTD до ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" не міг бути укладений, оскільки компанія WREIC UK LTD була ліквідована 19.01.2016, а ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" було створено 13.04.2016.

Стаття 6 Закону України "Про господарські товариства" визначає, що товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ст. 87 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Таким чином, юридична особа може вчиняти дії від свого імені, зокрема, укладати правочини, тобто виступати учасником будь-яких правовідносин тільки з моменту її державної реєстрації і до моменту внесення запису про її припинення.

Однак, матеріали справи свідчать, що станом на момент укладення оскаржуваного правочину (договору міни від 02.04.2016, як зазначено в інформаційній довідці) одна сторона (компанія WREIC UK LTD) вже не існувала та не могла укладати будь-які договори і вчиняти будь-які дії, оскільки наявний запис про її припинення, а інша сторона ( ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД") ще не була створена у відповідності до вимог чинного законодавства України, а отже, не набула відповідної цивільної правоздатності та дієздатності щодо укладення будь-яких договорів та вчинення будь-яких юридичних дій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оспорювані договори купівлі-продажу не відповідають зазначеним вимогам частини 1 статті 203 ЦК України, оскільки предметом договору є реалізація майна, яке не належало продавцю - ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД", а отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав недійсності вказаних договорів у розумінні вимог статті 215 Цивільного кодексу України (такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №29/5005/6381/2011).

Крім того, 08.08.2016 між громадянкою України ОСОБА_1 (іпотекодавець) а громадянкою України ОСОБА_4 (іпотекодержатель) укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 08.08.2016 за реєстровим № 3464, за умовами пунктів 2.1-2.3 якого в забезпечення зобов'язань за договором позики іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення №1 в літері А-8 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 220,4 кв.м (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), нежитлове приміщення №2, за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 322,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101), нежитлове приміщення №3, за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 268,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101) (т.3, а.с. 202-207).

З огляду на те, що договір міни спірного нерухомого майна між компанією WREIC UK LTD та ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" не міг бути укладений, та ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" не мала права укладати спірні договори купівлі - продажу, то ОСОБА_1 не мала також права укладати спірний договір іпотеки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при укладенні оспорюваного договору іпотеки не дотримано вимог частини 1 статті 203 ЦК України, оскільки зміст договору іпотеки суперечить вимогам частини 2 статті 583 ЦК України, статті 5 Закону України "Про іпотеку", за змістом яких іпотекодавець має бути носієм права власності або права господарського відання на майно, що передає в іпотеку; відсутність такого права свідчить про невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства. Крім того, оскаржуваний договір іпотеки є похідним від оскаржуваних договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, що є додатковою підставою для визнання його недійсним.

Аналізуючи обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що TOB "Агрофірма Життя 2010" є заінтересованою особою, яка заперечує дійсність оспорюваних правочинів купівлі-продажу та договору іпотеки у розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, та зазначає таке.

23.03.2017 між ТОВ "Агрофірма Життя 2010" та ТОВ "Інвестор-1" було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений 24.03.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим № 700, згідно якого ТОВ "Агрофірма Життя 2010" придбав у ТОВ "Інвестор-3" у власність нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 963832763101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 963859863101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 963866163101).

Продаж нерухомого майна здійснено в порядку, встановленому для виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2017 у справі №922/663/17.

Вказане рішення суду не скасоване у встановленому законом порядку, набрало законної сили, а отже, в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання на всій території України.

24.03.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. до державного реєстру прав внесено відповідні записи про право власності (№19632360, 19632394, 19632419) щодо реєстрації за ТОВ "Агрофірма Життя 2010" права власності на спірні нежитлові приміщення (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна №963832763101, №963859863101, №963866163101) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:700, виданий 24.03.2017, видавник: ПН ХМНО Малахова Г.І.

30.03.2017 державним реєстратором КП "Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради" Шевцовою Л.В. до державного реєстру прав було внесено відомості про право власності (з відкриттям нового розділу) на нежитлові приміщення підвалу № 20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ. "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101), які утворилися у результаті об'єднання нежитлового приміщення, за адресою м. АДРЕСА_1, загальною площею 220,4 кв.м., нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 322,3 кв.м., нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 268,7 кв.м., на підставі висновку № 89 від 27.03.2017, щодо технічної можливості об'єднання об'єктів нерухомого майна у АДРЕСА_1, виконаного за заявою ТОВ "Агрофірма Життя 2010" від 27.03.2017.

Разом із тим, в подальшому було вчинено ряд юридичних дій, які істотно порушують права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Агрофірма Життя 2010", зокрема, на підставі оспорюваних договорах купівлі-продажу між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та громадянкою України ОСОБА_1, та договору іпотеки між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_4

Так, після проведення державної реєстрації права власності боржника - ТОВ "Агрофірма Життя 2010", 18.04.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. (теперішнє прізвище та нотаріальний округ - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нотари О.І.) до державного реєстру прав власності було внесено відомості, щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення підвалу № 20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 29а; 1-го поверху № 1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху № 2-26, 2-27, 2-28, 2-29 в літ. "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 1212025963101) за ОСОБА_1 на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі №922/2800/16, рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2017 у справі №922/2800/16, договорів купівлі - продажу, посвідчених 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. за реєстровими № 432, № 436, № 440 .

Крім того, 20.04.2017 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34856064 від 20.04.2017 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. внесено запис №20057322 до державного реєстру щодо реєстрації іпотеки, за яким іпотекодавець ОСОБА_1, іпотекодержатель ОСОБА_4

Тобто, запис про іпотеку було перенесено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. на спірні нежитлові приміщення (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 1212025963101) та відсутні докази припинення цих обтяжень.

За таких обставин, вимоги ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.2016 та договору іпотеки від 08.08.2016 обґрунтовані вчиненням іншими особами юридичних дій, у тому числі реєстраційних дій, спрямованих на позбавлення боржника належного йому нерухомого майна, а отже, як заінтересована особа, яка не була стороною цих правочинів, ліквідатор боржника на виконання своїх повноважень вживає заходи щодо визнання в судовому порядку правочинів недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), що спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину, та власний інтерес ліквідатора боржника, як заінтересованої особи, полягає в тому, щоб сторони правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від того залежить подальша можливість законної реалізації ліквідатором його прав, зокрема щодо повернення у власність банкрута нежитлових приміщень, та подальшої його реалізації в межах справи про банкрутство та розподілу грошових коштів від його продажу між кредиторами.

При цьому, у даному випадку ліквідатором банкрута не було заявлено вимогу про двосторонню реституцію у зв'язку з тим, що ТОВ "Агрофірма Життя 2010" не є стороною оспорюваного правочину, а судом першої інстанції першої інстанцій, відповідно, не було застосовано ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Спростування ТОВ "Агрофірма Життя 2010" законності зазначених юридичних дій та захист порушеного права безпосередньо пов'язане із необхідністю встановлення факту невідповідності закону раніше укладених між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.2016, та як наслідок визнання недійсними вказаних договорів купівлі-продажу - незаконність дій щодо передачі нерухомого майна в іпотеку (заставу) іншій особі та вчинення відповідних реєстраційних дій щодо цього майна після набуття права власності на вказане майно ТОВ "Агрофірма Життя 2010".

З огляду на викладене, повернення вказаного майна ТОВ "Агрофірма Життя 2010" має відбуватись надалі із застосуванням правового механізму, передбаченого статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Водночас, матеріали справи свідчать, що предметом судового розгляду є вимога ліквідатора про витребування майна в третьої особи на користь боржника та визнання права власності.

Згідно з приписами статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб., Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Захист права власності врегульовано Главою 29 Цивільного кодексу України.

Глава 29 Цивільного кодексу України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).

Такими способами захисту права власності можуть бути, зокрема: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387); право власника на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388); власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391); визнання права власності (ст. 392); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Виходячи з аналізу статей 387, 388 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом (заявою) становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача (заявника) про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

При цьому, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Такий висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №Б-24/51-09, та узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного Суду України від 25.01.2017 у справі №916/2131/15.

Як вже було зазначено в цій постанові, рішенням Господарського суду Харківської області від 07.03.2014 у справі №922/665/14 задоволено позов ТОВ "Інвестор-3" до ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" та звернуто стягнення на предмет іпотеки (спірні нежитлові приміщення), що належало на праві приватної власності ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4", шляхом надання ТОВ "Інвестор-3" права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

На виконання вказаного рішення між ТОВ "Інвестор-3" та Компанією WREIC UK LTD укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.2014, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ4" передало у власність, а компанія WREIC UK LTD прийняла у власність зазначені вище нежитлові приміщення (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №29376863101).

Судова колегія зазначає, що у разі скасування судового акту він не може породжувати жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (висновки про застосування норм права викладені Верховним Судом України від 10.06.2015 №6-449цс15, від 24.06.2015 у справі №907/544/14).

З огляду на викладене, вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Така правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №6-2233цс16.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2016 у справі №922/2800/16 (набрало законної сили 12.09.2016) за позовом за ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" до ОСОБА_1 було витребувано на користь ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлові приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101), визнанно право власності на ці нежитлові приміщення за ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4".

Справа №922/2800/16 розглядалась господарськими судами неодноразово. Проте, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі №922/2800/16 залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2016 у справі №922/2800/16.

Водночас, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі №922/2800/16 встановлено, що спірне майно вибуло з володіння позивача (ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ4") поза його волею внаслідок ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2014 у справі №922/665/14, яке скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, подальші набувачі цього майна не набули права власності на нього.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначив про те, що 25.05.2015 складено ліквідаційний баланс компанії WREIC UK LTD, Лондон, Англія, прийнято рішення про подальше використання нежитлових приміщень підвалу № 20-29, 1-го поверху № 57-62, 2-го поверху № 26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 29376863101 шляхом передачі від компанії WREIC UK LTD, Лондон, Англія, що ліквідується, до компанії WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD, Беліз, що є власником ста відсотків статутного капіталу компанії WREIC UK LTD, складено акт приймання передачі від компанії WREIC UK LTD, Лондон, Англія, до компанії WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD, Беліз, нежитлових приміщення підвалу № 20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху № 26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 29376863101.

При цьому, за висновком суду першої інстанції вказані обставини встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №922/4038/16, а отже, згідно статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Проте, як вбачається зі змісту вказаної постанови апеляційного господарського суду по справі №922/4038/16, судом зазначено про те, що надані на підтвердження цих обставин докази є суперечливими, зокрема, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься документ відповідь на запит адвоката датований 12.04.2017, в якому повідомлено, що діяльність компанії WREIC UK LTD було припинено, а оскільки діяльність підприємства була припинена урядом, ліквідаційного балансу немає, тоді як до матеріалів справи було надано складений та затверджений ліквідаційний баланс WREIC UK LTD, який складався згідно законодавства України, хоча компанія була нерезидентом України.

Тобто, під час розгляду справи №922/4038/16 господарськими судами не було встановлено обставин на підтвердження набуття права власності WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD, що у розумінні вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню під час розгляду вимог ліквідатора про витребування майна в межах справи про банкрутство ТОВ "Агрофірма Життя 2010".

Враховуючи пояснення представника ТОВ "Інвестор-1" щодо подальшого переходу права власності на спірне нерухоме майна до ТОВ "Агрофірма Життя 2010", перевіривши вказані обставини відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

30.12.2016 в державному реєстру прав власності за ТОВ "Центр Банкрутства" зареєстровано права власності на нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101) на підставі свідоцтва про продаж майна у справі про банкрутство ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" від 30.12.2016 видавник ПН ХМНО Малахової Г.І.

В подальшому, в державному реєстрі прав власності за ТОВ "ПАЦЕНТР" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963832763101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963859863101), нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, приміщення 3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №963866163101) як внесок ТОВ "Центр Банкрутства" до статутного капіталу на підставі протоколу установчих зборів ТОВ "ПАЦЕНТР" від 30.12.2016, акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.12.2016.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.03.2017 у справі №922/663/17, звернуто стягнення за договором іпотеки на спірні нежитлові приміщення, які належали ТОВ "Пацентр" на праві приватної власності, для задоволення вимог ТОВ "Інвестор-1" по погашенню заборгованості ТОВ "Центр Банкрутства" за договором від 15.12.2016 №151116/02 у розмірі 7693380,00грн. Ухвалено реалізацію нежитлового приміщення провести у спосіб, передбачений статтею 38 Закону України "Про іпотеку", з наданням ТОВ "Інвестор-1" права від свого імені продати будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; при реалізації предмета іпотеки надати ТОВ "Інвестор-1" усі повноваження продавця.

Як вже було встановлено, 23.03.2017 між ТОВ "Агрофірма Життя 2010" та ТОВ "Інвестор-1" укладений договір купівлі-продажу, посвідчений 24.03.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим № 700, згідно якого ТОВ "Агрофірма Життя 2010" придбав у ТОВ "Інвестор-3" у власність спірні нежитлові приміщення.

24.03.2017 в державного реєстру прав власності зареєстровано за ТОВ "Агрофірма Життя 2010" право власності на спірні нежитлові приміщення на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 24.03.2017 року ПН ХМНО Малаховою Г.І. за реєстровим №700.

30.03.2017 за заявою ТОВ "Агрофірма Життя 2010" у державному реєстрі прав об'єднано три об'єкти нерухомого майна в один об'єкт: нежитлові приміщення підвалу №20а, 21а, 22а,23а,24а, 25а ,26а, 27а, 28а, 29а; 1-го поверху №1-57,1-58,1-59,1-60,1-61,1-62; 2-го поверху №2-26,2-27,2-28,2-29 в літ "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухове майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.04.2017 № 85679489 (т.3, а.с. 126-139) вбачається, що:

18.04.2017 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. в існуючий запис №19736367 Державного реєстру внесені відомості щодо припинення права власності ТОВ "Агрофірма Життя 2010" на спірне нерухоме майно;

18.04.2017 державним реєстратором в державному реєстрі прав приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. за ОСОБА_1 зареєстровано права власності на спірні нежитлові приміщення, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1212025963101) на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року у справі 922/2800/16, рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2017 року у справі 922/2800/16, договорів купівлі продажу, між ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД" та ОСОБА_1, посвідчених 14.07.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О. І. за реєстровими №432, №436, №440;

20.04.2017 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Г.А. до державного реєстру прав власності було внесено відомості, щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення підвалу №20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 29а,; 1-го поверху №1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху №2-26, №2-27, №2-28, №2-29 в літ. "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1212025963101) за ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD) на підставі рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2017 року у справі №922/4038/16, договору купівлі-продажу нежитлових приміщень посвідченого 14.07.2014 ПН ХМНО Клопотовою Л. Ю. за реєстровим №553; ліквідаційний баланс, серія та номер: б\н, виданий 25.05.2015, видавник: Компанія WREIC UK LTD.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу від 23.03.2017 укладеного між ТОВ "Агрофірма Життя 2010" та ТОВ "Інвестор-1", посвідченого 24.03.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим № 700, або доказів відчуження спірного об'єкта нерухомості ТОВ "Агрофірма Життя 2010", Проте, після укладення договору купівлі-продажу від 24.03.2017 та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на зазначене майно за ТОВ "Агрофірма Життя 2010", судом апеляційної інстанції з'ясовано, що здійснено реєстрацію переходу права власності до громадянки України ОСОБА_1, а в подальшому до ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD).

Таким чином, всі дії з передачі спірного нерухомого майна з моменту прийняття рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2014 у справі №922/665/14 відбувались за правочинами (у тому числі щодо передачі спірного майна на підставі ліквідаційного балансу до статутного капіталу), вчиненими за результатами ухвалення скасованого рішення. Разом з тим, право власності на спірне нерухоме майно набуто ТОВ "Агрофірма Життя 2010" на підставі правочину (договорі купівлі-продажу), за яким продаж було здійснено в порядку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2017 у справі №922/663/17 та яке, поряд з іншим, має пріоритетне значення, в розумінні приписів ст. 129-1 Конституції України (судове рішення є обов'язковим до виконання).

Надаючи оцінку наведеним вище обставинам, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність факту, що ТОВ "Агрофірма Життя 2010" є власником спірного майна, яке перебуває у незаконному володінні ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD) на час звернення з даною заявою про витребування майна. При цьому також встановлено, що належне ТОВ "Агрофірма Життя 2010" майно - нежитлові приміщення підвалу №20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 29а,; 1-го поверху №1-57, 1-58, 1-59, 1-60, 1-61, 1-62; 2-го поверху №2-26, №2-27, №2-28, №2-29 в літ. "А-8", загальною площею 811,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1212025963101), вибуло з володіння банкрута поза його волею шляхом внесення змін до запису Державного реєстру щодо права власності на спірне майна.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що ТОВ "Агрофірма Життя 2010", як власник майна, має право витребувати спірне майно від ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD) шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Щодо тверджень апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки вимоги, з якими звернувся ліквідатор в межах справи про банкрутство, вже були предметом розгляду у справі №922/1466/17, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу."

За приписами пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами."

Судова колегія зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2017 у справі №922/1466/17 витребувано на користь ТОВ "Агрофірма Життя 2010" з чужого незаконного володіння ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" нежитлові приміщення підвалу №20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 25а, 26а, 27а, 29а; 1-го поверху №1-57, 1- 58, 1-59,1-60,1-61,1-62; 2-го поверху №2-26, №2-27, №2-28, №2-29 в літ. "А-8", загальною площею 811.4 кв.м, за адресою: Павлівський майдан (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1212025963101).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №922/1466/17 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2017 та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з огляду, зокрема, на положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначив про те, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно, оскільки право власності на спірне майно зареєстроване у державному реєстрі прав на нерухоме майно за відповідачем - ТОВ "ВОРД РЕАЛ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД", а тому дійшов висновку про неможливість за даних обставин задоволення вимоги про витребування майна за відсутності скасування рішення державного реєстратора, на підставі якого це майно було перереєстроване.

За таких обставин, у межах даної справи додатковою підставою, якою ліквідатор обґрунтовує вимогу про витребування спірного майна, є саме необхідність скасування рішення державного реєстратора, за яким спірне майно вибуло з власності банкрута.

При цьому, положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній від 15.12.2017) до предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів віднесено вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі №922/3380/17 на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суб'єктний склад учасників та підстави заявлених вимог у справах №922/1466/17 та №922/3380/17 є різними.

При цьому, в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №922/1466/17 не було встановлено обставини щодо підстав виникнення ТОВ "Агрофірма Життя 2010" права власності на спірне нерухоме майно у розумінні положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже, й правомірність набуття права власності боржником. Тобто, постановою не встановлено обставин, які б не підлягали доведенню в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду заяви ліквідатора "Агрофірма Життя 2010" про витребування майна в межах даної справи.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судом обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для витребування у ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" (компанія WORLD REAL ESTATE INVESTMENT & CONSULTING LTD) спірного майна відповідно до статті 387 ЦК України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги ліквідатора банкрута про визнання права власності на нежитлові приміщення, виходячи з наступного.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми, потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними документами (за умови відсутності іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права), підлягає сумніву, оспорюється іншими особами або не визнається ними (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права).

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 18.02.2015 у справі №6-244цс14, від 24.06.2015 у справі № 6-318цс15).

Враховуючи приписи статті 328 Цивільного кодексу України щодо правомірності набуття права власності, то воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, за приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на статтю 1 Конвенції, кожна Договірна держава має "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції". Виконання цього загального обов'язку може означати виконання позитивних обов'язків, що випливають з необхідності забезпечення ефективної реалізації гарантованих Конвенцією прав. З контексту статті 1 Першого протоколу випливає, що ці позитивні обов'язки можуть вимагати від держави вжиття необхідних заходів для захисту права власності (див. рішення у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (Sovtransavto Holding v. Ukraine), N 48553/99, п. 96, ECHR 2002-VII, та відповідні посилання, а також, mutatis mutandis, рішення у справах "Кіґан проти Ірландії" (Keegan v. Ireland) від 26 травня 1994 року, серія А, N 290, с. 19, п. 49, і "Крон та інші проти Нідерландів" (Kroon and Others v. the Netherlands) від 27 жовтня 1994 року, серія А, N 297-С, с. 56, п. 31).

Відповідно до статті 41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Як вбачається із матеріалів справи, право власності ТОВ "Агрофірма Життя 2010" на спірне нерухоме майно не визнається іншими особами, у тому числі ОСОБА_1, ТОВ "ВРАЙ УА ЛТД", ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД", а дії останніх перешкоджають ТОВ "Агрофірма Життя 2010" реалізовувати належним чином свої права власності на майно, порушуючи права боржника та кредиторів банкрута.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 07.11.2012 у справі № 6-107цс12, та узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі 29/5005/6381/2011)

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення вимог заяви ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" про витребування майна та визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за банкрутом.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування рішення державного реєстратора про внесення відомостей до державного реєстру речових прав, з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Тому для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржувані договори не створили жодних юридичних наслідків.

З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 909/968/16.

З огляду на задоволення основних вимог ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" про визнання недійсними договорів, витребування майна на користь банкрута та визнання права власності на майно за боржником, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ліквідатора про скасування рішень Державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І. та державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А., які внесені ними до державного реєстру прав записи про право власності щодо спірного нерухомого майна.

Твердження апелянта щодо постановлення оскаржуваної ухвали без належного повідомлення учасників справи, що є підставою для скасування судового рішення. є необґрунтованими, з огляду на таке.

Частино 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2018 відкладено розгляд заяви ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" про визнання недійсними договорів, скасування записів у державному реєстрі прав власності, витребування майна на користь банкрута, та визнання права власності на майно за банкрутом на 31 травня 2018 року.

В судовому засіданні Господарського суду Харківської області 31.05.2018 за участю ліквідатора ТОВ "Агрофірма Життя 2010" Клочка О.М. та представників ОСОБА_1, ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД" оголошено перерву в порядку статті 216 ГПК України, що підтверджуються протоколом судового засідання від 31.05.2018 по справі № 922/3380/17. Про обізнаність апелянта про дату, час та місце судового засідання свідчить лист про оголошення перерви, в якому міститься підпис представника ОСОБА_1

Зі змісту оскаржуваної ухвали також свідчить, що в судовому засіданні Господарського суду Харківської області 04.06.2018 були присутні представники ОСОБА_1, ТОВ "ВОРД РЕАЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТМЕНТ ЕНД КОНСАЛТІНГ ЛТД".

Враховуючи, що відсутність інших учасників справи під час постановлення оскаржуваної ухвали не призвело до неправильного вирішення заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів, скасування записів у державному реєстрі прав власності, витребування майна на користь банкрута, та визнання права власності на майно за боржником має розглядатись у межах даної справи про банкрутство, а матеріалами справи підтверджується належне повідомлення апелянта про дату, час та місце судового засідання, а також постановлення оскаржуваної ухвали за участю повноважного представника апелянта, судова колегія вважає безпідставними твердження апелянта про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі №922/3380/17 в розумінні вимог частини 3 статті 277 Господарського процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді ухвали господарського суду Харківської області та спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду визнається колегією суддів апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права та залишається без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судові витрати на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі №922/3380/17 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі №922/3380/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.02.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	28.01.2019
Оприлюднено	04.02.2019
Номер документу	79574113
Судочинство	Господарське

Яризько В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 28.01.2019 по справі 922/3380/17СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/3380/17

Постанова
від 28.01.2019 по справі 922/3380/17
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД